Причини та форми агресивної поведінки дітей підліткового віку

6. У підлітковому віці відмічається загострення агресивних суперечностей, що пов’язано з кризою періоду дорослішання, збільшенням фізичної сили та соціальної активності при загальній невпевненості, неврівноваженості, неадекватності. Криза підліткового віку - абсолютно нормальне явище, що свідчить про розвиток особистості, але при наявності деяких несприятливих факторів і умов цей кризовий стан приводить до агресивної поведінки.

7. Механізмами, що забезпечують засвоєння агресивної поведінки впродовж онтогенезу, є: - фрустрація, потреби в любові та визнанні з боку батьків як значущих дорослих та однолітків; - прагнення дітей позбавитись почуття неповноцінності при надмірних вимогах батьків ; - особистий досвід дитини, який вона отримує в сім’ї шляхом жорстоких покарань з боку батьків; - непрямі підкріплення, що відбуваються шляхом поблажливого ставлення батьків до агресивних проявів дитиною; - наслідування моделей поведінки через спостереження за агресивними діями інших і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ii. Причини та форми агресивної поведінки підлітків: аспекти дослідження

2.1. Методи дослідження агресивної поведінки підлітків

Існує безліч методик, які  визначають агресивну поведінку  особистості. В даній роботі, для  проведення нашого практичного дослідження, ми використали такі відомі методики:

1. „ Методика діагностики  агресивності А. Басса і А.  Дарки ”; 

2. „ Самооцінка тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності ” (за Айзенком);

3. Проективна методика  „ Неіснуюча тварина ”. 

Методика діагностики  агресивності А. Басса і А. Дарки  одна з найбільш популярних у зарубіжній психології методик дослідження агресивності.  За нею, агресивні  прояви можна  розділити на два  основних  типи: а) мотиваційна  агресія або  агресія  як самоцінність; б) інструментальна  агресія  як  засіб  досягнення тієї  або  іншої  мети. При  цьому  мається на увазі,  що  й  та, і інша агресія можуть  проявлятися як  під контролем свідомості, так і поза ним,  і сполучені з   емоційними  переживаннями -  гнівом, ворожістю й ін.  Практичних  психологів  більшою мірою цікавить  мотиваційна агресія, як прямий прояв властивих, конкретних для особистостей  деструктивних  тенденцій.  Визначивши   їхній  рівень,  можна з  більшим  ступенем  ймовірності   прогнозувати  можливість  прояву  відкритої  мотиваційної  агресії.

Цей опитувальник був  запропонований А. Бассом та А. Даркою в 1957 році. Він складається з 8 субшкал, котрі вважаються важливими показниками агресії. Автори, сприйнявши ряд   положень  своїх  попередників,   розділили  поняття  агресії  й  ворожості  й визначили останню як  «реакцію, що розвиває негативні  почуття  й  негативні  оцінки   людей і подій». [ 23; 380 ] Створюючи свій  опитувальник, що  диференціює прояву  агресії й ворожості, А. Басс  і А. Дарки виділили  наступні  види реакцій:

1. Фізична  агресія  -  використання  фізичної сили  проти іншої особи. Діти, які схильні до прояву фізичної агресії активні, діяльні, цілеспрямовані. Вони відрізняються сміливістю, рішучістю, схильністю до ризику. В них екстравертованість (комунікабельність, впевненість у собі) поєднується з прагненням до суспільного визнання. Все це підкріплюється добре розвинутими лідерськими якостями, вмінням об'єднати ровесників, правильно розподілити між ними обов'язки і повести за собою. Разом з тим, їм приносить особливе задоволення демонструвати свою владу і прихильність, змушувати близьких людей страждати. Дітей з вираженою фізичною агресією відрізняє відсутність соціальної комформності, стриманості, поганий самоконтроль. Для агресивних дітей характерний потяг до гострих афективних хвилювань, при відсутності яких переважає відчуття Нудьги.

Потреба в стимуляції і збуджуючих ситуаціях робить незносною всяку  затримку. Вони намагаються задовольнити свої бажання зразу ж у безпосередній  поведінці, серйозно не думаючи про  наслідки своїх вчинків. Діють імпульсивно  і необдумано. Часто вони не отримують користі з свого негативного досвіду і в них неодноразово виникають труднощі одного і того ж характеру. Для них неприйнятні моральні обмеження, вони здатні на нечесність і брехню.

2. Непряма агресія — під цим терміном розуміють агресію, яка непрямими шляхами направлена на іншу особу — злі плітки, жарти, так і агресію, яка ні на кого не направлена — вибух злості, яка проявляється в крикові. Ці вибухи характеризуються не направленістю, а хаотичністю -  агресія, обхідним  шляхом  спрямована на  іншу  особу або ні  на  кого не  спрямована.

