Комплексний підхід до подолання заїкання

Слід утриматися від дострокового навчання заикающегося іноземної мови - заїкання може посилитись (особливо при суворих вимогах з боку навчального).

Однак відомо, що не завжди подібні подразники викликають у дитини заїкання. Багато дітей лякаються, падають з висоти, тонуть і т.п., але після цього не заїкаються. Все залежить від стану нервової системи дитини. Якщо він нервово здоровий, то він у разі подібних дій швидко приходить в норму. При нервовій ж слабкості отримане потрясіння залишає після себе незабутні сліди у вигляді розлади діяльності в мовних областях головного мозку, що виражається в заикании.

Чи не є заїкання спадковим? Так ще багато хто думає, але ця думка неправильно. У даному випадку у спадщину може передатися лише неповноцінність нервової системи. Ось чому у заїкуватих батьків далеко не завжди і не всі діти заїкаються. При цьому деякі з них заїкаються не на грунті успадкованої нервової системи, а внаслідок наслідування мови батьків. Та обставина, що заїкання не спадкове, а придбане розлад мови, полегшує боротьбу з ним.

Отже, заїкуватість тісно пов'язане зі станом нервової системи, з усією особистістю дитини та її взаєминами з оточуючими. З такого положення витікають і засоби боротьби з ним.

Заїкання - це порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Розрізняють такі види заїкуватості: артикуляційне, хвилеподібний, голосове, дихальне, що закріпилася, ініціальні, індуковане, інспіраторне, клонічні, неврозоподібні, невротичне, органічне, постійне, респіраторне, рецидивуючий, змішане, тонічна, функціональне, експіраторное.

Основним зовнішнім симптомом заїкання є судоми під час промови.

Розрізняють три ступені заїкуватості:

· Легка - заїкаються лише у збудженому стані і при прагненні швидко висловлюватися. У цьому випадку затримки легко долаються.

· Середня - у спокійному стані і у звичній обстановці кажуть легко мало заїкаються; в емоційному стані проявляється сильне заїкання.

· Важка - заїкаються протягом усієї промови, постійно, з супутніми рухами.

Виділено типи перебігу заїкуватості:

· Постійний - заїкання, виникнувши, проявляється щодо постійно в різних формах мови, ситуаціях і т.д.

· Хвилеподібний - заїкання то посилюється, то слабшає, але до кінця не зникає.

· Рецидивуючий - зникнувши, заїкання з'являється знову, тобто настає рецидив, повернення заїкуватості після досить тривалих періодів вільної, без запинки мови.

2. Комплексний підхід до подолання заїкання

2.1 Розвиток комплексного методу в логопедії

Під сучасним комплексним підходом до подолання заїкання розуміється лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заикающегося різними засобами і зусиллями різних фахівців. У комплекс лікувально-педагогічних заходів входять лікувальні препарати і процедура, лікувальна фізкультура, психотерапія, логопедичні заняття, логопедична ритміка, виховні заходи. Мета їх - усунення або ослаблення мовних судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики та мовлення; оздоровлення і зміцнення нервової системи і всього організму в цілому; позбавлення Дитину від неправильного ставлення до свого мовному дефекту, від психологічних нашарувань, перевиховання його особистості та поведінки, соціальна реадаптація і адаптація заикающегося.

Становленню сучасного комплексного підходу до подолання заїкання передувала розробка ряду різних методів та шляхи подолання цього захворювання. У зв'язку з тим, що заїкання є досить складним мовним дефектом з різноманітними проявами, в усі часи розглядали вплив та медичне і педагогічне, і різні поєднання лікувального та педагогічного впливу [4].

Вказівки на необхідність комплексного впливу і серйозні спроби його застосування при заїкання вперше зустрічаються в працях вітчизняних авторів - Сікорського І.А. (1889) та І.К. Хмелевського (1897). І.А. Сікорський у лікуванні заїкання включав гімнастику мови (система вправ дихання, голосу, артикуляції, різних форм мовлення), психотерапевтичне лікування (створення умов, послідовне ускладнення мовних занять ...), фармацевтичне і динамічне лікування (медикаменти, фізіотерапія, рухові вправи). Багатоплановість лікувального впливу по І.М. Сікорському вперше стала комплексною системою подолання заїкання.

