Психологічні особливості взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку

 

                            

Тема: Психологічні особливості взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку

                                                                        

                                                           

                                      

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………… 3

 

Розділ  І. Сутність та чинники психологічних особливостей взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку

 

1.1. Психологічні особливості дітей юнацького віку, їх вплив на

       взаємовідносини  з батьками………………………………………………….. 

1.2. Спілкування  – засіб реалізації взаємовідносин  між дітьми юнацького віку 

       та батьками…………………………………………………………………

1.3. Чинники розвитку батьківсько-юнацьких взаємин у сім’ї……………….

 

Висновки до І Розділу…………………………………………………………...

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження  психологічних особливостей внутрішньо сімейних відносин батьків з дітьми юнацького віку

 

2.1. Методи вияву особливостей відносин у сім’ї, їх впливу на дитину

       юнацького віку……………………………………………………………..

2.2. Аналіз результатів дослідження   особливостей сімейних дитячо-

       батьківських  стосунків………. ……………………………………………

2.3. Рекомендації з налагодження  взаємовідносин батьків з дітьми  юнацького 

        віку………………………………………………………………………….

Висновки до ІІ Розділу…………………………………………………………..

 Висновки…………………………………………………………………………

Список використаної літератури……………………………………………….

Додатки………………………………………………………………….........

Вступ

 

Актуальність проблеми. Вивчення особливостей взаємин батьків з дітьми юнацького віку заслуговує особливого інтересу саме на сучасному етапі розвитку суспільства. Сучасна українська молодь у пошуках особистої віри та ідеї позбавлена чітких, визначених орієнтирів з боку суспільства і держави; залишається лише сім'я, значущість якої для юнацтва важко недооцінювати. І якщо вона не здатна запропонувати життєві орієнтири, то молода людина покладається на свої відчуття і відносно невеликий досвід власного життя.

    У юнацькому віці загострюється проблема батьків і дітей, змінюється соціальна ситуація розвитку, здійснюється перебудова взаємин з дорослими. Більш за все старшокласникам хочеться бачити в батьках друзів і порадників. При всьому прагненні до самостійності хлопці і дівчата гостро потребують життєвого досвіду і допомоги дорослих [7, с.29].

Юнацький  вік характеризується посиленням потреби  в спілкуванні, пораді, довірливих стосунках  з дорослими, пошані, рівноправ'ї  та розумінні. Юнацький вік є унікальним періодом в розвитку особистості, переходом до дорослого життя. Як відзначав Е.Еріксон, завдання юності пов'язане з формуванням его-ідентичності, яка виступає ядром особистості і інтегрує сукупність уявлень людини про себе. Джерелами формування ідентичності є: однолітки, значущі дорослі, батьки, у відносинах з якими молоді люди формують свої цінності, життєві плани, опановують нові соціальні ролі. Таким чином, важливою характеристикою юнацького віку виступає становлення ідентичності, освоєння різних соціальних ролей, обрання значущих цінностей та ідеології, вибір власного життєвого шляху і визначення життєвої перспективи. Самореалізація батьків в період зрілості припускає передачу дітям свого життєвого досвіду. У зв'язку з цим, важливо відзначити роль ефективних рівноправних відносин батьків з дітьми, які сприятимуть передаванню та освоєнню досвіду, в наслідок чого відбудеться особистісне зростання як батьків, так і дитини [4, с.19].

    Незважаючи на те, що розгляду цієї проблеми присвячено чимало психологічних праць, деякі важливі аспекти та особливості дитячо-батьківських взаємин в юнацькому віці є недостатньо вивченими і саме це доводить актуальність обраної теми дослідження, зумовлює необхідність її подальшої розробки.

До висвітлення  різних аспектів життєдіяльності сім’ї  та виховання в ній дітей зверталися А. Личко, С. Соловейчик (моделі хибного  сімейного виховання), Е. Ейдеміллер (проблеми внутрішньосімейного спілкування), І. Дубровіна, О. Карбиков, О. Насонова (характеристика типів спотворень у сімейному  вихованні), О. Вишневський, М. Володкевич, В. Кравець, Я. Мамонтова (вплив внутрішньосімейних взаємин на формування і розвиток дитячої особистості). У психолого-педагогічній науці накопичений значний теоретичний матеріал з проблеми батьківсько-дитячих взаємин. Їх вплив на формування дитячої особистості розглядався в працях Ю.Аркіна, О.Вишневського, О.Духновича, Н.Лубенець, А.Макаренка, Я.Мамонтова, С.Русової, К.Ушинського, Я.Чепіги.

