Самоврядування. Сутність і структура. Види самоврядування в загальноосвітній школі

В естетичному вихованні учнів  величезне значення має особистість  педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон — все  має бути взірцем для учнів. Про  естетичну вихованість учнів  свідчать зовнішній вигляд, манера поводитися, уміння розмовляти, вигляд їх підручників, зошитів тощо.

Естетичне виховання є багатогранним  процесом, що здійснюється за такими напрямами:

1) життя і діяльність дитини  в сім'ї. Тут формуються основи  естетичних смаків, почуттів, на  що впливають організація побуту  в оселі, одяг, взаємини в сім'ї,  оцінювання старшими краси предметів,  явищ, безпосередня участь в естетичній  діяльності тощо;

2) виховна діяльність дошкільних  закладів. Вона здійснюється через  естетику побуту, систему спеціальних  занять (музика, образотворче мистецтво,  танці, ігри тощо);

3) навчально-виховна діяльність  загальноосвітніх закладів. Ця діяльність  передбачає залучення учнів до  оволодіння змістом навчальних  дисциплін (мови, літератури, історії,  предметів природничого циклу,  музики, образотворчого мистецтва), позакласної виховної роботи (танцювальні  гуртки, хорові колективи, студії  образотворчого мистецтва та  ін.). У школах створюють спеціалізовані  гуманітарно-естетичні класи, що  сприяє естетичному розвитку  учнів;

4) навчально-виховна робота позашкільних  дитячих виховних закладів (будинки  і палаци дитячої та юнацької  творчості, студії, дитячі музичні  та художні школи тощо). Ця діяльність  спрямована на задоволення інтересів,  розвиток здібностей дітей, залучення  їх до активної естетичної  діяльності;

5)  діяльність професійних навчально-виховних  закладів. Навчаючись у них, майбутні  фахівці отримують естетичні  знання, беруть участь у діяльності  мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності;

6) вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементи  багатьох видів мистецтва. Проте  засилля в них «масової культури»  ускладнює процес формування  здорових естетичних смаків, потребує  копіткої роботи вихователів,  батьків, випереджуючого формування  високих естетичних потреб, смаків, не сприйняття потворного.

Отже, естетичне виховання покликане  навчити учнів розуміти і сприймати  красу, формувати емоційну сферу  учнів, естетичні смаки та ідеали.

 

26. Оптимізація — процес надання будь-чому найкращих, найзручніших умов для діяльності. Під оптимізацією навчального процесу треба розуміти створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, створення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

Оптимізація процесу навчання — управління навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.

До критеріїв  оптимізації процесу навчання за Волковою належать:

— ефективність процесу навчання (результат успішності навчання, вихованості  і розвитку учнів);

— якість навчання (ступінь відповідності  між результатами та цілями і завданнями навчання, а також ступінь відповідності  між результатами і максимальними  можливостями кожного школяра в  певний період розвитку);

— оптимальність витрат часу і  зусиль учителів та учнів (відповідність  гігієнічним нормам).

Вибір оптимальних  варіантів навчального процесу  передбачає у діях педагога дотримання певних етапів:

- чітке формулювання дидактичних  завдань відповідно до певних  форм організації навчання;

- вибір і конкретизація змісту  навчання;

- вибір найбільш доцільних форм  організації навчання;

- визначення доцільних методів  та засобів навчання;

- забезпечення планування навчального  процесу;

- створення сприятливих санітарно-гігіенічних  умов для проходження навчального  процесу;

- забезпечення керівництва навчальним  процесом на уроці на достатньому  науковому рівні;

- аналіз результатів навчальної  діяльності з метою її коригування  у перспективі.

Організація навчального процесу  на засадах оптимізації вимагає  ґрунтовної наукової підготовки учителів та майстрів виробничого навчання.

Пошуки тих чи інших напрямів навчання зумовлюються особливостями  та потребами суспільно-економічного розвитку. Впродовж століть суспільство  задовольняв екстенсивний підхід до організації навчання. Екстенсивний (від лат. ехіеттш — розширювальний) підхід передбачає досягнення результатів  у навчанні за рахунок кількісних факторів (збільшення років навчанпя у школі, кількості годин на вивчення навчальних дисциплін та ін.). На певних етапах історичного розвитку такий  підхід задовольняв суспільство. Та з часом він вичерпав свої можливості. З розвитком науки, збільшенням  обсягу інформації актуалізація проблеми продукування інтелектуального багатства  суспільства привела до необхідності інтенсифікації навчального процесу.

