Методика формування у дітей старшого дошкільного віку дружніх взаємостосунків в грі

Необхідно поповнювати знання дітей на заняттях і в повсякденному житті (відповідати на їх питання або задавати їм питання, показувати картинки, читати рекомендовану літературу). Організовуючи спостереження за явищами суспільного життя, прагнути звертати увагу на те, як злагоджено, дружно працюють будівники, як піклуються працівники залізниці про пасажирів тощо. В будь-якій праці дорослих, ознайомлення з якою можуть організувати вихователі виходячи з місцевих умов, є ті сторони, які цінні для виховання: працьовитість і відповідальність, товариська допомога і виручка, дбайливість, етичний мотив (лікувати хворого, перевозити вантажі для постачання людей, будувати зручні квартири і т. п.). Особливо яскраво виступають позитивні відносини дорослих, коли педагог наперед домовляється про майбутню екскурсію, її мету. Якщо збудити у дітей етичні відчуття, вони прагнутимуть відображати в грі не тільки зовнішні дії, але і відносини людей.

В старшому дошкільному віці посилюється прагнення і уміння дітей комбінувати в грі безпосередньо отримані враження і опосередковано (через книгу, розповідь, пісню, картину). Про товариство, відповідальність, взаємодопомогу, турботу діти можуть взнати з таких, наприклад, творів як «На крижині», «Обвал» Б. Жіткова; «Стадо» Л. Воронкової; «Двох радистів» С. Сахарнова; «Найкраще» В. Доннікова, «Вовка — добра душа» А. Барто; «Друзі в біді пізнаються» С. Міхалкова.

В розвитку довільної поведінки старших дошкільників значно зростає роль слова. Враховуючи збільшені інтереси і можливості дітей, для поглиблення сприйняття художнього твору, образів героїв слід проводити зовні занять повторне читання, бесіди по тексту, обговорювати ілюстрації, згадувати окремі епізоди, несучі в собі моральне навантаження. Така робота приводить до збагачення ігор новим змістом.

Великий вплив на розвиток творчих ігор надають ігри-драматизації, об'єднуючі ігрову і художню діяльність. Діти із захопленням беруть участь в такого роду іграх. Ця діяльність має і реальну соціальну цінність — вона «для інших», а не тільки «для себе». Закладені в точному тексті виховні ідеї діти відтворюють не механічно, а осмислено і емоційно. Так, після інсценування казки «Кіт, півень і лисиця», вірші С. Александрової «Хлопчик загубився» діти вводять персонажів цих творів в самодіяльну гру в «сім'ю»: приводять з лісу кота і півня, турбуються про нього, годують; розігрують епізод, як загубився маленький хлопчик.

Не порушуючи ходу ігор, придуманих дітьми, доцільно включати в них логічно виправдані сюжетні ситуації, що мають виховне значення.

Засвоєння правил поведінки, пов'язаних з вибором теми і сюжету гри, розподілом ролей, з домовленістю про основні дії граючих, сприяє регулюванню дитячих взаємостосунків, а зрештою і розвитку дружби. Діти повинні засвоїти наступні основні правила, пов'язані із загальними іграми:

1. Домовляючись про гру і під  час гри, будь добрим, ввічливим і справедливим.

2.  Пропонуючи яку-небудь гру, постарайся довести, що вона цікава. Вислуховуй пропозиції інших  дітей, не перебивай їх.

3. Всяка роль в грі добра, цікава, якщо ти знаєш, що робити, як грати.

4. Не вимагай завжди головних  ролей, пам'ятай, що інші діти тоже хочуть бути провідними.

5. Не заважай товаришу, якщо він  зайнятий грою; хочеш грати маєш, попросити дозвіл.

6. Коли граєш з друзями, думай, чим можеш їм допомогти.

7.  Старайся добре, чітко виконувати  свою роль і правила і грі.

8.  Якщо почав гру з товаришами, не кидай її без їх згоди.

Всі ці правила не заучуються з дітьми спеціально, але створюються умови для їх кращого засвоєння: звертається увага на правильні вчинки дітей, ставляться в приклад діти, які добре засвоїли правила, заохочуються ті, у кого з'являються досягнення; дошкільникам розказують про дружбу однолітків з іншого дитсадку. Час для подібної роботи при бажанні завжди можна знайти.

Питанням дружби можна присвятити протягом року дві-три етичні бесіди зі всіма дітьми групи. Проводячи їх, педагог спирається на наявний досвід дітей, поповнює його новими нормами і правилами поведінки.

В роботі з дітьми, відмінними нестійкими дружніми відносинами, ситуативною поведінкою, педагог повинен використовувати повсякденні вправи в позитивних вчинках у всіх видах діяльності; обов'язково включати їх в сюжетно-дидактичні і рухомі ігри, в ігри-драматизації. Готові сюжети, задані правила допомагають розвитку стійкості поведінки; засвоюючи в них правильні способи поведінки, діти при активному керівництві педагога починають використовувати ці способи в сюжетно-рольових іграх самостійно.

