Формування пошуково-дослідницьких умінь у майбутніх магістрів дошкільної освіти в процесі виконання кваліфікаційної роботи

По другій групі умінь розкриємо сутність поняття «інформація». Інформація (від лат. informatio — пояснення, викладення) — одне з загальних понять науки; в широкому розумінні — нові відомості про навколишній світ, одержувані в результаті взаємодії з ним. Останнім часом широко використовується в усіх галузях науки, зокрема філософії, психології, педагогіці, соціології, лінгвістиці. У педагогіці і психології — зміст будь-якого повідомлення, дані про щось, які розглядаються в аспекті передачі їх у часі й просторі. Щоб акцентувати увагу на суттєвому змісті інформації, часто використовують термін "семантична інформація" — тобто інформація, що має певний сенс, який можна зрозуміти й інтерпретувати за допомогою природної мови в процесі людського спілкування [СГ??????].

Пошуково-інформаційним  умінням магістранта у процесі  виконання кваліфікаційного дослідження необхідно приділяти особливу увагу. Адже саме шляхом пошуку інформації, матеріалів для своєї роботи магістрат може забезпечити її теоретичний аспект та проектувати її експериментальну частину.

Розкриваємо зміст поняття «експериментальний» та «дослідницький» по третій групі умінь.

Експеримент є досить своєрідним і складним методом отримання первинної інформації. Слово “експеримент” походить від латинського “experimentum” – спроба, дослід. Експеримент у дослідженнях – це засіб здобуття інформації про кількісну й якісну зміну показників діяльності та поведінки об’єкта, внаслідок впливу на нього деяких чинників (змінних), що управляються та контролюються. В свою чергу експериментальний визначається, як такий що отриманий через проведення експерименту [Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТ “Перун”, 2004. – 1400 с.].

Дослідницький той, що передбачає активну самостійну роботу учасників педагогічного процесу при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків [Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТ “Перун”, 2004. – 1400 с.].

Із зазначеного, виявлено, що особливість дослідницько-експериментальних умінь полягає в тому, щоб магістранти мають правильно визначати мету та завдання експериментального дослідження, добрати методи, адекватні досліджуваному явищу, розробити дослідницькі методики тощо. Аналізувати матеріали здобуті експериментальним шляхом.

Непростим для магістранта  є вміння робити висновки за результатами проведенню дослідження (узагальнюючі уміння), адже висновок – це структурний складник міркування (або умовиводу), висловлювання, в якому фіксують нове знання і яке отримують внаслідок його виведення (висовування) за допомогою певних логічних операцій та правил з інших міркувань – засновків міркування. Для розкриття змісту наступної групи умінь потрібно розкрити сутність поняття «узагальнення».

Узагальнення — логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Види узагальнення відповідають видам мислення. Найбільш вивчені узагальнення у формі значень слів. Узагальнення виступають також як засіб розумової діяльності. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на основі окремої, випадкової ознаки (синкретичні об'єднання). Більш складним є комплексне узагальнення, грузинською мовою з різних галузей психологічної науки [СГ].З огляду на незначний досвід магістранта щодо пошуково-дослідницької діяльності, його не чисельні публічні виступи, певної уваги вимагає також формування презентаційних умінь, сутність яких можна зрозуміти через аналіз змісту поняття «презентація». Під презентацією (praesentatio, відлат. praesento — передаю, вручаю або англ. present — представляти) розуміється передання і представлення аудиторії нових для неї ідей, планів, розробок. Іншими словами, презентація — це демонстраційні матеріали практично для будь-якого публічного виступу — від доповіді керівникові до рекламної акції або лекції перед слухацькою аудиторією.

Отже, характеризуючи пошуково-дослідницькі уміння майбутніх магістрів дошкільної освіти ми дійшли висновків, що для покращення умінь потрібно створити належні педагогічні умови. Формування пошуково-дослідницьких умінь майбутніх магістрів дошкільної освіти пропонується здійснювати при використанні комплексу професійно спрямованих завдань, до яких входять вправи та інтегровані завдання.