Інтенсифікація передбачає досягнення у навчанні бажаних результатів  за рахунок якісних факторів, тобто  за рахунок напруження розумових  можливо­стей особистості. Адже у процесі  навчання у рамках екстенсивного  підходу можливості мозку використовуються на 15—20 відсотків. Тому більш ефективне  використання потенційних можливостей  мозку учнів і вчителів — це найперша передумова інтенсифікації навчального  процесу. Потрібно зважати на ряд  факторів, які в своїй єдності  і взаємозв'язку можуть забез­печити інтенсивність навчання.

1.Організація навчального процесу  на достатньому науковому рівні  з погляду розуміння сутності  навчання, його рушійної сили, логіки  навчального процесу, методів, форм, типів.                                                                                                                     2. Забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки вчителів та майстрів виробничого навчання.

3. Оптимальність змісту навчального  матеріалу з погляду його доступності  щодо вікових та індивідуальних  можливостей

школярів.

4. Демократизація організації навчальної  діяльності учнів.

 

5. Створення сприятливих санітарно-гігієнічних  умов для навчання (харчування, дотримання  вимог повітряного, світлового, теплового  режимів, гігієна розумової праці  та ін.).

6. Широке використання технічних  засобів навчання і, в першу  чергу, комп'ютерної техніки.

7. Володіння вчителем педагогічною  технологією і технікою.

8. Забезпечення високого соціально-економічного  статусу вчителя у суспільстві.

Забезпечення інтенсифікації навчання — проблема досить складна. Вона виходить далеко за межі суто педагогічних проблем. Але об'єктивні чинники соціально-економічного розвитку підносять її актуальність

27. Кожна педагогічна епоха породила своє покоління технологій. Перше покоління освітніх технологій являло собою традиційні методики; технологіями другого і третього поколінь були модульно-блочні і цільно-блочні системи навчання; до четвертого покоління освітніх технологій відноситься інтегральна технологія.

Нові, сучасні педагогічні технології поділяютсья на:

1. Технології розвивального навчання

2. Парацентрична технологія навчання

3. Особістісно-орієнтовна технологія

4. Технологія проектного навчання

5. Блочно-модульна технологія

Впровадження нетрадиційних педагогічних технологій суттєво змінило освітньо-розвиваючий  процес, що дозволяє вирішувати багато проблем розвивального, особистісно-орієнтованого  навчання, диференціації, гуманізації, формування індивідуальної освітньої  перспективи учнів.

Для всіх технологій характерні певні  спільні ознаки: усвідомленість діяльності вчителя та учнів, ефективність, мобільність, валеологічность, цілісність, відкритість, проектованого; самостійна діяльність учнів у навчальному процесі  становить 60-90% навчального часу; індивідуалізація.

Комп'ютерні технології не тільки допомагають  організувати навчальний процес з використанням  ігрових методів, але й отримати більш сильну зворотну зв'язок.

Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою  мірою сприяють зміцненню знань  і на практичних заняттях - умінь. Крім того, засобів мультимедіа відводиться  завдання забезпечення ефективної підтримки  ігрових форм уроку, активного діалогу "учень-комп'ютер".

Аналіз наявного досвіду показує, що умовно систему використання комп'ютера  на уроці технології можна розділити  на три стадії (етапи).

Перший - комп'ютерна підтримка уроків. Тут комп'ютер використовує тільки вчитель в якості засобу візуалізації матеріалів уроку.

Другий - комп'ютерне супровід уроків технології. На цьому етапі крім використання вчителем комп'ютера як ефективного засобу надання або ілюстрації матеріалів уроку, комп'ютер може бути використаний учнями як засіб повторення раніше вивченого матеріалу (наприклад, пристрій верстата або швейної машинки, властивостей матеріалів, вибору способів декоративної обробки, допомогу у підборі об'єкта праці для тематичної творчої роботи і т.д.). Тут же комп'ютера може бути довірено поточний контроль знань учнів, наприклад - з метою допуску учня до роботи на тому чи іншому верстаті і пр. Так як до роботи з комп'ютером допускаються учні, то вчитель повинен знати і дотримуватися правил організації безпечної роботи учнів з комп'ютерною технікою , і робоче місце, обладнане комп'ютером, має бути відповідним чином організоване.

 

Третій - етап використання сучасних комп'ютерних програм у навчанні. Особливістю цього етапу є проведення уроків технології з роботою всіх учнів на комп'ютерах під керівництвом вчителя. Висока роль застосування на уроках технології різних електронних довідників, енциклопедій, програм.

