Технологія роботи соціального педагога з неповною сім’єю

 

Тому діяльність соціального педагога передбачає проведення широкого освіти батьків по наступному колу питань:

 

- Педагогічна та соціально-психологічна  підготовка батьків до виховання  майбутніх дітей;

 

-роль батьків у формуванні  у дітей адекватної поведінки  в стосунках із однолітками;

 

-значення особистого  прикладу і авторитету батьків  у вихованні дітей, атрибути ролі  батька і матері, відносин між  дітьми;

 

- Взаємовідносини різних  поколінь в сім'ї, методи педагогічного  впливу на дітей, формування позитивного  ставлення між дітьми і дорослими;

 

-Виховання дітей у  сім'ї з урахуванням статі та  віку;

 

- Соціально-психологічні  проблеми виховання "важких" підлітків, проблеми негативного впливу  бездоглядності та безпритульності  на психіку дитини;

 

- Сутність самовиховання  і його організації, роль сім'ї  в керівництві процесом самовиховання  дітей та підлітків;

 

- Заохочення і покарання  у вихованні дітей у сім'ї;

 

-найбільш поширені помилки  у вихованні дітей;

 

- Особливості виховання  дітей з відхиленнями у фізичному  і психічному розвитку;

 

- Трудове виховання в  сім'ї, допомога дитині у виборі  професії, проблеми виявлення та  розвитку професійних схильностей  і задатків дітей;

 

- Організація режиму праці, навчання, відпочинку і дозвілля  дітей в сім'ї;

 

-підготовка дітей дошкільного  віку до занять в школі;

 

- Моральне, фізичне, естетичне, статеве виховання дітей;

 

-Розвиток уявлень про  спілкування в дитячому віці;

 

- Причини і наслідки  дитячого алкоголізму, токсикоманії, наркоманії, проституції, роль батьків  в наявної дитячої патології, зв'язок здоров'я дітей з асоціальними  пристрастями їх батьків.

 

Соціальні педагоги також можуть організовувати ще й практичні заняття, що допомагають значною мірою впорядкувати побут сім'ї та підвищити її соціальний статус.

 

Допомога у вихованні проводитися соціальним педагогом, в першу чергу, з батьками - шляхом їх консультування, а також з дитиною за допомогою створення спеціальних виховних ситуацій для вирішення завдання своєчасної допомоги сім'ї в цілях її зміцнення і якнайповнішого використання її виховного потенціалу.

 

Основними сферами сімейного життя, в якій реалізується виховна функція, є сфери батьківського обов'язку, любові та інтересу. Відсутність активної змістовної життєдіяльності в цих сферах позбавляють сім'ю можливості ефективного впливу на дітей. Акцентування на якійсь одній сфері на шкоду іншим спотворює виховний процес, позбавляє його повноти і цілісності.

 

Зміст сфери боргу розкривається через відповідальність дорослих і дітей за характер життя і нормальне функціонування сім'ї. Якщо порушені відносини в цій сфері, то соціальному педагогу слід надати допомогу у формуванні моральної свідомості дітей та батьків через побутову вимогливість, взаємну відповідальність і повагу.

 

Сфера боргу тісно переплітається зі сферою інтересу. Загальний сімейний інтерес об'єднує і згуртовує батьків і дітей в дружний колектив на основі спільної захоплюючої діяльності. Якщо в сім'ї деформована дана сфера, то соціальному педагогу необхідно порушити інтерес у дитини, починаючи з виконання домашніх обов'язків і прояв зацікавленості в побутовій сумлінній роботі до сімейного інтересу до активного відпочинку. Головне полягає в тому, щоб захопливість, народжена інтересом, вільним внутрішнім спонуканням зливалася у родини з почуттям відповідальності і обов'язку кожного з її членів.

 

Сфери боргу та інтересу не можуть існувати поза відносин внутрісімейної любові, яка додає родині риси індивідуальності, формує в дитині тонкі людські почуття і якості, гуманну сутність особистості. Любов виховується тільки атмосферою любові, яка органічно вбирається дитиною і формує його емоційно-вольові ставлення до життя. Якщо в сім'ї порушені відносини в цій сфері, то соціальний педагог працює з емоційним настроєм сім'ї, з формуванням взаємного шанобливого і дбайливого ставлення членів сім'ї один до одного, допомагає відродити батьківську любов через прояв почуттів гуманізму до всього живого, до суспільства, до своєї сім'ї, допомагає батькам усвідомити, що справжня любов - це прояв одночасно справедливості і вимогливості, надання дитині самостійності та умов для самоствердження.

 

Таким чином, розвиток всіх основних сфер життя сім'ї в їх взаємопроникнення і взаємодія між собою дозволяють найбільш ефективно здійснювати виховну функцію.