Дітей з непрямою агресією відрізняє надмірна імпульсивність, слабкий самоконтроль, недостатня соціалізація потягів і низька усвідомленість власних дій, вони рідко думають про причини своїх вчинків і передбачають їх наслідки, не переносять коливань. При зниженні духовних інтересів у них відмічається посилення примітивних потягів. Віддають перевагу чуттєвим насолодам і задоволенням. Вони прагнуть до життєвого і невідкладного задоволення своїх потреб, не рахуючись з обставинами, бажаннями оточуючих, нормами моралі і етичними стандартами.

Можливо, схильність до непрямої форми  реагування на агресію є результатом  амбівалетності їх натури і з однієї сторони це сміливість, рішучість, схильність до ризику, прагнення до визнання, лідерства, а з іншої — наявність феміністських рис характеру, таких як чуттєвість, м'якість, залежність, прагнення звернути на себе увагу оточуючих через екстравагантну поведінку. Вони дуже хворобливо реагують на критику і зауваження на свою адресу. Відчувають роздратування і ворожість по відношенню до тих людей, які певною мірою намагаються керувати їх поведінкою і примушують їх триматись у соціально можливих рамках. [ 33 ]

3. Подразнення -  готовність  до  прояву негативних  почуттів  при найменшому  збудженні  (запальність, брутальність грубість, різкість).

4. Негативізм - опозиційна форма поведінки, яка направлена проти авторитету чи керівника, ця поведінка може зростати від пасивного опору до активної боротьби з встановленими звичаями і законами.

Дітей з негативізмом відрізняє  їх ранимість і вразливість. Основними  рисами характеру цих дітей є  егоїзм, самовдоволеність. Тому надмірна чутливість до всього, що стосується їхньої особистості, викликає реакцію протесту. Піклуючись про особистісний престиж, будь-яку критику і зауваження, непогодження чи просто байдужість оточуючих вони сприймають як образу. А оскільки це може відбуватись достатньо часто, то підлітки з негативізмом дуже роздратовані й підозрілі. Вони не здатні володіти своїми емоціями, мають низьку фрустраційну толерантність.

Разом з тим, обмірковують, обдумують  кожне своє слово і дію. Консервативні  і віддають перевагу традиційним  поглядам, що відгороджує їх від  інтенсивних хвилювань і непотрібних  конфліктів.

5. Образа  -  заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гніву на весь світ за дійсні чи уявні страждання.

6. Підозрілість  -  у діапазоні від недовіри  й обережності стосовно  людей до  переконання в тім,  що  інші  люди планують  і приносять шкоду.

7. Вербальна  агресія  -  вираження негативних  почуттів  як  через форму (лемент, вереск),  так і через зміст словесних відповідей   (прокльону,  погрози).[ 23; 383]

Дітей з даною формою агресії  відрізняє, по-перше, виражена психічна неврівноваженість, яка проявляється у високій тривожності, відчутті невпевненості, неспокою, схильності до сумніву. По-друге, для них характерна депресивність: знижений фон активності, настрою і працездатності. При першому знайомстві вони здаються похмурими, недоступними, уникають спілкування, однак у колі близьких друзів вони гублять скованість і стають дуже комунікабельними. Слід відмітити низьку фрустраційну толерантність: нездатність володіти своїми емоціями, коли найменші труднощі чи не успіхи настільки вибивають із колії, що такі підлітки не можуть ефективно продовжувати діяльність, причому в поєднанні з підвищеною чутливістю і збудженістю у них навіть мало значимі подразники викликають неадекватно бурхливі вибухи роздратувань і гніву. Особливо сильні емоційні вибухи, а також відчуття ворожості і підозрілості виникає при будь-яких реальних чи уявних діях інших по відношенню до їх особистості: самооцінки, престижу і відчуття особистісної гідності. При цьому вони не вміють або не вважають за потрібне ховати свої відчуття, думки стосовно до оточуючих і виражають це через образливі вербальні форми. Крім цього, для них характерний постійний внутрішній конфлікт з самим собою, що проявляється в стійкому стані напруження чи збудження, які, в свою чергу, можуть розрядитись зовні в несподіваних реакціях злості, люті чи страху.[ 33 ]

8. Почуття  провини  -  виражає можливе переконання суб'єкта  в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло а каяття, що  відчувають також їм, совісті.

При  складанні  опитувальника  автори  користувалися  наступними принципами:

- питання  може  ставитися   тільки  до  однієї  форми   агресії;

- питання  формулюються таким   чином,  щоб  найбільшою  мірою   послабити  вплив  суспільного   схвалення  на  питання.

Опитувальник  складається  з  75  тверджень, на  які потрібно дати відповідь  «Так» або  «Ні». Відповіді „ Так ” дорівнюють 1 балу, а відповіді „Ні ”- 0 балів.

Відповіді  оцінюються  по  восьми  шкалах: фізична агресія, непряма  агресія, подразнення, негативізм, образа, підозрілість, вербальна агресія, почуття  провини.

Індекс  ворожості  містить  у  собі   суму  балів  5-й  і  6-й  шкал, а індекс  агресивності (прямій  або мотиваційної)   -  суму  шкал  1,  3  і 7.

