Методика формування у дітей старшого дошкільного віку дружніх взаємостосунків в грі

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………	3
Розділ I.  ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ДРУЖНІХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ДІТЕЙ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ …………….	6
1.1. Внесок педагогів і психологів в проблему розвитку дружніх взаємостосунків дошкільників ………………………………………..	6
1.2. Розвиток діяльності дітей і виховання мотивів, навиків і звичок поведінки ………………………………………………………………..	10
1.3. Формування дружніх взаємостосунків  дітей в іграх ……………	15
Розділ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ У ГРІ ………	22
2.1. Дослідження взаємовідносин дітей  у грі на етапі константувального  експерименту ………………………………….....	22
2.2. Виховання навичок колективізму  та дружби в процесі ігор  на етапі формувального експерименту ………………………………….	29
2.3. Проведення контрольного експерименту…………………………	37
2.4. Аналіз дослідної роботи ………………………………………….	42
Розділ III. ПОШУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДРУЖБИ …………………………………………………………………….	43
3.1. Методика формування у дітей старшого дошкільного віку дружніх взаємостосунків в грі ………………………………………..	43
3.2. Ігри, заняття-бесіди по формуванню дружби у дітей …………..	53
3.3. Конспект заняття, ігор для дітей старшої групи с формування у них дружби ……………………………………………………………...	56
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….	64
ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………………	67
ДОДАТКИ …………………………………………………………………..	69

 

«Є ігри, що мають величезне виховне значення, які зміцнюють волю, виховують відчуття справедливості, уміння допомагати в біді ....»

Н.К. Крупська

ВСТУП

Відчуття симпатії, дружелюбність виявляються у багатьох дітей дуже рано — вже на другому, третьому році життя. Характер дитячих взаємостосунків залежить, в основному, від умов виховання дітей в сім'ї і дитячому саду. Старші дошкільники дошкільники, відвідуючи дитячий сад, з великим бажанням об'єднуються в різній діяльності, перш за все в грі. Між деякими дітьми встановлюються особливо дружні відносини: вони вважають за краще саме з тими або іншими товаришами грати, трудитися, розмовляти, ділитися радощами і засмученнями. Гра широко використовується педагогами з метою виховання у дітей дружніх відчуттів і відносин.

Потреба дитини в спілкуванні дозволяє педагогам реалізовувати різні задачі, зокрема етичного виховання, формування суспільних якостей особистості, колективізму. Орієнтуючись на цю мету, вихователь заохочує виборчу дитячу дружбу і разом з тим виховує такі взаємостосунки, які не замикаються інтересами тільки двох-трьох дітей, що дружать між собою, а мають велике значення для розвитку товариських відносин всіх вихованців групи. При такому підході дружні прояви дошкільників придбавають по справжньому гуманну, колективістську спрямованість. Стійкого характеру подібні відносини набувають на шостому році життя дитини, що має важливе значення і для підготовки житини до школи.

Проте нерідко спостерігаються і такі випадки, коли, наприклад, шестирічний хлопчик відбирає у одного з товаришів привабливу іграшку, щоб передати її своєму другові; дівчинка того ж віку в грі «Кішки-мишки пропускає в круг «кішку» — свою приятельку Олену; двоє хлопчиків відштовхуючи, убік дівчинку, підбігають першими до вихователя, щоб отримати прапорці. Ці діти, проявляючи турботу про друга, абсолютно не думають в той же час про решту товаришів по групі, діють в збиток їм, тобто їх дружба не має тієї моральної основи, яка передбачається специфікою суспільних відносин. Формування саме такої основи і повинне починатися в дошкільні роки.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», державним стандартом, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті, є Базовий компонент дошкільної освіти, виконання вимог якого є обов’язковим для усіх дошкільних навчальних закладів.

Базовий компонент дошкільної освіти України реалізує нова програма розвитку дитини «Я у світі». Ця програма серед завдань виховання містить такі: підтримувати дружні стосунки між дітьми, сприяти вихованню стійких відносин дружби, а також атмосфери доброзичливості, взаємної допомоги, взаємних переживань; допомогти дітям зрозуміти призначення правил поведінки і норм моралі; розкривати дітям наслідки порушення норм і правил моралі в житті дорослих; створювати умови для розвитку творчої активності, виховання інтересів до тих чи інших видів діяльності. Ці завдання мають істотне значення для підвищення рівня етичного виховання дітей різних віків. Характер дитячої дружби, її етична спрямованість повною мірою залежать від того, які інтереси і які потреби її скріпляють, які мотиви спонукають до дії.

