Самоврядування. Сутність і структура. Види самоврядування в загальноосвітній школі

Наступна  особливість визначається тим, що виховний процес триває весь період перебування  учнів у школі, під час якого  відбуваються значні зміни рівня  їх соціального, психологічного, духовного  та фізичного розвитку.

Класний керівник у загальноосвітньому закладі — це педагог, який займається організацією, координацією та проведенням позакласної виховної роботи.

Основні обов'язки класного керівника:

1. Організаційна  робота: ведення журналу; розподіл  доручень у класі; організація  чергування в класі, в школі;  зовнішній вигляд учнів; організація  харчування.

2. Робота  з батьками.

3. Навчальна  діяльність:

— контроль за відвідуванням;                            

— перевірка  щоденників;

     —організація допомоги  в навчанні хворим учням; 

     — створення умов  для навчання;

     — взаємозв'язок з  іншими вчителями-предметниками;

• створення умов для розвитку обдарованих дітей.

Основні завдання класного керівника:

1. Організація  виховної і розвивальної діяльності.

2. Організація  і розвиток колективу.

3. Допомога  в становленні особистості учня, створення умов для збагачення  його внутрішніх сил, інтересів  і здібностей.

Головні функції класного керівника:

— діагностуюча;  — організаційна;

— комунікативна;  — розвивальна;

— виховна;   — методична;

— проектуюча;  — стимулююча;

— оцінювальна;  — охоронно-захисна;

• корективна.

 

Форми роботи з учнями

Пізнавальна діяльність:

—  усні журнали;      — класний лекторій;

—  екскурсії;      — конкурси, турніри, олімпіади;

• навчальна конференція тощо.

Ціннісно-орієнтовна діяльність:

—диспути;      — уроки культури;          — бесіди за круглим столом.

 Художньо-естетична діяльність:

— концерти самодіяльності;      — виставки;

— свята, тематичні  вечори;      — години поезії, музики, пісні;

• художні конкурси;      — театральні вистави.

Вільне  спілкування:

— класні свята, «вогники»;     — вечори відпочинку;

— дні народження;                — прогулянки;

— змагання.

Суспільно корисна діяльність:

— шефська  робота;    — прибирання школи та подвір'я.

Форми виховної роботи

Класні  години:

• «Духовна краса людини»    

• «Совість, воля, егоцентризм»

• «Здорові звички — здоровий спосіб життя» 

• «Про честь  людини»

• «Про дівочу гордість і чоловічу гідність»  

• «Закон і  право»

• «Самоорганізація, самодисципліна, відповідальність —  як виховати ці якості»

• «Праця —  найголовніше у моєму житті»

Анкета  думок:

з приводу  боротьби з наркоманією, СНІДом.

Диспути:

• «Я серед  людей — це проблема»          

 •«Любов'ю  дорожити вмійте. Що це означає?»

• «Емоції  і характер. У чому їхній взаємозв'язок?» 

• «Про мету життя і шляхи її здійснення» 

 

Тематичні конференції:

• «Злочин  і покарання»  

• «Свобода і відповідальність» 

Години  спілкування:

• «Світ моїх захоплень»  

• «Наші менші  друзі»

Конкурси:

• «Моє інтерв'ю»             

• «Стаття  до газети»

Ділові  зустрічі з людьми різних професій:

Лекції лікарів  для дівчат та хлопців (окремо)

• Бесіда-роздум «Мій слід у житті»                         

• Операції «Милосердя», «Турбота»

Форми роботи з батьками

• Прес-конференції             • Дні колективного відпочинку

•День сім'ї                • Узагальнення досвіду батьків

•Диспути                • Батьківські вечорниці

• Сімейні  свята             • Конкурси

 

12. Успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов'язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, ерудиції і культури. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Педагог зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури; прагнути до втілення в собі людського ідеалу.

