Лекции по "Педагогике"

Частка ні пишеться окремо:

1. У складі  стійких словосполучень: ні риба ні м'ясо, ні кроку далі, ні так ні сяк.

2. Якщо вона виступає у функції повторювального єднального сполучника: ні спати, ні їсти; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити.

3. У непрямих відмінках займенників, де є прийменник: ніщо - ні на що, ніхто - ні в кого, ні за що, ні до чого.

5) Постано́ва (Regulation)

1. Заключна частина  протоколу засідання зборів, правління,  президії та ін.;

2. Правовий акт,  що приймається вищими й деякими  центральними органами колегіального  управління для розв'язання найважливіших  і принципових завдань, що стоять  перед даними органами, і встановлення  стабільних норм, правил поведінки.  Постанови видають Кабінети міністрів  республік на основі законів  у порядку їх виконання. У  деяких випадках особливо важливі  постанови приймають Верховна  Рада, профкоми та ін.

Текст постанови, як правило, складається з двох частин — констатуючої та ухвалюючої. Перша містить вступ, оцінку стану і, при необхідності, підстави для видання або посилання на правовий акт вищестоящого органу. В частині ухвалення наводиться перелік запропонованих заходів, визначаються виконавець (виконавці) та термін виконання.

Проекти постанов нерідко готують багато установ  чи відомств. Постанови узгоджують з установами, інтересів яких вони торкаються, і представляють для  візування керівникам. Якщо виникають  розбіжності, до проекту постанови  додається довідка з викладом їх суті. Проект документа разом  із супровідним листом і довідками  про погодження (і розбіжності, якщо вони є), підписаними керівниками  установ, які складають проект, направляють  в орган, котрий відповідає за його видання.

Постанови, разом  із рішеннями і директивами, є правовими інструментами ЄС. Різниця між ними полягає в тому, що директиви набувають сили лише через імплементацію в національне законодавство, в той час, як постанови й рішення — інструменти прямої дії. Вони набувають сили закону в Європейському Союзі з моменту видання.

Практичне завдання..

1. За взаємною згодою; у справах служби; на розсуд; в повному обсязі; на користь замовника; за домовленістю; за замовленням; за призначенням; за згодою; відповідно до графіка; відпустку через хворобу; з вашої вини; чемпіон з тенісу; в зв'язку с; за ціною; за накладною; за яких обставин; прагнути до успіху; відповідно до наказу; на вашу адресу; взяти до уваги; в перебігу дня; згідно з наказом; акт прийому.

2)

3)

4) Внаслідок, з-за, впродовж, знад, напередодні, з-поміж, понад, з під, посеред, уразі, з поза, що ж до; зате, або ж, отож-то, притому, колиб то, тільки-но; абияк, тільки що, все-таки, чимало, не так, хтозна-що, нездужати, тільки що, так-от.

 

ПЛАН№16

Тема: Синтаксичні особливості  професійного мовлення

1)

2) Узгодження підмета з присудком

Узгодження (рос. согласование) – вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово має однакові із головним словом граматичні ознаки. Наприклад: суворих заходів – іменник (головне слово) і прикметник (залежне слово) мають однакову форму, а саме родовий відмінок множини. Форма залежного слова узгоджується з головним словом: новий район, матеріальна відповідальність, офіційний документ. Головним компонентом у такому зв’язку є іменник або інша субстантивована частина мови, а залежним – прикметник (тривала розмова), займенник (усі небезпеки), порядковий і кількісний числівники у непрямому відмінку (чотирма документами), дієприкметник (потерпілі сусіди, відчинена брама), іменник – прикладка (річка Рось).

Залежне означуване слово, як правило, стоїть у препозиції до основного  слова і виявляє повне узгодження в можливих спільних формах, якими  є форми роду, числа, відмінка: досвідчений прокурор, досвідченого прокурора, досвідченому прокуророві та ін.

Крім повного, узгодження може мати форми й неповного узгодження. Наприклад: У паспортах були ті самі прізвища, якими підозрювані себе називали. Слово якими відноситься до слова прізвища, узгоджується з ним у числі і не узгоджується у відмінку (пор.: прізвища, які – прізвища, якими). Таке узгодження й називається неповним (…людина, з якою…; …площа, серед якої… і ін.)