Нормою   агресивності  є   величина  її  індексу  21 ± 3,  а  ворожості  -  7  ± 3. [ 23; 384]

Наступна методика, яка  була використана в даній роботі це „ Методика самооцінки тривожності, фрустрованості, агресивності і ригідності ”.

Інструкція  до  методики  пропонує   по  всім  чотирьом  досліджуваним  властивостям  особистості  визначити  рівень  відносин  до  названої  ситуації  проставлянням  знака  «+»  у  відповідній  комірці  бланка. В кожній комірці бланка проставляються цифри  1,  2, 3 або  4  відповідно  до  того,  наскільки  точно ці судження характеризують ваш стан зазвичай. По кожній властивості підсумкова сума множиться  на 2.  Максимальна  кількість  балів  по  кожній  властивості  -  80. 

Градація  низького,  середнього й  високого  рівня відповідає таким балам:

- до 30 – низький; 

- 31 – 45 –  середній;

- 46  і   більше - високий. 

Оскільки  тривожність має не тільки спеціальний,  але  й  універсальний  психологічний  зміст, корисно розглядати її параметри зв'язку з її  властивостями, що доповнюють її, - фрусрованостю, агресивністю й  ригідністю. [ 17; 219 ]

Фрустрованність – це психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження людини, зумовлений нездоланними  бар’єрами на шляху до поставленої мети. Це стан  переживання людиною об'єктивно існуючої  або уявлюваної невдачі.  Об'єктивна або суб'єктивна непереборність  життєвих утруднень викликає  негативні емоції  й підвищення  тривожності особистості. [ 6; 10 ]

Тривожність – це схильність  до переживання  тривоги, негативного  емоційного  стану, що виникає  в  ситуаціях  невизначеної  небезпеки  й  неблагополучного  для  індивіда, що  проявляється в очікуванні, розвитку подій. У  цілому, тривожність  є суб'єктивним  проявом  неблагополуччя  індивіда. [ 18; 68 ]

Ригідність  -  (від лат. ригидус -  твердий, твердий)  -  утрудненість  (аж  до  повної   нездатності)  у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності  в умовах,  об'єктивно потребуючі  її  перебудови. [ 6; 301 ]

Агресивність — властивість особистості, що полягає в готовності й перевазі використання насильницьких засобів для реалізації своїх цілей. Вона поєднує  такі  різноманітні   акти  поводження,  як  злі  жарти,  плітки,  ворожі  фантазії,  деструктивні  форми  поведінки.

Інтерпретація: 

Показники особистісної тривожності і ситуативної найчастіше не збігаються. Так як, тривожність  є одним  із  провідних  параметрів  індивідуальних розходжень, то необхідно  зіставити  її з іншими параметрами, так чи інакше  пов'язаними з нею. Зокрема, установлюються прояви фрустрованності, агресивності й ригідності.

Однієї  з  можливих реакцій при   цьому  є агресія, що живить ситуацією  фрустрації,  ненавистю  або розпачем  людини. У такий  спосіб  може  сформуватися  особистісна агресивність як готовність, а  агресивне  поведінка,  зокрема  спрямована й  на  самого  суб'єкта  (випадки  самогубств, суїцидної поведінки).  Подолання стану фрустрації  вимагає  підвищення стійкості  особистості до  несприятливих  обставин  життя  на  основі  адекватного їхнього  усвідомлення.

Це  усвідомлення  припускає  перебудову  мотивів, емоцій і  сприйняття  людиною  змісту  його  соціальної  адаптації, можливих  шляхів дозволу  конфліктів  і проблем. Відносна нездатність  до переосмислення  поведінки і його  перебудові, утрудненість  виходу  зі  станів  залежності  й  придбаної безпорадності  виражається  в ригідності  особистості.

Когнітивна, мотиваційна  й афективна  ригідність  нейтралізується змінами  характеру  активності  особистості,  коли  ситуація, що здається   безвихідною  і  незмінною сприймається  як  при відповідній  зміні  уявлень, мотивів,  емоцій. [ 17; 220 – 222 ]

Остання методика, яка  була проведена нами –  методика „ Неіснуюча тварина”. Як відомо це методика дослідження типології особистості побудований на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використається дослідження стану моторики (зокрема, моторики правої руки), зафіксованого у вигляді графічного сліду руху (малюнка). [ 22; 188 ]

Процедура работи й обробка результатів. Виконується малюнок у відповідності з наступною інструкцією:

«Придумайте й намалюйте  неіснуючу тварину й назвіть  її неіснуючим іменем». Обробка й  інтерпретація здійснюються відповідно до певних показників.

У нормі малюнок розташований на середній лінії стандартного вертикально поставленого листа. Лист паперу найкраще брати для роботи білий або злегка кремовий, не глянцевий. Олівець - середньої м'якості, ручкою й фломастером малювати не слід.