Дослідження особливостей прояви самооцінки в дітей віком старшого дошкільного віку

>Соподчинение мотивів одна із важливих новотвором у розвитку особистості дошкільника. Квазінаціональне середовище ієрархія мотивів надає певну спрямованість всьому поведінці. З розвитком з'являється можливість оцінювати як окремі вчинки дитини, але його поведінка батьків у цілому як добре та поганий. Якщо головними мотивами поведінки ставати громадські мотиви, дотримання моральних норм, дитина здебільшого діятиме під їх впливом, не піддаючись протилежним спонуканням, який штовхає на те, щоб, наприклад, скривдити іншого чи збрехати. Навпаки, переважання в дитини мотивів, які змушують отримувати особисте задоволення, демонструвати своє дійсне чи нещире перевага з інших, можуть призвести до серйозних порушень правил поведінки. Тут потрібні спеціальні виховні заходи, створені задля перебудову несприятливо створених основ особистості.  

Після виникнення підпорядкування  мотивів, не завжди завжди керується одними й тими самими мотивами. Такого бути не буває і дорослі. У поведінці будь-якої людини, можна знайти безліч різноманітних мотивів. Але супідрядність призводить до того, що це різноманітні мотиви втрачають рівноправність, розподіляються на систему.  

У старшому дошкільному  віці ускладнюються відносини дітей  із оточуючими, нею самою доводиться визначати своє ставлення чогось, оцінювати за свої вчинки і обов'язкових  правил ставати більше, зіткнення  різних мотивів стають частіше і  гостріше. Особливо дітям вибирати між особисто значущими та суспільно  значимими мотивами. Якщо старший  дошкільник зазнав невдачі у якомусь  значимому йому справі, це вдасться компенсувати задоволенням, від чогось іншого. Оскільки однієї зі сторін розвитку мотивів поведінки у дошкільному  віці є збільшення їх усвідомленості.  

Дитина в старшому дошкільному віці починає віддавати  всі більш ясний звіт в спонукальних сил і наслідки свої вчинки. Це ставати  можливим у зв'язку з, що з дошкільника  розвивається самосвідомість – розуміння  те, що він з себе представляє, якості має, як ставляться до нього що оточують і чим викликається цей показник. Найбільш явно самосвідомість проявляється у самооцінці. 

Отже, до кінця старшого дошкільного віку не лише стає суб'єктом  діяльності, а й усвідомлює себе, немов суб'єкта. Формується його самосвідомість, спроможність досамооценкам своїх дій, вчинків, переживань. 

Діти старшого дошкільного  віку відбувається розвиток компонента самосвідомості – самооцінки. Вона виникає з урахуванням знань  і чужих думок себе.

1. 3. Самооцінка  дітей старшого дошкільного віку  

 Поява та розвитку самосвідомості відбувається у різні види діяльності. У цьому, дорослий, організовуючи на ранніх етапах цієї діяльності, допомагає  дитині опанувати засобамиосознавания себе ісамооценивания. Джерелом розвитку самосвідомості, вважається провідна діяльність. У старшому дошкільному віці вирішальне значення у формуванні самооцінки має гра. 

Вивчаючи розвиток самосвідомості в онтогенезі, вітчизняні дослідники приділяють переважне увагу  самооцінці дітей шкільного віку (>Боришевский,Л.М.Запрягалова, А.І.Липкина,Л.Г Подоляк, Є.І.Савонько,Л.С. Сапожникова, Г.А.Собиева, О.Л.Шнирман та інші). 

У працях, присвячених  самооцінці дітей дошкільного віку, підкреслюється її залежність від рівня  освоєння дитиною тієї діяльності, де вона проявляється (>Н.Е.Анкундинова, А.М. Богуш, В.А. Горбачова,К.А. Архипова,Р.Б.Стеркина,Е.О. Смирнова,Г.Б. Тагієва). 

На думкуМ.И.Лисиной самооцінка є механізмом переробки знання собі лише на рівніаффективного процесу, тобто, механізмом «обростання» знання собі, відповідним ставленням перед самим собою. Поняття самооцінка з поглядуМ.И.Лисиной, є вузьким, ніж поняття образ себе.Отчетливая самооцінка як і, як і самосвідомість виникає більш пізніх етапах пізнання дитиною себе [28]. 

Дослідженнями С.Г.Якобсон, В. Г.Шур, Л. П.Почеревиной встановлено, що образ "Я" пов'язана з ним самоповагу відіграють істотне значення в детермінації морального поведінки дітей дошкільного віку. 

>Я.Л.Коломинский, дослідження, якого присвячені проблемі дитячого колективу, виявив низку спільних цінностей і вікових особливостей в усвідомленні і переживанні дитиною своїх взаємин коїться з іншими членами групи. Було показано, що, які об'єктивно перебувають у незадовільному становище у групі, переоцінюють своє становище. Члени групи, що у сприятливому становищі, мають тенденцію недооцінювати своє становище у групі (явище "феномена неадекватності усвідомлення"). 

