ЗМІСТ
ВСТУП .............................................................................................................
..
РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
З НЕПОВНИМИ СІМ’ЯМИ
1.1 Сутність та
особливості поняття «неповна сім’я»......................
..
1.2 Аналіз вітчизняного
та зарубіжного досвіду роботи соціального
педагога з неповною сім’єю…………………………………………………
1.3 Модель соціально
- педагогічної діяльності з неповною
сім’єю
РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НЕПОВНОЮ
СІМ’ЄЮ
2.1 Технологія роботи
соціального педагога з неповною сім’єю
.......... ..
2.2 Методичні рекомендації
щодо використання розробленої технології
2.3 Проект соціальної
роботи з неповною сім’єю «»
Висновки ........................................................................................................
ВСТУП
Сімейне виховання відбувається
в процесі життя - у відносинах, в справах
і вчинках, які робить дитина. Зі своїх
відносин до батька, матері дитина засвоює
перші обов'язки перед суспільством.
Під впливом сімейних принципів виховується
твердість характеру, гуманізм. Саме в
сім'ї дитина спостерігає і переживає
почуття любові до батьків і сама отримує
від них цю любов і ласку. К.Д. Ушинський
розуміє сімейне виховання як цілеспрямований
процес формування "людини в людині".
Таким чином, сімейне виховання,
як будь-який організований процес передбачає
певну цілеспрямованість, постановку
конкретних завдань. Головною метою виховання
дітей в будь-якій сім'ї становить всебічний
розвиток особистості, що поєднує в собі
духовне багатство, моральну чистоту і
фізичну досконалість.
Досягнення цієї мети необхідно
досягати і в неповних сім'ях, кількість
яких в даний час постійно зростає. Очевидно,
що зробити це буде набагато важче, тому
що все лягатиме на плечі одного з батьків,
матері чи батька. У кожній п'ятій сім'ї
з неповнолітніми дітьми відсутній один
з батьків. Так, якщо у 1993 році частка дітей,
що народилися в Україні у жінок, які не
перебувають у зареєстрованому шлюбі,
становила 18%, то в 1997 році вона перевищила
25%. В даний час кожна третя сім'я неповна.
Часто дорослим не вистачає
часу, знань, сил, можливостей для здійснення
повноцінного розвитку дитини в умовах
неповної сім'ї. В останні роки фахівці
частіше стали звертати увагу на специфіку
положення цих сімей у нашому суспільстві.
Негативні процеси, породжені сучасною
соціально-економічною ситуацією, виявляються
особливо яскраво, саме на вихованні дітей
з неповних сімей. Розлучення батьків,
нестабільний, конфліктний стиль відносин
у таких сім'ях спотворюють умови ранньої
соціалізації, опиняючись причиною нервово-психічних
розладів, фактором ризику виникнення
асоціальної поведінки, особистісної
деформації, сприяючи виникненню проблем
взаємини дитини з соціальним оточенням.
Все це ускладнює вирішення виховних завдань
в умовах неповної сім'ї.
Як ми вже відзначили, серед
проблем неповної сім'ї особливо актуальною
є проблема її функціонування як інституту
виховання та соціалізації дітей.
Наступна проблема неповної
сім'ї полягає у здоров'ї дітей. Вчені дійшли
висновку, що діти з неповних сімей значно
частіше, ніж діти з повних сімей, схильні
до гострих та хронічних захворювань,
що протікають у більш гострій формі.
Вивченням проблеми виховання
в неповних сім'ях займаються І. Дементьєва,
М. Зубарєва, М.А. Костенко, Л.Г. Лунякова
та інші [7, 8, 9, 12, 15, 18]. Наприклад, І. Дементьєва
та М. Зубарєва у своїх роботах зачіпають
такі питання, як ступінь соціальної відповідальності
підлітків з неповних сімей, технологія
індивідуальної роботи з дітьми і підлітками
з неповних сімей, негативні фактори виховання
дітей у таких сім'ях. Одним з основних
критеріїв ефективності сімейного виховання
І. Дементьєва вважає ідентифікацію дітей
з батьками [7, 8, 9].
М.А. Костенко переважно розглядає
неповні батьківські сім'ї. Основними
формами роботи з неповною батьківською
сім'єю він виділяє індивідуальне консультування,
групи самодопомоги та взаємодопомоги,
організацію дитячих дозвільних заходів
та сімейного відпочинку, бесіду (додаток
№ 2). У соціально-педагогічнії роботі
з неповною батьківською родиною М. А.