Особливі  професійні і суспільні функції  учителя, необхідність бути завжди на виду у найоб'єктивніших суддів —  своїх вихованців, зацікавлених батьків, широкої громадськості пред'являють  підвищені вимоги до особистості  учителя, його морального обличчя. Вимоги до вчителя – це імперативна система  професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності.

Практична педагогічна  діяльність лише наполовину побудована на раціональних технологіях, друга  її половина - мистецтво. Тому перша  вимога до професійного педагога –  наявність педагогічних здібностей. При цьому виникає питання: чи існують спеціальні педагогічні  здібності? Відомі знавці педагогічної праці дають позитивну відповідь.

   Педагогічні здібності — це якості особистості, що інтегровано виражаються в нахилах до роботи з дітьми, любові до дітей, отримання задоволення від спілкування з ними. Виділено головні групи здібностей.

( 1.) Організаторські. Виявляються в умінні вчителя згуртувати учнів, залучити їх до праці, розподіляти обов'язки, спланувати роботу, підвести підсумки зробленому і т.д.

( 2). Дидактичні. Конкретні уміння підібрати і підготовити навчальний матеріал, наочність, обладнання, доступно, ясно, виразно, переконливо і послідовно викладати навчальний матеріал, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб, підвищувати навчально-пізнавальну активність і т.д.

 (3). Перцептивні, що виявляються в умінні проникати в душевний світ вихованців, об'єктивно оцінювати їх емоційний стан, виявляти особливості психіки.

 (4). Комунікативні здібності, які виявляються в умінні вчителя встановлювати педагогічно доцільні стосунки з учнями, їх батьками, колегами, керівниками навчального закладу.

 (5). Сугестивні здібності, які виявляються в умінні вчителя здійснювати емоційний вплив на учнів.

 (6). Дослідницькі здібності виявляються в умінні пізнавати і об'єктивно оцінити педагогічні ситуації і процеси.

 (7). Науково-пізнавальні здібності передбачають засвоєння наукових знань у своїй галузі.

Наукові дослідження останніх років  виявили "провідні" й "допоміжні" здібності. До провідних належать: педагогічна  пильність (спостережливість), дидактичні, організаторські, експресивні, решта  може бути віднесена до допоміжних.

Багато спеціалістів поділяють  думку про те, що відсутність яскраво  виражених здібностей може бути компенсовано розвитком інших важливих професійних  якостей - працелюбства, чесного і  серйозного ставлення до своїх обов'язків, систематичної і постійної роботи над собою.

Педагогічні здібності (талант, покликання, задатки) ми повинні визнати важливою передумовою оволодіння педагогічною професією, однак не вирішальною  професійною якістю. Скільки кандидатів в учителі, маючи блискучі задатки, так і не стали педагогами, і  скільки спочатку здавалося б  малоздібних зміцніли, піднеслися до вершин педагогічної майстерності. Педагог  — це завжди великий трудівник.

Тому найважливішими професійними якостями педагога мусять бути визнані: працелюбство, працездатність, дисциплінованість, уміння визначити мету, вибрати шляхи  її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, відповідальність прагнення постійно підвищувати  якість своєї праці.

В умовах переходу до ринкових відносин особливої значимості набувають  людські якості педагога, які стають професійно значимими передумовами створення сприятливих стосунків  у навчально-виховному процесі. До цих якостей належать: людяність, доброта, терплячість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов'язковість, об'єктивність, щедрість, повага до людей, висока моральність, оптимізм, емоційна урівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя вихованців, доброзичливість, самокритичність, дружелюбність, стриманість, гідність, патріотизм, релігійність, принциповість, чуйність, емоційна культура та ряд  інших.

Обов'язкова для вчителя якість — гуманізм, тобто ставлення до розвиваючої особистості як до вищої  цінності на землі, вираження цього  ставлення в конкретних ділах  і вчинках. Гуманні стосунки складаються  з інтересу до особистості учня, з співчуття до учня, допомоги учневі, поваги до його думки, особистостей його розвитку, з високої вимогливості до його навчальної діяльності, турботи  про розвиток його особистості. Учні бачать ці прояви і спочатку наслідують їх несвідомо, а потім поступово  набувають досвід гуманного ставлення  до людей.

