Психологічні особливості взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку

Вагомим завданням  батьків є вибір методів виховного  впливу, завдяки яким вони прищеплюють  в учнів позитивне ставлення  до моральних цінностей, здобутків  духовної культури, апелюють до розуму, почуттів дитини. Накази, моральні нотації, беззаперечне напучення батьків  не викликають у дітей позитивний емоційний відгук, переживання зразків  гуманної, доброчинної поведінки  людей. Навпаки, такий підхід може породжувати  у них приховану ворожість, нещирість, іноді бар'єр у прагненні до наслідування соціально цінної поведінки.

Заборони  також не є гарантом зміни поведінки  учнів і виконання ними педагогічних вимог, оскільки не забезпечують простір  для їхнього морального міркування й рефлексії власних дій. Хоча вони інколи підкорюються цим настановам, їхні погляди й прагнення залишаються  попередніми. Щоби спонукати учнів  до дотримання соціально цінних норм, важливо, насамперед, викликати у  них негативне ставлення до вчинків, небезпечних або шкідливих для  суспільного життя (насильство, вбивство). Тому довірливий, відкритий до думок  дітей словесний вплив дорослих дає змогу розкрити їм суть моральних  цінностей, стимулює їх до власних роздумів, осмислення зв'язку окремих вчинків  із життям інших людей.

Таким чином, імперичне дослідження показало, що важливим чинником у розвитку конструктивних взаємовідносин в родині, її врівноваженості, комфортності взаємин з батьками є таке спілкування батьків з дітьми юнацького віку, коли дитина розглядається не як об’єкт впливу, а як рівноправний суб’єкт спілкування, як автономна, самостійна особистість зі своїми віковими та індивідуальними особливостями, з своїми думками, переживаннями, з своєю самооцінкою, рівнем домагань, оцінкою своїх батьків і їх особливості.

 

 

 

 

Висновки

 

Сім'я - це найвагоміший осередок, чинник виховання  молоді, формування у них соціальних рис, моральних цінностей. Від сімейного  виховання залежить, яким вартостям  учні надають перевагу, які їхні захоплення, як вони ставляться до себе та інших. Тому переважаюча роль сім'ї у формуванні особистості молодої людини беззаперечна.

Демократичний стиль характеризується твердим, послідовним і водночас  гнучким вихованням,саме тому він найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності. Такі діти стають лідерами в шкільному колективі, і в подальшому житті дотримуються чітких принципів, що сприяє активній життєвій позиції і є запорукою успіху. Батьки, майбутні батьки повинні усвідомити, наскільки важливі конструктивні сімейні стосунки, як вони впливають на соціалізацію та успішність.

Узгодження  дій дорослих з дітьми, пошук взаєморозуміння  можливі у процесі їхнього  конструктивного спілкування, під  час якого батьки виявляють повагу й позитивне ставлення до дитини, відкриті до її думки, приймають її незалежно від того, якою імпульсивною й афективною є її поведінка. Таке спілкування не ставить за мету звинувачувати  юнаків та дівчат у чомусь, підтверджувати їх провину чи хибність суджень. Натомість, воно передбачає вирішення проблеми - обговорення доцільності батьківських вимог і бажань дітей, розгляд можливих наслідків у разі недотримання соціальних норм, спільне прийняття найоптимальнішого розв'язку. Саме завдяки конструктивному спілкуванню батьки мають змогу вислухати і зрозуміти дитину юнацького віку, пізнати її мотиви реальної поведінки, роз'яснити їй суть відповідних соціальних норм, майстерно переконати в доцільності їхнього виконання.

