Причини та форми агресивної поведінки дітей підліткового віку

7. Теорія соціального  навчання ( біхевіоральна модель ).

На відміну від інших, ця теорія свідчить, що агресія є засвоєною поведінкою в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Тобто йде вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.

Ця теорія була запропонована  К. Бандурою і представлена в роботі у вигляді таблиці ( 1.1 ), що пояснює засвоєння, провокацію і регуляцію агресивної поведінки.

Теорія стверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону  агресивних реакцій – пряме заохочення такого підведення. Тобто, отримання  підкріплення за агресивні дії підвищує вірогідність того, що подібні дії повторюються і надалі. Разом з тим, істотне значення має результативна агресія, тобто досягнення успіху при використанні агресивних дій. Сюди ж відноситься і вікарний досвід, тобто спостереження заохочення агресії у інших. Соціальне заохочення і покарання відноситься до спонукання агресії. [ 12; 411 ]

З його точки зору, аналіз агресивної поведінки вимагає урахування трьох моментів:

- способів засвоєння  подібних дій;

- чинників, що провокують  їх появі;

- умов при яких вони засвоюються;

 

Таблиця 1.1

Агресія що набуває за допомогою:	Біологічних чинників ( наприклад: гормони, нервова система); Навчання ( наприклад: безпосередній досвід, самоспостереження );
Агресія провокується:	Дією шаблонів ( наприклад: збудження, увага ); Неприйнятним звернення ( напр.: фрустрація, нападки); Спонукальними мотивами ( гроші, захопленнями ); Інструкціями ( наприклад: накази ); Ексцентричними переконаннями ( наприклад: параноїдальними переконаннями );
Агресія регулюється:	Зовнішнім заохоченням і переконанням ( наприклад: неприємні наслідки, винагорода ); Вікарним підкріпленням ( наприклад: спостереження за тим, як заохочують або карають інших ) Механізми саморегуляції ( напр.: гордість, провина та ін. );

 

Суттєве значення тут  приділяється навчанню, певних впливів соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. Зокрема було доведено, поведінка батьків може виступати як модель агресії і в агресивних батьків звичайно будуть і агресивні діти.

Агресивні реакції засвоюються і підтримуються шляхом особистої участі в ситуаціях прояву агресії, а також у результаті пасивного спостереження проявів агресії. Агресія з'являється тільки у відповідних соціальних умовах, тобто, на відміну від інших теорій, теорії цього напрямку більш оптимістично дивляться на можливості запобігання агресії або узяття її під контроль. [ 21; 89 – 90 ]

Агресивність має якісну і кількісну характеристику. Як і  будь-яка властивість, вона має різний ступінь виразності, від майже  повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність ЇЇ приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний її розвиток починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктної, нездатної на свідому кооперацію і т.д. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак, саме по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розвертається.

Виходячи з цього, можна  розділити агресивні прояви на два  основних типи:

- мотиваційна агресія,  як самоцінність;

- інструментальна агресія,  як засіб, припускаючи при цьому,  що і та, і інша можуть виявлятися  як під контролем свідомості, так і поза ним, і сполучені з емоційними переживаннями гніву і ворожості. [ 12; 413 ]

Також існує теорія впливу на агресію генетичних факторів, яка  була неодноразово доведена за допомогою  експериментів з близнюками. Гени можуть впливати на поведінку через кодування, вироблення специфічних білків, які функціонують в мозку і нервовій системі і прямо впливають на поведінку людини.

Якщо говорити про  фізіологічні причини агресії, то тут  головну роль відіграє лімбічна система. Мозкове захворювання лімбічної системи було характерним для людей, в яких проявлявся синдром дисконтролю, що характеризується безпричинною жорстокістю, патологічною схильністю до насильства. [ 28 ]

Таким чином, з вищезгаданих теорій, що пояснюють природу агресивності, можна зробити такі висновки:

1. Прояв  агресії  пояснюють біологічні та соціальні  чинники;

2. Агресивність може  бути не тільки жорстокістю,  але й нормальною реакцією  людини в ході боротьби за  виживання;

3. Агресивні дії можуть  бути послаблені або направлені  на соціально прийняті рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивної поведінки, орієнтацію людини на позитивну модель поведінки, зміну умов, сприяючих прояву агресії.

4. Агресія бере початок насамперед  з уродженого інстинкту боротьби  за виживання, що є присутнім у людей і живих істот.

5. Агресивність має різний ступінь  виразності, від майже повної  відсутності до її граничного  розвитку. Як і будь-яка властивість,  має якісну і кількісну характеристику.

