Формування пошуково-дослідницьких умінь у майбутніх магістрів дошкільної освіти в процесі виконання кваліфікаційної роботи

Магістр повинен мати широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання наукової інформації, бути спроможним до плідної науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності. Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр" (надалі - магістр), повинна володіти поглибленими знаннями з обраної спеціальності, уміннями інноваційного характеру, навичками науково-дослідної, або науково-педагогічної, або управлінської діяльності, набути певний досвід використання одержаних знань і вміти продукувати (створювати) елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності.

Підготовка магістрів  у системі вищої освіти спрямована на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним, науково-педагогічним, управлінським, що забезпечується насамперед написанням магістерської кваліфікаційної роботи. Магістерська кваліфікаційна робота – найважливіший етап в підготовці фахівця, завершальна ланка в єдиній системі теоретичного і практичного навчання студента. Майбутній фахівець має продемонструвати ступінь своєї підготовленості з обраної спеціальності, рівень загальної, наукової і професійної ерудиції, творчий пошук нових напрямків в науковому і практичному підході до розв’язання поставлених завдань.

Традиційно, магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого — є самостійним оригінальним науковим дослідженням студента, у розробці якого зацікавлені установи, організації або підприємства та формуються пошуково-дослідницькі уміння майбутніх фахівців.

При написанні кваліфікаційної  роботи магістр повинен визначитись  з таким важливим аспектом як тема дослідження. Тема науково-дослідницької роботи студента-магістранта має відповідати науковій проблематиці кафедри, на якій вона виконується, та бути зорієнтованою на майбутню професійну діяльність магістранта. Перш ніж розпочати дослідження теми (проблеми) потрібно переконатися, що вона актуальна й обґрунтувати необхідність її розроблення (вивчення).

Назва теми повинна бути, по можливості, короткою і конкретно сформульованою. Іноді для більшої конкретизації до назви теми слід додати невеликий (4 – 6 слів) підзаголовок. Вона має відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету магістерського дослідження і його завершеність, забезпечувати цілісність дослідження, єдність і логічний зв'язок усіх його методологічних характеристик. У формулюванні теми необхідно чітко визначати, діяльність якого суб’єкту буде досліджуватися (дитини дошкільного віку, учня початкових класів (конкретно визначається віковий мікроперіод), студента, вихователя або вчителя).

Розподіл  тем здійснюється на особистісно  зорієнтованих засадах. Тема магістерської роботи має бути досяжною для конкретного студента, тому кожен магістрант обирає ту з запропонованих, яка йому найбільше імпонує, оскільки відповідає його пізнавальним інтересам, суб’єктному практичному досвіду, можливостям. Магістрант і сам може запропонувати тему, якщо має власний погляд щодо її актуальності та доцільності цього дослідження.

Кожна кваліфікаційна робота має свою специфіку та структуру, які визначаються та узгоджуються науковим керівником і майбутнім магістром. Проте зазначимо, що кожне науково-пошукове дослідження студента, незалежно від того, з якої вона спеціальності, складається з текстового матеріалу і додатків, які передбачають наявність у кваліфікаційній магістерській роботі представлених у таблиці 1.1. складових.

Таблиця 1.1

Логічним завершенням  написання магістерської кваліфікаційної роботи є її захист на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Одним із найважливіших  аспектів та запорукою якісної підготовки майбутніх магістрів є формування у них пошуково-дослідницьких  умінь. Пошуково-дослідницькі уміння майбутніх педагогів, на думку багатьох вчених, визначаються як комплекс професійних якостей, що забезпечують готовність студентів вищих педагогічних закладів освіти виконувати цілеспрямовані аналітико-синтетичні, діагностичні та пошуково-перетворюючі дії на основі практичного застосування систематизованих знань у процесі теоретичних й експериментальних розвідок у організації педагогічного процесу в освітніх закладах [Фалько М. І. Формування дослідницьких умінь майбутніх учителів музики у вищих педагогічних закладах освіти. Автореф. дис. канд. пед. наук. – Київ, 2005. – 22с., с. 7].

Процес навчання та формування у майбутніх магістрів пошуково-дослідницьких умінь у вищій школі реалізується в рамках багатоманітної цілісної системи організації форм методів навчання і починається з перших років навчання. Починається робота вже в першому семестрі. Вивчаючи курс „Вступ до педагогічної професії”, студенти виконують найпростіші завдання (підготовка анотацій на прочитані книги; складання бібліографії до певних питань; складання простих і складених планів, підготовка реферативних повідомлень, написання рефератів з дотриманням обов’язкової умови – використання різноманітних джерел інформації). Далі студенти оволодівають діагностичними уміннями, вивчаючи якості та особливості власної особистості з використанням різноманітних методів. Потім, опираючись на результати самодіагностики, розробляють плани та програми самовиховання на рік та весь період навчання. Ця діяльність сприяє початковому оволодінню аналітико-синтетичними, інформаційними, діагностичними та прогностично-проектувальними вміннями.

Закріплюються та розвиваються дослідницькі уміння впродовж вивчення в другому та третьому семестрах  курсу „Педагогіка“. В ході виконання  різноманітних навчальних завдань  на семінарських та лабораторно-практичних заняттях, а також в домашній навчальній роботі передбачається порівняння (наприклад, вирішення певної проблеми колективу за А. Макаренком та В. Сухомлинським), класифікація (методів виховання, форм організації виховання тощо), аналіз сутності різноманітних понять, підходів до вирішення тих чи інших педагогічних задач, пошук ознак подібності та відмінності тощо.

