Удосконалення організації роботи зовнішньоекономічного відділу ВАТ «АМК»

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО ВІДДІЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та нормативно-правове  забезпечення зовнішньоекономічної  діяльності підприємства

 

Розвиток цивілізації  викликає постійне залучення окремих  держав у міжнародні господарські зв'язки, що веде до створення єдиної світової економіки. Всі країни світу розвиваються по загальних економічних законах, що обумовлює пріоритет економічного характеру міжнародних відносин. Економічний розвиток і приріст населення в різних регіонах світу відбувається нерівномірно, що також викликає необхідність розширювати міжнародні обміни, які сприяють розвитку нових ринків, імпорту сировини, технологічному та інформаційному обміну, науковим, науково-технічним, виробничим, культурним і іншим зовнішньоекономічним зв'язкам. Зовнішньоекономічні зв'язки — це комплексна система різноманітних форм міжнародної співпраці держав і їх суб'єктів у всіх галузях економіки. До суб'єктів держави відносяться носії прав і обов'язків, покладених на них державою. Це регіони, що знаходяться на самоврядуванні, господарюючі суб'єкти (товариства, унітарні підприємства і ін.), індивідуальні підприємці [3].

Як економічна категорія  зовнішньоекономічні зв'язки є системою економічних відносин, що виникають  при русі ресурсів всіх видів між державами і економічними суб'єктами різних держав. Ці відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і, перш за все, його виробничу, торгівельну, інвестиційну і фінансову діяльність[4].

Зміст зовнішньоекономічних зв'язків як економічної категорії виявляється в їх функціях. Такими функціями є:

1. Організація і обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх речовинній і вартісній формі – доведення  продуктів, що видобуваються як природні ресурси і продукти в процесі міжнародного розподілу праці, до конкретних споживачів через обмін продуктів і результатів праці в їх речовинній і вартісній формі. Організація обміну одночасно передбачає і обслуговування цього обміну.
2. Міжнародне визнання споживчої вартості продуктів міжнародного розподілу праці – відбувається завершення акту товарно-грошових відносин і закінчення обміну грошей на продукт міжнародного розподілу праці, внаслідок чого споживна вартість продуктів, одержує міжнародне визнання.
3. Організація міжнародного грошового обігу – є створення за допомогою механізму зв'язків умов для безперервного руху грошей в процесі здійснення різних міжнародних розрахунків[5].

Одночасно зовнішньоекономічні  зв'язки виступають інструментом впливу на економічну систему держави, яка здійснюється через механізм зовнішньоекономічної діяльності. У сучасному світовому господарстві зовнішньоекономічні зв'язки виступають як чинники зростання національного прибутку держави, економіки народногосподарських витрат і прискорення науково-технічного прогресу. Здійснення цих зв'язків дозволяє перенести міждержавну співпрацю із звичного обміну товарами на торгівлю послугами, сумісне рішення техніко-економічних задач, розвиток наукової і виробничої кооперації і інших форм спільної господарської діяльності, зокрема створення спільних підприємств. Через механізм зовнішньоекономічних зв'язків попит на товари і послуги світового ринку переноситься на внутрішній ринок тієї або іншої держави. Це викликає потребу в розвитку продуктивних сил, що, у свою чергу, сприяє розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових установ.

Розвиток внутрішнього ринку країни веде до випередження обсягу пропозиції над обсягом попиту всередині держави, що викликає розширення зовнішньоторговельних операцій, здешевлення вартості капіталу і зниження витрат виробництва і обігу. Ефективність організації зовнішньоекономічних зв'язків і механізму управління ними багато в чому визначається класифікацією зв'язків. Під класифікацією зовнішньоекономічних зв'язків слід розуміти розподіл цих зв'язків на конкретні групи по певних ознаках для досягнення поставлених цілей. Класифікаційна система зовнішньоекономічних зв'язків складається з видів і форм зв'язків. Вид зовнішньоекономічних зв'язків — це сукупність зв'язків, об'єднана однією загальною ознакою, наприклад, напрямом товарного потоку і структурною ознакою[6].

Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямом товарного  потоку, визначає рух товару (послуги, роботи) з однієї країни в іншу, тобто відображає вивіз товару з країни або ввезення товару в дану країну. По цій ознаці зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на експортні, пов'язані з продажем і вивозом товару, та імпортні, пов'язані з купівлею і ввезенням товару. Структурна ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків визначає груповий склад зв'язків. Він пов'язаний зі сферою економічних інтересів і з основною метою зовнішньоекономічної діяльності держави. За структурною ознакою зовнішньоекономічні зв'язки підрозділяються на зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні [7].

Форма зв'язку — це спосіб існування даного виду зв'язку, зовнішній  прояв суті якого-небудь конкретного  зв'язку. До форм зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, франчайзинг, лізинг та ін. (рис. 1.1).

Зовнішньоторговельна  діяльність є підприємницькою діяльністю в області міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, зокрема винятковими правами на них (інтелектуальна власність). При цьому під товаром розуміється будь-яке рухоме майно (включаючи всі види енергії) і віднесені до нерухомого майна повітряні, морські судна, судна внутрішнього плавання і космічні об'єкти, що є предметом зовнішньоторговельної діяльності. Транспортні засоби, що використовуються при договорі про міжнародне перевезення, товарами не є [3].