Костенко виділив три напрями роботи:
соціально-педагогічна робота з батьками,
з дітьми і з родиною в цілому [15].
Таким чином, проблема виховання
дітей в умовах неповної сім'ї вимагає
більш детального розгляду. Для цього
необхідно вивчити особливості процесу
виховання в даних сім'ях, розкрити форми
і методи надання соціально-педагогічної
допомоги неповним сім'ям, виявити умови
вдосконалення процесу виховання в таких
сім'ях.
Метою даної роботи є вивчення
теоретичних передумов виховання дітей
у неповних сім'ях, виявлення ефективних
форм і методів соціально-педагогічної
допомоги даним сім'ям у сучасних умовах.
Для досягнення поставленої
мети необхідно реалізувати наступні
завдання:
- Розкрити вплив стилів
батьківського ставлення на формування
особистості дитини;
- Вивчити особливості
характеру дітей з неповних
сімей;
- Охарактеризувати умови,
що сприяють правильному вихованню
дітей з неповних сімей;
- Розкрити форми і методи
соціально-педагогічної допомоги
неповній сім'ї у вихованні
дітей;
- Розробити програму з
надання комплексної соціально-педагогічної
допомоги неповним сім'ям;
- Реалізувати на практиці і
проаналізувати.
РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ
ПИТАННЯ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
З НЕПОВНИМИ СІМ’ЯМИ
1.1 Сутність та
особливості поняття «неповна сім’я»
Сім'я - найважливіша форма організації
особистого побуту, заснована на подружньому
союзі і родинних зв'язках, тобто відносинах
між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми,
братами і сестрами, іншими родичами, котрі
живуть разом і провідними спільне господарство
на основі єдиного сімейного бюджету.
Життя сім'ї характеризується матеріальними
і духовними процесами. Через сім'ю змінюються
покоління, в ній людина народжується,
через неї продовжується людський рід.
Сім'я, її форми і функції прямо залежать
від суспільних відносин в цілому, а також
від рівня культурного розвитку суспільства.
Природно, чим вище культура суспільства,
тим вище культура сім'ї.
На сучасну сім'ю впливає безліч
факторів: індустріалізація, урбанізація,
освіта, релігія та ін Будучи основним
інститутом в структурі суспільства, родина
особливо чутлива до всякого роду реформаторських
змін державного масштабу, оскільки їх
результати прямо відображаються на її
рівні життєдіяльності, її стабільності
та виховної дієздатності.
Сім'я в усі часи постійно знаходиться
в центрі уваги передової суспільної думки,
прогресивних політичних діячів і вчених,
починаючи від стародавніх філософів
і закінчуючи сучасними реформаторами.
Це відбувається з причини того, що родина
являє собою систему соціального функціонування
людини, один з основних інститутів суспільства.
Вона знаходиться в русі, змінюється не
тільки під впливом соціально-політичних
умов, а й у силу внутрішніх процесів свого
розвитку. З цієї причини вона є однією
з важливих сфер і одним з головних об'єктів
соціальної роботи.
Кількість дітей, які виховуються
без одного або обох батьків в даний час,
зростає. На цей процес впливає високий
рівень розлучуваності та позашлюбної
народжуваності. Чималу роль грає і підвищення
рівня смертності в середніх віках, особливо
серед чоловіків: це веде до удівством
і сирітства, а також причиною становлення
неповних сімей.
Неповна сім'я - це коли
в сім'ї є лише один батько або мати з одним
або кількома дітьми. Причинами цього
може бути смерть одного з подружжя, або
розлучення, яке відбувається у зв'язку
зі зловживанням спиртними напоями, побутовою
невлаштованістю подружжя, подружня невірність,
з проблемами розподілу домашніх обов'язків.
Але нерідко неповна сім'я утворюється
і в результаті позашлюбного народження
дитини, а то й усиновлення самотньою жінкою
чужої дитини. Діти в цих сім'ях відрізняються
великою самостійністю, кмітливістю і
емоційністю.
Неповна сім'я може відноситися
до благополучних та неблагополучних
сімей або сімей групи ризику чи асоціальні
сім'ї [14]. Благополучні сім'ї успішно справляються
зі своїми функціями, практично не потребують
підтримки соціального педагога, так як
за рахунок адаптивних здібностей, які
грунтуються на матеріальних, психологічних
та інших внутрішніх ресурсах, швидко
адаптуються до потреб своєї дитини і
успішно вирішують завдання її виховання
та розвитку. У випадку виникнення проблем
їм вистачає одноразової допомоги в рамках
короткострокової моделі роботи.