 

 

1.3. Психологічні детермінанти  агресивної поведінки сучасних підлітків

Підлітковий вік – один з найбільш складних періодів розвитку людини. Незважаючи на відносну короткочасність (з 10-11 до 15-16 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя  індивіда. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру й інших основ особистості. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму - роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшений рівень розлучень. [ 19; 282 ]

Сучасний підліток живе у світі, складному по своєму змісті й тенденціям соціалізації. Це пов'язано, по-перше, з  темпом і ритмом техніко-технологічних  перетворень, що пред'являють до зростаючих людей нові вимоги. По-друге, з насиченим  характером інформації, що глубинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. При цьому в молодих людей розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого, і разом з тим росте їхня індивідуалізація, що при втраті загаль соціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше інших вікових груп страждають від нестабільності соціальної, економічної й моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, – старі зруйновані, нові не створені. [ 27; 231]

Агресивні, жорстокі вчинки малолітніх дітей ще не визначаються внутрішньою  логікою їхнього характеру, а  обумовлені спонуканнями без обліку й розуміння їхнього морального значення. Однак у результаті кількаразового повторення такого поводження при відсутності належної його оцінки й коригувальних впливів, ці явища поступово здобувають сталий характер, відриваються від ситуації, у якій спочатку виникли, перетворюються в рису особистості. В агресивних осіб ще в дитячому й підлітковому віці формується готовність сприймати, оцінювати ті або інші об'єкти, ситуації, дії інших осіб як загрозливі або ворожі й діяти в їхньому відношенні відповідно до цієї оцінки. Настановний характер такої поведінки проявляється в тім, що воно регулюється не тільки на усвідомлюваному, але й на неусвідомлюваному рівні: нерідко жорстокі, агресивні дії не розцінюються людиною як такі, а вважаються природними, морально виправданими в результаті функціонування механізмів психологічного захисту й самореабілітації. [ 11; 56 – 57  ]

Агресивність і жорстокість  як властивості особистості формуються переважно в дитячому й підлітковому віці і спочатку вони виникають як конкретно-ситуативні явища, джерелом яких є зовнішні обставини. Жорстокість полягає в байдужності до страждань інших людей або ж у прагненні до їхнього заподіяння, і як усвідомлені дії, спрямовані на заподіяння мучень, страждань іншим людям для досягнення певної зовнішньої мети або самозадоволення. [ 2; 86 ]

Особистість підлітка формується не сама по собі, а в навколишнім його середовищі. Особливо важлива роль малих груп, у яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Насамперед, це стосується родини. Різні автори виділяють різні типи неблагополучних родин, де з'являються діти з відхиленнями у поведінці, особливо агресивної. Ось наприклад:

Личко А. Е. виділяє 4 неблагополучні ситуації в родині: 1) гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життя дітей (його думок, почуттів, поводження) до сімейної тиранії; 2) гіпоопіка, що нерідко переходить у бездоглядність; 3) ситуація, що створює "кумира" родини – постійна увага до будь-якого спонукання дитини й непомірна похвала за досить скромні успіхи; 4) ситуація, що створює "золушок" у родині - з'явилося багато родин, де батьки приділяють багато уваги собі й мало дітям.

Розрізняють наступні види неблагополучних родин:

1) конфліктна;

2) аморальна;

3) педагогічно некомпетентна;

4) асоціальна.[ 14; 129 ]

Бочкарёва Г. П. виділяє родини 1) з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але й грубі, неповажні стосовно своїх дітей; 2) у які відсутні емоційні контакти між її членами, байдужність до потреб дитини при зовнішньої благополучності відносин. Дитина в таких випадках прагне знайти емоційно значимі відносини поза родиною; 3) з нездоровою моральною атмосферою, де дитині прищеплюються соціально небажані потреби й інтереси, вона утягується в аморальний образ життя. [35]

Поведінка неповнолітніх  має свою специфічну природу і  розглядається, як результат соціопатогенеза, що йде під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій на особу дитини, підлітка. При цьому, велику роль серед причин, обуславлювающих різні відхилення, грають соціально-психологічні, психолого-педагогічні і психобіологічні чинники, знання яких необхідне для ефективної виховної профілактичної діяльності. [ 3; 21-22 ] Таким чином, саме в профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх особливе значення набуває психологічного знання, на основі якого досліджується природа поведінки підлітків, що відхиляється, а також розробляються практичні заходи по попередженню асоціальних проявів.

Девіантна поведінка  є зараз найбільш актуальною проблемою. І якщо раніше вважалося, що поведінка, що відхиляється, властиво виняткова  підліткам чоловічої статі, то останніми роками і підлітки жіночої статі привертають все більше уваги. І справа не тільки в зростанні дрібних правопорушень, алкоголізації і токсикоманій у дівчат. Украй важливим є те, що ці відхилення набувають у них великої соціальної значущості і, відповідно, бувають важчими. При цьому підлітки жіночої статі все частіше стають «натхненниками» і ініціаторами порушень поведінки у хлопчиків. [ 25; 299 ]

В числі різноманітних, взаємозалежних факторів, що спричиняють  прояв агресивної поведінки підлітків, можна виділити такі, як:

• Індивідуальний фактор, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда;
• Психолого-педагогічний фактор, що проявляється в дефектах шкільного й сімейного виховання;
• Соціально-психологічний фактор, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у родині, на вулиці, у навчально-виховному колективі;
• Особистісний фактор, що, насамперед, проявляється в активно-виборчому відношенні індивіда до середовища спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів родини, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистої здатності до саморегулювання своєї поведінки.
• Соціальний фактор, що визначається соціальними й соціально-економічними умовами існування суспільства. [ 25; 135 – 137 ]

Сполучення несприятливих  таких біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних  факторів спотворює весь спосіб життя  підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних  відносин з оточуючими людьми. [ 4; 22 ] Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином, має місце негативний мікроклімат у багатьох родинах, який спричиняється виникнення відчуженості, брутальності, ворожості певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч волі навколишніх, що створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності й руйнівних дій. Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе. [ 25; 245 ]