Технологія роботи соціального педагога з неповною сім’єю

Посередницький компонент соціально-педагогічної допомоги включає в себе три складові: допомога в організації, координації та інформування. Допомога в організації спрямована на організацію сімейного дозвілля, що включає в себе: організацію виставок-продажів поношених речей, благодійних аукціонів, клубів за інтересами, організацію сімейних свят, конкурсів та ін Допомога в координації спрямована на активізацію різних відомств і служб у спільному вирішенню проблем конкретної сім'ї та положення конкретної дитини в ній. Допомога в інформуванні спрямована на забезпечення сім'ї інформацією з питань соціального захисту. Вона проводиться у формі консультування. Питання можуть стосуватися житлового, сімейно-шлюбного, трудового, цивільного, пенсійного законодавства, прав дітей, жінок, а також проблем, які існують всередині сім'ї.

У процесі реалізації освітньої, психологічної та посередницької компонентів соціально-педагогічної допомоги фахівець, який здійснює роботу з сім'єю, використовує довгострокові і короткострокові форми роботи. Серед короткострокових форм виділяють крізісінтервентную і проблемно-орієнтовану моделі взаємодії. Крізісінтервентная модель роботи з неповною сім'єю передбачає надання допомоги безпосередньо в кризовій ситуації, які можуть бути обумовлені змінами в природному життєвому циклі неповної сім'ї або випадковими травмуючими обставинами.

Наприклад, такі несприятливі періоди пов'язані з віковими кризами дитини, коли в неповній сім'ї посилюються психолого-педагогічні проблеми. У цьому випадку матері (батьку) необхідні знання вікової психології. Оскільки кризова ситуація вимагає швидкого реагування, її оцінка не передбачає детальної діагностики, а фокусує свою увагу на масштабах дезадаптації і наявних засобах її подолання. При цьому використовуються як внутрішні ресурси неповної сім'ї, так і зовнішні форми допомоги.

При крізісінтервентной моделі роботи використовується безпосередня емоційна підтримка сім'ї, для того, щоб пом'якшити вплив стресової події і мобілізувати зусилля сім'ї на подолання кризи; освітня допомога, яка полягає в наданні інформації по етапах виходу з кризи і перспектив неповної сім'ї, підкріплюється документальними фактами. Ефект психологічної підтримки досягається в індивідуальних бесідах. Крім того, неповна сім'я може бути залучена до програми сімейної терапії та навчальних тренінгів, метою яких є поліпшення спілкування між членами неповної сім'ї та рішення прихованих проблем які виявляються в кризовій ситуації.

Проблемно-орієнтована модель спрямована на вирішення конкретних практичних завдань, заявлених і визнаних неповною сім'єю, тобто в центрі цієї моделі знаходитися вимога, щоб професіонали, які надають допомогу, концентрували зусилля на тій проблемі, яка усвідомлена неповною сім'єю і над якою дана сім'я готова працювати. Проблемно-орієнтована модель заснована на тому, що в певних умовах більшість проблем матері (батьки) можуть вирішити, або хоча б зменшити їх гостроту, самостійно.

Провідним методом проблемно-орієнтованої моделі є складання контракту (договору) між соціальним педагогом і неповною сім'єю або її конкретним представником. При складанні контракту роль неповної сім'ї в тому, щоб визначити бажані і здійсненні мети і завдання майбутньої діяльності. Роль соціального педагога - визначити граничні терміни, які будуть обов'язковими і для нього, і для неповної сім'ї. При укладенні такого договору сторони несуть моральні зобов'язання. Спільна робота над договором заохочує неповну сім'ю активно брати участь у процесі вироблення його умов, втягує їх у процес прийняття рішень.

Довгострокові форми роботи потребують тривалого спілкування з клієнтом (від 4 місяців і більше) і звичайно засновані на психосоциальном підході. Основні завдання психосоціального підходу полягають у тому, щоб або змінити дану сімейну систему, адаптуючи її до виконання своєї специфічної функції, або змінити ситуацію - інші суспільні системи, або впливати на те й інше одночасно.

В умовах низької мотивації звернення неповних сімей за соціально-педагогічної, психологічної допомогою необхідно застосування такої форми роботи як патронаж. Патронаж - одна з форм роботи, спеціаліста працює з сім'єю, що є відвідування неповної сім'ї вдома з діагностичними, контрольними, адаптаційно-реабілітаційними цілями, що дозволяє встановити та підтримати тривалі зв'язку з неповною сім'єю, своєчасно виявляти її проблемні ситуації, надаючи негайну допомогу. Патронаж дає можливість спостерігати неповну сім'ю в її природних умовах, що дозволити отримати більше інформації.