 

Якщо батьки не домагаються позитивного результату у вихованні, то в родині спостерігаються неадекватні методи виховання. Соціальному педагогу при наданні допомоги сім'ї необхідно розібрати з батьками застосовувані в їхній родині методи виховання і допомогти визначити найбільш адекватні. Відомо, що методи сімейного виховання можна розділити на дві групи. Першу групу методів становлять методи повсякденного спілкування, ділового, довірчого взаємодії та взаімовоздействія. Дана група методів включає в себе: метод поваги дитячої особистості та метод переконання. Соціальний педагог повинен показувати батькам, через які прийоми може реалізовуватися цей метод. Ними можуть бути: обговорення різноманітних питань життя в довірчій розмові, розуміння, довіру, спонукання, співчуття, застереження, критика. Другу групу методів становлять методи педагогічного і психологічного впливу вихователя на особистість дитини з метою корекції його свідомості та поведінки. Цими методами можуть користуватися батьки, якщо у дитини виникають будь-які проблеми. Дана група методів включає в себе: метод звернення до свідомості, метод звернення до почуття, метод звернення до волі і вчинку. Соціальний педагог також повинен показати, через які прийоми реалізується дана група методів. Звертатися до свідомості дитини можна через приклад, роз'яснення, збудження психічного свідомості радості, актуалізацію мрії, зняття напруги у відносинах. До почуттів дитини звертаються або батьки, або соціальні педагоги через звернення до совісті, почуттю справедливості, естетичному почуттю, до самолюбству, співчуття і милосердя, відразі і гидливості, а звернення до волі і вчинку вимагає від педагога навіювання, вправи, заохочення, покарання.

 

Таким чином, підказана батькам система методів і прийомів у виховному процесі має бути трансформована, втілена в реальні відносини, які утворюють виховну середу, комфортну для всіх членів сім'ї.

 

Існуючі проблеми в сім'ї можуть бути пов'язані з неправильно вибраними тактиками сімейного виховання, тоді соціальний педагог допомагає усвідомити особливості таких негативних тактик, як "диктат", "опіка", "конфронтація", "мирне співіснування", допомогти опанувати позитивної тактикою сімейного виховання, так званої "тактикою співробітництва".

 

Психологічна складова соціально-педагогічної допомоги включає в себе два компоненти: соціально-психологічну підтримку і корекцію. Підтримка спрямована на створення сприятливого клімату в родині в період короткочасного кризи.

 

Психологічну підтримку сім'ї, що відчуває різні види стресу, соціальний педагог може здійснювати, якщо у нього є додаткове психологічне освіту. Крім того, цю роботу можуть виконувати психологи і психотерапевти. Найбільш ефективна ця робота, коли допомога сім'ї виявляється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособистісні відносини сім'ї, становище дитини в сім'ї, ставлення сім'ї з суспільством; психолог допомогою психологічних тестів та інших методик виявляє ті психічні зміни кожного члена сім'ї, що призводять до конфлікту; психіатр або психотерапевт проводять лікування.

 

Корекція міжособистісних відносин відбувається, в основному, коли в родині існує психічне насильство над дитиною, що приводить до порушення його нервово-психічного і фізичного стану. До недавнього часу цьому явищу не приділялося належної уваги. До такого виду насильства ставитися залякування, образа дитини, приниження його честі та гідності, порушення довіри.

 

Соціальний педагог повинен так скорегувати стосунки в сім'ї, щоб усі необхідні заходи для забезпечення встановленого порядку і дисципліни в родині підтримувалися за допомогою методів, заснованих на повазі до людської гідності дитини відповідно до Конвенції про права дитини.

 

Мета соціально-психологічної корекції в тому, щоб допомогти членам сім'ї дізнатися, як вони взаємодіють один з одним, а потім допомогти дізнатися, як зробити ці взаємодії більш конструктивними.

 

Посередницький компонент соціально-педагогічної допомоги включає в себе три складові: допомога в організації, координації та інформування. Допомога в організації спрямована на організацію сімейного дозвілля, що включає в себе: організацію виставок-продажів поношених речей, благодійних аукціонів, клубів за інтересами, організацію сімейних свят, конкурсів та ін. Допомога в координації спрямована на активізацію різних відомств і служб у спільному вирішенню проблеми конкретної сім'ї та положення конкретної дитини в ній.

