Лекции по "Педагогике"

Розрізняють два види наказів: — за особовим складом; — з питань основної діяльності.

Накази щодо особового  складу (це, як правило, індивідуальні накази) пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності окремих працівників (зарахування на посаду, звільнення, преміювання тощо). Накази з питань основної діяльності (нормативні накази) — це документи, які оформляють рішення керівника щодо організації роботи установи в цілому чи його структурних підрозділів (конкретні заходи щодо виконання директив вищих органів, планування роботи окремих структурних підрозділів тощо).

Реквізити:

1. Повна назва установи, де видається наказ.
2. Назва документа.
3. Дата.
4. Номер.
5. Назва (заголовок) наказу (про що наказ).
6. Текст.
7. Підпис (посада керівника, підпис, ініціали, прізвище). Текст наказу складається, як правило, з констатуючої  та розпорядчої частини.

Структура тексту наказів щодо особового складу (про зарахування, звільнення, переведення, надання відпустки тощо):

1. Прізвище, ім’я, по батькові (перший раз у тексті наказу вказується повністю) особи, яка зараховується (звільняється, переводиться) на посаду.
2. Назва посади (структурного підрозділу), на яку зараховується особа (з якої на яку переводиться, з якої звільняється).
3. Дата зарахування (звільнення, переведення). Якщо в тексті вона відсутня, приймається дата підписання наказу керівником установи.
4. На яких умовах (за контрактом, на постійну чи тимчасову роботу, на який термін, за сумісництвом тощо).
5. Особливі умови (скорочений робочий день, неповний робочий тиждень, матеріальна відповідальність тощо).
6. Форма оплати праці (відповідно до штатного розкладу, погодинна тощо).

 

  У таких наказах після тексту обов’язково вказується підстава:

1. Для зарахування на посаду — заява особи, яка зараховується на посаду, згода керівника структурного підрозділу тощо.
2. Для звільнення з посади — заява особи, яку звільняють (за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію, ліквідація, реорганізація установи тощо з посиланням на відповідні статті КЗпП чи/та інші закони).
3. Для переведення з, однієї посади на іншу — заява особи, яку переводять, або відповідні статті КЗпП тощо.
4. Особа, яка зараховується на посаду (звільняється, переводиться), має ознайомитися зі змістом наказу, розписатися в оригіналі й зазначити дату ознайомлення з документом.

Практические задания..

1. Бракуючі відомості, Негайна відповідь; Неспроможний платник; Вживаний;

Назріле питання; Знецінювальна валюта; Справа не терпить зволікань; Викривальний доказ;

Вжити заходів з пошуку; Заподіяні тілесні ушкодження; Розірвати шлюб; Своєчасно вносити внески;

Суміжні кімнати; Перебувати на обліку; Приватна власність; Оренда обладнання; Безготівковий розрахунок; Вступний внесок; Пально-мастильні матеріали; Позов з вимогою; Підвести підсумки.   

 

2)

3)

4) Відтепер , забагато, влітку, наприклад, уперед, без відома, внічию, щовечора, щохвилини, по суті, по-іншому, день у день, по четверо, будь-де, як найбільше, деколи, так-то, по-українськи, в основному, віч-на-віч.

 

План№15

Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення.

Службові частини мови

1)

2) Для українського ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменників, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Найчастіше трапляються помилки у перекладах з російської мови конструкцій з прийменником по. В окремих значеннях цей прийменник має в українській мові різні відповідники, і може перекладатись цілим рядом прийменникових або безприйменникових конструкцій:

1. по – за: по приказу – за наказом, по собственному желанию – за власним бажанням, по схеме – за схемою, по указанию – за вказівкою;
2. по – з: по случаю – з нагоди, по уважительной причине – з поважної причини, исследования по маркетингу – дослідження з маркетингу, лекции по праву – лекції з права;
3. по – на: по заказу – на замовлення, по требованию – на вимогу, по просьбе – на прохання, по предложению – на пропозицію;
4. по – у(в): инспекция по делам несовершеннолетних – інспекція у справах неповнолітніх, прийти по делу – прийти у справі, по выходным – у вихідні, по наследству – у спадок;
5. по – для (значення мети): меры по улучшению условий труда – заходи для поліпшення умов праці; курсы по изучению английского языка – курси для вивчення англійської мови, комиссия по расследованию – комісія для розслідування, секция по изучению – секція для вивчення;
6. по – після (значення часу): по прибытии – після прибуття, по получении – після отримання, по истечении срока – після закінчення терміну;
7. по – з (із, зі): по вине – із вини, конспект по математике – конспект з математики, по собственной воле – із власної волі, комиссия по спорту – комісія зі спорту;
8. по – через: по ошибке – через помилку (помилково), по техническим причинам – через технічні причини, по болезни – через хворобу;
9. по – щодо: инструкция по использованию – інструкція щодо використання, предложения по улучшению – пропозиції щодо поліпшення;
10. по – від: действовать по обстоятельствам – діяти залежно від обставин;
11. по – під: задание не по силам – завдання не під силу;
12. по – безприйменникова конструкція: по телефону – телефоном (по телефону), младший по званию – молодший званням, послать по почте – послати поштою (по пошті);
13. по – по: по 5 литров – по 5 літрів, дежурный по району – черговий по району, по возможности – по можливості, трансляция по телевидению – трансляція по телебаченню, коллеги по работе – колеги по роботі, приказ по институту – наказ по інституту.

Прийменник по в українській мові може поєднуватись з іменниками (по батькові, по суті), прикметниками (по-господарськи, по-українськи), займенниками (по-нашому, по-своєму), числівниками (по троє, по-перше).

