Дослідження психічних особливостей хворих на цукровий діабет

За І. Г. Малкіною-Пих, хворі  на діабет характеризуються:

• Тим, що конфлікти та неоральні потреби задовольняються за допомогою їжі;
• Емоційним переживанням стану голоду внаслідок прирівнювання їжі та кохання;
• Страхом із готовністю до боротьби чи втечі з відповідною гіперглікемією без зняття психофізіологічного напруження (на грунті хронічної гіперглікемії може розвиватися діабет);
• У дорослому віці схильністю до депресивних реакцій у разі навантажень; в юнацькому віці – шизоїдними рисами, відмовою чи селективним сприйняттям проблем;
• Амбівалентними тенденціями тривоги, неспокою, з одного боку, і прагненням до спокою, захищеності – з іншого [21];
• У поведінковму, а не патофізіологічному варіанті (лабільний діабет) – тим, що дозволяють собі потенційно небезпечну поведінку, частково тому, що зневажають наслідками, але частіше тому, що вона дає задоволення інших потреб, незалежно від того «любов це чи кров», сприятлива думка чи втеча від конфлікту.

За Н. Пезешкіаном, хворі  на діабет характеризуються:

• Здатністю додавати самому собі тепла, якого не вистачає;
• Проблемами з таким актуальними здатностями як справедливість, сумніви, обов’язковість;
• Дисциплінованістю і точністю, нерішучістю, відсутністю честолюбства та експансивних прагнень;
• Надмірною потребою в прихильності, залежності [14].

Таким чином, для людей  із цукровим діабетом різні науковці вирізняють специфічні особистісні  риси.

Психосексуальні проблеми.

При цукровому діабеті досить часто  виникають психосексуальні порушення. У цілому порушення ерекції розвивається приблизно у 50% чоловіків з цукровим діабетом. Порушення сексуальних  функцій, що спостерігаються при  цукровому діабеті спочатку можуть бути результатом ускладнень неврологічного і судинного характеру, але часто  має значення сполучення соматичних і психічних факторів. Наприклад, молодий чоловік, що страждає цукровим діабетом, може помітити легке послаблення  ерекції, викликаної початковими змінами  в дрібних судинах. Почуття тривоги  може підсилювати цей стан і привести до розвитку імпотенції. Важливо намагатися встановити, у якому ступені порушують  функцію соматичні та психічні фактори, але можливо, необхідно усвідомлювати  значний ступінь невизначеності при спробах вустановити відносну важливість різних етіологічних факторів. Ситуація звичайно проясняється в міру просування психосексуальної терапії.

Висновок  до першого розділу:

Отже, здійснивши теоретичний аналіз психологічної літератури ми можемо зробити певний висновок.

 Поява будь-якого соматичного  захворювання виявляється для  людини психологічною травмою,  що може мати різний ступінь  вираженості. Зміна звичного способу  життя, сімейного положення та  соціального статусу призводять  до появи негативних емоційних  переживань, таких як страх, депресія, роздратування, агресія тощо. Маючи  власні уявлення про ступінь  тяжкості захворювання людина  схильна по різному вибудовувати  спосіб власної поведінки. Це  призводить до формування внутрішньої  картини хвороби пацієнта. Особливості  сприйняття свого стану та  подальших перспектив у хворого  значною мірою залежить від  його статі, віку, професії. Значний  вплив відіграють особливості  темпераменту, характеру, риси особистості.  Це, в свою чергу призводить  до виявлення того чи іншого  типу реагування на хворобу  та лікування.

Одним із розповсюджених захворювань, які мають значний вплив на спосіб поведінки людини та її життя  в цілому є цукровий діабет. Різні  автори виділяють специфічні для  таких хворих особливості та риси. При цьому зазначається, що цукровий діабет може спричинюватись також особливостями  відреагування та переробки людиною  внутрішніх та міжособистісних конфліктів.

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ. ЕТАПИ ТА МЕТОДИЧНА ПРОЦЕДУРА ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ХВОРОГО НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ.

2.1. Огляд та обгрунтування вибору  методик.

Важливим етапом проведення емпіричного дослідження є планування та складання експериментальної  програми. Для цього необхідним є  знання та дотримання основних методичних рекомендацій.

