Методика формування у дітей старшого дошкільного віку дружніх взаємостосунків в грі

Юра (Оксані). А ти навіщо на гірку прийшла? Санок у тебе немає, стоїш отут, тільки заважаєш...

Оксана. Я не заважаю, я тобі допомагаю. А на гірку я прийшла, тому що дуже хочеться покататися. А санки мої зламалися.

Юра. Якщо немає санок, треба вдома сидіти. Він лягає на санки й спускається з гірки.

Оксана (зі смутком дивлячись йому вслід). Який жадібний хлопчик. Навіть не запросив покататися. Але ж санки в нього такі великі, саме для двох... От якби це були діти з нашого дитячого садка, вони обов'язково мене запросили б. У нас всі діти знають, що треба грати дружно, допомагати один одному. От знову він іде в гору, санки ледве тягне. Важко йому, піду допоможу.

Оксана. Хлопчик, хлопчик, давай я тобі допоможу.

Юра. Це ти мені? Мене Юрою кличуть.

Оксана. А я Оксана. Я з дитячого садка. А ти ходиш у дитячий садок?

Юра. Ні, я не ходжу.

Оксана. A y нас у дитячому садку багато дітей, і всі ми дружні: іграшками ділимося, допомагаємо один одному.

Оксана і Юра в'їхали на гірку. Юра знову сідає на санки один і хоче спускатися з гірки.

Оксана. Юра, а можна мені з тобою покататися?

Юра. Ну от ще. Мені й одного місця мало...

Оксана. Ой, що ти, у тебе такі великі санки...

Юра. Нічого й не великі, а саме для мене...

У цей час на гірку в'їжджає Андрійко із санками.

Андрійко. Оксана, а де твої санки, чому ти без санок?

Оксана. Вони в мене зламалися.

Андрійко. Хочеш із мною разом кататися?

Оксана. Так у тебе ж саночки маленькі!

Андрійко. А ми по черзі: спочатку ти, а потім я.

Оксана. Ой, спасибі, Андрюша. Який ти добрий... Тільки давай спочатку ти, а потім я.

Андрійко. Ні, хлопчик повинен уступати. Сідай, я тебе підштовхну...

Оксана з'їжджає з гірки. Вона весело сміється. Андрійко теж сміється. А Юра стоїть осторонь, дивиться й про щось думає...Потім з гірки з'їжджає Андрійко, знову Оксана, їм дуже весело.

Юра. Можна і я з вами буду кататися?

Андрійко. Звичайно, ми в дитячому садку приймаємо всіх, хто хоче з нами грати. Давай твої санки прив'яжемо до наших і буде поїзд. Сідай, Юра, поїхали.

Усе втрьох з'їжджають із гірки й весело сміються.

Після спектаклю вихователь проводить бесіду з дітьми: «Чому Оксана на початку прогулянки нудьгувала? Чому їй так весело стало наприкінці прогулянки? А як би ви повели себе, якби помітили, що хтось сумує або нудьгує?» Потім підводить підсумок: «Діти, запам'ятаємо правило дружних дітей - не сваритися, ділитися іграшками, допомагати другові, піклуватися один про одного».

Наступного дня після зазначеного заняття-гри педагог прочитав дітям розповідь Е. Сєрової «Негарна історія», а потім провів бесіду з питань: як Рая грала з дітьми? Що діти відповіли Раї, коли вона в них віднімала іграшки? Чому Рая заплакала?

У міру збагачення соціального досвіду дітей коло правил поведінки розширюється, уточнюються й закріплюються вже знайомі правила й уводяться нові, зокрема таке: «У групі повинен бути порядок». Ігри з м'ячами, парними картинками, за участю двох і більше дітей використовуються для того, щоб увести правило: «Навчи товариша тому, чому навчився сам».

Більша частина дітей, з якими проводиться робота, прагне підкорити свою поведінку загальновстановленим вимогам, фіксованим у правилах, їхні відносини стають більше стійкими, усвідомленими.

Чим старше діти, тим більше значення в їхніх взаєминах здобуває гра. У старшій групі в основі педагогічної роботи з формування взаємин лежить удосконалення самостійної ігрової діяльності дітей. Рівень цієї діяльності, знання норм поведінки мають вирішальне значення для становлення нормальних відносин. Внаслідок поглиблення знань дітей про навколишнє середовище кількість ролей значно зростає, що дає можливість задовольнити інтереси кожної дитини в спільній грі.

Однак у цьому віці збільшується число дітей, що не вміють підтримувати позитивні взаємини з однолітками, які часто вступають у конфлікти з товаришами. Тому з ними проводиться індивідуальна робота, що допомагає сформувати такі моральні якості, які є фундаментом колективних взаємин: уміння організувати спільну діяльність (запросити в гру, розподілити ролі, матеріал); звичка надавати допомогу, проявляти турботу, увагу до товаришів; прагнення до встановлення взаємин з однолітками з опорою на засвоєні правила поведінки; увічливість і люб'язність у спілкуванні з товаришами й ін. Формування цих якостей можливо тільки за умови організації діяльності дітей на більш високому рівні, на рівні колективних відносин, для яких характерні взаємна залежність, відповідальність, вимогливість, взаємодопомога. А це вже початок колективної діяльності.