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Аккерман Н. Роль семьи в появлении расстройств у детей // Хрестоматия: Семейная психотерапия. - СПб.: Питер, 2000. - 512 с.
2. Андреева  Г.М. Семейная   психология.  -  СПб:”Речь”,2004.                                              
3. Андреева  Г.М.   Социальная психология. / Г.М.Андреева. – 5-е издан. испр. доп.- М.: Аспект.Прес, 2004.- 365 с.
4. Битянова М.Р. Социальная психология. // М.Р.Битянова- 2-е изд., перераб. – Спб.: Питер. 2008. – 368 с.
5. Быкова М.В.  Смирнова Е.О   Опыт исследования структуры и динамики родительского отношения//  Вопросы психологии, 1999 г. 
6. Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995.– 264 с.
7. Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
8. Бурлачук А.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – 197 с.
9. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы.-М.,1988.-241с.
10. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / Под ред. О.В. Овчинниковой. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 144 с.
11. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
12. Вікова та педагогічна психологія: навч.посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська та ін. - К.: Каравела, 2006. - 344 с
13. Гурко Т. Вариативность представлений в сфере родительства / Т.Гурко // Социол. исслед. - 2000. - № 11.
14. Гурко Т. А. Трансформация института семьи: постановка проблемы // Социологические исследования. 1995. № 10. – С. 37 - 41.
15. Гурко Т. Родительство в социокультурних условиях / Т. Гурко // Социол. исслед. - 1997. - № 1.
16. Грановская Р.М. Элементы практической психологии / ЛГУ им. А.А. Жданова. – 2-е изд., перераб. и доп. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 564 с
17. Гарбузов В. И. Практическая психотерапия. - СПб., 1994. - 196 с.
18. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? - М., 1995. - 239 с.
19. Дружинин  В.Н.  Интелектуальное  развитие  детей  в  семье / Психология  семи.-  Екатеринбург:  „Деловая  книга”,  2000.
20. Иьин  Е.П.  Мужчины  и  женщины  в  семье  / Дифференциальна  психозиология  мужчины  и  женщины.-Спб:  „Питер”,  2003.
21. Кравець.  Психологія  сімейного життя : Навчальний  посібник.-  Тернопіль:    „Богдан”,  1995.                                                                                                                                                                                               
22. Кон И. С. Психология ранней юности: кн. для учителя. / И. С. Кон. - М.: Образование, 1989. - 254 с.
23. Карабанова О. А. Психология семейных отношений и основ семейного консультирования. - М.: Гардарики, 2005. - 320 с.
24. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, - 2002. - 987 с.
25. Ковалёв В.В. Семиотика и диагностика психических заболеваний у детей и подростков. - М., 1985-386 с.
26. Коттлер Дж., Браун Р., Психотерапевтическое консультирование. - С - П., 2001. - 340 с.
27. Литвин-Кіндратюк  С.Д. Вплив  сім`ї  на  розвиток  стресостійкості  дитини  /Родинні  взаємини  і  проблеми  виховання  дітей : Збірник  статей  //За  ред.  В.  Костіва.-Івано-Франківськ,  1995.
28. Орбан-ЛембрикЛ.Е.  Лембрик  С.П.  Шлюбно-сімейні  взаємини  і  стабільність  родинного  життя  // Збірник  наукових  праць: філософія,  соціологія, психологія .- Івано-Франківськ:ВДВ ЦІТ,2006.
29.    Психология  семейных  отношений с основами  семейного консультирования / Под. Ред. Е.Г.Силяевой.- М.:Изд. Центр „Академия”,2002.                                     
30. Ричарсон Р.Силы семейных уз: Руководство  по  психотерапии  в  помощь семье.- Спб,1994 
31. Семиченко  В.А., Заслуженюк В.С. Мистецтво  взаєморозуміння. Психологія  та  педагогіка  сімейного  спілкування: Навч. Посібник.-К.:”Веселка”,1998. 
32. Федоришин  Г.М. Особливості  емоційного  компоненту  взаємодії подружжя/ Збірник  наукових  праць: філософія,соціологія,психологія.-Івано-Франківськ:  Видавництво”Плай”,2005.   
33. ФроммЭ.  Азбука  для  родителей.-М.:”Прогрес”,1994.  
34. Швейцар М. Воспитание  ребенка / Роди тели  и  дети/ Под. Ред. Д.Я.Райгородського.- Самара:Изд.дом  БАХРАХ-М, 2003. 
35. Харан  О. Стосунки  батьків і  дітей та  їхній  вплив на віктимність поведінки підлітків//Соціальна  психологія.-2005. 
36. Шнейдер Л..Б. Психология  семейних  отношений: Курс  лекцій.-М.: Апрель-Пресс.2000.                                                                                                                               
37. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. М.: - 2006.
38. Эйдемиллер Э.Г. Семейный диагноз и семейная психотерапия. – Спб.: 2007.-317 с.
39. Эйдемиллер Э.Г.,Юстицкис В.В. Психология  и  психотерапия  семьи.-СПб: „Питер”,2002.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Методика PARI

