Удосконалення організації роботи зовнішньоекономічного відділу ВАТ «АМК»

3. Присутність в країні. Якщо компанія вже веде операції в якійсь країні, використання підрядної фірми стає вже не таким вигідним і втрачає сенс. Інакше кажучи, компанія знає, як діяти в чужій країні, і може розпоряджатися в ній надмірними потужностями, достатніми для нарощування обсягів виробництва.

4. Ризики. У бізнесі  існують різноманітні ризики. Проте,  ризик, пов'язаний з можливістю  політичних або економічних змін, які можуть знизити захищеність активів фірми і одержуваних прибутків, керівництво корпорацій часто ставить на перше місце в міжнародних операціях. Один із засобів зведення до мінімуму втрат від захоплення активів в подібних ситуаціях полягає в їх мінімізації за кордоном.

Одним із засобів розподілу  ризику є розміщення операцій в декількох  країнах. Подібна стратегія зменшує  можливість одночасного впливу на всі  активи таких негативних подій, як конфіскація, введення валютного контролю або навіть скорочення збуту через спад виробництва в країні-реципієнті. Проте, такі форми менш привабливі для компаній з розвиненою міжнародною діяльністю або компаній, які володіють ресурсами, достатніми для самостійного проведення операцій за кордоном [3, 14, 16].

1.3 Організаційна структура  управління зовнішньоекономічною  діяльністю підприємства

Організаційна структура  управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. В зв'язку з цим можна виділити два варіанти:

1. Безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків.
2. Вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників[12].

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

• частка експорту більша в загальному обороті;
• зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
• випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна по своїми властивостями;
• невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
• продукція не вимагає адаптації до закордонних умов використання;
• на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

• кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
• зниження витрат транспортування і зберігання продукції, зокрема за рахунок операцій із значними партіями, які належать різним виробникам;
• скорочення термінів постачання і оформлення документів;
• забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;
• забезпечення товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоспроможності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів [17].

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, є сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, які добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно «довести» продукцію, що експортується, до рівня, який задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.

Зовнішньоторговельна  фірма є самостійним підрозділом  підприємства, але не є юридичною  особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, який дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці засоби на свій розсуд без узгодження із керівництвом підприємства вона не уповноважена.

Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні — від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб[18].

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків у «складі систем» управління підприємством-експортером. У його склад входять: протокольний відділ, відділ науково-технічної співпраці, відділ маркетингу і ряд інших. До його основних задач як органу управління відносяться:

• планування і організація експортно-імпортних операцій;
• маркетингова діяльність;
• участь у виставках, ярмарках, презентаціях;
• підготовка і укладання зовнішньоторговельних контрактів;

Для успішного виходу на зовнішній ринок з реалізацією своєї продукції підприємство повинне виконати заходи всередині та поза підприємством, які забезпечать його ефективну роботу [5].

Всередині підприємство повинно:

1. Правильно визначити мету і напрям зовнішньоекономічної діяльності.
2. Якщо це буде експорт, то необхідно оцінити свої експортні можливості: об'єктивно оцінити свій виробничий потенціал, реальні перспективи його розвитку, забезпеченість необхідною сировинною базою, наявний і перспективний рівень кваліфікації робітників, компетентність керівного складу, можливість якісного вигляду товару, що буде реалізовуватися, його упаковка, транспортування.
3. Розглянути питання, які структурні зміни всередині підприємства необхідно здійснити, щоб бути готовим до експортної роботи з урахуванням всієї її специфіки і складності.
4. Організувати службу зовнішньоекономічних зв'язків з протокольним відділом, визначити її склад, задачі і цілі.
5. Створити відділ маркетингу або доручити вести цю службу спеціалізованій організації на договірних умовах.
6. Скласти і підготувати рекламні матеріали з урахуванням специфіки товарів (буклети, каталоги, листівки, прейскуранти і т.п.).
7. Вивчити внутрішнє законодавство, що стосується ЗЕД.
8. Ознайомитися із підзаконними актами, інструкціями і вказівками вищестоящих органів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності.
9. Пройти реєстрацію, одержати реєстраційний номер.
10. Відкрити рахунок в банку.
11. Перевірити патентну чистоту передбачуваного до експорту товару.
12. Якщо товар, призначений до експорту, не відповідає технічному рівню аналогічних товарів на зовнішньому ринку і його якість нижча за вимоги кінцевих споживачів, розробити заходи, що забезпечать конкурентоспроможність товару.
13. Необхідно визначити, чи може підпри<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size