При складанні документів слід звернути увагу на правила узгодження підмета  з присудком у ділових паперах:

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 781, 231), то присудок ставиться в однині: Прибуток становить 21 відсоток. Двадцять один студент склав сесію на відмінно.
2. Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири та числівник обидва присудок ставиться у множині, наприклад: Обидва пристрої вийшли з ладу; Чотири автомобілі потребували ремонту. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок, або коли повідомлення має безособовий характер. Наприклад: Було звільнено три працівники; Було розглянуто три перших варіанти.
3. Якщо у складі підмета є числівник п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять (п’ять студентів, сто п’ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів), то присудок може стояти як в однині, так і у множині, залежно від контекстового значення підмета. При позначенні великої кількості предметів обирається форма однини. Наприклад: Сімнадцять агрегатів працювало успішно; Сто шістнадцять тонн лежало на току. Присудок вживається в однині, якщо він стоїть у препозиції (Всього у справі проходило 5 потерпілих), множині – постпозиції (Сім учасників пленуму дали прес-конференцію).

Коли підмет називає пасивні  особи, предмети, що подаються у вигляді  цілісної, нерозчленованої групи, тобто, акцент робиться на кількості виконавців дії, присудок, як правило, ставиться  в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групи осіб, предметів, кожний із яких діє активно  й самостійно, присудок переважно  ставиться у формі множини: Шість студентів склали іспит достроково.

4. Підмет зі словами більшість, решта, меншість, ряд, частина, багато, мало, чимало, трохи, кілька в діловому стилі вимагають від присудка форми однини: Більшість пропозицій буде враховано;  Частину товару буде реалізовано. Якщо керований іменник позначає істоти, то присудок може стояти як в однині, так і у множині: Більшість абітурієнтів будуть зараховані на стипендію. Частина акціонерів проголосували проти продажу акцій підприємства.

Присудок може вживатись у множині, якщо головні члени речення розділені  підрядним реченням або головні  члени речення є однорідними: Ряд питань, які винесені на залік, будуть опрацьовуватися самостійно. Багато студентів і абітурієнтів прийшли на заключний концерт. Кілька пунктів і параграфів будуть змінені.

5. При підметі, вираженому займенником хто, дехто, дещо, ніхто, ніщо та ін., присудок ставиться у формі однини: Усі, хто пройшов реєстрацію, повинні з’явитися…; ніхто не заперечував; Дехто з присутніх на зборах участі у голосуванні не брав. Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати завдання. Якщо у реченні присудок виражений дієсловом, а підмет займенником, то вони обов’язково узгоджуються: Ви підписали (а не: Ви підписала). Не узгоджуються в числі підмет і присудок тоді, коли присудок виражений прикметником: Ви правий, Ви молодий.
6. Якщо до складу підмета входить прикладка, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Журнал-реклама відкрив новий етап у розвитку рекламної продукції. Виставка-продаж відбулася… Школа-інтернат відкрита з ініціативи…
7. Якщо до складу підмета входить прикладка – власна назва (фірма «Світоч»), – то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Об’єднання «Світанок» уклало угоду…; Фірма «Партнер» заборгувала…
8. Присудок ставиться в однині ще у таких випадках: а) коли однорідні підмети тематично близькі; б) коли у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, деяка сума, цілий ряд); в) коли перед однорідними підметами повторюються слова весь, кожний, ніякий: Кожний студент, викладач, співробітник повинен проходити медичний огляд; г) при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не – а, не лише – а й): Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців; Значна частина верстатів і механізмів відповідає сучасним вимогам машинобудування.
9. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час. У 2000 році ПДВ становив…
10. Якщо присудок виражений дієсловом минулого часу, а іменник, що означає професію, характерну для обох статей, виступає з власним ім’ям, то присудок слід узгоджувати з власним ім’ям, тобто ставити його в жіночому або чоловічому роді. Наприклад: Головний бухгалтер Іванов П.І. запропонував скласти новий трудовий договір; Прокурор Іванова Г.І. запропонувала перенести засідання суду.

3) Особливості узгодження географічних назв з означуваними

словами в офіційно-діловому мовленні

Для уникнення можливих неточностей  і непорозумінь в офіційних документах треба запам’ятати, що не завжди прикладка  узгоджується з родовою назвою у  формі непрямого відмінка.

Прикладка (рос. приложение) – різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Вона характеризує й дає іншу, паралельну назву означуваному слову: До кімнати зайшла дівчина-санітарка; Я передплачую газету-рекламу; Організація передплатила газету «Запорізька правда».