      Методика PARI (parental attitude research instrument) предназначена  для изучения отношения родителей  (прежде всего Я матерей) к  разным сторонам семейной жизни  (семейной роли). Авторы - американские  психологи Е.С. Шефер и Р.К.  Белл.Д Эта методика широко  использовалась в Польше (Рембовски)  и Чехословакии (Котаскова). В нашей  стране адаптирована Ц Т.В.  Нещерет.

      В методике выделены 23 аспекта-признака, касающиеся разных сторон отношения  родителей к ребенку и жизни  в семье. Из них 8 признаков  описывают отношение к семейной  роли и 15 касаются родительско-детских  отношений. Эти 15 признаков делятся   на следующие 3 группы: 1 - оптимальный  эмоциональный контакт, 2 - излишняя  эмоциональная дистанция с ребенком, 3 - излишняя концентрация на ребенке.

Отношение к семейной роли

Описывается с помощью 8 признаков, их номера в опросном листе 3,5, 7, 11, 13, 17, 19, 23: - ограниченность интересов женщины  рамками семьи, заботами исключительно  о семье

(3);

- ощущение самопожертвования  в роли матери ( 5 );

- семейные конфликты (7);

- сверхавторитет родителей  (11);

- неудовлетворенность ролью  хозяйки дома (13);

- "безучастность" мужа, его невключенность в дела  семьи (17);

- доминирование матери (19);

- зависимость и несамостоятельность  матери (23).

Отношение родителей к ребенку

1. Оптимальный эмоциональный  контакт (состоит из 4 признаков,  их номера по опросному листу  1, 14, 15, 21);

      - побуждение  словесных проявлений, вербализаций (1);

      - партнерские  отношения (14);

      - развитие  активности ребенка (15);

      - уравнительные  отношения между родителями и  ребенком (21).

2. Излишняя эмоциональная  дистанция с ребенком (состоит  из 3 признаков, их номера по  опросному листу 8, 9, 16):

      - раздражительность,  вспыльчивость (8);

      - суровость,  излишняя строгость (9);

      - уклонение  от контакта с ребенком (16).

3. Излишняя концентрация  на ребенке (описывается 8 признаками, их номера по опросному листу  2, 4, 6, 10, 12, 18, 20,22):

      - чрезмерная  забота, установление отношений  зависимости (2);

      - преодоление  сопротивления, подавление воли (4);

      - создание  безопасности, опасение обидеть  (6);

      - исключение  внесемейных влияний (10);

      - подавление  агрессивности (12);

      - подавление  сексуальности (18);

      - чрезмерное  вмешательство в мир ребенка  (20);

      - стремление  ускорить развитие ребенка (20).

      Каждый признак измеряется с  помощью 5 суждений, уравновешенных  с точки зрения измеряющей  способности и смыслового содержания. Вся методика состоит из 115 суждений. Суждения расположены в определенной  последовательности, и отвеча- ющий  должен выразить к ним отношение  в виде активного или| частичного  согласия или несогласия. Схема  пересчета ответов в баллы  содержится в "ключе" методики. Сумма цифровой значимости определяет выраженность признака 20, минимальная 5,18, 19, 20 - высокие оценки, соответственно 8, 7, 6, 5 - низкие. Опросник и лист ответов прилагаются.

      Имеет смысл  в первую очередь анализировать  высокие и низкие оценки.

      Инструкция: Перед вами вопросы, которые помогут выяснить, что родители думают о воспитании детей. Здесь нет ответов правильных и неправильных, т.к. каждый прав по отношению к собственным взглядам. Старайтесь отвечать точно и правдиво.