1.4. Обґрунтування  педагогічних умов формування  пошуково-дослідницьких умінь майбутніх  магістрів 

Науковий аналіз проблеми формування пошуково-дослідницьких  умінь майбутніх магістрів передбачає визначення низки педагогічних умов, які дадуть змогу ефективно побудувати процес формування.

Уміння особистості  у процесі здобуття професійної  освіти визначаються різними внутрішніми  і зовнішніми чинниками та відповідними ним умовами, провідними з яких є  педагогічні.

Поняття умова у дидактиці вживають досить часто, під цим терміном розуміють обставини, які забезпечують успішне навчання. Більшість учених під дидактичними умовами навчання розуміють таку обстановку (обставини), при якій суб’єкти навчання (учні й викладачі) й основні компоненти навчального процесу (зміст навчального предмета, способи викладання та учіння, дидактичні засоби тощо) подані в найкращому взаємозв’язку, що надає можливість вчителю плідно викладати, керувати навчальним процесом, а студентам – продуктивно здійснювати навчально-пізнавальну діяльність. У цьому визначенні доволі точно окреслено основне призначення дидактичних умов [Філософський енциклопедичний словник. Довідкове видання / За ред. В.І.Шинкарука.– Київ: Абрис, 2002. – 742 с. с. 457].

Структурною оболонкою педагогічних технологій чи педагогічних моделей являються педагогічні умови, завдяки, яким реалізуються компоненти технології.

Отже, педагогічні умови повинні віддзеркалювати структуру формування пошуково-дослідницьких умінь майбутніх магістрів до діяльності в умовах навчання і вміщувати передбачені технологією формування пошуково-дослідницьких умінь майбутніх магістрів в умовах навчання.

На основі теоретичного аналізу, виділяємо такі педагогічні умови, що дозволять ефективно здійснити формування пошуково-дослідницьких умінь майбутніх магістрів в умовах навчання:

1. Цілепокладання.
2. Мотивація.
3. Педагогічно доцільний добір форм розвитку пошуково-дослідницьких умінь майбутніх магістрів:

• лекції, міні лекція,

• семінари,
• практичні,
• консультації,
• асистентська практика.

4. Урізноманітнення методів формування пошуково-дослідницьких умінь:

1. Словесні методи:

• розповідь,

• пояснення,
• лекція,
• бесіда,
• семінар,
• робота з книжкою,
• диспут.
2. Наочні методи (візуальні, або графічні методи):
• ілюстрування,
• демонстрування.
3. Інтернет.
4. Інтерактивні методи:
• інтерактивні прийоми,
• метод «мозкового штурму»,
• дискусія,
• методика «круглого столу»,
• конференції,
• методика «акваріуму»,
• коротке анотування студентами літератури з лаконічним записом своєї думки.

5. Забезпечення наступності у формуванні пошуково-дослідницьких умінь при написанні кваліфікаційній роботі.

6. Особистісно-орієнтований підхід до студентів.

Педагогічні умови – категорія, визначається як система певних форм, методів, матеріальних умов, реальних ситуацій, що об’єктивно склалися чи суб’єктивно створених, необхідних для досягнення конкретної педагогічної мети [ Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: Навч.посіб./ О.М.Пєхота та ін. – К.: В-во А.С.К., 2003.- 240 с.].

З іншого боку, педагогічні умови виступають і формою педагогічної діяльності, метою якої є формування висококваліфікованого спеціаліста. Отже, педагогічні умови забезпечують виконання державного стандарту з освітньої діяльності.

Наведемо характеристику запропонованих нами педагогічних умов формування пошуково-педагогічних умінь у майбутніх магістрів дошкільної освіти.

Формування  пошуково-дослідницьких умінь майбутніх  магістрів дошкільної освіти у процесі  підготовки кваліфікаційного дослідження  тісно пов'язане з такою сутнісною  характеристикою людської діяльності, як цілепокладання. Означене поняття походить від терміну ціль (мета) – ідеальний усвідомлений образ майбутнього результату діяльності, на досягнення якого спрямована активність людини. У психології поняття ”ціль” має кілька значень: 1) уявлюваний результат, що визначає спрямованість певної діяльності людини; 2) формальний опис кінцевого результату, до якого прагне кожна функціональна система зі здатністю до саморегулювання; 3) внутрішній спонукальний мотив діяльності. У природі тільки людина наділена здатністю до цілепокладання — постановки науково обґрунтованих і практично досяжних цілей.

