Дослідження психічних особливостей хворих на цукровий діабет

 Дослідженню за допомогою  даного методу повинно передувати  встановлення контакту з досліджуваним  для отримання щирих, природних  відповідей. Проте навіть якщо  досліджуваний розглядає процедуру  як небажану і намагається  приховати істині реакції, психолог  може виявити достатньо інформації для різностороннього аналізу [17].

2.3. Визначення рівня тривожності   за Ч. Д. Спілберегером (в  адаптації Ю. Л. Ханіна).

Шкала самооцінки була розроблена Ч.Д.Спілбергером та адаптована Ю. Л. Ханіним.

Метою даної діагностичної  методики є самооцінка рівня тривожності  на даний момент (реактивна тривожність  як складова) та особистісної тривожності (як стійкої характеристики людини).

Встановлено, що особистісна  тривожність характеризується постійною  схильністю сприймати більшість  ситуацій як загрозливі, реагувати  на такі ситуації станом тривоги. Реактивна  тривожність характеризується напругою, занепокоєністю. Нервовістю. Надмірно висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, інколи навіть порушення  координації рухів. Дуже висока особистісна  тривожність прямо корелює із наявністю невротичного конфлікту, є емоційними та невротичними зривами  та з психосоматичними захворюваннями [9].

 Проте тривожність  не повинна сприйматись як  негативна рис від самого початку.

Певний рівень тривожності  являється природною та обов’язковою особливістю активної особистості. При цьому існує оптимальний  індивідуальний рівень «корисної тривожності».

Шкала самооцінки складається  з двох частин, що окремо оцінюють реактивну (РТ, твердження номер 1-20) та особистісну (ОТ, твердження номер 21-40) тривожність.

При інтерпретації  результати оцінюються наступним чином: 30 –  низька тривожність; 31-45 – помірна  тривожність; 46 – висока тривожність.

Значні відхилення від  помірного рівня тривожності  потребують особливої уваги. Адже висока тривожність зумовлює схильність людини до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки її компетентності [23].

Натомість низька тривожність  може свідчити про недостатній рівень мотивації та відповідальності. Часом  надто низький рівень тривожності  є показником витіснення реального  стану досліджуваного.

2.4. Визначення особливостей  міжособистісних  стосунків у людей із різними  соматичними захворюваннями (за Т.Лірі).

          Дана методика  була розроблена Т. Лірі, Г. Лефоржем та Р. Сазеком у 1954 році.

Мета: дослідження уявлень  суб’єкта про себе та ідеальне «Я», а також вивчення взаємовідносин у  малих групах. За допомогою  цієї методики визначається переважаючий тип відношення до людей через  самооцінку та взаємну оцінку.

 При дослідженні міжособистісних  відносин найбільш часто виділяються  два фактори: домінування-підкорення  та дружелюбство-агресивність. Саме  ці фактори визначають загальне  враження  про людину в процесі  міжособистісної взаємодії. Вони  були задані М. Аргайлом у  числі головних компонентів при  аналізі стиля міжособистісної  поведінки і за змістом можуть  бути співвіднесені з двома  осями семантичного диференціалу  Ч. Осгуда: оцінка та сила [5].

Для визначення основних  соціальних орієнтацій Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розподіленого  секторами. У цьому колі по горизонтальній та вертикальній вісям позначені  чотири орієнтації: домінування-підкорення, дружелюбство-ворожість. В свою чергу  ці сектори розподілені на вісім, більш специфічних секторів. У інших випадках може зустрічатись розподіл кола на 16 секторів, що дозволяє зробити найбільш детальний опис.

Схема Т. Лірі заснована на уявленні, що чим ближче результати досліджуваного до центру кола, тим  сильнішим є зв'язок між цими двома  змінними. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують  вертикальна (домінування-підкорення) і горизонтальна (дружелюбство-ворожість) вісі.  Відстань отриманих показників від центру кола вказують на адаптованість  чи навпаки – екстремальність  інтерперсональної поведінки.

Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких в кожному  з восьми відношень утворюються 16 пунктів, впорядкованих за  мірою  інтенсивності.

 Методика побудована  таким чином, що судження спрямовані  на виявлення певного типу  відношення, розташовані не підряд, а особливим чином: вони складаються  в групи по 4 та повторюються  через рівну кількість визначень.  При обробці підраховується кількість  відношень кожного типу [17].