Використання ресурсів і послуг Інтернету значно розширює можливості і вчителя і учня у всіх видах  діяльності.

Проектна діяльність також є  методом активізації навчально-пізнавальної активності. Цьому сприяє висока самостійність  учнів у процесі підготовки проекту. Вчитель, який виступає координатором, лише спрямовуючи діяльність учня, який досліджує обрану тему, збирає найповнішу інформацію про неї, систематизує, отримані дані і представляє їх, використовуючи різні технічні засоби, в тому числі, і сучасні комп'ютерні технології.

Технології, які об'єднуються назвою "Портфоліо учня", сприяють формуванню необхідних навичок рефлексії, тобто  самоспостереженню, роздумів. "Портфоліо  учня" - інструмент самооцінки власного пізнавального, творчої праці, рефлексії  його власної діяльності.

Метод інтеграції, який сприяє формуванню міжпредметних понять, визначає характер міжпредметних зв'язків за фактором часу (попередні зв'язку, перспективні, синхронні), дозволяє здійснювати межпредметную  координацію змісту навчального  матеріалу з метою його оптимізації (усунення дублювання, різночитання, хронологічної  неузгодженості). Даний метод дозволяє адаптувати зміст навчальних програм  до можливостей конкретних учнів, створює  сприятливі умови для розвитку особистості  кожного учня, формування позитивної мотивації навчання, адекватності самооцінки, максимально можливої ​​успішності навчання.

У системі нашої педагогічної діяльності інтегровані уроки займають особливе місце. Вони допомагають розвивати  пізнавальну і творчу активність учнів, посилюють мотивацію навчання. Проведення таких уроків - один із шляхів підвищення ефективності освітнього процесу  на основі реалізації принципів діяльнісного підходу в навчанні.

Включення учнів в активну навчальну  роботу, використання при цьому різноманітних  форм, методів пізнавальної діяльності значно розширює навчально-виховні  можливості уроку, виступаючого провідною  формою організації навчальної діяльності.

Інноваційні методи в викладанні - це нові методи спілкування з учнями, позиція ділового співробітництва з ними і долучення їх до нинішніх проблем. Інноваційні методи - це методи, що дозволяють учням самоствердитися. А самоствердження - це шлях до правильного вибору своєї професії.

У сучасному процесі навчання використовуються, як традиційні, так і інноваційні  методи навчання. Потрібно не тільки просувати  вперед інноваційні методи, але й  не забувати про традиційні методи, які не менш дієві, а в інших  випадках без них просто не обійтися.

А. Адамський стверджував, що: «Тільки  наївний або помиляється людина може вважати, що інноваційна педагогіка є універсальною заміною традиційних  методів навчання».

Потрібно, щоб традиційні та інноваційні  методи навчання були у постійному взаємозв'язку і доповнювали один одного. Ці два поняття мають існувати на одному рівні.

29. Систему форм навчальної діяльності учнів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова. Цим формам також властиві всі компоненти процесу навчання. Вони відрізняються одна від одної кількістю учнів і способами організації роботи.

Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий  вид діяльності на уроці, коли всі  учні класу під безпосереднім  керівництвом вчителя виконують  спільне завдання. При цьому педагог  проводить роботу зі всім класом в  єдиному темпі У процесі розповіді, пояснення, показу і под. він прагне одночасно впливати на всіх присутніх. Уміння тримати в полі зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчої колективної  праці, стимулювати активність учнів  є важливими умовами ефективності цієї форми організації навчальної діяльності учнів.

Найчастіше її використовують на етапі  первинного засвоєння нового матеріалу. За умов проблемного, інформаційного і  пояснювально-ілюстративного викладу, який супроводжується творчими завданнями різної складності, ця форма дозволяє залучити до активної навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів.

Суттєвим недоліком фронтальної  форми навчальної роботи є те, шо вона за своєю природою зорієнтована на середніх учнів. На абстрактного середнього учня розраховані обсяг і рівень складності матеріалу, темп роботи. Учні з низькими навчальними можливостями за таких умов не спроможні одержати знання: вони потребують більшої уваги  від учителя, і більше часу на виконання  завдань. Якщо ж знизити темп, то це негативно позначиться на сильних  учнях. Останніх задовольняє не збільшення кількості завдань, а їх творчий  характер, ускладнення змісту. Тому для максимальної ефективності навчальної діяльності учнів на уроці поряд  із цією формою використовуються інші форми організації навчальної роботи.