Як правило, в групах зустрічаються діти з яскраво вираженими конфліктними відносинами. Прояви негативної поведінки різні. Частіше всього це грубість, недружелюбність, нервова збудливість. У цих дітей невисокий рівень етичних уявлень. Педагог повинен перш за все з'ясувати причини поганої поведінки дитини, поговорити з батьками, усилити позитивний контакт з самою дитиною; постаратися наблизити її до себе, проявити симпатію і доброзичливу турботу про неї, помічати її досягнення. Діти, як правило, швидко відгукуються на подібне відношення.

Спираючись на досягнення таких дітей і формуючи у них звички етичної поведінки, важливо підключати їх до невеликої групи граючих, де цікава гра дозволяє по своєму сюжету, правилам знайти відповідне місце даній дитині.

З дітьми, у яких треба піднімати рівень моральних уявлень про добро, про дружбу, слід вести додаткову роботу зовні занять: обговорювати ці питання при розгляді картинок, при повторному читанні вже знайомих казок, розповідей; об'єднувати «слабих дітей» з «сильними», що мають стійкі моральні уявлення, які могли б стати зразком для перших; радити подумати дитині, що б вона хотіла зробити для гри з товаришами, як допомагала б реалізовувати задум.

Дітей, які не ладнають з однолітками через свою розпещеність, зарозумілість і егоїстичність, педагог повинен ставити в таке положення, щоб гасилася їх винятковість (не «ти один можеш придумувати цікаві ігри, виготовляти іграшки для гри; деякі роблять це краще і грають за правилами дружби» і т. п.). В умовах дитячого саду і сім'ї обов'язково треба учити дітей реалізовувати на практиці свої правильні думки про дружбу і товариство, про справедливість. Виправдовують себе доручення навчити малюків цікавій грі, пограти з ними (цей прийом допомагає, зокрема, ліквідовувати можливість зарозумілості).

Щоб перевірити, яких досягнень дошкільники добилися за рік, влітку можна організувати прогулянку-гру в туристичний похід. Дітям до цього треба прочитали і розказати про туристів. При підготовці до походу і під час його перед дітьми ставляться організаційно-трудові і ігрові задачі. Вони повинні самостійно розбитися на декілька груп: група харчування, ігор і відпочинку, любителів природи, а також група розвідників, робота яких найбільш тісно пов'язана з грою. Вони здійснювали вибір шляху, ставили орієнтири (прапорці на доріжках і стежинах в лісі), шукали воду, залишену іншими туристами, що відпочивали на поляні, організовували змагання всіх учасників походу і т.д. [5; 77-80].

Отже, керівництво з боку дорослих передбачає заохочення дитячої самостійності, самодіяльності, які будувалися з урахуванням правил дружби і товариства: вибір головних по групі; підготовка предметів, іграшок, необхідних для походу, обговорення в кожній групі плану заходів на; повідомлення відповідальних на зборі групи напередодні походу про те, наскільки дружно проходила підготовча робота; вислуховування пояснень, узагальнень вихователя; сумісне обговорення минулого походу.

Якщо робота по вихованню дружби ведеться регулярно, то аналіз поведінки дітей показує позитивні зсуви у відносинах вихованців групи, які формуються у зв'язку з грою і в самій грі, в побутовому і трудовому спілкуванні.

 

 

 

 

 

 

2.2. Ігри, заняття-бесіди по формуванню дружби у дітей

Гра не «намочи ніг»

Діти сидять на стільчиках в одній стороні кімнати. На підлозі відділяється межею «болото» шириною 5—4 м. Двом дітям дають по дві дошки (40x25 см). За допомогою дощок їм треба перейти на інший берег. Педагог пояснює і показує, як виконувати рухи. Кожна дитина кладе одну дошку на землю, обережно переступає по ній, а іншу тримає в руці. Потім кладе другу у напрямі руху, йде далі і т.д. 3 першому варіанті цієї, ігри елемент змагання знімається, тобто задача перейти швидше не намочивши ніг не ставиться.

Коли діти підходять приблизно до середини болота, створюється ситуація, ніби у одного з граючих зламалася дошка і спливає (ведучий гру довгою палицею підтягає її «до берега»). В цих умовах одна дитина може продовжувати рухатися вперед, а інша якщо її не виручить з біди товариш, повинна залишитися одна на болоті. Ведучий нагадує про поставлену задачу: їм разом потрібно перебратися на інший берег, не намочивши ніг, тобто тільки по дошках. Діти поводяться по-різному. Якщо рішення ухвалюється вірно, то задовольняє обох товаришів. Дитина може, перебравшись на берег, підштовхнути обидві дошки другові або віддати йому свою другу дошку.

Бесіда на тему «Що значить добре дружити»

Мета. З'ясувати, уточнити і поглибити знання дітей про дружбу, узагальнити позитивні уявлення про форми взаємостосунків в колективі.