 Т. Лірі пропонував  використовувати методику для  оцінки поведінки людей, тобто поведінки в оцінці оточуючих, а також для самооцінки, оцінки близьких, для опису ідеального « Я». Відповідно до цих рівнів діагностики змінюється інструкція для відповіді.

 Максимальна оцінка  рівня – 16 балів, але вона  розподілена на чотири ступені  вираженості відношень.

Для адаптивної поведінки:

0-4 бали – низька;

5-8 – помірна;

Для екстремальної поведінки:

9-12 – висока;

13-16 – екстремальна до  патології.

Дана методика може бути запропонована досліджуваному або  ж списком або ж на окремих  картках. Йому пропонують вказати ті твердження, які відповідають його уявленню про себе, відносяться до іншої людини чи до ідеалу.

За отриманими результатами проводиться підрахунок балів за кожною октантою за допомогою спеціально «ключа». Отримані бали переносяться на диско граму, при цьому відстань від центру кола відповідає числу  балів за даною октантою. Таким  чином, вирізняють наступні типи відношення до оточуючих: авторитарний, егоїстичний, агресивний, підозріливий, підкорюваний, залежний, дружелюбний, альтруїстичний [5].

 Кінці векторів поєднуються  та утворюють особистісний профіль.

За спеціальними формулами  визначаються показники за двома  основними факторами.

Домінування = (I-V)+0,7*(VIII+II-IV-VI)

Дружелюбство = (VII-III)+0,7*(VIII-IV-VI)

Якісний аналіз отриманих  даних проводиться шляхом порівняння диско грам, що демонструють відмінності  між уявленнями різних людей.

Висновки  до другого розділу:

Таким чином, у плануванні та проведенні емпіричного дослідження  суттєве значення має відповідність  діагностичних методик основним критеріям: валідність, об’єктивність, надійність. Для проведення емпіричної частини роботи необхідним є складання  програми дослідження, що передбачає виконання  ряду послідовних етапів.

При цьому діяльність дослідника має відповідати правилам, встановленим у етичному кодексі психолога.

 Ряд діагностичних  методик, описаних у другому  розділі відповідають вказаним  вимогам та призначенні для  вивчення психологічних особливостей  досліджуваного. При цьому важливим  для нашої роботи є те, що  дані методики можуть бути  використані і  при дослідженні  психологічних особливостей людей  із різними психічними захворюваннями.

Дослідження особливостей самосприйняття людини, особливостей її відносин з  оточуючими, рівня тривожності дають  можливість нам різнобічно оцінити  ті специфічні психологічні особливості. Які притаманні хворим із тією чи іншою  недугою. Таке дослідження у подальшому надає можливості для складання  ефективної психокорекційної програми, яка допоможе пацієнтам пристосуватися до нових умов життя та зробити  взаємини з оточуючими більш комфортними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  III. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

ХВОРИХ  НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ.

3.1.     Планування та проведення  емпіричного  дослідження.

З метою визначення психологічних особливостей особистості  хворих на цукровий діабет нами було організоване та проведене емпіричне дослідження, для реалізації мети якого нами було використано такі методики: тест інтерперсональної діагностики Т.Лірі (у модифікаціїЛ. М. Собчик) для визначення типів міжособистісних взаємодій; тест "Незакінчені речення" Сакса і Леві для діагностики системи відношень особистості; шкала самооцінки тривожності Ч.Д.Спілбергера для визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності особистості.

Серед низки методик, що спрямовані на дослідження психологічних  особливостей особистості, ми обрали саме три вищезгадані, оскільки саме вони дають можливість найефективніше охарактеризувати типи міжособистісних взаємодій людини, виявити домінуючі риси поведінки особистості в групі та колективі. За допомогою обраних нами методик можна проаналізувати ставлення особистості як на мікросоціальному, так і на макросоціальному рівнях, виявити домінування певного типу ставлення особистості до найближчого оточення, до самої себе та до менш значущих людей, з якими вона взаємодіє протягом життя, а також можна виявити та охарактеризувати рівень тривожності особистості не лише як ситуативний стан, що може змінюватись під впливом тієї чи іншої ситуації, а і як особистісну якість, що є індивідуальною ознакою особистості.