Такими проблемами можуть бути:

 

- Передача дитини на  виховання в прийомну сім'ю. В  ідеалі соціальний педагог повинен  провести обстеження цієї сім'ї, психологічного клімату в ній. Після того, як прийнято рішення  про передачу дитини, необхідно  регулярно патронувати цю сім'ю, говорити з дитиною, батьками, щоб  переконатися, чт 

 

 

  про дитині там добре. Якщо з'являється проблема в  адаптації цієї дитини в новій  для нього родині, соціальні педагоги  повинні включитися в її дозвіл  з метою забезпечення повноцінного  догляду за дитиною. Соціальний  педагог повинен підтримувати  зв'язок з істинними батьками. Мета повинна полягати в тому, щоб дати можливість справжнім  батькам підготуватися в разі  благополуччя сім'ї до повернення  дитини. А також мета полягає  в тому, щоб допомогти членам  біологічної сім'ї залишатися  разом в період росту і розвитку  дитини;

 

- Усиновлення дитини, яке  передбачає постійний догляд  нужденним дітям. Воно надає, що  усиновили батькам, права, якими  володіли біологічні батьки. Але крім прав вони наділяються і обов'язками, виконання яких повинен контролювати соціальний педагог;

 

- Приміщення дітей до  притулків. Притулок, на відміну  від дитячого будинку, місце тимчасового  перебування, тому дитина повинна  знаходитися там рівно стільки, скільки необхідно для вирішення  його головних проблем. За цей  термін соціальний педагог зобов'язаний  з'ясувати дані про місце колишнього  проживання дитини, причини його  бездоглядності, здійснити розшук  батьків або осіб, які їх замінюють, повідомити про його місце  знаходження, сприяти корекції стосунків  у сім'ї, сприяти поверненню дитини  в сім'ю, допомогти у працевлаштуванні  та вирішенні матеріальних та  житлових проблем.

 

Інший тип притулків - притулок для жінок, які зазнали побиття, і з дітей, а також для неповнолітніх мам, змушених піти з дому - "соціальний готель", ці притулки надають місце та харчування на короткий час, забезпечують консультування.

 

У реальному житті визначилося кілька варіантів дитячих доль, що вимагають дієвого втручання:

 

- Дитина категорично відмовляється  жити вдома, в той час як  батьки наполягають на його  поверненні;

 

- Дитина ночує під одним  дахом з тими, кого важко назвати  сім'єю;

 

- Дитина місяцями живе  у лікарні - він не сирота, і  тому не може бути поміщений  в дитячий будинок;

 

- Дитина потрапляє з  вулиці за грати приймача-розподільника;

 

- Підліток тікає з дитячого  будинку.

 

На жаль, закони не в змозі передбачити ці випадки і лише обмежують відносини між установою і дитиною словосполученням: "не має права", притулок не має права забрати дитину від били його батьків, приймач-розподільник не має права дати притулок втомленому від поневіряння по підвалах дитині, дитячий будинок не має права прийняти дитину без документів і т. д.

 

Допомога в інформуванні спрямована на забезпечення сім'ї інформацією з питань соціального захисту. Вона проводитися у формі консультування. Питання можуть стосуватися як житлового, сімейно-шлюбного, трудового, цивільного, пенсійного законодавства, прав дітей, жінок, так і проблем, які існують всередині сім'ї.

 

Така допомога надається будь-якому члену сім'ї, в тому числі і дітям, з якими погано поводяться або про які не піклуються. Погане поводження означає нанесення тілесних ушкоджень, насильство або непосильна праця. Відсутність турботи увазі зневажливе ставлення до догляду за дитиною, включающему харчування, медичну допомогу. Як крайній захід цей вид допомоги передбачає рекомендації на позбавлення батьківських прав, передачу дитини в інтернатні установи.

 

Однак ця міра повинна застосовуватися у виняткових випадках, так як для емоційного здоров'я дитини дуже важлива атмосфера сім'ї. Щоб допомогти дітям залишитися в сім'ї, соціальні педагоги спочатку спостерігають за тим, що відбувається вдома, консультують дітей та батьків, інформують батьків про правові вимогах і використовують судові санкції як засіб мотивації до позитивної зміни життя дитини.

 

Таким чином, соціальний педагог при роботі з сім'єю виступає в трьох основних ролях:

 

- Радник - інформує сім'ю  про важливість і можливості  взаємодії батьків і дітей; розповідає  про розвиток дитини; дає педагогічні  поради з виховання дітей;

 

- Консультант - консультує  з питань сімейного законодавства; питань міжособистісної взаємодії  в сім'ї; інформує про існуючі  методи виховання, орієнтованих  на конкретну сім'ю; роз'яснює  батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку  та виховання дитини в сім'ї;

 

- Захисник - захищає права  дитини у випадку, коли доводиться  стикатися з повною деградацією  особистості батьків (алкоголізм, жорстоке  поводження до дітей) і витікаючими з цього проблемами невлаштованості побуту, відсутності уваги, людського ставлення батьків до дітей.