Технологія роботи соціального педагога з неповною сім’єю

- Лекції для батьків "Я  і моя дитина - пошук взаємовідносин":

При закінченні реалізації програми з надання комплексної соціально-педагогічної допомоги неповним сім'ям "Сімейне щастя" необхідно досягти наступних результатів:

1. надати комплексну соціально-педагогічну  допомогу неповним сім'ям;

2. Підготовити рекомендації  та поради батькам, що виховують дітей у неповній родині.

За даними демографа А.Г. Волкова, серед дітей дошкільного віку кожна десята дитина виховується одним батьком, а серед дітей  шкільного віку - кожна сьома. Сьогодні серед неповних родин як і раніше найпоширеніша "материнська" родина.

Однак усе більше збільшується й кількість родин із самотнім батьком. Як відбивається неповнота родини на емоційному самопочутті дитини? Із чим можуть бути зв'язані приховані і явні виховні ризики неповної родини і як з ними справлятися? Про це - дана стаття.

Укожної неповної родини - своя історія. Така родина виникає у зв'язку із вдівством батька, з розлученням, а також з позашлюбним народженням дитини.

Як не трагічно утворення неповної родини у зв'язку з ранньою смертю одного з батьків, її виховна атмосфера вважається більше сприятливої в порівнянні з попередніми варіантами. Особливо якщо зберігаються колишні родинні зв'язки, які забезпечують дитині емоційну підтримку й компенсують дефіцит спілкування, а батько, що залишився, користується повагою й допомогою рідних і близьких.

Наявність у неповній родині декількох дітей також дозволяє більш-менш компенсувати неповноту. Якщо дорослі поведуться правильно, старший малюк стане для молодшого "ведучим", стимулом у соціальній сфері. Старший зможе встати на позицію захисника, відчути так необхідну йому життєву впевненість. Відомо, що в неповних родинах сестри й брати набагато менше конкурують і більше емоційно прив'язаний друг до друга. Неоціненна звичайно допомога бабусь і дідусів.

Матері, що виховують дітей без участі батьків, у два рази частіше, ніж замужні, оцінюють процес виховання як важкий. У самотньої матері частіше виникають різного роду страхи й побоювання: "як би не розпестити", "не відбився б від рук", "раптом виявиться погана спадковість". Тоді матері починають різко дозувати прояв ласки, намагаються - особливо спілкуючись із синами - відігравати роль "суворих батьків"... і звичайно це не приводить ні до чого гарному. Адже діти по-різному сприймають авторитарність батьківську й материнську. Критика батьківська - це просто критика; материнська ж підсвідомо сприймається дитиною як відмова йому в любові. Дитина або починає боротися за потребу відчувати себе улюбленим і значимим, використовуючи весь арсенал доступних йому засобів, включаючи впертість і капризи, або розчаровується й росте інфантильним, приймаючи за норму всеціле домінування жінки. А це чревате майбутньою деформацією полової ідентифікації, порушенням емоційних зв'язків зі світом людей.

Протилежністю твердої позиції матері стосовно дитини виступає позиція загальної жалості до "сироти", якому просто за визначеням дозволяється все. Така позиція створює умови для виникнення егоїстичних домагань дитини, вона втрачає можливості вчитися внутрішньої впевненості й не одержує досвіду щирої присутності дорослого в його житті.

У повній родині батьки з'являються перед дитиною не тільки в батьківських ролях, але і як чоловік і жінка в подружнім партнерстві. Саме ця грань міжособистісних відносин виявляється дефіцитом неповної родини. У результаті тут часто відбувається перерозподіл ролей за принципом "святе місце порожнє не буває". Життя в неповній родині нерідко заохочує дитини до реалізації таких функцій, як "заміщати когось зі членів родини", "дружити в сімейних союзах", "зберігати сімейні секрети"... Цей ранній досвід впливає на психіку дитини, травматично впливає на процеси його статевої соціалізації.

Адаптація до іншого стилю життя в ролі батька "без пари", вироблення нових форм сімейного життя - складне психологічне завдання. Для розведених батьків це справжній іспит на дорослість. Але складна ситуація змушує швидше дорослішати дітей. Для нього життя після розлучення батьків - це ламання звичних відносин, конфлікт між прихильністю до батька й до матері. І найбільш глибокий вплив розлучення робить на дітей-дошкільнят. У силу їхньої вікової схильності консервативно триматися звичних форм поводження й установленого порядку, діти важко адаптуються до нового. Зав'яжіть маляті шарф не так, як звичайно, і він не заспокоїться, поки ви не перев'яжете правильно, - що ж говорити про настільки кардинальні зміни звичного життєвого укладу!