Спираючись на матеріалістичне вчення вітчизняних фізіологів І.М. Сєченова, І.П. Павлова та їх послідовників, радянські вчені, відібравши з розроблених раніше прийомів все краще, раціональне, створили сучасний комплексний метод подолання заїкання. Розвитку цього методу сприяли В.А. Гіляровський, М.В. Серебровская, Ю.А. Флоренская. Ф.A. Pay, М.Є. Хватцев, Н.А. Власова, С.С. Ляпидевский, В.С. Кочергіна, В.І. Селіверстов та багато інших. Під сучасним комплексним методом подолання заїкання розуміють лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заикающегося різними засобами і різними фахівцями. Досвід роботи з заїкатися багатьма авторами дозволяє зробити висновок, що весь лікувально-педагогічний комплекс за характером його впливу умовно можна розділити на дві складові частини: лікувально - оздоровчу та корекційно-виховну.

При вивченні існували раніше прийомів, засобів і методів подолання заїкання доцільно розглядати їх в залежності від характеру рекомендованих засобів впливу на заикающегося - медичного або педагогічного. У першому випадку - це лікувальні заходи (терапевтичні, хірургічні, ортопедичні, психотерапевтичні), у другому - заходи педагогічні (дидактичні) і в третьому - різні поєднання лікувального та педагогічного впливу на заикающихся.

Терапевтичні засоби для подолання заїкання застосовувалися в різному ступені і формах у всі часи, починаючи з найдавніших (Гіппократ, Аристотель, Цельс, Гален, Авіценна, Меркуріалес, Кленке, Ліхтінгер та ін.) Терапевтичні засоби не були вичерпними в лікуванні заїкання, а лише в тій чи іншій мірі доповнювали його.

Хірургічний метод лікування заїкання застосовувався з I в. н.е. до середини XIX ст., поки не утвердилася думка про його марності і небезпеку використання (Антілл, Бонні, Диффенбах, Діоніс, Петі, Фабрицій, Егінського та ін.) Він з'явився в результаті розуміння заїкання як наслідку патологічного будови органів артикуляції або недостатньої іннервації м'язів мови.

Використання механічних пристроїв з ортопедичною метою сходить ще до Демосфену, який нібито успішно застосовував для лікування власного заїкання сторонні предмети (морські камінці), тримаючи їх під язиком під час мовних вправ. І згодом фахівці застосовували при лікуванні заїкання різні механічні пристрої: Ітар - мовний вилку, Коломба - мовний нажіматель і розпірку для губ, Ерве-де-Шегуан - накладки на обидва ряди зубів, Кленке - дерев'яну платівку у формі дуги під язик, Меркель - скоби з китового вуса на нижні зуби і т.д. Ортопедичні засоби мали допоміжне значення в лікуванні заїкання.

Психотерапевтичні дії. З появою поглядів на заїкання як на невротичний розлад деякі автори стали надавати першочергового значення в його подоланні психотерапевтичному впливу (Бертран, Меркель, Неткачев, Фрешельс, Шультесс та ін) Прихильники психологічного напрямку бачили в заикании, перш за все, психічне страждання, тому при виборі засобів впливу на заикающегося враховували вплив цих коштів на психіку.

Дидактичні прийоми. Послідовники дидактичних прийомів виховання правильного мовлення в заикающегося рекомендували системи різноманітних і поступово ускладнюється мовних вправ, що охоплюють як окремі елементи мови, так і мова в цілому (Андрія, Гіміллер, Гутцман, Денгардт, Ітар, Коен, Куссмауль, Лі).

Система лікувально-педагогічних заходів. Першими спробами визначити систему лікувально-педагогічного впливу на заїкуватих можна вважати рекомендації І.А. Сікорського (1889) та його учня І.К. Хмелевського (1897). І.А. Сікорський в лікування заїкання включав: а) гімнастику мови (система вправ для дихання, голосу, артикуляції, різних форм мовлення), б) психотерапевтичне лікування (створення відповідних умов, що оточують хворого, послідовне ускладнення мовних занять, вплив на настрій хворого і пр.) ; в) фармацевтичне і динамічне лікування (медикаменти, фізіотерапія, рухові вправи). Весь лікувально-педагогічний комплекс з характером впливу на заїкуватих можна умовно розділити на дві складові частини: лікувально - оздоровчу та корекційно-педагогічну.