Дослідження психічних особливостей хворих на цукровий діабет

Можна стверджувати, що у  досліджуваних І групи значно зросли показники домінантності при незначному зниженні показників дружелюбності. За критерієм V виявлені статистично значимі відмінності: tекпер.= 7,37 при р = 0,001 (tкрит. = 4,32); за критерієм G значимих результатівне виявлено.

Отже, в результаті співставлення актуального і реального «Я» образу досліджуваних першої кваліфікаційної групи А(І), ми одержали наступне: зростання в ідеальному «Я» показників по шкалам власно-лідерський і скептично-недовірливий, свідчить про те, що досліджувані готові піти на конфлікт аби позбавитись від здійснюваного на них тиску, але властивий песимізм, невпевненість, емоційна залежність від партнера, почуття провини, жертовність призводить до придушення егоїстичних проявів.

Таблиця 3.1. Показники ідеального «Я» - образу група Б(ІІ)

Типи міжособистісних  стосунків	Σ	Х	S	МАХ	МІN	R	Мо	Мd	акцентуації
									осіб	%
І владно-лідерський	135	11	1,8	14	9	5	9	12	12	100
ІІ незалежно-домінуючий	97	8,1	2,6	14	5	9	7	7,5	4	33,3
ІІІ прямолінійно-агресивний	81	6,8	3,2	14	2	12	6	6	3	25
IV недовірливо-скептичний	34	2,8	2,6	5	1	4	2	2,5	0	0
V покірливо-сором`язливий	67	5,6	2,6	9	1	8	6	6	2	16,7
VI залежно-слухняний	75	6,3	2,1	9	3	6	9	6	3	25
VIІ співпрац.-конвенційний	113	9,4	2,9	12	2	10	10	10	9	75
VIII відповідально-великодушний	108	9	2,7	13	2	11	11	9	7	58,3

 

 Мал3.2.Співставлення актуального і ідеального образа «Я» група Б(ІІ)

 

Як видно з таблиці 3.1 і малюнка 3.2 у досліджуваних другої кваліфікаційної групи ідеальний образ «Я» вийшов теж досить суперечливий. (Gs = 5,7 ± 9,4; Vs = 9,7 ±6,9).

Хоча показники індексу  дружелюбності перевищили індекс домінантності, найбільш вираженим октантом «ідеалу» є 1, що відповідає владно-лідерському типу міжособистісних відносин., при цьому показники 5 октанту знизились в середньому на 5,4 бала.

Як і слід було очікувати  у досліджуваних спостерігається протиставлення в актуальному і ідеальному «Я» 1 і 5 октантів, це властиве особам з проблемою хворобливого самолюбства і нереалізованої авторитарності. Відмінності по 1 октанту не підтверджуються статистично, а тільки вказують на тенденцію зростання у частини досліджуваних; відмінності по 5 октанту є статистично значимими, про це свідчить tекпер.= 6,5 при р = 0,001 (tкрит. = 4,44).

Як і в першій групі, в другій підвищення в «ідеальній»  оцінці 2 (+2,8 ) октанту більш значне ніж зниження 6 (- 1,1), тобто залежність є обтяжливою, але потреба підтримки, несамостійність не дозволяє розірвати стосунки і змушує підкоритись обставинам. Відмінності по 2 октанту підтверджуються статистично tекпер.= 4,1 при р = 0,01 (tкрит. = 3,11).

Розбіжності в оцінюванні 3 ( -1,1) і 7 (1,5) октантів неконфліктні і вказують на напрямок тенденцій самовдосконалення, який на думку респондентів покращить їхню соціальну адаптованість.

Як і в першій групі  тут спостерігається значне розходження  у балах 4 (-5,7) октанту, причому в другій групі воно більш виражене, що вказує на внутрішній конфлікт придушеної ворожості, яка на декларативному рівні компенсується підкресленою конформністю і компромісністю, так як 7 октант ( 9,4 бали) знизився незначно (-1). Відмінності по четвертому октанту статистично значимі tекпер.= 5.4 при р = 0,001 (tкрит. = 4,44).

Отже, в результаті співставлення актуального і реального «Я» образу досліджуваних другої кваліфікаційної групи (В), ми дійшли висновків, що зростання в ідеальному «Я» показників по шкалам власно-лідерський і скептично-недовірливий, свідчить про прагнення самоствердження, яке не задовольняється через придушення егоїстичних проявів.