Сутність  і закономірності взаємодії батьків  і дітей у сучасних умовах стали  предметом наукових пошуків О.Докукіної, К.Журби, О.Кононко, Т.Кравченко, В.Кузя, С.Ладивір, В.Оржеховської, З.Плохій, Л.Повалій, В.Постового, О.Хромової. Ранній досвід взаємодії батьків з дітьми досліджували А.Адлер, Е.Берн, Дж.Боулбі, Д.Віннікот, М.Кляйн, М.Лісіна, А.Фрейд, З.Фрейд, Е.Фромм, К.Хорні та ін.

Експериментальний аналіз специфіки батьківсько-дитячих  взаємин проведений у дослідженнях А.Варги, Ю.Гіппенрейтер, В.Гарбузова, О.Захарова, Е.Ейдеміллера, О.Сидоренко, Е.Юстицкіса.

    Об'єкт дослідження: процес формування дитячо-батьківських взаємовідносин;

Предмет дослідження: формування конструктивних взаємин батьків з дітьми юнацького віку.

Гіпотеза дослідження: побудова констрктивних взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку буде ефективною за умов:

• урахування батьками вікових та індивідуальних психологічних особливостей дитини-юнака;
• надання переваги демократичному стилю сімейного виховання, який сприяє формуванню довірливих взаємовідносин, взаємопошани, рівноправ'я і розуміння.

Мета дослідження: теоретично узагальнити психологічні особливості юнацького віку, їх вплив на побудову взаємовідносин із батьками; експериментально дослідити взаємозв’язок стилів сімейного виховання з особливостями взаємин батьків та дітей юнацького віку. Мета дослідження буде досягнута завдяки вирішенню наступних завдань:

1. Узагальнити літературні та методичні джерела, досвід роботи педагогів та психологів за проблемою взаємовідносин між батьками та дітьми юнацького віку; розглянути психологічні особливості дітей юнацького віку, простежити їх вплив на стосунки із батьками;
2. Проаналізувати особливості реалізації взаємовідносин між дітьми юнацького віку та батьками через спілкування;
3. Визначити  чинники розвитку батьківсько-юнацьких взаємин у сім’ї;
4. В експериментальній частині виявити особливості сімейного виховання, проаналізувати їх вплив на стосунки між батьками та юнаками;
5. Запропонувати рекомендації щодо налагодження взаємовідносин між батьками та дітьми-юнаками.

   Методи дослідження: емпіричні: спостереження, бесіда, теоретичний аналіз відповідних науково-літературних джерел, кількісний та порівняльний аналіз; практичні:   тести, анкетування батьків і дітей з метою визначення особливостей взаємовідносин.

 

Розділ  І. Сутність та чинники психологічних особливостей взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку

 

1.1. Психологічні особливості дітей  юнацького віку, їх вплив на

взаємовідносини з батьками

Як відомо, що психологічний клімат родини, взаємовідносини, рівень спілкування впливають на емоційну стабільність чи нестабільність відносин дітей підліткового віку з батьками. На це неодноразово звертали увагу психологи в своїх дослідженнях, зокрема Бессонова Т.П., Вольдемірова О.П., Кряжева Н.П., Сергєєва Н., Єйдеміллер Е. та інші.

Юність - період у розвитку людини, що відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Хронологічні межі юності визначаються в психології по-різному, найчастіше дослідники виділяють ранню юність, тобто старший шкільний вік (від 15 до 18 років), і пізню юність (від 18 до 23 років). До кінця юнацького віку завершуються процеси фізичного дозрівання людини. Психологічний зміст цього етапу пов'язаний із розвитком самосвідомості і вступом у доросле життя. Основні види діяльності в юності — навчання і посильна праця; збільшується діапазон соціальних ролей та обов'язків. Розв'язання багатьох життєвих завдань дедалі частіше залежить від соціальної активності юнака чи дівчини. Зростає соціальна мобільність і число факторів, які позитивно й негативно впливають на розвиток особи. У зв'язку з початком трудової діяльності відносини між особою і суспільством значно поглиблюються, що сприяє тверезішому розумінню свого місця в житті. Діапазон інтересів набуває чіткіших меж. Соціальні норми й цінності, які присвоюються, набувають життєвого сенсу. Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо статеве дозрівання у зв’язку із акселерацією настає раніше на 2-3 роки, соціальна зрілість настає пізніше, оскільки більше часу потрібно для здобуття освіти [6, с.22].

