Причини та форми агресивної поведінки дітей підліткового віку

 

зМІСТ

Вступ .........................................................................................................3

Розділ I. Теоретичні підходи до проблеми вивчення агресії

1.1 Поняття агресії  та її види………………………………………….....4

1.2. Проблема агресії  у зарубіжній та вітчизняній психології..............12

1.3 Псисохологісі детермінанти  агресивної поведінки сучасних  підлітків .................................................................................................................19

Розділ II. Причини та форми агресивної поведінки дітей підліткового віку.

2.1. Методики дослідження агресивної поведінки підлітків.................33 2.2. Дослідження причин агресивної поведінки.................................... 45

2.3. Корекційна тренінгова програма для подолання агресивних проявів серед підлітків………………………………………………………………….53

Висновки ..............................................................................................63

Список використаних джерел

Додатки                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження 

Однією з найпоширеніших соціальних проблем сучасності стало  поширення агресії та насильства у суспільстві, особливо серед молоді. Неможливо сьогодні уявити собі ні одну газету, ні одне радіо чи телепрограму новин, де не було б жодного повідомлення про який-небудь акт агресії чи насильства.   Коли люди характеризують когось як агресивного, вони можуть сказати, що він звичайно ображає інших, чи що він часто недружелюбний, чи що він, будучи досить сильним, намагається робити все по-своєму, чи може бути, що він твердо відстоює свої переконання, чи можливо без страху кидається у вир нерозв'язних проблем. В даний час більшістю приймається наступне визначення агресії: агресія – це специфічна форма деструктивної поведінки, яка характеризується завданням шкоди предмету чи предметам, людині чи групі людей.

На сьогоднішній день вивчення особливостей агресії в підлітковому віці, є актуальною проблемою не тільки для батьків та вчителів, а й для суспільства в цілому. Кожного дня в дітей цього віку ми спостерігаємо прояви негативних емоційних станів, а саме, гнів, ненависть до оточуючих, ворожнечу, спостерігаємо певну деструктивну поведінку. Саме головне, на нашу думку, це визначити основні причини виникнення, механізми прояву, а особливо знайти конструктивні способи подолання агресії.

Вибір підліткового віку в дослідженні обумовлений тим, що саме в цей період посилюється ймовірність появу агресивних форм поведінки, які набувають характеру усталених партнерів. Тим більше, що шкільна практика засвідчує: агресія є розповсюдженим явищем серед підлітків і не обмежується її проявами лише делінквентними особами. 

Об’єкт дослідження –  агресія учнів підліткового віку.

Предмет дослідження – причини та форми агресивної поведінки підлітків, шляхи подолання агресивних проявів.

Мета даної роботи – вивчення особливостей прояву, причин та форм агресії у підлітковому віці та визначення шляхів подолання агресивних проявів.

Мета передбачає виконання таких завдань:

1.  Визначити теоретичні підходи до проблеми вивчення людської агресії у працях вітчизняних та зарубіжних психологів.

2.    Визначити  основні поняття термінології та види агресії.

3. Виявити психологічні особливості прояву агресії у дітей підліткового віку.

4.  Провести практичне дослідження причин та форм агресії у дітей підліткового віку.

5. Визначити шляхи подолання агресивних проявів у підлітків

 Структура курсової роботи включає в себе: вступ, два розділи, висновки, список літератури, та додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретичні підходи до проблеми вивчення агресії

 

 

1.1 Поняття  агресії та її види

У широкому просторі психологічних  проблем, що торкаються контролю над  імпульсивною поведінкою нечулості, важливими  дослідженнями у вітчизняній  психології є питання агресії  та її профілактики. Агресія, як символ загальної нечуйності до людини, поширена часто серед юнацького та підліткового віку. Вона є відображенням безлічі граней, існуючих аспектів життєдіяльності підлітка.

Коли люди характеризують когось як агресивного, вони можуть сказати, що він звичайно ображає інших, чи що він часто недружелюбний, чи що він, будучи досить сильним, намагається робити все по-своєму, чи може бути, що він твердо відстоює свої переконання, чи можливо без страху кидається у вир нерозв'язних проблем. В даний час більшістю приймається наступне визначення агресії: агресія, у якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, спрямовану на заподіяння шкоди чи збитку іншій живій істоті. Дане комплексне визначення містить у собі наступні приватні пропозиції:

 • агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння   шкоди  жертві;

 • агресією може  розглядатися тільки така поведінка,  що має на увазі заподіяння  шкоди чи збитку живим організмам;

• жертви повинні мати мотивацію уникання подібної з собою поведінку. [ 10 ]

Отож, агресія ( від лат. аggressio – напад ) – це цілеспрямована деструктивна поведінка людини, яка суперечить суспільно встановленим нормам і завдає іншим фізичної шкоди чи спричиняє психологічний дискомфорт ( напруженість, пригніченість, страх тощо ). У більшості випадків виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ненависті, ворожнечі, криками, грюканням кулаками по столу тощо.[ 6; 10 ]

У буденній мові „ агресія  ” означає множину різноманітних дій, які порушують фізичну або психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріального збитку, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють її інтересам чи ведуть до її знищення.