Вихователь звертається до дітей: «Діти, вам часто говорять, що потрібно бути дружними, дружно жити. Подумайте і скажіть, що таке дружба; поясніть, як кожний з вас дружить в дитячому саду, удома; що робить, щоб дружба була добра».

Правильні відповіді вихователь заохочує. Того, хто помилиться, просить подумати ще, тим часом звертається до іншої дитини: «А ти як думаєш?» Потім підводить підсумок опиту: «Багато дітей (називає імена) правильно розказали, як потрібно дружити. Хто уміє дружити, той піклується про товаришів, прагне зробити для друга що-небудь добре. І не тільки своєму близькому другові, але і всім дітям в групі. (Вихователь як приклад нагадує вислови деяких дітей, доповнює їх сам.) Той, хто дружить, не свариться, прагне по-доброму домовитися з товаришами в що грати, хто ким буде, ділиться з друзями іграшками. Він спокійно пояснює товаришу, що той поступив неправильно (порушив правило), а не скаржиться вихователю і сам не ображається на зауваження товаришів. Якщо товариш не знає, як правильно поводитися, щось зробити, показує йому. Сам теж вчиться у друзів добре, цікаво грати, трудитися, розмовляти.

Коли діти дружать, вони обов'язково помітять, що друг заплакав або сумує, придумають, як розвеселити його, пограють з ним. Кожний з вас повинен прагнути дружити добре, робити для товаришів, брата, сестри що-небудь приємне, не кривдити їх. Я спостерігатиму, як ви дружите, розмовлятиму про це і з вашими мамами, татами, а потім ми ще поговоримо».

Бесіда «Про правила дружби»

Мета. Закріпити у дітей знання правил взаємостосунків; спонукати їх взнати нові правила.

Щоб добитися більш змістовних висловів дошкільників, підвищити їх активність в майбутній бесіді, незадовго до її проведення, у вільний від занять час, наприклад, під час прогулянок, слід збирати невеликі групи дітей і розмовляти з ними про відомі їм правила дружби. Можна конкретизувати тему бесід, узявши за основу, скажемо гру. Крім того, дітям дається завдання на дім: обговорити це питання з мамою, татом або із старшим братом, з бабусею, дідусем.

Подібна робота призводить до того, що колективна бесіда проходить не формально, а викликає живий інтерес у всіх. Як правило, діти починають свою розповідь так: «Ми сіли з татом увечері і стали придумувати правила дружби...», «Старший брат навчив мене добрим правилам...».

Бесіда «Що доброго можна зробити для друзів»

Мета. Викликати бажання і навчити проявляти дружню прихильність. Розширювати і заглиблювати уявлення дітей про те, що доброго можна зробити для друга, для всіх товаришів.

Бесіду починає вихователь: «В нашій групі всі діти прагнуть дружити: в грі і роботі поводяться так, щоб і товаришам було добре; допомагають один одному, виручають з біди (наводить приклади). Ви вже навчилися самі вирішувати суперечки і тепер скаржитеся рідше (звичайно, якщо товариш погано поступає і не слухається вас, доводиться говорити вихователю).

Тепер кожний повинен подумати і сказати, як ще можна проявити турботу про свого друга, про всіх дітей групи, що можна зробити доброго. Чи хочеться вам так поступити?»

Бесіда показує емоційний настрій дітей, різноманітність їх пропозицій, бажання активно використовувати різні види ігор як засіб спілкування, враховувати інтереси товаришів. Іноді можна помітити, що коло добрих намірів у деяких дітей обмежується тим, що здійснимо за рахунок батьків: поділитися цукерками, пригостити тортом, принести в групу добрі іграшки і т.п. Ці наміри нерідкі і характерні для дітей більш молодшого віку. Тому, проводячи бесіду з дітьми старшої групи, вихователь підкреслює, що вони можуть і самі багато що зробити або попросити допомогти рідних, постаратися, щоб в групі було якнайкраще, щоб грати стало цікавіше. Педагог звертає увагу на те, що деякі діти (називає їх) лише на словах вносять добрі пропозиції, але самі ще не навчилися поводитися як друзі [5; 81, 87-88].

Отже, групові бесіди, заняття, розмови з дітьми в повсякденному спілкуванні, спостереження за іграми і керівництво ними допомагають більш; змістовно і диференційовано проводити роботу по вихованню дружби. Наприклад, у дошкільників з більш високим рівнем взаємостосунків важливо розвивати здібність до оцінки і самооцінки, що має значення не тільки для їх особистого вдосконалення, але і для встановлення справедливості у взаємостосунках.

2.3. Конспект заняття, ігор для дітей старшої групи с формування у них дружби

Програмовий зміст: пояснити, що всі діти різні, не схожі між собою, але це не заважає їм дружити, оскільки в них багато спільного.

Поповнити словник дітей словами: товариш, вірний, єднання, згода, пестливими формами імен. Формувати дружні взаємини, розкутість, кмітливість.