Труднощі можуть виникнути при  перекладі конструкцій і з  іншими прийменниками. Наприклад, російське  словосполучення з прийменником в українською мовою перекладаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями: в защиту – на захист, в знак уважения – на знак поваги, в рассрочку – на виплат, поставить в известность – довести до відома, вошли в состав – увійшли до складу, в пяти шагах – за п’ять кроків, в порядке исключения – як виняток, в семь часов – о сьомій годині, в сущности – по суті, в трех километрах – за три кілометри, сказать в двух словах – сказати двома словами, в случае неуплаты – при несплаті, в течение выборов – упродовж виборів, в полной мере – цілком, у власти – при владі, у входа – біля входу.

Порушення синтаксичної норми також  виникає через невмотивоване  вживання прийменника при, який часто вживається за російським зразком. В українській мові він може мати такі відповідники: у (у нещасті), коли (коли взяли), під час (під час польоту), за (за обставин). Прийменник за з іменником у родовому відмінку дуже поширений в українській мові, визначає час, що на нього припадає дія. У російській мові цим зворотам здебільшого відповідають конструкції: во время, при… тощо. Під їх впливом в українській мові вживаються словосполучення типу при демократії, при Кравчуку.

Значно ширший обсяг прийменника при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень, дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад: при исполнении служебных обязанностей – під час виконання службових обов’язків, при жизни – за життя, при этих условиях – за цих умов, при вашей помощи – за вашою допомогою або з вашою допомогою, завдяки вашій допомозі, при анализе событий – аналізуючи події, при обработке данных – коли опрацьовувалися дані, при опасности – у разі небезпеки, при наличии – за наявності.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-небудь, чого-небудь: при університеті функціонує рада; працює при адміністрації Президента України;

б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: був при повній свідомості; всі залишилися при своїх поглядах;

в) на вказування певних обставин або  супутніх умов, за яких щось відбувається: при нульовій температурі; при раптовій появі болю; при швидкості 20 км/год.

3)

4) Правопис прийменників, сполучників, часток.

Правопис прийменників

1. Разом пишуться:

а) Складні  прийменники, утворені сполученням  одного або двох (іноді трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо.

б) Складні  прийменники, утворені з двох простих  прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

2. Через  дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-за, (із-за), з-над,  з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж,  з-понад, з-посеред, з-попід, з-проміж.

3. Окремо пишуться прийменникові сполуки у(в) разі, під кінець, під час, що ж до.

Правопис сполучників

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо, а також слова абощо, тощо.

Сполучники проте, зате, притому, тож, теж, щоб, якби, якже, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прийменником або часткою. Сполучник як службове слово поєднує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити питання. Наприклад: Щоб зекономити час, користуйтеся послугами Аерофлоту; але: Слідчі шукали за що б зачепитися. Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те завдання його похвалили.

2. Окремо пишуться:

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.

б) Складні  сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, після того як, при цьому, та й, так що, тим часом як, тому що й подібні.

3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

Правопис часток

Частка (рос. частица) – службова частина мови, що об’єднує слова, які слугують для утворення граматичних форм, надаючи їм додаткових смислових чи емоційних відтінків.

Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс.

1. Разом пишуться:

а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дехто, деякий, чимало, щодня, якнайшвидше, аніскільки (але аби до кого, де на якому).

б) Частки би (б), же (ж), то, що у складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, мовби, немовбито, авжеж, атож.

в) Частка сь (ся) у зворотних дієсловах, у складі займенників, прислівників: будується, якийсь, колись, щось.

2. Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у словотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б) (взяв би, прийшла б); же (ж) (Чому ж ти пропустив заняття?); то, це (що то за, що то, чи то); частка що в складі сполучних слів дарма що, тільки що, хіба що, що ж до. 

3. Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: тільки-но, так-от, як-от, якось-то, все-таки, іди-бо (але: чим би то, скільки ж то). Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, який-небудь, казна-чий, хтозна-куди.

Правопис  часток не і ні

Частка не пишеться разом:

1. Коли  вона виступає в складі будь-якої  частини мови в значенні префікса, тобто коли слово без цієї  частини не вживається: негода, нежить, незабаром, неволити, невдовзі.

2. Коли вона є частиною префікса недо-, який означає неповну міру чогось: недобачати, недоторканість, недолік, недозрілий. Порівняй: Він недочув, але: Він не дочув моїх слів.

3. Коли  вона з іменниками, прикметниками,  займенниками та прислівниками  означає одне поняття (можна  підібрати антонім): неабиякий, невміння, неправда, невдалий, немалий.

Якщо  поруч з прикметником є слова далеко, зовсім, аж ніяк або пояснювальне слово з часткою ні, то не пишеться окремо: нездатний, але ні до чого не здатний; невеликий, але зовсім не великий.

4. З дієприкметником,  що не має при собі пояснювальних  слів і стоїть перед іменником: нез'ясовані питання, але питання не з'ясовані; неспростовні факти, але факти не спростовані.

Частка не пишеться окремо:

1. Зі  словами, з якими вона не  становить одного поняття, а  є лише запереченням (правопис  можна пояснити тільки в реченні). Наприклад: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дністер (одне поняття).

2. З дієсловами, дієслівними формами, прикметниками,  що виступають у функції присудків: ця справа не складна.

3. З числівниками, займенниками, присудковими словами,  прийменниками і сполучниками: не ти, не тобі, не так, не треба, не другий, не дуже, не зовсім, не по-нашому.

Частка ні пишеться разом:

1. З займенниками: ніхто, нічий.

2. З прислівниками: ніколи, ніскільки.