Проведення патронажу вимагає дотримання ряду етичних принципів: принципу самовизначення неповної сім'ї, добровільності прийняття допомоги, конфіденційність, тому слід інформувати неповну сім'ю про майбутній візит і його цілі. Патронаж можуть бути одиничними або регулярними в залежності від обраної стратегії роботи з даною неповною сім'єю. Наприклад, неодноразово відвідуються неповні сім'ї, що виховують дітей-інвалідів першого року життя, з метою допомогти подолати психотравматичну ситуацію народження хворої дитини, вчасно розв'язати ряд соціально-правових питань (оформлення інвалідності), освоїти необхідні навички з догляду та розвитку дитини. Регулярні патронаж необхідні відносно асоціальних неповних сімей, що дозволяє своєчасно виявляти і протидіяти виникають кризових ситуацій. 10

Поряд з патронажем слід виділити консультаційні бесіди як одну з форм роботи з неповною сім'єю. Працюючи з неповною сім'єю, можна використовувати найбільш поширені прийоми консультування: емоційне зараження, навіювання, переконання, міні-тренінги та ін При цьому консультаційна бесіда може бути наповнена різним змістом і виконувати різні завдання - освітні, психологічні, психолого-педагогічні. Якщо неповна сім'я не є ініціатором взаємодії з фахівцем, консультування може проводитися в завуальованій формі. Кінцева мета консультаційної роботи - з допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати внутрішні ресурси неповної сім'ї, підвищити її реабілітаційну культуру і активність, відкоригувати ставлення до дитини.

Також можуть застосовуватися групові методи роботи з неповною сім'єю - тренінги. Тренінг являє собою поєднання багатьох прийомів індивідуальної і групою роботи і є одним з найбільш перспективних методів розв'язання проблеми психолого-педагогічної освіти матері (батька). Використовується у роботі з неповними сім'ями, які мають дітей з проблемами психічного, фізичного, соціального розвитку. Освітні тренінги мають бути спрямовані на розвиток умінь і навичок, які допомагають неповним сім'ям вчитися керувати своєю микросредой, ведуть до вибору конструктивних життєвих цілей і конструктивної взаємодії. Консультативна бесіда і освітній тренінг використовуються в довгострокових і короткострокових формах роботи. 11

Неповна сім'я має свої особливості та соціально-педагогічна робота з нею вимагає врахування всіх її характеристик: проблеми окремого члена неповної сім'ї є спільною проблемою для всієї неповної сім'ї; неповна сім'я - система закрита, не кожен може туди увійти, навіть соціальний педагог; неповна сім'я автономна у своїй життєдіяльності. Спеціаліст по роботі з сім'єю не може вирішити за неї всі проблеми, він повинен лише активізувати її на вирішення сімейних проблем, домогтися усвідомлення проблеми, що виникла, створити умови для її успішного вирішення. Для того щоб допомогти членам неповної сім'ї усвідомити свої проблеми і активізувати на їх рішення, ми вирішили, в рамках даної роботи розробити програму з надання комплексної соціально-педагогічної допомоги неповним сім'ям, враховуючи все вище перераховані характеристики.

 

 

В процесі вивчення теоретичного аспекту соціально-педагогічної допомоги неповній сім'ї у вихованні дитини [9, 20, 19, 26, 27], ми з'ясували, що метою даного виду підтримки "є надання допомоги дитині в процесі її соціалізації та створення умов для її самореалізації в суспільстві "[26, с. 265]. Для досягнення поставленої мети фахівцю, здійснюваному соціально-педагогічну роботу з неповними сім'ями необхідно:

- здійснювати діяльність з вивчення особистості дитини та оточуючих його людей, проаналізувати вплив соціального середовища на формування особистості дитини;

 

- прогнозувати розвиток  проблеми і її рішення в процесі розвитку та виховання дитини;

- організовувати взаємодію всіх членів неповної сім'ї на основі діалогу;

- надати допомогу в сфері емоційно-психологічного здоров'я;

- формувати морально-правову стійкість членів неповної сім'ї.

Таким чином, фахівець, що працює з неповними сім'ями, інформує її про важливість і можливих способах взаємодії батьків і дітей, розповідає про розвиток дитини, дає педагогічні поради з виховання дітей; консультує з питань сімейного законодавства, з питань міжособистісної взаємодії в неповній сім'ї, інформує про існуючі методи виховання; роз'яснює матері (батьку) способи створення умов, необхідних для нормального розвитку та виховання дитини в неповній сім'ї.