Одним з головних являються  принципи об’єктивності та комплексності (системності).

Принцип об’єктивності орієнтує дослідника на вивчення таких психологічних реалій, які виражені у зовнішній поведінці, втілені в продуктах діяльності, проявляються у спілкуванні та взаємодії з іншими. При цьому психологічні прояви мають розглядатися в єдності з тими зовнішніми причинами і внутрішніми умовами, які їх зумовили (принцип детермінізму), та вивчатися в процесі діяльності (принцип єдності свідомості та діяльності) [7].

Принцип комплексності (системності) вимагає такої організації розпізнавальних діагностичних дій, яка б забезпечила досягнення за можливістю кожного з рівнів існування об’єкта діагностики як частин структурно та функціонально організованого цілого. При цьому розуміння такої цілісності має здійснюватися на основі діалогічної індивідуальної взаємодії з конкретною особистістю (принципи діалогічності та індивідуалізації дослідження) [5].

З огляду на це висуваються  високі вимоги, по-перше, до валідності та надійності методів психодіагностичного  дослідження, а по-друге, - до широти охоплення діагностичними методиками особистісних властивостей досліджуваного.

Так до психодіагностичного  інструментарію висувається низка  вимог, що стосуються його якості: стандартизованість, надійність, валідність та вірогідність [23].

Стандартизованість  методики – це регламентованість процедур її проведення і оцінки виконання тесту. Щоб забезпечити однорідність умов тестування, даються докладні вказівки по проведенню кожного тесту. Формулювання таких показань – важлива частина стандартизації нового тесту. Вона включає чіткі показання відносно стимульного матеріалу, який використовується, часових обмежень, інструкцій досліджуваному, пробних зразків завдань, допустимих відповідей на питання та інших параметрів проведення тесту. Інший важливий етап у стандартизації тесту – встановлення норм. Психологічні тести не мають наперед визначених стандартів їх успішного чи неуспішного виконання; критерії виконання кожного тесту встановлюються на основі емпіричних даних [9].

Надійність – це точність вимірювань та їхня сталість результатів під впливом сторонніх випадкових факторів які не є об’єктом дослідження. Надійність перевіряється шляхом порівняння результатів тесту, які отриманні при його проведенні на одних і тих же людях у різні моменти часу, з використанням різних наборів завдань, при зміні досліджуваних або дослідників, а також при варіюванні будь-яких релевантних умов тестування.

Валідність – це відповідність діагностичного інструменту психічній якості, що вимірюють. Валідність передбачає пряму перевірку того, наскільки гарно тест виконує свою функцію. Для визначення валідності зазвичай беруть незалежні, зовнішні критерії всього того, що тест повинен вимірювати.

Вірогідність  методики – захищеність від фальсифікації або невимушених мотиваційних спотворень. Для уникнення впливу факторів соціальної бажаності, індивідуальної тактики та фактору знання, використовуються шкали неправди (питання-пастки), введення контрольних шкал, які виявлять тенденції досліджуваного до самоствердження, дисимуляції та соціально бажаних відповідей [12].

Загальна методика психологічного дослідження. Психологічне дослідження будь-якого явища, що має психологічний зміст, повинно являти собою завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика психологічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворюючих дій щодо свого предмета, який на перших етапах дослідження має неструктурований вигляд.

Отже, перший етап дослідження – вибір предмета дослідження та первинний аналіз його сутності. Основними пізнавальними діяльностями на цьому етапі для дослідника будуть:

1. узагальнення об’єктивного досвіду науки в пізнанні тих характеристик та особливостей реальності, що зумовлюють виділення предмета даного дослідження;
2. первинне визначення сутності предмета дослідження стосовно його сутнісних, формально-логічних, якісних чи інших ознак;
3. визначення цілей дослідження, а також вибір типу дослідницьких дій: теоретичних, емпіричних,  прикладних, синтезованих та ін., які дослідник має намір здійснити щодо предмета дослідження.

Критерієм завершеності даного етапу є міра позитивного змістового співвідношення: а) сутності предмета дослідження, представленої у робочому визначенні предмета, і б) масштабу пізнавальних дій, спрямованих на предмет, що постає в цілях дослідження. Таким чином можна запобігти неефективним та неадекватним дослідницьким діям під час дослідження. 