У працях показано, що самооцінка виступає як необхідна  передумова формування моральних почуттів дитини (Є.І. Кульчицька,Р.Н. Ібрагімова, Р.Х. Шакуров) та розвитку його моральної регуляції (Т. М. Титаренко). 

Аналіз літератури свідчить у тому, що труднощі дитини старшого дошкільного віку ігровому спілкуванні з однолітками багато чому зумовлені його високої самооцінкою  і недооцінкою партнерів у  грі (>Т.В. Антонова,К.Я.Больцис, А.А.Рояк,Т.А. Рєпіна). 

Відповідно до концепції  В.С. Мухіної, існують «ланки структури  самосвідомості, які вперше отримують  інтенсивна розбудова у віці чи вперше наголошують на собі»: орієнтація на визнання своєю внутрішньою психічною  сутності та зовнішніх фізичних даних; визнання своє ім'я; соціальне визнання; орієнтація на фізичні, психічні і соціальні  ознаки певної статі; на значимі цінності у минулому, сьогодення та майбутнє; з урахуванням права у суспільстві; на борг людей. Структура самосвідомості дошкільника формується спільно  з дорослими як повне уявлення про собі [31, з. 212]. 

Самосвідомість  постає у В.С. Мухіної як психологічна структура, що є єдність ланок, та розвитку з певних закономірностям. Причому змістове наповнення цієї структури, на відміну універсальної структури  свідомості, суворо індивідуально кожному за людини [31]. 

А.І.Липкина вважає, що у самооцінці інтегрується знання дитини, одержані від інших та її власна зростаюча активність, спрямовану усвідомлення своїх діянь П.Лазаренка та особистісних якостей. 

Оцінка дошкільням себе великою мірою залежить оцінки дорослого.Заниженние оцінки надають саме негативний вплив. А завищені спотворюють уявлення дітей про своє можливостях убік перебільшення результатів. Але водночас грають позитивну роль організації діяльності, мобілізуючи сили дитини. 

Тому, правильність уявлень старшим дошкільням своїх  дій великою мірою залежить від  оцінкової впливу дорослого. У водночас, повне сформований уявлення себе дозволяє дитині критично ставитися до оцінок оточуючих.  

Власна внутрішня  позиція дітей старшого дошкільного  віку стосовно іншим характеризується усвідомленням власного Я, своєї  поведінки та інтересом до світу  дорослих. [12, з. 173] 

У старшому дошкільному  віці дитина відокремлює себе від  оцінки іншого. Пізнання дошкільням меж  своїх сил відбувається з урахуванням  спілкування з дорослими чи однолітками, а й власного практичний досвід. Діти з завищеними чи заниженими уявлення про собі чутливіші до оцінним впливам дорослих і легко піддаються їх впливам.  

У водночас істотну  роль розвитку самооцінки в дітей  віком старшого дошкільного віку грає спілкування з однолітками. При обміні оцінними впливами виникає  певне ставлення до інших дітей  і водночас розвивається здатність  бачити себе саму. Уміння дитини аналізувати  результати своєї діяльності прямо  залежить з його вміння аналізувати  результати інших дітей. Так було в спілкуванні з однолітками  складається здатність оцінювати  іншу людину, яка стимулює виникнення самооцінки. 

У старших дошкільнят має досвід індивідуальної діяльності допомагає критично оцінювати впливу ровесників. Серед дошкільнят існує  система цінностей, що визначає взаємні  оцінки дітей. 

Оцінка старшим  дошкільням себе відбувається важче, ніж  однолітка. До ровеснику він більше вимогливий і оцінює його об'єктивніше. Самооцінка дошкільника дуже емоційна, часто позитивно. Негативні самооцінки спостерігаються дуже рідко. 

Самооцінка в  дітей віком старшого дошкільного  віку зазвичай неадекватна (частіше  завищена), це відбувається тому, що дитині важко відокремити свої вміння від  власної особистості цілому. Він  визнати очевидно: він щось зробив чи робить за інших дітей, отже визнати, що він взагалі гірше однолітків.  

З яким віком самооцінка у старшого дошкільника стає дедалі правильної, повніше що відбиває його можливості. Спочатку вона виникає  у продуктивних напрямах й у іграх  правила, де наочно можна побачити і  порівняти свій результат результат інших дітей. Маючи реальну опору: малюнок, конструкцію, дошкільнятам легше дати собі правильну оцінку. 

Виконання дитиною  будь-якої роль грі дає дітям старшого дошкільного віку можливість свої дії  з однолітками, розвиває спроможність до співпереживання і формує колективістські  якості. У грі в дитини задовольняється  потреба у визнанні здійснюється самопізнання. Гра – це школа  соціальних відносин, у якій моделюються  форми поведінки дошкільника. [11, з. 170]. 

Саме процесі  гри розвиваються основні новоутворення  дошкільного віку. 