У неповній родині, що особливо утворилася після розлучення, відносини між батьком, що залишився, і дитиною можуть розвиватися по моделі "культу самопожертви", коли батьки й діти зв'язані один з одним не тільки любов'ю й турботою, але й стражданням, болем, сумом. Така родина несе дитині багато непевненості, тривоги, занепокоєння, похмурих настроїв. Коли батько поринає у світ своїх переживань, він емоційно "залишає" свого малюка, від чого діти починають слабшати душею й тілом, відчуваючи не тільки втрату батька, але й  матері.

Сьогодні батьки значно активніше беруть участь у вихованні й догляду за дитиною буквально з раннього віку. Тому тепер його відсутність відчувається дитиною сильніше й переживається важче, ніж у минулому. Без батька дитині не вистачає авторитету, дисципліни, порядку, сутужніше формується емоційна стриманість, самоповага, самодисципліна й організованість, утруднена полова ідентифікація. Важливе значення має стиль поводження матері стосовно колишнього чоловіка. Одні ніколи про нього не згадують і роблять вигляд, всупереч власним спогадам дитини, що батька в них ніколи й не було. Інші намагаються вилучити із пам'яті малюка усякий позитивний спогад про нього - нібито ніяким чоловіком й батьком. У цих випадках мати заміряється на розвиток самооцінки, почуття власного достоїнства дитини - важко адже вважати себе гарною, думаючи, що тебе зробив на світло погана й неварта людина. І найбільш мудрі матері створюють в дитині уявлення про батька як про людину, у якого є свої позитивні риси й свої недоліки.

Як відзначає відомий фахівець, основоположник сімейного консультування, Вірджинія Сатир, найпростішому для матері - вселити дитині, що батько "поганий". Але в цьому випадку хлопчик нерідко розплачується розвитком комплексів, а підростаючій дівчинці стає важко уявити собі, що чоловік може бути бажаним.

 

Говоріть з дитиною й слухайте її! Підтримуйте її бажання бути зрозумілою і почутою вами, коли він або вона розповідає про дитячий садок або школу, щоб увесь час залишатися з ним у контакті.

• Частіше хваліть, а не карайте! Емоційно стабільна й оптимістична атмосфера в родині збереже в дитини довіру до світу, зміцнить почуття власного достоїнства й упевненості в собі.

• Відноситесяз розумінням до права дитини на спогади про минуле.

• Не перекладайте функції відсутнього батька на плечі своїх дітей!

• Допомагайте дитині освоювати навички поведінки, що відповідають його статі.

• Розвивайте соціальні зв'язки своєї родини, щоб малюк міг активно спілкуватися й встановлювати комфортні стосунки зі знайомими чоловіками.

• Спробуйте вступити в новий шлюб і повернутися до життя в повній родині.

 

Список литературы

 

1. Адлер А. Воспитание  детей, взаимодействие полов. – Ростов  н/Д., 1998. – 256с.

 

2. Алешина Ю.Е. Цикл развития  семьи: исследования и проблемы // Вестник Московского Университета. Психология. Сер.14-1987. - №2. – С. 60-72.

 

3. Буренкова Е.В. Изучение  взаимосвязи стиля семейного  воспитания личностных особенностей  ребенка и стратегии поведения  значимого взрослого: Дис. канд. псих. наук. – Пенза, 2000 – 237с.

 

4. Варга А.Я. Структура  и типы родительского отношения: Дис. канд. псих. наук. – М., 1986. - 206с.

 

5. Гаврилова Т.П. О типичных  ошибках родителей в воспитании  детей / /Вопросы психологии. – 1984. - №1. - С. 56-66.

 

6. Горшкова Л. Расколотая  чаша // Мой ребенок. - 2005. - №5. – С. 147-150.

 

7. Дементьева И. Негативные  факторы воспитания детей в  неполной семье // Соц. исслед. – М., 2001. - №11. – С. 108-118.

 

8. Дементьева И., Зубарева  Н. Степень социальной ответственности  подростка в полной и неполной  семьях // Воспитание шк.-в. – 2003. - №10. – С. 13-17.

 

9. Дементьева Н.В. Технология  индивидуальной работы с детьми  и подростками из неполных  семей // Соц. педагогика: новые исследов. Вып.1 – М.: Изд-во Ин-та педагогики  соц. работы., 2002. – С. 22-28.

 

10. Захаров А.И. Предупреждение  отклонений в поведении ребенка. - СПб., 2000. - 224с.