Другий етап - теоретичне дослідження або теоретизація предмета. На даному етапі дослідник взаємодіє з предметом дослідження, який постає у єдності своїх взаємозв'язків зі світом. Предмет дослідження розглядається як самостійне, цілісне та багатомірне явите, що перебуває у постійних стосунках з іншими явищами: взаємодіє з ними, впливає на них, а також зазнає впливу з їхнього боку. Пізнавальні дії дослідника на даному етапі зумовлені: а) вибором методологічної основи теоретизації та б) методами теоретичного дослідження, які використовуються при цьому.

Третій етап – емпіричне дослідження сутності предмета. Основними пізнавальними діяльностями дослідника на даному етапі стануть:

1. змістовна диференціація психологічних характеристик, ознак та емпіричних критеріїв, що у своїй сукупності виявляють сутність досліджуваного явища;
2. вибір або побудова адекватних прийомів і методів емпіричного дослідження, а також вибір процедури дослідження, яка є найбільш спорідненою з сутністю предмета;
3. власне дослідження, що передбачає детальну організацію ситуації дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які забезпечать найефективніше проходження учасниками дослідження всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження.

Четвертий етап психологічного дослідження — аналіз, інтерпретація та тлумачення змістових і формально-логічних даних, отриманих дослідником під час теоретико-пізнавальної та емпіричної взаємодії з предметом свого дослідження.

 П'ятий етап психологічного дослідження — змістова презентація результатів та висновків системи пізнавальних дій, об'єднаних дослідницьким циклом.. Об'єктом дослідницької уваги психолога на цьому етапі постає саме дослідження як організований ним процес психологічного пізнання конкретного явища. Основою дослідницької діяльності психолога стане «рефлексія – над - процесом пізнання», яка реалізується під час дослідження та виявляє себе у досягнутих результатах.

З метою підтвердження  чи спростування гіпотези нашого дослідження  нами було обрано ряд діагностичних  методик, покликаних різносторонньо дослідити  психологічні особливості людей, що мають психічні захворювання.

Нижче подано опис обраних  для емпіричного дослідження  методик.

2.2. Оцінка особистісних якостей  (за Д. М. Саксом та В. Леві).

Дана проективна методика була розроблена Д. М. Саксом та В. Леві.

Тест складається з 60 пунктів, що виражають 15 установок (відношень), перерахованих нижче.

За допомогою методики можливо оцінити такі сфери досліджуваного як сім`я, інтимні відношення, міжособистісні взаємини та самосприйняття.

Область сім`ї включає три набори установок: на мати, на батька та родичів. Кожна з них представлена у чотирьох пунктах, що стимулює досліджуваного виражати установку до кожного з батьків  та сім`ї в цілому. Навіть якщо досліджуваних ухиляється від прямих відповідей, то психолог має можливість отримати цінні матеріали хоча б за одним із тверджень.

Область інтимних відносин передбачає відношення до протилежної  статі та гетеросексуальних стосункам. Також враховується відношення до шлюбу, осіб протилежної статі як соціальних індивідів та сексуальних стосунків  як таких.

У сфері міжособистісних  взаємин оцінюється відношення досліджуваного до друзів, знайомих, колег по роботі та по школі, начальства та підлеглих. Шістнадцять тем цієї області  дозволяють людині виявити власне відношення до оточуючих та його уявлення про  відношення інших до нього.

Самосприйняття включає  страхи, почуття провини, цілі, відношення до власних здібностей, минулого, майбутнього. Установки цієї області дають  можливість психологу зрозуміти  особливості самосприйняття суб’єкта.

   Цей тест може  використовуватись індивідуально  та в групах. Час проведення  становить 20-40 хвилин [5].

Для проведення тесту досліджуваних  просять прочитати кожне речення  та завершити його, записуючи перше, що прийде на думку.

   Отримані результати  звіряються із ключем.

Усі дані по різним установкам зводяться разом.

Така кількісна оцінка полегшує виявлення у досліджуваного дисгармонічної системи відношень. Проте більш важливою виявляється  якісна оцінка результатів.