У ідеальному «Я» владно-лідерський стиль взаємодії дещо змінює якісне забарвлення із захисної реакції на приниження і залежність, на власне тенденцію до самореалізації.

 Порівняльний аналіз даних отриманих за методикою ДМО в І(А) і ІІ (Б) групі досліджуваних.

 

Мал. 3.3. Співставлення актуального "Я" І(А) і ІІ(Б) групи.

Для порівняння даних отриманих  за методикою ДМО в І (А) і ІІ (Б) групі досліджуваних ми провели математичний аналіз, використавши t –критерій Стьюдента для незалежних вибірок.

В результаті отримали наступні дані порівняння актуального образу «Я» в групах :

За критерієм владно-лідерський тип міжособистісної взаємодії  існують значимі відмінності між групами, про це свідчить tекс. = 3,22 при р = 0,01 (tкрт.=2,81). Отже, можна стверджувати, що для респондентів ІІ (Б) групп владно-лідерський тип міжособистісної взаємодії є характерним, в той час як для досліджуваних І (А) групи він не є провідним.

За критерієм G (індекс дружелюбності) виявлені значимі відмінності tекс. = 2.15 на рівні значимості р = 0,05 (tкрт.= 2,07).

За критерієм V (індекс домінантності) існують значимі результати відмінності tекс. = 3,0 про р = 0,01 (tкрт.= 2,81). Це вказує на те, що дружелюбність досліджуваних ІІ групи нижча за рахунок вищої авторитарності (1 октант).

За критеріями іншими категоріями  значимих результатівне виявлено.

 

Мал. 3.4. Співставлення ідеального "Я" І (А) і ІІ (Б) груп.

 

В результаті порівняння ідеального образу «Я» в групах за допомогою   t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок, жодних статистично значимих розбіжностей не виявлено.

Отже, порівнявши результати дослідження двох груп, ми виявили наступне: хоча досліджувані І (А) групи вважають себе в реальному образі більш невпевненими, пасивними і залежними ніж досліджувані ІІ групи(Б), «ідеальний» образ обох груп майже ідентичний.

3.4. Особистісна та ситуативна тривожність  хворих на цукровий діабет.

 

В результаті проведення першого  етапу дослідження психологічних  особливостей особистості хворих но цукровий діабет група А(І), ми отримали дані, які дозволили визначити провідні тенденції притаманні досліджуваним і на основі цього віднести їх до певного типу особистості.

Таблиця 4. Показники індивідуально-типологічних властивостей

Індивідуально- типологічні властивості	Σ	Х	S	МАХ	МІN	R	Мо	Мd	норма %	акцент %	дез. %
тривожність	194	7,76	1,4	9	5	4	7	8	0	40	60
сензитивність	194	7,76	1,6	9	6	3	9	8	0	44	56
лабільність	155	6,20	1,4	9	4	5	6	6	12	64	24
інтроверсія	144	5,76	1,5	9	4	5	4	6	28	60	12
екстраверсія	128	5,12	2,5	9	1	8	7	5	44	36	20
ригідність	116	4,64	1,5	8	2	6	5	5	44	48	8
агресивність	102	4,32	1,5	7	1	6	5	5	44	56	0
спонтанність	98	3,92	1,7	6	1	5	6	4	60	40	0

 

Як видно з табл. 4. найбільш виражені типологічні властивості притаманні переважній більшості респондентів визначаються координатами

тривожність, сензитивність  і лабільність.

Мал. 4.1. Акцентуації індивідуально-типологічних властивостей

 

Акцентуації індивідуально-типологічних властивостей тривожність (7,76 ± 1,4) і сензитивність (7,76 ± 1,6) притаманні більшою чи меншою мірою всім досліджуваним (100%). Виявлені при цьому індивідуальні варіації впливають у більшості випадків лише на глибину акцентуації: тривожність (на рівні акцентуації 40%, на рівні дезадаптації 60%), сенситивність (на рівні акцентуації 44%, на рівні дезадаптації 56%). Істотно вираженими у більшості досліджуваних є і показники за координатою лабільність (на рівні акцентуації 64%, на рівні дезадаптації 24%).

У більшої частини респондентів (72%) показники за шкалою інтроверсія виходять за межі норми (на рівні акцентуації 60%, дезадаптація –

12%).

Поєднання факторів інтроверсія, тривожність і сензитивність формують типологічно «слабкий» (гіпостенічний) конституціональний тип.