Згодом студенти створюють свої перші педагогічні проекти, готуючи та моделюючи виховні заходи, фрагменти уроків тощо. Ця діяльність за своєю сутністю є проектною та сприяє розвитку прогностично-проектувальних умінь і закладає фундамент для оволодіння креативно-інноваційними вміннями [Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е. С. Полат и др. Под ред. Е. С. Полат. – М.: Издательский центр „Академия”, 2003. – 272 с.:с. 39].

Одночасно впроваджуємо дослідження стану вирішення  окремих педагогічних проблем під час пропедевтичної практики в другому семестрі. Перенесення роботи з університетської аудиторії в школу дозволяє розширити спектр дослідницьких умінь, якими оволодівають студенти, дозволяє ефективніше мотивувати навчально-дослідницьку діяльність.

Ця робота продовжується  під час виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань, де викладач отримує ширші можливості для реалізації диференційованого підходу до формування та розвитку дослідницьких умінь. ІНДЗ зазвичай мають характер педагогічних моделей та проектів.

Наступним кроком стає виконання курсових робіт. Тут використовуються цілі системи методів наукового дослідження, адже для якісного виконання роботи студенту необхідно вивчити, проаналізувати, описати та оцінити всі аспекти досліджуваної проблеми, зокрема, досвід роботи працівників шкіл, а на завершення – розробити рекомендації педагогам та батькам щодо поліпшення роботи з дітьми в контексті теми курсової, роботи.

Вивчення теоретичних  чи практичних аспектів, безперечно, сприяє розвитку аналітичних умінь і здібностей, а підготовка висновків, рекомендацій – уміння синтезувати.

Досягнуті у формуванні дослідницьких  умінь результати закріплюються  та розвиваються під час педагогічної практики на старших курсах, коли студенти також проводять педагогічні дослідження, у яких тепер вже можуть враховуватися методичні аспекти вирішення того чи іншого питання.

Завершується процес формування дослідницьких  умінь та навичок студентів під час виконання дипломних та магістерських робіт.

Необхідно підкреслити також, що дуже важливою ділянкою є робота наукових гуртків, товариств та проблемних груп, участь студентів у наукових конференціях, педагогічних читаннях, диспутах, олімпіадах, турнірах, конкурсах-захистах наукових робіт, публікація студентських робіт і т. ін. Саме ці складові системи роботи з формування у студентів дослідницьких умінь та навичок дозволяють забезпечити досягнення найвищого рівня сформованості. Отже, кожна форма, вид навчальної діяльності у вищій школі вирішує своє специфічне завдання, але сукупність форм і методів створює єдиний дидактичний комплекс, функціонування якого підпорядковане об’єктивним психолого-педагогічним закономірностям навчального процесу.

Основним нормативним  документом, який визначає порядок  організації навчально-виховного  процесу у вищій школі, є Закон  України «Про вищу освіту» [??????]. Згідно з ним (Стаття 43), навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється в таких формах:

• навчальні заняття;
• самостійна робота;
• практична підготовка;
• контрольні заходи [///////].

Зміст освіти визначається навчальними планами, навчальними програмами, підручниками, які узгоджуються та затверджуються Міністерством освіти, науки молоді та спорту України.

Основний нормативний  документ закладу освіти, за допомогою  якого здійснюється організація  навчального процесу є навчальний план. Навчальний план — це державний нормативний документ, який визначає навчальне навантаження студентів, його розподіл за семестрами, відділеннями, спеціальностями, тобто встановлює перелік навчальних предметів, кількість годин, відведених на даний предмет, кінець і початок навчального року [Вітвицька С.С. ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ].

Навчальний план містить  у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального  процесу, а також план навчального  процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

На основі навчального плану для конкретизації планування навчально-виховного процесу на кожний рік набору розробляється робочий навчальний план, який містить: графік навчального процесу, перелік та обсяги нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, форми проведення навчальних занять та їх обсяги, а також форми проведення поточного та підсумкового контролю.

Документом, що визначає зміст і обсяг знань, умінь  і навичок з кожного навчального  предмета, зміст розділів і тем  з розподілом їх за роками навчання є начальна програма. Навчальні програми мають відповідати високому науковому рівню, передбачати виховний потенціал, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій. У них не повинно бути надто ускладненого і другорядного матеріалу, їх призначення реалізовувати міжпредметні зв'язки, ідеї взаємозв'язку науки, практики і виробництва, передбачати формування умінь і навичок студентів з кожного предмета. Структура навчальної програми представлена у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Важливу роль відіграє авторська модернізація навчальних програм залежно від  нових методичних знахідок, науково-методичного  прогресу і змін в соціальному  житті. Так, наприкінці 80-х років  минулого сторіччя виникла потреба  внесення істотних змін до програм з російської та української літератури, коли було знято заборону на твори незаслужено витіснених з духовного простору письменників, розширено перелік сучасних авторів. Необхідність загального екологічного навчання і виховання значно змінила програму з географії.

Внесенням змін до програм займаються комісії, створені при Науково-методичному  центрі Міністерства освіти і науки, до яких входять провідні вчені, спеціалісти-практики.

Відповідно до навчальних програм розробляють підручники і навчальні посібники. Підручник  —  це навчальна книга, в якій розкрито зміст навчального матеріалу відповідно до вимог чинної програми [Педагогіка у запитаннях і відповідях - Кузьмінський А.І. , В.П. Омельяненко ]. Навчальний посібник — це книга, зміст якої; повністю відповідає навчальній програмі; або ж розглядає окремі теми навчального предмета; або ж містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать: хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо [С.С. Вітвицька ].