Учитель – це завжди активна, творча особистість. Він є організатором повсякденного життя школярів. Збуджувати інтереси, вести учнів за собою може лише людина з розвиненою волею, де особистій активності належить вирішальне значення. Педагогічне керівництво таким складним організмом, як клас, дитячий колектив зобов'язує вихователя бути винахідливим, кмітливим, наполегливим, завжди готовим до самостійного вирішення будь-яких ситуацій. Педагог – близький і доступний зразок для наслідування, що спонукає учнів слідкувати за ним, рівнятися на нього.

Професійно необхідними якостями учителя є витримка і самовладання. Професіонал завжди, навіть в най-неочікуваніших обставинах (а їх буває чимало), зобов'язаний зберігати за собою провідне становище  в навчально-виховному процесі. Ніяких зривів, розгубленості і безпорадності  учні не повинні відчувати і бачити. Ще А.С.Макаренко відзначав, що учитель  без гальма - зіпсована, некерована машина. Це потрібно пам'ятати завжди, контролювати свої дії і поведінку, не опускатися до образ на учнів, не нервувати з дрібниць.

Душевна чуйність у характері вчителя  – своєрідний барометр, що дозволяє відчувати стан учнів, їх настрій, своєчасно  прийти на допомогу тим, хто її найбільше  потребує. Природний стан педагога — професійна турбота за сучасне  і майбутнє своїх вихованців. Такий  учитель усвідомлює свою особисту відповідальність за долю підростаючих поколінь.

Невід'ємна професійна риса вчителя  — справедливість. За родом своєї  діяльності вчитель змушений систематично оцінювати знання, уміння, вчинки учнів. Тому необхідно, щоб його оціночні судження відповідали рівню розвитку школярів. Саме ці судження свідчать про об'єктивність вихователя. Ніщо так не зміцнює  моральний авторитет педагога, як його уміння бути об'єктивним. Упередженість, суб'єктивізм учителя дуже шкодять  справі виховання. Сприймаючи учнів  крізь призму власних оцінок, необ'єктивний педагог стає полонеником схем і  вказівок. До загострення відносин, конфлікту, невихованості, зламаної долі – рукою подати.

Вихователь зобов'язаний бути вимогливим. Це найважливіша умова його успішної роботи. Високі вимоги повинен пред'являти вчитель, перш за все, до себе, бо не можна  вимагати від інших того, чим не володієш сам. Педагогічна вимогливість повинна бути розумною. Майстри виховання  враховують можливості розвиваючої  особистості.

Вихователю має бути притаманне почуття гумору. В його арсеналі жарт, прислів'я, вдалий афоризм, посмішка – все це дозволяє створити в  класі позитивний емоційний фон, змушує школярів дивитися на себе і  на ситуацію з комічного боку.

Окремо потрібно зупинитися на такті  педагога як особливого роду уміння будувати свої відносини з вихованцями.

Педагогічний такт – це дотримання почуття міри у відносинах з вихованцями. Такт — це концентрований вираз розуму, почуттів і загальної культури вихователя. Серцевиною педагогічного такту є повага до вихованця. Розуміння своїх вихованців застерігає вчителя від безтактних вчинків, підказуючи йому вибір оптимальних засобів впливу в конкретній ситуації.

Особистісні якості в учительській професії нероздільні з професійними. До останніх за звичай відносять набуті в процесі професійної підготовки і пов'язані з отриманням спеціальних  знань, умінь, способів мислення, методів  діяльності. Серед них: володіння  предметом викладання, методикою  викладання предмету, психологічна підготовка, загальна ерудиція, широкий культурний кругозір, педагогічна майстерність, володіння технологіями педагогічної праці, організаторські уміння і  навички, педагогічний такт, педагогічна  техніка, володіння технологіями спілкування^ риторське мистецтво та інші якості.