Вже в 1939 році в своїй  монографії „ Фрустрація і агресія ” Ж. Доллард, Л. Дуб, Н. Міллер, Р. Сирс у визначенні агресії відвели місце наміру зашкодити іншому своєю дією: „ агресія – це акт, цільовою реакцією якого є нанесення шкоди організму ”. [ 8; 97]

Агресія може бути визначена  як специфічно орієнтована поведінка, направлена на усунення або подолання всього того, що загрожує фізичній або психічній цілісності живого організму. Наприклад, А. Басс визначає агресію « як реакцію, як фізичну дію або погрозу такої дії з боку однієї людини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої людини, у результаті чого організм іншої людини одержує болючі стимули ».

У цей час усе більше затверджується подання про агресію  як мотивованих зовнішніх діях, що порушує норми й правила співіснування, що наносять шкоду, що заподіюють біль і страждання людям. [ 13; 29 ]

Не менш істотно розглядати агресію не тільки як поведінку, але і як психічний стан, виділяючи пізнавальний, емоційний і вольовий компоненти. Пізнавальний компонент полягає в розумінні ситуації як загрозливої, у баченні об'єкта для нападу. Деякі психологи, наприклад, А. Лазарус, Н.Семенюк вважають основним збудником агресії, - погрозу, думаючи, що погроза викликає стрес, а агресія вже є реакцією на стрес. Але далеко не всяка погроза викликає агресію, і не завжди агресивний стан провокується погрозою. Важливий і емоційний компонент агресивного стану – тут, насамперед, виділяється гнів: часто при підготовці й у процесі здійснення агресії людина випробовує сильну емоцію гніву, люті. Але, не завжди агресія супроводжується гнівом і не всякий гнів приводить до агресії. Емоційні переживання недоброзичливості, злості, мстивості також часто супроводжують агресивні дії, але вони далеко не завжди приводять до агресії. Щодо вольового компоненту агресивної дії, то він чітко виражений, а саме, коли обов’язково у ньому є присутня цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, ініціативність, сміливість. [ 20; 109 ]

Отож, розрізняють агресію, як специфічну форму поведінки й агресивність, як психічна властивість особистості.

Агресивність — властивість особистості, що полягає в готовності й перевазі використання насильницьких засобів для реалізації своїх цілей. Проявляється як негативна риса характеру переважно у несприятливих, невихованих підлітків, які використовують її як силовий засіб для досягнення власної мети. Причинами агресивності можуть бути незадоволені потреби, реальна чи уявна фрустрація, конфлікти між людьми, афект неадекватності та ін. Агресія — прояв агресивності в деструктивних діях, метою яких є нанесення шкоди тій або іншій особі. Агресивність у різних осіб може мати різний ступінь виразності — від майже повної відсутності до його граничного розвитку. Імовірно, гармонічно розвинена особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Потреби індивідуального розвитку й суспільної практики повинні формувати в людях здатність до усунення перешкод, а часом і до фізичного подолання того, що протидіє цьому процесу. Повна відсутність агресивності приводить до піддатливості, нездатності зайняти активну життєву позицію. Разом з тим надмірний розвиток агресивності по типі акцентуації починає визначати весь вигляд особистості, перетворює її в конфліктну, нездатну на соціальну кооперацію, а у своєму крайнім вираженні є патологією (соціальна й клінічної): агресія втрачає раціонально-виборчу спрямованість і стає звичним способом поведінки, проявляючись у невиправданій ворожості, злостивості, жорстокості, негативізмі.