Чим складнішою є ціль пошуково-дослідницької діяльності, тим тривалішим і важчим є її досягнення, тому цей процес потребує прогнозування і планування діяльності.

Виділення серед  педагогічних умов формування пошуково-дослідницьких умінь магістрантів цілепокладання передбачає поділ віддаленої цілі на кілька проміжних, зокрема тих, які передбачають формування пошуково-дослідницьких умінь різних видів (методологічно-організаційних, пошуково-інформаційні, дослідницько-експериментальні, узагальнюючі).

Обрана ціль виконує  у процесі підготовки магістрантом кваліфікаційного дослідження важливу спонукальну функцію. Вона збуджує активність і спрямовує енергію студента на реалізацію важливих для його професійної підготовки неї дій і вчинків. Розуміння причин, що спонукають студента до постановки перед собою певних цілей щодо формування власних пошуково-дослідницьких умінь і їх досягнення, криється в аналізі людських потреб і мотивів.

Наступною педагогічною умовою формування пошуково-дослідницьких умінь магістрантів є мотивація пошуково-дослідницької діяльності, в контексті якої формуються дослідницькі уміння.

Продуктивна діяльність спрямована на отримання об’єктивно нового або суб’єктивно нового результату. Оскільки пошуково-дослідницька діяльність за визначенням завжди спрямована на об’єктивно новий результат, то її слід віднести до продуктивної діяльності. Поняття діяльності нерозривно пов’язано з поняттям мотиву. Оскільки саме мотиви зумовлюють визначення мети як суб’єктивного образу бажаного результату, очікуваної діяльності, дії [Платонов К.К. Короткий словник психологічних понять / К. К. Платоновю – К.: Вища школа, 1981. – 175 с.; с. 165].

«Мотивація — це активізований стан індивіда, який визначає наскільки інтенсивно і з якою спрямованістю він діє в ситуації, що склалася» [Семенов Ю. Г. Мотивационные аспекты адаптации / Ю. Г. Семенов // Нова парадигма: Вип. 12. – Запоріжжя. – 1999. – С.29–36; с. 30]. Тобто мотивація розуміється зазвичай або як імпульс, що виникає усередині організму, або як тяжіння, котре, випливає з якось зовнішнього стосовно індивіда об’єкта [Семенов; с. 30]. Мотивація один із найважливіших факторів, котрий забезпечує успіх у будь-якій діяльності. Мотиваційна сфера, як стрижень особистості, її стимулююча сторона, як рушійна сила поведінки людини, має провідне значення при особистісно-орієнтованому вихованні.

Мотивацію в психології розглядають як систему спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість. Залежно від змісту мотивів, що спонукають людину до різних видів діяльності, і їх значення у регулюванні поведінки мотивуючі фактори поділяють на 3 групи: якщо вивчають, чому організм знаходиться в стані активності, то аналізують потреби як джерело активності; при встановленні спрямованості активності організму досліджують мотиви, які визначають спрямованість поведінки. Щоб встановити, як відбувається регуляція поведінки, вивчають прояви емоцій, бажань, прагнень, установок у поведінці людини. Хоч мотивація є відносно стійкою системою домінуючих мотивів діяльності і поведінки, проте вона не постійна протягом всього життя людини. На різних вікових етапах мотивація має свої особливості, пов'язані зі зміною провідних видів діяльності, соціальної ситуації розвитку, зміною умов життя і планів людини.

[ Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов – К. ”Академвидав”, 2006. – 424 с. с. 212 ].

 Мотивами пошуково-дослідної діяльності, за І. Б. Карноуховою, є:

• самостійний пошук нового матеріалу;
• пошук альтернативних засобів і способів розв’язання проблеми; саморозвиток;
• інтерес до дослідження;
• співпраця з педагогом, іншими студентами в ході дослідження;
• підготовка до майбутньої професії;
• відповідальність за результати творчого процесу;
• практичні результати пошуково-дослідної діяльності.