Основою регулювання  діяльності підприємств України  на зовнішніх ринках є «Закон Про  зовнішньоекономічну діяльність» від 20.11.03. [1]. Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль виконують і інші Закони України:

• «Про захист іноземних інвестицій в Україні» (10.09.91) [8];
• «Про дію міжнародних договорів на території України»(10.12.91) [2];

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• «Про іноземні інвестиції» (20.12.01);
• «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (17.12.93) [9];
• «Про міжнародний комерційний арбітраж» (15.02.95) [10];
• «Про режими іноземного інвестування» (19.03.96) [9] і т.п..

Слід враховувати регулюючу  роль інших законів України, якими  передбачений ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) в конкретних її видах і напрямах Окрім Законів України, важливе значення в регулюванні ЗЕД грають Укази Президента України [9]. Серед них:

• «Про заходи з попередження експорту товарів походженням з України за цінами, які можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок» від 22.12.98;
• «Про заходи здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту» від 21.09.94[10];
• «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 19.06.97[3].

Врешті-решт, існують  нормативні рішення Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України і з питань європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру[12].

Найвищим законодавчим органом державного регулювання ЗЕД є Верховна Рада України. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Верховна Рада:

• приймає, відміняє і змінює закони про ЗЕД;
• затверджує головні напрями зовнішньої політики України;
• складає міжнародні договори;
• затверджує митні тарифи і збори;
• встановлює спеціальні режими ЗЕД;
• затверджує списки товарів, що підпадають під ліцензування при експорті або імпорті.

Кабінет Міністрів України  здійснює координацію ЗЕД, приймає нормативні акти в межах своїх повноважень, подає свої пропозиції Верховній Раді України, складає платіжний баланс і зведений валютний план.

Національний банк України  регулює валютні і міжнародні питання ЗЕД. Зокрема: збереження і використання золотовалютних резервів, взаємовідношення з центральними банками інших країн і міжнародними фінансовими організаціями, підписання міжбанківських угод, регулювання курсу національної валюти та ін.

Важливу роль в регулюванні ЗЕД виконує Міністерство економіки України і з питань європейської інтеграції. В компетенції цього міністерства:

• проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координація та контроль зовнішньоекономічної діяльності;
• нетарифне регулювання ЗЕД і т.п. [6].

Державний комітет митного  контролю здійснює контроль ЗЕД відповідно чинному законодавству.

Економічними інструментами регулювання ЗЕД виступають:

• оподаткування суб'єктів ЗЕД;
• митне регулювання і контроль;
• ведення розрахунків і кредитування зовнішньоекономічних операцій;
• страхування зовнішньоекономічних операцій;
• ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;
• заборона окремих видів експорту та імпорту;
• проведення антимонопольних заходів у сфері ЗЕД;
• розміщення державних замовлень на виробництво, експорт та імпорт;
• облік зовнішньоекономічних операцій, ревізія і аудит суб'єктів ЗЕД;
• інформаційне забезпечення ЗЕД[9].

 

 

1.2 Планування та фактори  управління зовнішньоекономічною  діяльністю

 

Планування є важливою частиною менеджменту ЗЕД, основною її функцією. Підприємство, яке не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи зможе досягти серйозних успіхів у своєму розвитку. Звичайно, планування — не панацея від усіх бід, проте уважний підхід до цього важливого етапу роботи створює основу для успішної діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Суть планування можна  визначити як уміння передбачити  мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети.

В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати мету ЗЕД як складову частину загальної системи внутрішнього планування. Основна мета ЗЕД не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту. Планування допомагає відповісти на важливі запитання:

1. Де підприємство знаходиться в даний час, які його економічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері.
2. Яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досягнута мета підприємства, в тому числі відносно ЗЕД, і як може бути використана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку[13].

Планування ЗЕД є об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства-суб'єкта ЗЕД. Це визначається насамперед:

• прагненням підприємств, функціонуючих в умовах глобалізації ринку, є одержання додаткового прибутку за рахунок більш повного використання переваг міжнародної праці, міжнародної економічної інтеграції; передбачення несприятливих дій зовнішніх факторів, різноманітних непередбачених обставини, котрі можуть відбутися на світовому ринку;
• необхідність прогнозування свого майбутнього. Для цього важливо визначити яким буде ринок в якому буде розвиватися підприємство, чого чекають споживачі від підприємства, які його можливості у збільшенні експортного потенціалу, об'єму продажу і т.ін. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, підприємства тим самим зменшують можливість непередбачених дій зовнішніх факторів, ступінь ризику, пов'язаного з їх діями [13].

Багато підприємств працюють без офіційно прийнятих планів. На їх думку, ситуація на ринку міняється дуже швидко, особливо на зовнішньому, щоб планування приносило яку-не-будь користь. Дійсно, зовнішнє середовище бізнесу, особливо міжнародного, характеризується швидкими змінами. В західних країнах це пояснюється високою насиченістю споживацького попиту, його індивідуалізацією, різноманітним характером. Ці зміни попиту диктують зрушення інших факторів середовища: технології, засобів зв'язку. Відповідно й бізнес повинен швидко мінятися [14].