Агресивні прояви можуть бути:

1) засобом досягнення  певної мети;

2) способом психологічної  розрядки, заміщення блокованої потреби;

3) самоціллю;

4) способом задоволення  потреби в самореалізації й  самоствердженні. [ 24; 436 - 437]

У понятті "агресія" поєднуються різні за формою і результатами акти поведінки – від злих жартів, пліток, ворожих фантазій, до бандитизму й вбивств. У житті нерідко зустрічаються форми насильницької поведінки, обумовленої в термінах "задерикуватість", "драчливість", "озлобленість", "жорстокість". До агресивності близько підходить стан ворожості. [ 8; 99 ] Ворожість – більш вузький по спрямованості стан, що завжди має певний об'єкт. Часто ворожість і агресивність сполучаються, але нерідко люди можуть перебувати у ворожих відносинах, однак ніякої агресивності не проявляють. Буває й агресивність без ворожості, коли кривдять людей, до яких ніяких ворожих почуттів не застосовують. Багато дітей і підлітків відзначаються підвищеною нервозністю, надмірною чутливістю та гарячковістю, вразливістю та емоційною неврівноваженістю. Ми щодня спостерігаємо вияви жорстокості, приниження інших, образи, сварки, бійки не тільки серед дорослих, а й серед дітей і підлітків. Агресія руйнує стосунки з оточенням, завдає шкоди іншому здоров’ю

Агресивність за Р. С. Нємовим, розуміється як ворожість  – поведінка людини відносно інших  людей, яка відрізняються прагненням заподіяти їм неприємності, завдати шкоди. [ 30 ]

 Відомий  психолог Еріх Фромм вважав, що  під агресією слід розуміти  будь-які дії, які заподіюють  або мають намір заподіяти  шкоду іншій людині, групі людей  чи тварині, або взагалі спричинення  шкоди всьому живому.

Говорячи про причини  агресії потрібно враховувати те, що вона - неоднорідна по своїй природі. І тому, виділяють різні типи й види агресії.

С. Фешбах розмежував експресивну, ворожу й інструментальну агресію. Експресивна агресія являє собою  мимовільний вибух гніву й люті, який нецілеспрямований і швидко припиняється, але при цьому джерело порушення спокою не обов'язково піддається нападу. Метою ворожої агресії є головним чином нанесення шкоди іншому, тобто заподіяння болю й збитку жертві, у той час як інструментальна спрямована на досягнення мети нейтрального характеру, а агресія, при цьому, використається лише як засіб (наприклад, виховання шляхом покарання, пострілу в бандита, що захопив заручник ). Тобто, інструментальний вид агресії використається як засіб досягнення якої-небудь мети, причому заподіяння збитку не є метою, а лише засобом певного впливу.  [ 2; 2 ]

 Агресія реактивна  ( лат. re – проти, actio – дія ) –  це реакція суб’єкта на фрустрацію, що супроводжується емоційними  станами гніву, ненависті, ворожості, та ін. За ознаками прояву розрізняють афективну, імпульсивну і експресивну агресію. [ 6; 10 ]

Розрізняють наступні види агресії:

1. Фізична агресія  (напад) – використання фізичної  сили проти іншої особи. 

2. Непряма агресія – злобні  плітки, жарти, а також агресія, яка ні на кого не спрямована, - спалах люті, який виявляється у формі крику, елемента, тупанням ногами, биття кулаками по столі, ляскіт дверима й ін.

3. Роздратованість –  схильність до провокування конфлікту,  готовність при найменшому збудженні до виявлення запальності, різкості, грубощів.

4. Агресія вербальна ( лат. verbalis – словесний ) – поведінка,  що проявляється в агресивному  змісті висловлювань і вираженні  негативних емоцій відповідною  інтонацією та іншими невербальними  компонентами мовлення.

5. Негативізм – опозиційна форма  поведінки, спрямована проти авторитету  або керівництва. Може наростати  від пасивного опору до активної  боротьби проти встановлених  законів, правил та звичаїв.

6. Образа – заздрість  і ненависть до оточення, обумовлена почуттям гіркоти та гніву на весь світ.

7. Підозрілість – недовіра та  обережність щодо людей, заснована  на переконанні, що оточена  хоче завдати шкоди.

8. Гризіння совісті, почуття  провини – це наявність внутрішнього  конфлікту докорів сумління в  людини, які виражаються у переконанні людини що вона є поганою, чинить зло. [ 8; 98 ]

Розрізняють два основні типи агресивних проявів:

• цільова агресія ( здійснення агресії в якості спланованого акту, мета якого – нанесення шкоди або збитку об’єкту );
• інструментальна агресія ( здійснюється як засіб досягнення деякого результату, який сам по собі не є агресивним актом); [ 25; 207 ]

За своєю спрямованістю  агресія може бути прямою, тобто  безпосередньо спрямована на якийсь об’єкт, що викликав фрустрацію потреб суб’єкта, або зміщеною на інші об’єкти – нейтральні по відношенню до задоволення потреб суб’єкта. В останньому випадку людина, яка не може спрямувати своїх агресивних дій проти фрустратора, шукає так званого „ козла відпущення ”.

Усі види агресії можуть варіювати за ступенем інтенсивності та характером свого прояву ( гнів, спалахи люті, ворожості, ненависті та  інші емоційні переживання ).