Неповна сім'я має свої особливості та соціально-педагогічна робота з нею вимагає врахування всіх її характеристик: проблеми окремого члена неповної сім'ї є спільною проблемою для всієї неповної сім'ї; неповна сім'я - система закрита, не кожен може туди увійти, навіть соціальний педагог; неповна сім'я автономна у своїй життєдіяльності. Спеціаліст по роботі з сім'єю не може вирішити за неї всі проблеми, він повинен лише активізувати її на вирішення сімейних проблем, домогтися усвідомлення виниклої проблеми, створити умови для її успішного вирішення. Для того щоб допомогти членам неповної сім'ї усвідомити свої проблеми і активізувати на їх рішення, ми вирішили, в рамках даної роботи розробити програму з надання комплексної соціально-педагогічної допомоги неповним сім'ям, враховуючи всі вище перераховані характеристики.

 

Висновки до першого розділу

 

Неповна сім”я – це мала соціальна група, спільно мешкаючих одного з батьків і його дітей (дитини), що утворились в результаті розлучення, смерті чоловіка чи дружини, народження або всиновлення дитини поза шлюбом, в якій відповідальність за виховання і соціалізацію дитини покладається на одного з батьків. Тому розрізняють такі види неповних сімей: розведена, осиротіла, позашлюбна. Крім того, існують неповна материнська та неповна батьківська сім»ї.

Батькові або матері самостійно складно виконувати основні функції в такій сім”ї: репродуктивну, економічну, виховну, комунікативну, організацію дозвілля та відпочинку.

До основних проблем, з якими стикаються неповні сім”ї належать:

• поєднання ролі обох батьків в одній особі;

• утруднення статево рольової орієнтації дітей;

• особистісні проблеми самотнього батька чи матері;

• труднощі при створенні вторинної сім»ї.

З вище перерахованих сімей, найбільш негативний вплив на формування дитячої особистості є неповні розлучені сім”ї. Дітям з цих сімей складно налагодити міжособистісні стосунки з батьками, в них знижується успішність, слабне прагнення до досягнень, крім того, в них занижена самооцінка, підвищена тривожність, більше піддаються комплексам.

Соціальний педагог в роботі з неповною сім”єю ставить собі мету – захист інтересів дитини. Він має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв”язувати життєві та виховні проблеми, сприяти урегулюванні питань, що стосуються інтересів дитини.

Тому соціальний педагог в роботі з неповними сім”ями реалізує всі свої найважливіші функції. Це діагностична, прогностична, захисна, профілактична, консультативна, соціально-перетворювальна, організаційна функції.

Соціально-педагогічна робота з неповними сім”ями будь-якого типу та складу полягає в наступному:

• знайомство та налагодження контакту з дитиною та сім”єю;

• детальне вивчення проблем в сім”ї;

• аналіз зібраної інформації, вибір відповідних напрямків, способів та засобів роботи;

• соціально-педагогічна (корекційна) робота;

• підведення підсумків роботи з дитиною та сім”єю;

• контроль за сім”єю протягом певного періоду часу.

Проте соціальний педагог повинен усвідомити, що кожна конкретна сім”я, в кожному конкретному випадку, потребує конкретної допомоги.

 

 

РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО  ПЕДАГОГА З НЕПОВНОЮ СІМ’ЄЮ

 

    2.1 Технологія  роботи соціального педагога  з неповною сім’єю

 

Робота з неповною сім'єю передбачає надання допомоги у вихованні дитини, запобігання негативному впливу, який може справляти така сім'я на формування особистості дитини. Особливо важливо розв'язувати такі питання, як: нормалізація взаємостосунків дитини з обома батьками, встановлення нормального мікроклімату в тій сім'ї, у якій залишилась дитина; відповідальність батьків за виховання; особисте життя матері і дитини: розв'язання юридичних проблем, які мають місце в такій сім'ї. Коли порушується справа про розлучення і розвивається конфлікт з приводу того, з ким залишається дитина, то тут важлива присутність соціального педагога чи соціального працівника. Його допомога необхідна для того, щоб об'єктивно обрати для дитини варіант, де вона матиме кращі умови для виховання. Крім того, він допоможе у регулюванні взаємин дитини з тим із батьків, хто залишив сім'ю, а також з іншими родичами. Необхідність цього потребує Конвенція про права дитини.