Прикладки – назви міст, сіл, рік  узгоджуються в усіх відмінках із родовою назвою: місто Київ, міста Києва, місту Києву…, у селі Петрівці (а не Петрівка); Коло річки Ворскли (а не Ворскла). Узгодження не відбувається якщо назва вживається рідко, складна або має форму множини: У місті Чернівці; у місті Біла Церква. Проте назви населених пунктів, станцій, портів, міст, річок, сіл, селищ, висілків, аулів, застав, гір, островів, пустель, вулканів, озер, планет, комет, астероїдів тощо у діловій і науковій мові не узгоджуються з означуваним словом: Народився у місті Бердянськ; Відпочивати на озері Сиваш; Під заставою Тиха; Зупинились табором на горі Говерла; Користувались водою із річки Дніпро; На острові Куба; У пустелі Сахара; З планети Марс. Це дає змогу уникнути можливої плутанини при визначенні форми називного відмінка. Так, зі словосполучення місту Катманду неможливо однозначно встановити називний відмінок: місто Катманд чи місто Катманду.

При відсутності слів місто, село, озеро, гора й под. назви, виражені відмінюваними  іменниками, змінюються: На Хортиці розташовано багато санаторіїв; Надійшли вітання зі Львова. Узгоджені конструкції типу на горі Говерлі, на озері Байкалі характерні для усного, побутового мовлення.

Власні назви кораблів, газет, заводів, журналів, установ тощо (крейсер «Іван Мазепа», видавництво «Український письменник», газета «Субота»), зберігають форму називного відмінка при відмінюванні: журнал «Дзвін», журналу «Дзвін», журналом «Дзвін»…

Назви залізничних станцій у  ділових паперах не відмінюються: Поїзд зупинився на станції Дніпробуд. На станції Шевченкове поїзд стоятиме 20 хвилин. Під’їхали до станції Жовті Води.

Не узгоджується перша частина  складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких:

а) друга частина є прикметником: Білгород-Дністровський – Білгород-Дністровського району, Кам’янка-Дніпровська – Кам’янко-Дніпровського району;

б) друга частина є числівником: Знам’янка Друга – Знам’янкодругий;

в) друга частина є іменником: Біла Церква – Білоцерківський р-н;

г) друга частина є іменником, що вказує на місце розташування населеного пункту: Калач-на-Дону – Калачдонському р-ну;

д) перша та друга частина є  іменниками: Кзил-Орда – Кзил-Ординська область.

Не узгоджується друга частина  складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких обидві частини є  іменниками і друга вказує на місце розташування населеного пункту: Франкфурт-на-Майні, Франкфуртський-на-Майні.

Не узгоджуються назви вулиць, якщо вони мають форму чоловічого роду або є складною назвою: вулиця Хрещатик – вулицею Хрещатик, іти вулицею (О. в.) Жуковського (Р. в.); на розі вулиці Ярославів Вал. Назви вулиць узгоджуються лише у формі жіночого роду: на вулиці Залізничній.

Назви зарубіжних країн, держав, республік  узгоджуються, якщо мають форму жіночого роду і не узгоджуються, якщо мають  форму чоловічого роду: З республікою Індією (у документах можлива форма у Н. в.: З республікою Індія уклали договір); У державі Іран.

4) Складні випадки керування у ділових паперах

Керування (рос. управление) – один зі способів поєднання слів, при якому стрижневе слово вимагає від залежного конкретної відмінкової форми, тобто керує формою іншого слова: оплачувати (що?) проїзд (а не оплачуйте за проїзд), платити за (що?) проїзд, символ (чого?) правосуддя, запустити (що?) супутник, близький (до чого?) до моря, п’ять (чого?) років, зустрів (кого?) ректора, розмовляв (з ким?) з деканом.

Ділові документи вимагають  максимальної стислості й точності передачі інформації. Будь-які відступи від правил викладу змісту спричиняють  серйозні помилки. В українській  мові найпоширенішим є дієслівне  керування. Особливо уважним слід бути до дієслів, що можуть керувати різними  відмінками.

Найчастіше помиляються в тих  випадках, коли при дієсловах, які  керують різними відмінками, вживається спільний додаток різної форми. Наприклад: Повідомляти новини сесії Верховної Ради України; Інформувати про новини сесії Верховної Ради України.

Поширеними є помилки у стійких  словосполученнях, викликані змінами  окремих слів. Наприклад: Довести для відома всіх громадян (замість: Довести до відома всіх громадян).

Особливої уваги вимагають близькі  за значенням (синонімічні) слова, що потребують різних відмінкових форм. Наприклад: повідомити (кому?) директору – інформувати (кого?) директора; оснований (на чому?) на матеріалах – заснований (ким?) трудовим колективом; властивий (кому?) людині – характерний (для кого?) для суспільства.

Слова-пароніми мають не тільки різне  значення, а й різне керування: оснований (на чому?) на правилах – заснований (ким?) науковцем; постати (перед чим?) – повстати (проти чого?).