Саме  в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної  індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова  на свідому побудову власного життя [2, с.19]. Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому. Юнаки та дівчата намагаються досягти автономії. При цьому розмежовується поведінкова автономія (потреба і право самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особистого життя), емоційна автономія (потреба і право мати власні прив’язаності, вподобання та вибирати їх незалежно від батьків), моральну і ціннісну автономію (потреба і право на власні погляди, норми, ціннісні орієнтації і фактична їх наявність). Старший юнацький вік (18-25 років) – це початок дорослості. На цьому етапі молода людина є уже зрілою і в фізичному, і в соціальному плані. Основні види діяльності в юнацькому віці - навчання і праця. Початок трудової діяльності, необхідність вибору професії сприяють зростанню свідомого ставлення юнаків і дівчат до навчання і праці, стабілізують їх пізнавальні інтереси. В юнацькому віці розширюється коло соціальних ролей та обов'язків людини. Розвиваються вольові якості, сфера емоцій і почуттів. [11, с.93].

       Юнацький вік - вік життєрадісності, бадьорості, ентузіазму, прагнення до активної участі в житті суспільства. У розв'язанні багатьох життєвих завдань юність потребує допомоги і керівництва дорослих. Але щоб здобутки старшого покоління стали надбанням молоді, важливо правильно будувати взаємини між батьками і дітьми, і взагалі дорослими людьми. У сім'ях старшокласників має витримуватися принцип рівноправності поколінь. Юнаки і дівчата дуже болісно реагують на випадки, коли батьки не зважають на їх самостійність й ініціативу. До конфліктів між батьками і дітьми часто призводить невмілий підхід до молоді батьків, які ігнорують зміну в дітях у період ранньої юності, що часто виражається в різкій і не досить переконливій критиці смаків синів і доньок, їх інтересів, уподобань. Водночас, самі батьки ведуть такий спосіб життя, так поводяться в сім'ї і поза нею, що далеко не завжди стають взірцем для наслідування [4, с.12].

В юнацтві  актуальною є потреба в спілкуванні  з дорослими, в першу чергу  – з батьками тому, що в ранньому юнацтві у весь ріст стають проблеми самосвідомості і самовизначення, вирішити які самому буває надто складно. І тут на допомогу приходять саме батьки [9, с.41].

Немає практично  жодного соціального чи психологічного аспекту поведінки юнаків, які б не залежали від їх сімейних стосунків в теперішньому або минулому. Велику роль відіграє рівень освіти батьків. Окрім освітнього рівня батьків, завдає значного впливу на долю юнаків стан сім’ї і характер взаємовідносин між її членами. Значний вплив на особистість юнаків завдає стиль його взаємовідносин з батьками, який лише частково визначений їх соціальним станом.

Існує декілька відносно автономних психологічних механізмів, через  які батьки впливають на своїх  дітей. По-перше, підкріплення: заохочуючи поведінку, яку дорослі вважають вірною, і наказують за порушення встановлених правил, батьки впроваджують в свідомість дитини певну систему норм, дотримання яких поступово стає для дитини звичкою і внутрішньою потребою. По-друге, ідентифікація: дитина імітує батьків, орієнтується на їх приклад, намагається стати такою же як вони. По-третє – розуміння: знаючи внутрішній світ дитини і чутливо відкликаючись на її проблеми, батьки тим самим формують її самосвідомість і комунікативні якості [29, с.17].

Найкращі  взаємовідносини старшокласників  з батьками складаються, як правило, тоді, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Цей стиль в більшому ступені сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи і соціальній відповідальності. Поведінка дитини спрямовується в цьому випадку послідовно, і поруч з цим гнучко і раціонально: батьки завжди пояснюють мотиви свої вимог і заохочує їх обговорення юнаком; влада використовується лише по мірі необхідності; в дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо проводять їх в життя, але не вважають себе безгрішними; вони прислуховуються до  думки дитини, але не виходить лише з її бажань Крайні типи стосунків все рівно, чи йдуть вони в бік авторитарності, чи в бік ліберальної всетерплячості, дають негативні результати. Авторитарний стиль викликає в дітей відчуження від батьків, почуття свої незначності і небажаності в сім’ї [18, с.42].