Формування пошуково-дослідницьких умінь у майбутніх магістрів дошкільної освіти в процесі виконання кваліфікаційної роботи

Усвідомлення  особливостей діяльності може, з методологічного боку, виступати як особливий діяльнісний підхід, що долає колізію об'єктивного та суб'єктивного, ідеального та матеріального, характеризується цільовими програмами функціонування.

Діяльність  починається з потреби і здійснюється системою дій: «Потреба - це спрямованість активності людини, психічний стан, що створює передумову діяльності, [Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. Изд. 2-е. -М.: Политиздат, 1977. - 304с. С.7]. Предметність діяльності є однією з основних її характеристик. За предметом розрізняють і називають діяльності, наприклад педагогічна, інженерна, конструкторська та ін."... Основне, що відрізняє одну діяльність від іншої, полягає в різниці їх предметів. Адже саме предмет діяльності і надає їй певну спрямованість» [Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. Изд. 2-е. -М.: Политиздат, 1977. - 304с. С. 104].

Різні дослідники робили спроби виділити значення терміну «уміння». Так, Ф. Гоноболін уважає, що «... уміння – це більш-менш досконалі способи знаннях або навичках, що придбані людиною в процесі діяльності» [Гоноблин Ф.Н. Книга об учителе. - М.: Просвещение, 1985. - 260с.]. Є. Бойко визначає уміння як «... надбану в досвіді готовність до тієї або іншої дії у всіх можливих його варіаціях, що забезпечують необхідний успіх» [Бойко Е.И. Еще раз об умениях и навыках // Вопросы психологии. - 1957. - №1 - С.34].

Для умінь характерним  є застосування знань на етапі функціонування. Багато дослідників (Б. Ананьєв, Н. Кузьміна, А. Ковальов, Р. Костюк, Б. Ломов, Е. Мілерян, В. Мясищев, Б. Тешюв і ін.) зазначають, що оволодіння уміннями приводить до розвитку здібностей, що, у свою чергу, розширює можливості особистості в оволодінні новим глибшим знанням, а також досконалішими уміннями і навичками.

Л. Філимонюк визначила  категорію «уміння» як здатність  суб'єкта дій переносити і використовувати  свій досвід у різних ситуаціях діяльності, при розв'язанні задач певного класу [Филимонюк Л.А. Готовность к конструктивно-проективной деятельности как результат профессионального становления будущего педагога: Дис. ... к.пед.н.:13.00.08. - Ставрополь, 1999. - 199с.]. У своєму дослідженні М. Меситова [Меситова М.П. Формирование дидактических умений интегра-тивного характера в процессе профессионально-педагогической подготовки будущего учителя: Дис. ... к.пед.н.: 13.00.01.-Тула, 2002,- 172с.] зазначає, що послідовність викладу теоретичного матеріалу з проблем формування умінь інтегративного характеру спирається на діалектичний системно-структурний підхід, при якому послідовно і у взаємозв'язку розглядається співвідношення одиничного - часткового - цілого.

Численні дослідження  по проблемі формування професійних  умінь у майбутніх педагогів переконливо показали, що підхід, що склався, в працях даного напряму представляє вузько спрямовану технологію формування того або іншого уміння і не відображає, на наш погляд, головної характеристики умінь – їх існування в єдності як цілого в структурі педагогічної діяльності

Уміння, які розглядаються, можна віднести саме до умінь інтегративного характеру, оскільки становлять синтез двох груп умінь: пошукових і дослідницьких. Наведемо їхню характеристику нижче.

Так, пошукові уміння визначаються як способи та прийоми виконання пошуку, дослідження [Князян М.О.Самостійно-дослідницька діяльність майбутніх учителів іноземних мов: теорія і практика: Монографія. - Ізмаїл: Сміл, 2006. - 242с. ]. Ми також виходимо з того, що при застосуванні пошукових умінь студент постає перед необхідністю виявляти зайві та недостатні дані; співвідносити шляхи пошуку рішення між собою та запитанням завдання; доводити кожен висновок; прагнути до вичерпання всіх можливих висновків у відповідності з умовою завдань.

Є. Кулик вважає, що педагогічні  дослідницькі уміння є системою, яка, в свою чергу, є підсистемою загально-педагогічних умінь, яка має всі ознаки складної диференційованої системи. Уміння є  виявом теоретичних знань на практиці. Автор погоджується з В. Андреевим, який вважає, що навчально-дослідницьке уміння - це уміння застосовувати відповідний прийом наукового методу в умовах розв'язування навчальної проблеми при виконанні навчального дослідницького завдання [Кулик Є.В.Підготовка майбутніх вчителів до дослідницької діяльності. -К., Дрогобич: Коло, 2004. - 381с].