 

11. Земска М. Семья и  личность. - М., 1986. - 216с.

 

12. Зубкова Т.С. Неполные  семьи // Организация и содержание  работы по социальной защите  женщин, детей и семей: Учеб. пособ. студ. – М., 2003. – С. 75-80.

 

13. Козлов Н.И. Истинная  правда или Учебник психолога  по жизни. - М.: Аст-Пресс, 2000. – 187с.

 

14. Коночук Н.В. Формирование  стиля разрешения жизненных трудностей  в условиях неправильного воспитания // Психологический журнал. – 1985. - №5 - С. 16-32.

 

15. Костенко М.А. Помогая  неполной отцовской семье // Отечественный  журнал социальной работы. - М., 2002. - №1. – С. 73-76.

 

16. Левитов Н.Д. Отчего  возникают недостатки в характере  школьников и как их исправить. - М.: Издательство АПН РСФСР, 1961. – 173с.

 

17. Личко А.Е. Психопатии  и акцентуации у подростков. –  Л., 1983. – 256с.

 

18. Лунякова Л.Г. О современном  уровне жизни семей одиноких  матерей // Социс. – 2001. - №8. – С. 86-95.

 

19. Мальцев С.Г., Немкина  Э.А., Масалкина Т.Б. Социальный патронаж  неблагополучных семей // Работник  социальной службы. – М., 1998. - №1. – С. 46-50.

 

20. Марковская И.М. Тренинг  взаимодействия родителей с детьми. - СПб., 2000. – С. 73-117.

 

21. Ожегов С.И., Шведова  Н.

 

22. Основы коррекционной  педагогики: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.Д. Гонеев, Н.И. Лифинцева, Н.В. Ялпаева; Под ред. В.А. Сластенина – 2-е изд., перераб. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 272с.

 

23. Петровский А.В. Дети  и тактика семейного воспитания. - М., 1981. - 76с.

 

24. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2 т. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. –  Т.2. – 248с.

 

25. Родионова Т.М. Корректировка  воспитания и поведения детей  и подростков в проблемных  семьях // Работник социальной службы. – 2003. - №2. – С. 41-47.

 

26. Соколова Е.Т. Самосознание  и самооценка при аномалиях  личности. – М., 1989. – С. 192-201.

 

27. Социальная педагогика: Курс лекций/Под. общей ред. М.А. Галагузовой. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 416с.

 

28. Социальная педагогика: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений/Под ред. В.О. Никитина. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – 272с.

 

29. Сячина С.Л. Важнейшие  функции современной семьи // Соц. педагогика: новые исслед. Вып.1 –  М.: Изд-во Ин-та педагогики соц. работы. – 2002. – С. 68-73.

 

30. Фридман Л.М. Психология  воспитания. Книга для всех кто  любит детей. – М., 1999. - 203с.

 

31. Хорни К. Собрание сочинений  в 3 т. Т.1 Психология женщины. Невротическая  личность нашего времени. – М., 1997. - 496с.

 

32. Чернышева С.И. программа  повышения социальной компетенции  семьи «Семейный витамин». Центр  соц. помощи семье и детям, с. Липовица  Тамб. обл. // Вестник психосоц. и коррекционно-реабилитационной  работы. – 2001. - №2 –с.67-75.

 

33. Энциклопедия для родителей: беременность, роды, забота и уход, воспитание / Пер. с фр. – М.: ТЕРРА, 1997. – 480с.

 

34. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис  В. Психология и психотерапия  семьи. – СПб., 1999. – 656с.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток № 1

 

Освітній, психологічний і посередницький компоненти соціально-педагогічної допомоги

 

У сім'ї об'єктом впливу соціального педагога може бути дитина, дорослі члени сім'ї та сама сім'я в цілому, як колектив. Діяльність соціального педагога з родиною включає три основних складових соціально-педагогічної допомоги: освітню, психологічну, посередницьку.

 

Розглянемо послідовно кожну з складових.

 

Освітня складова включає в себе два напрямки діяльності соціального педагога: допомога в навчанні і вихованні. Допомога в навчанні спрямована на запобігання виникають сімейних проблем і формування педагогічної культури батьків.

 

До найбільш типових помилок у вихованні належать: недостатнє уявлення про цілі, методи, завданнях виховання; відсутності єдиних вимог у вихованні з боку всіх членів родини; сліпа любов до дитини; надмірна суворість; перекладання турбот про виховання на освітні установи; сварки батьків; відсутність педагогічного такту у взаєминах з дітьми; застосування фізичних покарань і інше.