Отже, спираючись на вищевикладене, можна сформувати проблему дослідження: виховання дружби у старших дошкільників в ігровій діяльності.

Актуальність проблеми полягає в необхідності її висвітлення, бо саме гра є засобом морального виховання, в якій виховуються вміння правильної поведінки в повсякденній діяльності, добре відношення до навколишніх людей, друзів, товаришів, тому дуже важливо піклуватися про засвоєння дошкільниками норм і правил поведінки, використовуючи для цього будь-які форми роботи  - бесіди, читання, нагадування, вправи в правильних вчинках, закріплення і поглиблення моральних уявлень в іграх з правилами, сюжетних тощо.

В розробку проблеми формування дитячого колективу внесли свій вклад багато вітчизняних психологів, педагогів, серед яких: Н. К. Крупська, А. С. Макаренко, А. П. Усова, Д. В. Менджерицька, Д. Б. Эльконін, А. В. Запорожець, Р. И. Жуковська, В. Г. Нечаєва, Я. Л. Коломинський, А. І. Аржанова.

Мета дослідження – розкрити особливості виховання дружби у старших дошкільників в ігровій діяльності.

Об’єкт дослідження - передумови формування дружніх взаємовідносин дітей в ігровій діяльності.

Предмет дослідження – визначення рівнів взаємовідносин дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності в умовах дошкільного закладу.

Гіпотеза дослідження – дослідження ґрунтувалося на тому, що виховання дружніх взаємостосунків старших дошкільників в ігровій діяльності буде ефективним за умов:

• вибору форм освітньо-виховної роботи для розвитку ігрових тем;
• вибору літературних творів для активізації ігрових інтересів дітей;
• ознайомлення дітей з правилами поведінки в грі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати передумови формування дружніх взаємовідносин дітей в ігровій діяльності.

2. Провести експериментальне дослідження  взаємостосунків старших дошкільників у грі.

3. Висвітлити ігри, заняття-бесіди з формування дружби у дітей.

 

 

 

 

Розділ I.  ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ДРУЖНІХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ДІТЕЙ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1.1. Внесок педагогів і психологів в проблему розвитку дружніх взаємостосунків дошкільників

Найвидніші вітчизняні педагоги Н. К. Крупська і А. С. Макаренко внесли великий внесок в розробку проблеми дитячого колективу і його ролі в суспільному вихованні особистості дитини. Н. К. Крупська особливе значення додавала емоціям, сумісним переживанням, вважаючи, що вони створюють підвищений інтерес до явищ суспільного життя. З ранніх років, указувала вона, необхідно ставити дитину в такі умови, щоб вона жила, грала, працювала, ділила свої радощі і жалі з іншими дітьми. Н. К. Крупська переконувала педагогів в тому, що сумісне життя дітей повинне бути якомога повнішим, радіснішим, яскравішим, що колективні переживання повинні асоціюватися у дитини з рядом радісних емоцій.

Н. К. Крупська розглядала спільну діяльність дітей як основний засіб виховання особистості в колективі. При цьому вона вважала необхідним, щоб колективне життя дітей було заповнено радісною, вільною діяльністю, і тоді вона «виховає людей з сильно розвинутим суспільним інстинктом» [14; 134].

Важливе місце Н. К. Крупська відводила характеру ігрової діяльності: «Є ігри, що виробляють жорстокість, грубість, що розпалює національну ненависть, погано діючі на нервову систему, що викликають азарт, пихатість. І є ігри, що мають величезне виховне значення, зміцнюючи волю, виховуючи відчуття справедливості, уміння допомагати в біді і т. д....» [15; 95].

Не менше значення формуванню суспільної спрямованості особистості надавав в своїй педагогічній практиці А. С. Макаренко. «...Саме відношення складає істинний об'єкт нашої педагогічної роботи... - говорив він. - Вимкнути особистість, ізолювати її, вийняти її з відношення абсолютно неможливо, технічно неможливо, отже, неможливо собі представити і еволюцію окремої особистості, а можна уявити собі тільки еволюцію відношення» [19; 508].