Неблагополучні сім'ї, маючи
низький соціальний статус у будь-якій
сфері життєдіяльності або в декількох
одночасно, не справляються з покладеними
на них функціями, їх адаптивні здібності
суттєво знижені, процес сімейного виховання
дитини протікає з великими труднощами,
то для даного типу сім'ї необхідна активна
і звичайна тривала підтримка з боку соціального
педагога. Залежно від характеру проблем
соціальний педагог надає таким сім'ям
освітню, психологічну, посередницьку
допомогу в рамках довготривалих форм
роботи.
Асоціальні сім'ї – це ті, стан
яких потребує докорінних змін. У цих сім'ях,
де батьки ведуть аморальний, протиправний
спосіб життя і де житлово-побутові умови
не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним
вимогам, вихованням дітей, як правило,
ніхто не займається, діти опиняються
бездоглядними, напівголодними, відстають
у розвитку, стають жертвами насильства,
як з боку батьків, так і з боку інших громадян
того ж соціального шару. Робота соціального
педагога з цими сім'ями повинна вестися
в тісному контакті з правоохоронними
органами, а також органами опіки та піклування.
Особливу увагу необхідно звернути
на взаємини між усіма членами неповної
сім'ї в кожній з цих сімей, тому що від
цього залежить процес формування особистості
дитини, яка у ній виховується. Щоб вивчити
можливі відносини між дорослими та дітьми
в неповних сім'ях, необхідно знати існуючі
стилі батьківс У осиротілих сім'ях, не дивлячись
на втрату близької, залишилися члени
сім'ї проявляють згуртованість і підтримують
родинні зв'язки з усіма родичами по лінії
померлого. Такі відносини тривають і
щодо вступу в другий шлюб, тому що це вважається
нормою.
У осиротілих сім'ях, не дивлячись
на втрату близької, залишилися члени
сім'ї проявляють згуртованість і підтримують
родинні зв'язки з усіма родичами по лінії
померлого. Такі відносини тривають і
щодо вступу в другий шлюб, тому що це вважається
нормою.
У розлучених сім'ях дитина
отримує психологічну травму, почуття
страху, сорому. Тому вважається нормальним
надії малюка на відновлення, возз'єднання
відносин батька і матері.
Молода неповна сім'я утворюється,
коли батько проти пологів і жінка приймає
рішення ростити дитину одна. Тоді з'являється
загроза того, що мати-одиначка потім буде
втручатися у власну родину дитину і не
захоче його ні з ким ділити.
Сьогодні досить часто молоді
пари в пориві емоцій розлучаються, не
замислюючись при цьому, як зростатиме
їхня дитина і як собенності неповної
сім'ї позначаться на його психологічному
стані.
Дослідження психологічної
особливості неповної сім'ї показують,
що діти в таких сім'ях схильні до порушень
з боку нервової системи, у них знижується
успішність у школі, володіють заниженою
самооцінкою.
Тому перш, ніж приймати якісь
рішення з приводу складу сім'ї, гарненько
подумайте не про свої почуттях, а про
те, як це все відіб'ється на дитині. Тільки
терпіння і розуміння почуттів дитини
зможе створити справжню сім'ю, а разом
з тим і щасливе дитинство.
У розлучених сім'ях дитина
отримує психологічну травму, почуття
страху, сорому. Тому вважається нормальним
надії малюка на відновлення, возз'єднання
відносин батька і матері.
Молода неповна сім'я утворюється,
коли батько проти пологів і жінка приймає
рішення ростити дитину одна. Тоді з'являється
загроза того, що мати-одиначка потім буде
втручатися у власну родину дитину і не
захоче його ні з ким ділити.
Сьогодні досить часто молоді
пари в пориві емоцій розлучаються, не
замислюючись при цьому, як зростатиме
їхня дитина і як собенності неповної
сім'ї позначаться на його психологічному
стані.
Дослідження психологічної
особливості неповної сім'ї показують,
що діти в таких сім'ях схильні до порушень
з боку нервової системи, у них знижується
успішність у школі, володіють заниженою
самооцінкою.
1.2 Аналіз вітчизняного
та зарубіжного досвіду роботи соціального
педагога з неповною сім’єю