У різних напрямах самооцінка різна. У образотворчої  діяльності дитина оцінює найчастіше себе правильно, в грамоті - переоцінює, а співі може недооцінювати себе.  

Щоб сформувати самооцінки, важлива та діяльність, у якому  включений дитина з оцінкою його досягнень дорослими і однолітками.  

У результаті виявили, що, які прагнуть виділити себе через  діяльність, частіше завищують свої самооцінки; якщо виділення відбувається після сферу відносин, самооцінка зазвичай буває заниженою. 

Важливо, що у регулюванні  поведінки самооцінці відіграють особливу роль, вона виступає «стрижнем» всього процесу саморегулювання поведінки  всіх етапах його здійснення... Разом  із цим у процесі саморегулювання  поведінки у різні види соціального  взаємодії самооцінка невпинно розвивається, коригується, поглиблюється і диференціюється» [54, з. 131]. 

У старшому дошкільному  віці дитина добре представляє свої фізичні можливості, оцінює їх правильно, в нього складається уявлення про особистісні риси і розумових  можливостях. 

Позитивна самооцінка полягає в самоповагу, відчутті власної  цінності й позитивного ставлення  до всього, що входить у поглядів на собі. Негативна самооцінка висловлює  неприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення зі своєю  особистості. 

У визначенні різних типів самооцінки дітей старшого дошкільного віку відзначають: дітей  із неадекватно на завищену самооцінку, з адекватної самооцінкою дітей  із заниженою самооцінкою. 

Діти з неадекватно  на завищену самооцінку дуже рухливі, нестримані, швидко переключаються з  однієї виду в інший, часто вже  не доводять розпочату справу остаточно. Не схильні аналізувати результати своїх діянь П.Лазаренка та вчинків. Найчастіше вони хочуть розв'язувати  будь-які, зокрема і дуже складний завдання з швидко, не розібравши остаточно. Найчастіше не усвідомлюють своїх невдач. Ці діти схильні до демонстративному поведінці й домінуванню. Вони прагнуть завжди бути відкриті, афішують знання й уміння, намагаються виділитися тлі інших дітей, привернути до себе увагу. 

Якщо з будь-яким причин вони можуть забезпечити повне  увагу дорослого успіхами у діяльності, то роблять це, порушуючи правил поведінки. На заняттях можуть викрикувати  з місця, коментувати вголос дії  вихователя, балуватися. Це, зазвичай, зовні привабливі діти. Вони прагнуть до лідерства, але у групі однолітків може бути не прийнято, оскільки спрямовані лише схильні до співробітництву. 

До похвали вихователя діти з неадекватно на завищену самооцінку ставляться як чогось звісно жразумеющемуся. Її відсутність може викликати в них подив, тривогу, образу, іноді роздратування і сльози. На осуд вони реагують по-різному. Одні діти ігнорують критичні зауваження на свою адресу, інші відповідають них підвищеної емоційністю. Деяких дітей однаково приваблюють і похвала і осуд, головним них – бути, у центрі уваги дорослого. Діти з неадекватно на завищену самооцінку нечуттєві до невдач, їм властиві прагнення успіху і високий рівень домагань. 

Діти з адекватної самооцінкою здебільшого схильні  аналізувати результати своєї діяльності, намагаються з'ясувати причини  своїх помилок. Вони вважають у собі, активні, врівноважені, швидко переключаються з однієї виду в інший, наполегливі  у досягненні мети. Прагнуть співпрацювати, допомагати іншим, вони досить товариські і дружелюбні. Влучаючи у кризовій ситуації невдачі намагаються з'ясувати  причину і вибирають завдання кілька меншою складності. Успіх у  діяльності стимулює їхнє бажання спробувати виконати складніше завдання. Дітям  з адекватної самооцінкою властиво прагнення успіху. 

Діти з заниженою  самооцінкою поведінці найчастіше нерішучі,малообщительни, недовірливі до інших людей, мовчазні,скованни у рухах. Вони дуже чутливі, готові розплакатися будь-якої миті, не прагнуть співробітництву й неспроможні захистити себе. Діти з заниженою самооцінкою тривожні, невпевнені у собі, важко входять у діяльність. Вони заздалегідь зрікаються вирішення завдань, що здаються їм складними, але за емоційної підтримці дорослого легко виходить із ними. Дитина із заниженою самооцінкою здається повільним. Він так важко вдається до виконання завдання, побоюючись, що не зрозумів, що треба робити й виконає все неправильно; намагається вгадати, задоволений їм дорослий. 

Чим більше значущою йому діяльність, важче йому із нею  впоратися. Дітям з заниженою  самооцінкою властиво прагнення  уникати невдач, тому вонималоинициативние, вибирають явно прості завдання. Неуспіх у діяльності найчастіше призводить до відмові неї. 

Такі діти, зазвичай, мають низький соціальний статус і в групі однолітків, потрапляють  у категорію знедолених, із нею  не хоче дружити. Зовні це найчастіше малопривабливі діти.