Досить високі показники  за шкалою лабільність, а також показники  за шкалою екстраверсія (5,12±2,5), що виходять за межі норми, формують змішаний конституціональний тип відносно чисто гіпостенічного.

На основі переважання  показників за координатами екстраверсія – інтроверсія ми виділили дві кваліфікаційні групи досліджуваних.

Мал. 4.2. Узагальнений профіль особистості досліджуваних  групи А(І)

 Більшість досліджуваних (52 %) віднесені до першої кваліфікаційної

групи А(І). Притаманний їм емоційно-динамічний та індивідуально-особистісний патерн має основою слабкий тип вищої нервової діяльності з динамічністю нервових процесів стосовно гальмування. Провідні типологічні тенденції, притаманні цим досліджуваним тривожність (на рівні акцентуації 61,5%, на рівні дезадаптації 38,5 %), сенситивність (на рівні акцентуації 46,2%, на рівні дезадаптації 53,8% ) та інтровертованість ( на рівні норми 7,7%, на рівні акцентуації 69,2% і на рівні дезадаптації 23,1%) утворюють основу того індивідуально-особистісного конструкта, що надає якісного забарвлення, сили та спрямованості мотивації, стилю переживання, стилю міжособистісної взаємодії.

На основі інтровертованості  базується соціальна пасивність, яка проявляється зниженою зовнішньою реактивністю, недостатньою товариськістю, відгородженістю, сором`язливістю і при цьому схильністю

до самоаналізу, високою рефлексивністю. При високих показниках і відсутності компенсації за рахунок протилежної тенденції екстраверсія, проявляється замкнутістю, аутичністю ( 23,1% ).

З високих показників за шкалами інтроверсія і сенситивність виводиться залежний стиль взаємодії з оточуючими, для якого характерні такі риси як чутливість, ранимість, образливість, схильність до сліз, невпевненість в собі, схильність до самозвинувачень, до самопожертви, потреба в покровителі, песимізм. Поєднання високої тривожності і сенситивності вказує, що досліджуваним властива конформність: конформність як стиль поведінки базується на невпевненості в собі, поступливості, надмірній орієнтованості на загальноприйняті норми поведінки.

Показники за межею норми  за шкалою лабільність (акцентуації  – 69,2 %, дезадаптації – 7,7%) додають досліджуваним нестійкість мотивації, підвищену емоційність, перепади настрою з переважанням зниженого фону, суму.

Показники за координатами агресивність (на рівні акцентуації  у 30,8% досліджуваних) і спонтанність (на рівні акцентуації 46,2 %) формують певну

психологічну компенсацію  полярним властивостям тривожність  і сенситивність в ситуації стресу, і вказують на наявність внутрішнього конфлікту.

Ригідність, що перевищує  норму (акцентуація – 30,8%) вказує на компенсованість неврівноваженості, стійкість до стресу. При високих показниках на рівні дезадаптації і за відсутності компенсації за шкалою лабільність, ригідність виявляється суб’єктивізмом, інертністю установок, наполегливістю і настороженою підозріливістю.

Отже, досліджуваним людям «слабкого» типу притаманна висока тривожність, підвищена чутливість до впливів оточуючого середовища, вразливість, виражена залежність мотиваційної сфери від стосунків, що складаються зі значущими іншими, виражена потреба у глибокій і постійній прихильності і захисті з боку більш сильних особистостей, невпевненість у собі, пасивність, інертність у прийнятті рішень, песимістичність, схильність до самозвинувачень, самокритичність, емоційна неврівноваженість, схильність до надмірної драматизації в ситуації стресу.

Мал. 4.3. Узагальнений профіль особистості досліджуваних групи Б(ІІ)

До другої кваліфікаційної  групи віднесені респонденти  тип реагування яких базується на основі змішаного типу вищої нервової діяльності з переважанням лабільності нервових процесів (48%). Провідні типологічні тенденції, притаманні цим досліджуваним визначаються координатами екстраверсія (на рівні акцентуації 58.3 %, на рівні дезадаптацію 41,7 %), тривожність (на рівні акцентуації 16,7%, на рівні дезадаптації 83,3%), лабільність (на рівні акцентуації 58,3 %, на рівні дезадаптації 41,7%). На відміну від респондентів, у яких переважають показники за шкалою інтроверсія, цим досліджуваним притаманна вища активність, зверненість до зовнішнього, об’єктивного світу речей, схильність до широких соціальних контактів, за відсутності тенденції до самоаналізу.