Таким чином, дослідницькі уміння – це застосування засвоєних знань студентом у формі дій по вирішенню завдань дослідницького характеру.

Деякі дослідники, характеризуючи педагогічні уміння міжпредметного характеру, виділяють їх істотну ознаку - узагальненість, яка виявляється в результаті виконання однієї і тієї ж дії (орієнтовної її частини) в різних умовах шляхом зміни її операційного складу [Меситова М.П. Формирование дидактических умений интегра-тивного характера в процессе профессионально-педагогической подготовки будущего учителя: Дис. ... к.пед.н.: 13.00.01.-Тула, 2002,- 172с. ]. Узагальнені вміння мають властивість широкого перенесення і можуть бути використані в різних ситуаціях діяльності, при вирішенні великого кола завдань, що виходять за межі того предмету, при вивченні якого відбувалося їх формування [Ушакова М. А. Построение и проверка эффективности комплекса заданий для формирования системности знаний учащихся: Автореф, дис.канд.пед. наук. -М., 1977. - 19с.; Шилова Е.С. Учебные задания развивающего характера как средство повышения эффективности обучения: Автореф. дис. ... канд. пед. наук.-М., 1980-20с.], підкреслюють їх особливість виявлятися по-різному в кожній конкретній ситуації [Спирин Л.Ф.Формирование общепедагогических умений учите-ля:Дис.... д-ра пед.наук. - М., 1980. - 356с.].

Процес формування умінь  інтегративного характеру в контексті  системного підходу, що припускає таку організацію навчання, при якій у  студентів формується комплекс взаємопов'язаних умінь (теоретичну основу яких складають знання педагогічних, психологічних, спеціальних і методичних дисциплін), пов'язаний з психологічними особливостями особистості, з її емоційною і вольовою сферами, спрямованістю, увагою, творчим мисленням.

Розглядаючи уміння інтегративного характеру, необхідно уточнити поняття "інтеграція". Інтеграція (від лат. integer - повний, цілий, непорушений) - процес, або дія, що має своїм результатом цілісність; об'єднання, з'єднання, відновлення єдності [Педагогический энциклопедический словарь/ Гл.ред. Б.М.Бим-Бад; Редкол.: М.Безруких, В.Болотов, Л. Глебова и др. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2003. - 528с.]. Integeritas (integer) – сукупність [Педагогический энциклопедический словарь/ Гл.ред. Б.М.Бим-Бад; Редкол.: М.Безруких, В.Болотов, Л. Глебова и др. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2003. - 528с.].

І. Зверєв розглядає поняття "інтеграція" як процес і результат  створення нерозривно пов'язаного, єдиного, цілого, який може здійснюватися шляхом злиття в одному синтезованому курсі елементів різних навчальних тем і проблем [Зверев И. Д., Максимова В.Н. Межпредметные связи в современной школе. -М.: Педагогика, 1981. - 160с.].

Пошуково-дослідницькі уміння представляють собою інтегративний синтез таких шарів як пошукові і дослідницькі уміння. Формуються і розвиваються за «принципом матрьошки», тобто необхідно розглядати уміння в уміннях [Керимов Г. К.Дидактические основы формирования поисковых педагогических умений студентов: Дис, ... канд.пед.наук: 13.00.01- Махачкала, 2000, -153с.].

Написання кваліфікаційної  роботи, яку мають підготувати  магістранти, спрямовується на формування в них всіх групи умінь, що входять  до складу пошуково-дослідницьких.

Зрозуміти сутність пошуково-дослідницьких умінь дозволяє їх дефінітивна характеристика.

Пошуково-дослідницькі уміння ми розуміємо, як інтегроване, динамічне, багатофункціональне утворення, що забезпечує виконання послідовних і логічно пов'язаних між собою дослідницьких дій спрямованих на ефективне розв’язання завдань дослідження.

Систематизація (від грецького — поєднання, пристрій) — розумова діяльність, в процесі якої розрізнені знання про предмети (явища) об'єктивної дійсності зводяться в єдину наукову систему, встановлюється їхня єдність на основі вибраного принципу [Словник Гончаренко] .