Навчально-виховна робота проводиться з урахуванням зв'язків між навчанням і грою, з використанням епізодичного тематичного планування, при організації взаємодії дітей на більш високому рівні й засвоєнні ними правил поведінки. Застосування цих педагогічних засобів, по-перше, підвищує рівень ігрової діяльності, по-друге, сприяє вихованню в дітей моральних почуттів, суспільних інтересів і мотивів поведінки, формуванню певних навичок і звичок, знань про норми й правила поведінки в суспільстві. Розвиток вольових процесів, формування особистісних якостей сприяє створенню певного стилю відносин між дітьми, коли взаєморозуміння й доброта стають нормою поведінки, а жадібність, брутальність зустрічають відсіч.

Визначаючи взаємини дітей як позитивні, маємо на увазі насамперед безконфліктність, уміння не заважати одноліткові, не віднімати іграшки, не сваритися, а надати допомогу, виявити увагу до однолітка, турботу про нього. Великого значення набувають взаємини, засновані на особистих схильностях і симпатіях дітей. Спілкування між дітьми старшого дошкільного віку стає більше стійким і тривалим. Однак найчастіше ігрові угруповання складаються із двох-трьох, рідше п’яти – шести  дітей.

До кінця шостого року життя під впливом цілеспрямованої роботи діти можуть встановлювати взаємини в групі, що складається з п'яти - семи, а іноді десяти чоловік. Як правило, це колективи, засновані на принципах взаємовідповідальності, взаємної вимогливості, взаємодопомоги. У цих колективах є загальна мета, розподіл обов'язків, що дозволяє відносини дітей у них вважати як початковий щабель колективних відносин.

Отже, взаємини дітей старшого дошкільного віку усе ще відрізняються значною нестійкістю, формувальний експеримент мав на меті виховати у дітей стабільність позитивних взаємин. Ціль навчання - розширення кругозору дітей, зміцнення їхніх моральних позицій. Спираючись на знання й уміння дітей, придбані в попередній групі, робота направляється на посилення й поглиблення їхніх пізнавальних інтересів, розвиток у них активності й самостійності.

 

 

 

 

2.3. Проведення контрольного  експерименту

Метою контрольного експерименту було визначення  динаміки розвитку взаємовідносин дітей старшого дошкільного віку у грі.

На протязі 1 тижня проводилися спостереження за дітьми в процесі ігрової діяльності, визначалися особистісні характеристики дітей.

Після формувальної роботи взаємовідносини дітей змінилися, більш інтенсивним став зміст спілкування у грі, зросла частка контактів в ігровій діяльності, з'явилися ознаки інтересу дітей один до одного як особистостей.

Зміст гри як провідного виду діяльності істотно змінився: зросла кількість ролей, ускладнилася ігрова взаємодія, що тепер спостерігається як доцільне партнерство, діти домовляються між собою, приходять до угод, починають уводити правила як регулятори взаємин.

У наших експериментах були складені дитячі характеристики на матеріалі реальних фактів позитивних взаємин, а також проявів сварок, агресії, невміння дітей вирішувати конфлікти мирним шляхом. Відзначалися також можливі мотиви поведінки дошкільника, щоб зрозуміти зміст його вчинків, їхню спрямованість. Записи велися на основі спостережень за дітьми, бесід з ними по складеному запитальнику.

Запитальник

1. Кому з однолітків ти симпатизуєш більше всіх? Чому?
2. Як потрібно ставитися до дітей? Чому саме так?
3. Чи піклуєшся ти про кого-небудь у групі?
4. Як ти вважаєш, хто-небудь з дітей у групі піклується про тебе?
5. Чи хотілося тобі, щоб хто-небудь допомагав тобі в лиху?
6. Чи готовий ти сам допомогти іншому?

У ході спостережень відзначалися також дружні прихильності між дітьми. Проаналізувавши отримані характеристики дітей старшого дошкільного віку, приведемо деякі дані про дітей.

Оля С. (6 років). Мати - учителька, виховує дочку одна. Інших дітей у родині немає. Взаємини з матір'ю гарні. Мати постійно цікавиться поведінкою дочки.

У дитячому садку Оля досить доброзичлива, особливо тепло ставиться до вихователя. Працьовита, організована, охоче виконує завдання, доручені їй вихователем. У відносинах з дітьми не рівна, зв'язки з однолітками носять виборчий характер. Дружить із Оленкою та Світланою, називає їх своїми подругами. Дівчатка увесь час разом, у свою тріаду інших однолітків не пускають, до хлопчиків ставляться насторожено, уважають, що "хлопчики погані, їм би тільки битися". Свої кращі якості - увага, дбайливість, надання допомоги Оля добровільно проявляє тільки стосовно подруг. Якщо потрібно виявити їх до кого-небудь із інших дітей, то буде потрібно втручання педагога. Йому дівчинка відмовити не може, тому що слухняна й дисциплінована, але особистої ініціативи до наданні допомоги нужденному одноліткові не проявляє. При виникненні конфліктів серед дітей намагається не втручатися, піти убік, може потихеньку кинути негативну репліку, типу "Ну от, знову зчепилися".   