      Некоторые вопросы могут показаться  Вам одинаковыми. Однако, это не  так. Вопросы сходные, но не  одинаковые. Сделано это для того, чтобы уловить возможные, даже  небольшие различия во взглядах  на воспитание детей. 

      На заполнение вопросника потребуется  примерно 20 минут. Не обдумывайте  ответ долго, отвечайте быстро, стараясь дать правильный ответ,  который придет к вам в голову 

      Рядом с каждым положением  находятся буквы А а б Б,  их нужно выбрать в зависимости  от своего убеждения в правильности  данного предложения: 

      А - если  с данным положением согласны  полностью; 

      а - если  с данным положением скорее  согласны, чем не согласны;

      б - если  с данным положением скорее  не согласны, чем согласны;

      Б - если  с данным положением полностью  согласны.

             О себе сообщите:

      Возраст______________Пол  ____________

      Образование  ___________Профессия ________

      Количество  и возраст детей _________________

      1. Если дети считают свои взгляды  правильными, они могут не соглашаться  со взглядами родителей 

      2. Хорошая мать должна оберегать  своих детей даже от маленьких  трудностей и обид.

      3. Для хорошей матери дом и  семья - самое важное в жизни. 

      4. Некоторые дети настолько плохи,  что рад и их же блага  нужно научить их бояться взрослых.

      5. Дети должны отдавать себе  отчет в том, что родители  делают для них очень много. 

      6. Маленького ребенка всегда следует  крепко держать в руках во  время мытья, чтобы он не  упал.

      7. Люди, которые думают, что в хорошей  семье не может быть недоразумений,  не знают жизни. 

      8. Ребенок, когда повзрослеет,  будет благодарить родителей  за строгое воспитание.

      9. Пребывание с ребенком целый  день может довести до нервного  истощения. 

      10. Лучше, если ребенок не задумывается  над тем, правильны ли взгляды  его родителей. 

      11. Родители должны воспитывать  в детях полное доверие к  себе.

      12. Ребенка следует учить избегать  драк, независимо от обстоятельств. 

      13. Самое плохое для матери, занимающейся  хозяйством, чувство, что ей нелегко  освободиться от своих обязанностей.

      14. Родителям легче приспособиться  к детям, чем наоборот.

      15. Ребенок должен научиться в  жизни многим нужным вещам,  и поэтому ему нельзя разрешать  терять ценное время. 

      16. Если один раз согласиться  с тем, что ребенок съябедничал,  он будет это делать постоянно. 

      17. Если бы отцы не мешали  в воспитании детей, матери  бы лучше справлялись с детьми.

      18. В присутствии ребенка не  надо разговаривать о вопросах  пола.

      19. Если бы мать не руководила  домом, мужем и детьми, все происходило  бы менее организованно. 

      20. Мать должна делать все, чтобы  знать, о чем думают дети.

      21. Если бы родители больше  интересовались делами своих  детей, дети были бы лучше  и счастливее.

      22. Большинство детей должны самостоятельно  справляться с физиологическими  нуждами уже с 15 месяцев. 

      23. Самое трудное для молодой  матери - оставаться одной в первые  годы воспитания ребенка. 

      24. Надо способствовать тому, чтобы  дети высказывали свое мнение  о жизни и о семье, даже  если они считают, что жизнь  в семье неправильная.

      25. Мать должна делать все, чтобы  уберечь своего ребенка от  разочарований, которые несет  жизнь. 

      26. Женщины, которые ведут беззаботную  жизнь, не очень хорошие матери.

      27. Надо обязательно искоренять  у детей проявления рождающейся  ехидности. 

      28. Мать должна жертвовать своим  счастьем ради счастья ребенка. 

      29. Все молодые матери боятся  своей неопытности в обращении  с ребенком.

      30. Супруги должны время от  времени ругаться, чтобы доказать  свои права. 

      31. Строгая дисциплина по отношению  к ребенку развивает в нем  сильный характер.

      32. Матери часто настолько бывают  замучены присутствием своих  детей, что им кажется, будто  они не могут с ними быть  ни минуты больше.