Комплексний підхід до подолання заїкання

Серед активізують методів психотерапії значне місце займають функціональні тренування (А. Г. Іванов-Смоленський, В. А. Гіляровський, С. М. Давиденков, М. Д. Танцюра, ін.) Вони являють собою тренування нервових _й психічних процесів, зміцнення активності і волі.

Всі види психотерапії заїкання спрямовуються на усунення психогенних порушень (страху мови і ситуацій, почуття ущемлення і пригніченості, нав'язливої ​​фіксації на своєму мовному розладі, різноманітних переживань у зв'язку з цим і пр.) і на перебудову у заикающегося зміненого під впливом дефектної мови соціального контакту з оточуючими; на формування умінь володіти собою і своєю мовою, на перебудову своїх особистісних якостей.

2.3 Корекційно-педагогічна (логопедична) робота

Корекційно-виховної роботи надається дуже важливе, основне значення в комплексному методі подолання заїкання. Центральне місце в цій роботі займає логопед. В даний час існує декілька методів логопедичного впливу для усунення заїкання у дітей. Але всі вони, так чи інакше, підпорядковуються одній меті - виховання у дітей уміння говорити нормальної, вільної від заїкання промовою.

Педагогічну частина комплексного підходу становить корекційно-педагогічна (логопедична) робота, яка включає систему логопедичних занять, виховні заходи, логопедичну ритміку, роботу з батьками.

Логопедична робота розглядається як система корекційно-педагогічних заходів, спрямованих на гармонійне формування особистості та мовлення дитини з урахуванням необхідності подолання або компенсації його дефекту.

Логопедична робота починається з психолого-педагогічного вивчення заїкається дитини. Воно визначає вибір засобів і прийомів до початку і в процесі цієї роботи, дозволяє оцінити її результативність і дати рекомендації після закінчення. У конкретні завдання вивчення дитини входять:

- Збір анамнестичних відомостей, що дозволяють судити про особливості його раннього розвитку, про причини заїкання і розгортається картині його прояви;

- Визначення місця і форм мовних судом, частоти їх прояву та зберіганню мовних можливостей:

- Обстеження стану усній і письмовій мові (імпрессівной і експресивній);

- Виявлення супутніх мовних і рухових порушень психологічних особливостей.

Результати вивчення заикающегося фіксуються логопедом у відповідній документації.

Логопедическое вплив в даний час здійснюється в двох напрямках: прямому і непрямому.

Пряме логопедическое вплив реалізується під час групових та індивідуальних занять з заїкатися. Ці заняття передбачають розвиток загальної і мовленнєвої моторики, нормалізацію темпу і ритму дихання і мови, активізацію мовного спілкування, у разі необхідності розвиток слухового уваги і фонематичного сприйняття, корекцію порушень звуковимови, розширення пасивного та активного словника, вдосконалення граматичного оформлення фрази. На заняттях у заїкуватих усувають психологічні відхилення в поведінці, виробляють (у школярів, підлітків) правильне ставлення до дефекту, розвивають інтелектуальні здібності, етичні та моральні уявлення, формують гармонійно розвинену особистість.

Індивідуальні заняття проводяться у разі необхідних додаткових вправ з виховання навичок правильного мовлення та поведінки (корекція неправильного вимови, бесіди психологічного характеру тощо).

Непряме логопедическое вплив представляє собою систему логопедізаціі всіх режимних моментів для дитини та ставлення до нього оточуючих. Особливе значення в цій системі має мовної режим.

Мовний режим дошкільнят здійснюється з переважною Допомогою дорослих, які послідовно контролюють перехід дітей від одного мовного етапу до іншого. Мовний режим школярів, підлітків і дорослих передбачає вибір ними необхідних мовних вправ, розуміння ними вимог правильно говорити, систематичну тренування навичок правильного мовлення в різних умовах.

Мовний аспект логопедичних занять включає регуляцію і координацію дихальної, голосової та артикуляторной функцій виховання правильного мовлення.

У літературі є кілька думок про методику виховання правильного дихання. Одні вважають, що над диханням слід спеціально працювати, застосовуючи дихальні дидактичні вправи. Інші вважають, що ритм дихання відновлюється через спокійну плавну мова, тобто виховується неквапливий темп мови і в результаті нормалізуються всі мовні компоненти, в тому числі і дихання. Представники психологічної школи вважають, що вихованню мови, а, отже, і дихання сприяє тренування волі. У кожному з цих думок можна знайти раціональне, якщо роботу над диханням проводити індивідуально, в залежності від структури мовного дефекту.

Відпрацьовується дихання в процесі мови: у проголошенні на одному видиху спочатку коротких речень, потім пропозицій з поступовим збільшенням числа слів. Виробляється вміння вимовляти довгу фразу по частинах з логічною паузою, зазначеної або не зазначеної розділовим знаком. Потім переходять до читання віршованої та прозової текстів.

Порушення голосу часто пов'язані з недоліками дихання: у заїкуватих іноді спостерігається захлинається голос при мові на вдиху; різкий, крикливий голос при сильному видиху; тверда атака голоси внаслідок напруги м'язів голосового апарату і т.п. Фонопедический робота з заїкатися починається з розслаблення м'язів артикуляторного апарату, в першу чергу нижньої щелепи, кореня мови (наприклад, поставити мову в положення, необхідне для звуку «, і беззвучно артикулювати ну-но-ну: щелепу повільно опускається; нє-ні-ни - щелепа повільно піднімається). Вправа доводиться до автоматизму. Далі відпрацьовується м'яке голосоначало, плавне безперервне звучання голосу на сполученнях голосних звуків, потім на складових поєднаннях сонорних звуків з голосними, в пропозиціях і т.д.

Необхідна послідовність різних форм мови дотримується при вихованні у заїкуватих самостійної мови. Спочатку виховується плавна ритмічна мова в процесі сполученої-відбитого читання віршованого тексту. Далі пропонується самостійне читання з включенням логопеда у випадках труднощів, читання через слово або через певні відрізки тексту по черзі з ким-небудь в одному і тому ж ритмі, читання діалогу; читання з зупинками умовної тривалості на розділові знаки; проголошення заученого вірші.

Вихованню самостійної мови приділяється значно більше часу, ніж іншим формам мови. Самостійна мова може бути підготовленою (вірш, переказ) і непідготовленою (відповіді на несподівані запитання, прохання, розповідь на задану тему).

Зміст мовного матеріалу логопедичних занять змінюється залежно від структури порушення, від віку, контингенту заїкатися, течії заїкання, відносини заикающегося до свого дефекту і від багатьох інших факторів. Облік цих факторів сприяє більш глибокому, диференційованому вивченню заикающегося і створення різних методик щодо подолання заїкання у рамках комплексного підходу.

Логопедичні заняття є основною формою логопедичної роботи, тому що найбільш повно виражають безпосереднє коррекііонно-виховний вплив на заикающегося (пряме логопедическое вплив). Всі інші форми роботи логопеда складають систему непрямого логопедичного впливу), тому що по суті, вони сприяють, доповнюють або закріплюють результати прямого логопедичного впливу. Логопедичні заняття проводяться як з групою заїкуватих дітей, так і індивідуально. Але для тренування мовного спілкування та виховання правильних навичок поведінки дитини в колективі, переважною формою є групові заняття. Індивідуальні заняття проводяться у вигляді додаткових вправ з корекції неправильної вимови, бесіди психотерапевтичного характеру і т.д.

Логопедичні заняття повинні, перш за все, відображати основні завдання корекційно-виховного впливу на мову і особистість заїкається дитини.