 Визначаючи колектив як важливий чинник формування спрямованості особистості, А. С. Макаренко мав на увазі не просто організаційну форму утримання вихованців в потрібних рамках дисципліни, а плідне, змістовне, ділове спілкування, без якого немислимий всебічний розвиток особистості. Працюючи з колективом, він прагнув формування особистості в поєднанні її інтересів з інтересами колективу, до розвитку в неї справжньої колективності і разом з тим індивідуальності.

Виховання колективістських рис особистості А. С. Макаренко рекомендував починати з ранніх років, готувати дитину до життя в колективі, виховувати у неї інтерес до товаришів, до спільної діяльності. Ця ідея знайшла свою подальшу розробку в педагогіці і психології. А. П. Усова, Д. В. Менджерицька та інші вважали, що саме поведінка дитини в спільній ігровій діяльності, характер взаємостосунків з однолітками є показником її вихованості. Проблема формування взаємостосунків дітей розв'язується в сумісній праці і на заняттях, де створюються сприятливі умови для встановлення взаємодій з однолітками, формування етичних уявлень, відчуттів, колективних переживань, для усвідомлення оцінки власних вчинків і вчинків товаришів. Проте, як підкреслюється в дошкільній педагогіці, взаємостосунки найкращим чином формуються в основній, характерній для дошкільників діяльності - грі.

Д. Б. Ельконін, А. В. Запорожець, Р. И. Жуковська відзначають, що взаємостосунки яскравіше виявляються там, де сама діяльність створює умови для об'єднання дітей. Найціннішою в цьому відношенні є сумісна гра, яка перш за все має суспільний характер. Особисті бажання і інтереси, породжені особистими потребами, поступаються суспільним мотивам, суспільним правилам, колективним інтересам.

Вітчизняна педагогіка розглядає в діалектичній єдності розвиток особистості дитини і її відносини в колективі однолітків. Взаємостосунки в дитячому колективі багато в чому визначаються рівнем розвитку особистості дитини. І навпаки, саме позитивні взаємостосунки сприяють становленню і розвитку дитячої особистості. Разом з цим психолого-педагогічні дослідження (В. Р. Нечаєва, Я. Л. Коломінській, А. І. Аржанова) переконують в тому, що взаємостосунки які стихійно складаються в дитячих колективах не завжди виробляють у дитини гуманні почуття, а іноді ведуть до появи прямо протилежних якостей. «...Не відразу помітиш в групі біду - надмірно активну, «агресивно товариську» дитину, «господаря», що залякує одних, що упрохує інших, запобігає перед третіми, деспотичного егоїста, що підпорядковує всіх собі. Неначе грають дружно, діти не скаржаться... Так і складається тип відносин: одні завжди тільки командують, інші - тільки підкоряються» [4; 211].

Вважаючи дошкільну групу генетично раннім ступенем соціальної організації людей, Я. Л. Коломинський підкреслює, що далеко не всім дітям добре дихається в середовищі однолітків, не всі зустрічають тут сприятливий емоційний клімат. В кожній групі є декілька надзвичайно активних дітей, яких вихователь нерідко вважає ядром групи, підтримує їх і спирається на них у виховній роботі з другого боку, є діти, що знаходяться в підкоренні у перших. Це шкідливо відображається на розвитку особистості і тих, і інших [13; 23].

Основні недоліки в плані етичної вихованості дітей зводяться в основному до їх невміння погоджувати свої дії з діями однолітків, небажанню поділитися, а іноді поступитися товаришу іграшку, роль в грі, надати допомогу, проявити турботу.

Не дивлячись на те, що загальний фон взаємостосунків дітей дошкільного віку емоційно позитивний, в групах виникає велика кількість конфліктів.

Отже, як вважають вітчизняні психологи і педагоги, проблему формування дитячих взаємостосунків неможливо розглядати зовні організації змістовної діяльності, зовні організації педагогічного процесу в цілому. Ефективному підвищенню рівня взаємостосунків сприяють в першу чергу засоби, що забезпечують змістовну ігрову діяльність дітей. Така діяльність сприяє зростанню і розвитку соціальних мотивів, етичних відчуттів, колективних інтересів, що є основою дитячих взаємостосунків. На фоні різноманітної змістовної діяльності целенаправленнее можна формувати позитивні взаємостосунки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Розвиток діяльності  дітей і виховання мотивів, навиків  і звичок поведінки