Оля не гнівається, не кричить, але в справах відстоює свою першість. Уважає, що всім допомагати не треба, а тільки друзям. Більшість дітей групи засуджує, називає їх "не дуже гарні", про себе думає як про "гарну дівчинку". В обігу з людьми ввічлива, некваплива, стримана в прояві емоцій. На зауваження однолітків ображається, супиться, ділитися не любить. Однак з подругами ділиться тим, що приносить із будинку, так само як і подруги діляться з нею. Зміст їхніх розмов стосується обговорення домашніх справ, серіалів по телевізору, які вони втрьох охоче обіграють, ділячи престижні на їхню думку ролі поперемінно.

Характеризуючи взаємини Олі з однолітками, можна сказати, що дівчинка досить прагматична, упевнена в собі. Цінує тільки своїх друзів, до інших байдужа. Її організованість і практичні вміння свідчать про її соціальну стабільність, готовність до школи й виконання функцій лідера-організатора. Моральної спрямованості на однолітка, бажання допомогти й дарувати радість навколишнім в структурі особистості Олі не виявлено.

Коля С. (6 років, 3 мес). У дитячому садку - три роки. Мати - службовець, батько - інженер. У родині є старший брат, йому 12 років. Удома хлопчик буває недисциплінований, не слухняний, навіть примхливий, у відносинах із близькими. Батьки зайняті на роботі, уважають своєю головною турботою матеріальне забезпечення родини.

Взаємини з однолітками в дитячому садку не рівні. Дружніх прихильностей не має. Примикає щораз до різних ігрових угруповань, вислизає, знову проявляється. Може допомогти дівчаткам, які йому подобаються. На одній з них він збирається "женитися". У цілому індиферентний до ситуації, де однолітки потребують допомоги. Якщо його попросять, може не відмовити в допомозі, а може сказати в такий спосіб: "Я не бажаю" і втекти. Однак любить, щоб йому надавали підтримку й ображається, якщо до нього байдужі навколишні. Наприклад, йому доручили дістати з верхньої полиці шафи плакат, потрібно влазити на стілець, щоб добратися. Хлопчик не справляється, просить Сашка дістати: "Бачиш, я не можу, ти дістань". Сашко охоче йому допомагає. Встановлені дітьми правила взаємин у грі Коля з легкістю порушує, з вихователем вступає в полеміку. Любить забави, гучні ігри, із задоволенням грає в "рекетирів" і "ментів" (тепер це популярні ігри в хлопчиків). Ні в які сюжетно-рольові дитячі ігри не грає, як не грають у них і інші хлопчики. У групі явний поділ дітей по ознаці статі. Помітні спроби залицяння за дівчинками. Так, Колю подобається Таня. Вибір мотивує так: "Вона гарна й ще розумна". Оцінити свою поведінку або поведінку товаришів не може, говорить: "Не знаю".

Взаємодію з однолітками будує на превелику силу: не може поставити мети й здійснити її, свою частину роботи в грі може кинути в самий відповідальний момент. На збурювання однолітків реагує так: "Так відстань від мене!". Однак Коля - не жадібний хлопчик, здатний поділитися насолодами, якщо попросять, любить мінятися: "Ти мені - машинку, а я тобі - пістолет". За власною ініціативою допомоги не робить, але якщо попросять - намагається виконати.

Оленка С. (6 років.) Дівчинка більше трьох років відвідує свою групу. Мама Оленки - бухгалтер, батько - шофер. Родина дружна.

Дівчинка дуже рухлива, багато бігає, любить грати в рухливі ігри. Часто затіває гру в "п'яного батька", хоча її батько таким не є. Напевно, враження навколишньої дійсності зробили на неї певний вплив у зв'язку з п'яними дорослими. Дуже любить мінятися з однолітками одягом, іграшками, насолодами, причому в тих випадках, коли її речі й насолоди явно уступають по якості іншим. У своїх виборах однолітків дуже наполеглива й навіть агресивна, цілком здатна суперечки вирішувати кулаками. Претендує на лідерство. Хоча її практичні навички й уміння в спільній діяльності не так високі. У відносинах з дітьми керується моралями, уважає себе вправі диктувати умови, не вважається ні із чиєю думкою. Якщо діти починають заперечувати, то Олена кричить, поводиться вкрай агресивно, багато дітей не витримують і відступають убік. Моральні якості особистості мало звернені на однолітка: Олена не уступає, проявів турботи й уваги практично не зафіксовано, однак більше уважна до малят.