Емпіричне дослідження  було проведене на базі ПрАТ,,Миргородкурорт” сан.,,Березовий гай” та на базі Керемічного технікуму, студентами художниками третього курсу. Для   проведення  дослідження  нами   було сформовано дві вибірки досліджуваних: експериментальна – хворі на цукровий діабет 2 типу кількістю 30 чоловік (група А(І)) та контрольна – здорові люди, кількістю 30 чоловік (група Б(ІІ)).

Формуання саме таких виборок досліджуваних  дало нам змогу за допомогою проведення обраних методик в обох виборчих сукупнстях зробити порівняльний аналіз отриманих результатів, що робить можливим говорити про ті зміни, які відбуваються в особистісному складі хворих з цукровим діабетом, тобто формування саме таких виборчих сукупностей було обумовлено метою дослідження.

Для проведення емпіричного дослідження спочатку ми сформували дві вибірки досліджуваних: експериментальна – хворі на цукровий діабет 2 типу кількістю 30 чоловік (група А(І)) та контрольна – здорові люди, кількістю 30 чоловік (група Б(І)), підібрали необхідні методики у відповідності до мети нашого дослідження та розв'язання його завдань (підготовчий етап). Потім ми застосували обрані нами методики на практиці, для чого запропонували представникам обох виборчих сукупностей виконати необхідні завдання відповідно до інструкцій методик (дослідницький етап). Після виконання досліджуваними завдань обраних нами методик, ми шляхом застосування кількісних методів, а саме методів математичної статистики, обрахували кількісні дані та отримали відповідні результати. Окрім визначення кількісних показників, ми застосували структурно-логічний метод аналізу матеріалу для інтерпретації отриманих даних. За допомогою порівняльного аналізу кількісних та якісних результатів проведеного дослідження ми охарактеризували ті зміни, що відбулися під впливом захворювання цукровим діабетом (етап обробки даних).

3.2. Типи міжособистісних взаємодії  хворих на цукровий діабет.

Методика діагностики  типів міжособистісних взаємодій «тест інтерперсональної діагностики» була створена Т.Лірі (у модифікації Л.М. Собчик) дозволило нам отримані дані про комунікативні установки, притаманні респондентам, віднести до різних груп. А також дослідити їхню внутрішньо особистісну узгодженість, шляхом порівняння результатів самооцінки  призначена для дослідження уявлень суб'єктивного та декларативного «Я»- образу.

Аналіз  результатів дослідження за методикою  ДМВ першої кваліфікаційної групи.

В результаті проведеного  дослідження ми виявили, що в самооцінці актуального образу «Я» респондентів першої групи А(І) переважають комфортні, залежні тенденції.

 

Мал.1. Індекси домінування-дружелюбності актуальному «Я»

група А(І).

 

Таблиця 1. Показники дрожилюбності-домінування в актуальному «Я» група А(І).

	E	X	S
Дружелюбність G	129,9	5,2	9,3
Домінування V	-164	-6,6	6,4

 

 

Як видно з таблиці 1 і малюнку 1. середній показник за фактором дружелюбності досліджуваних хворих ЦД першої групи А значно перевищує показник за фактором домінантність (G = 5,2\ V = -6,6). При цьому спостерігається значні індивідуальні варіації – стандартне відхилення середнього індексу дружелюбності групи складає +/ - 9,3 бали, індексу  домінантності становить +\ - 6,3 бали, що вказує на наявність конфліктних тенденцій, певну неоднозначність і неузгодженність актуального «Я» у частини респондентів.

Таблиця 1.2. Поканики актуального «Я» група А.

Типи міжособистісних Стосунків	E	X	S	MAX	MIN	R	Mo	Md	акцентуація
									осіб	%
І валідно-лідерський	73	5,6	2,1	8	2	6	7	6	0	0
ІІ незалежно-домінуючий	46	3,5	2,1	7	1	6	1	3	0	0
ІІІ прямолінійний-агресивний	77	5,9	2,4	10	3	7	4	5	2	15
ІVнедовірливо-скептичний	109	8,1	3,8	16	2	14	7	8	6	46
V покірливо-сором”язливий	162	12	1,8	15	9	6	14	13	13	100
VІ залежно-слухняний	121	9,3	2,6	13	5	8	9	9	8	61,5
VІІ співпрац.-конвеційний	127	9,8	2,6	15	5	10	9	9	10	76,9
VІІІ відповідально-великодушний	148	11	3,2	15	5	10	15	11	10	76,9