Систематизація спирається на класифікацію, аналіз і синтез істотних властивостей певної об'єктивної системи. Здійснюється у формі відповідних логічних систем — теорії, гіпотези тощо. Необхідною умовою систематизації є висунення фундаментальної ідеї, здатної привести знання до логічної єдності. Вихідним пунктом процесу систематизації є прийняття певних принципів, що формулюють фундаментальну ідею. Прагнення до систематизації у вигляді найпростіших класифікацій виникає вже в дошкільників. Шкільне навчання, спрямоване на оволодіння системою знань, дає багатий матеріал і засоби для формування систематизації, яка розвивається від форм, що ґрунтуються на виділенні зовнішньої схожості між предметами і явищами, до форм, що дедалі більше спираються на істотні відношення між об'єктами вивчення. Систематизації відіграє досить важливу роль у розвиткові й вихованні мислення та пам'яті. Знання й уміння лише тоді є дійовим апаратом мислення, коли у свідомості учнів вони організовані в системи взаємопов'язаних понять. Об'єктивною умовою для систематизації знань є логічна структура навчального предмета, в якому розрізняються певні основні вихідні поняття та інші, більш часткові. Від порядку їх вивчення (одночасно з урахуванням психолого-педагогічних вимог до процесу засвоєння) залежить систематизація знань. Систематизація є засобом підвищення ефективності процесу навчання.

Одним із завдань нашого дослідження є систематизація пошуково-дослідницьких  умінь магістрантів. За результатами теоретичного аналізу науково-педагогічної літератури пропонуємо систематизувати пошуково-дослідницькі уміння у такий спосіб:

1. Методологічно-організаційні:

• уміння визначати методологічні засади наукового пошуку;

• уміння визначати тему дослідження, актуальну для теорії і практики дошкільної освіти та обґрунтувати її;
• уміння визначати мету наукової роботи;
• уміння формувати завдання дослідження, адекватні її меті;
• уміння структурувати процес дослідження (визначати зміст магістерської роботи відповідно до поставлених завдань);
• уміння співвідносити теорію з практикою тощо.

ІІ. Пошуково-інформаційні уміння:

• уміння забезпечувати джерельну базу дослідження (здійснювати пошук необхідної наукової літератури);
• уміння добирати методи дослідження спрямовані на розв’язання кожного з визначених завдань;
• уміння шукати і обробляти інформацію для подальшого її використання при написанні кваліфікаційної магістерської роботи;
• уміння використовувати раціональні методи і способи обробки інформації;
• уміння використовувати інформацію залежно від умов її застосування;
• уміння аналізувати здобуту інформацію;
• уміння одержувати і ефективно обробляти інформацію з використанням комп'ютера.

IІІ. Дослідницько-експериментальні  уміння:

• уміння співвідносити теоретичну інформацію з експериментальним процесом;
• уміння визначати завдання експериментального дослідження та їх цілеспрямовано реалізувати;
• уміння добирати та використовувати методи експериментального дослідження;
• уміння аналізувати матеріали, здобуті експериментальним шляхом їх;
• уміння робити висновки за результати.

ІV. Узагальнюючі:

1.Робити висновки:

• уміння робити висновки до теоретичної частини роботи;
• уміння робити висновки за результатами експериментально роботи;
• уміння робити загальні висновки.

V. Презентаційні уміння:

• уміння літературно оформлювати текст наукової роботи;
• уміння готувати електронну презентацію результатів дослідження;
• уміння готувати публікації за результатами дослідження;
• уміння здійснювати апробацію результатів дослідження (організовувати семінари, круглі столи, брати участь у конференціях тощо);
• уміння прилюдно захищати власне дослідження.

Слід зазначити, що кожна  група умінь має свою логічну  основу та чітко виражену мету.

По першій групі умінь  розкриємо зміст понять «методологія» та «організація».

Методологія (від метод і грец. — вчення) — 1) Сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці. 2) Вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Розрізняють а) часткову методологію — сукупність методів у кожній конкретній науці; б) загальну методологія — сукупність більш загальних методів (наприклад, методи педагогіки є одночасно її методами і загальною методологією для часткових дидактик, школознавства; в) філософську методологію — систему діалектичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову, і через часткову методологію [СГ??????].

Термін «організація» походить від грецького ȍpγavov, що означає поєднання, побудову, об'єднання чогось або когось у єдине ціле; приведення до строгої системи. За визначенням Б. Карлофа, " організація  —  це  інструмент координації трудових внесків різних людей для досягнення загальної мети". Організація  —  це  соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети [Менеджмент організацій - Федулова Л. І. ].

Методологічно-організаційні уміння спрямовані на визначення мети дослідження, формуванню завдань адекватних визначеній меті. Дуже важливо в процесі написання  магістерської роботи структурувати  дослідження за розділами, передбачати та розуміти, що потрібно робити на кожному етапі написання кваліфікаційної роботи.