Психологічні особливості взаємовідносин батьків та дітей юнацького віку

3) стани Я, які діють з моменту  їх фіксації в ранньому дитинстві.

На підставі цієї класифікації Берн називає три моделі особистості  людини, в основі яких - перевага одного з станів особистості.

Перша модель - в станах особистості  переважає батьківський компонент. Завдяки цьому компоненту людина може ефективно грати роль батька (матері) своїх дітей. Завдяки батьківському  компоненту багато наших реакцій  стали автоматичними, що допомагає  зберегти час і енергію. І людина може присвятити себе вирішенню більш  важливих життєвих проблем. Втой же час, в разі порушення рівноваги неадекватного  збільшення впливу батьківського компоненту людина починає повчати других, вказувати  їм на помилки, оцінювати дії інших, намагається сховати свої слабкі сторони, некритично ставиться до власних  дій.

Друга модель - в станах особистості  переважає дитячий компонент. В  багатьох відношеннях дитячий компонент - одна з найцінніших складових  частин особистості, що вносить у  життя людини радість, чарівність, безпосередність, спонтанність. Дитина -це джерело інтуіції, творчості. Але якщо дитячий компонент  переважає усі інщі, то він може проявлятись у неслухняності, хаотичності  та неконтрольованій поведінці.

Третя модель - в станах особистості  переважає дорослий компонент. В  цьому разі людина спрямована на раціональну  переробку інформації, адекватну  оцінку будь якої ситуації для того, щоб ефективно взаемодіяти з  оточуючим світом.

Але в разі неадекватно великого впливу даного стану особистості, людина починає вести себе немов комп'ютер, вона позбавляє себе багатьох радощів  життя, емоцій.

4.Дискусія. Обговорюються моделі  особистості і їх адекватність  щодо соціальних умов життя  людини та проблем, які кожен  вирішує. Наголошується на «слабких»  і «сильних» властивостях кожної  моделі. Ведучий наголошує на  відносності «сили» та «слабкості, бо в кожній конкретній ситуації  необхідно робити переоцінку  цінностей і по-новому осмислювати  власні способи реагування на  ситуацію.

5. Опрацювання питания «витіснення»  «дитини» із своєї особистості.  За результатами тестування для  кожного з батків на дошці  будується модель особистості  (у вигляді діаграм), де кожна  складова частина займає певне  місце. Якщо показники «дитини»  набагато менші від, інших складових  частин особистості, то можна припустити, що людина витиснила зі своєї свідомості цю важливу частинку «Я». Серед причин цього явища можна назвати особливості сімейного виховання, де «дитина» пригнічувалась: певні соціальні стереотипи суспільства, які стимулювали дотримання норм, правил, порядку (в багатьох випадках вони були неадекватно суворими). Під впливом цих чинників у людини в дитинстві формувались скутість, пасивність, невпевненість у своїх силах, страх зробити помилку. У багатьох випадках людина, що не втратила дитячої безпосередності та життєрадісності в душі, на рів поведінки не виявляє цих корисних якостей. Тому наступна вправа спрямована на «повернення» власної «дитини» до душі, інтегрування її в особистість.

6. Обговорення членами групи  почуттів, що виникли у процесі  виконання вправи. Чи вдалося  всім розслабитись? Чи легко було  виконувати завдання?

8. Ритуал прощання.

Заняття 3.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра «Асоціації».  Один з учасників групи виходить  з кімнати, інші домовляються  між собою (бажано домовлятися  лише за допомогою жестів), кого  з присутніх вони загадали. Далі  учасник, який виходив, за допомогою  запитань намагається вгадати,  кого усі загадали. Запитання  мають ставитись у певній формі,  а саме: «Якби ця людина була  деревом, то яким? Якби - будинком. то яким? Якби - їжею, то якою?»  Кожне запитання ставиться одній  людині, яка відповідає, маючи на  увазі задуманого учасника. Після  декількох відповідей у члена  групи, що виходив, складається  певний збірний образ загаданої  людини. Тому можна намагатись  вгадати, кому цей образ належить. На це дається дві спроби. Якщо  після двох спроб загаданий  учасник не названий, його називає  ведучий. А якщо учасника вгадали  - він виходить і сам намагається  визначити людину, яку загадали  цього разу.

3. Заповнення «Листа мети». Батьки  заповнюють «Лист мети». Для  цього на аркуші паперу кожний  учасник малює будинок. На даху  будинку батькам пропонується  написати мету, яку вони ставлять  перед собою у процесі виховання,  розвитку своєї дитини. На стіні  - завдання, вирішивши які можна  досягти даної мети. На стежці, яка веде до будинку, записуються  методи, способи вирішення завдань.  Справа і зліва від стежки - бар'єри, перепони, які заважають  досягти вказаної мети.

4. Обговорення. Перед обговоренням  ведучий нагадує про можливість  задавати питання на розуміння  сказаного. Ці питання починаються  зі слів «Якщо я правильно  тебе зрозумів...» Учасники тренінгу  обговорюють мету, завдання, методи, бар'єри, таким чином краще  їх усвідомлюючи. В такій дискусії  батьки також дізнаються про  думки інших, бачать нові варіанти, переоцінюють або змінюють свої  думки. Ведучий звертає увагу  на:

* занадто загальні фрази (з  цьому випадку важко контролювати  успішність своєї діяльності);

* занадто конкретні фрази (не  завжди можна передбачити розвиток  подій і тому важко досягати  дуже конкретної мети);

* мету і завдання, які задані  зовні (вони не враховують запит  і можливості дитини. и внутрішні  потреби, можливості).

5. Дискусія на тему: «Чого ми  чекаємо від наших дітей?» Батьки  по колу висловлюють свої думки,  ведучий записує їх на планшеті (дошці). Потім очікування аналізуються  з використанням таких критеріїв:

* реальність - нереальність очікувань;

* наявність суперечностей очікувань  у різних членів групи (особливо  звертається увага на суперечності  у подружжя);

* чи є серед очікувань те, що батькам не вдалось досягти  в житті (і тепер вони за  будь-яку ціну намагаються спрямовувати  зусилля дітей саме в цьому  напрямі, не зважаючи на бажання,  можливості дитини).

6. Вправа «Воскова паличка». Учасники  групи розташовані по колу  близько один від одного. Руки  долонями виставлені на рівні  грудей в середину кола, вони  трохи зігнуті в лініях. У колі - «воскова паличка», її ноги «прибиті»  до підлоги, а кісток у неї  нема. Паличка, заплющивши очі,  хитається, а група м'яко «перепасовує»  її від одного члена групи  до іншого. Ця гра - тест на  групову єдність, тривожність,  напруженість.

7. Ритуал прощання.

Заняття 4.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Учасники описують свій настрій  у вигляді кольорів. Наприклад,  синій, сірий або червоний у  жовту клітинку Учасник, у якого  поганий настрій (чорні, сірі  тони), сідає у центр кола і  заплющує очі. Всі інші кладуть  на нього долоні рук і, заплющивши  очі, в думках передають йому  позитивну енергію (2-3) хвилини.  Після вправи член групи, який  сидів у колі, розповідає про  свої почуття під час проведення  вправи.

3. Згадка найперших дитячих вражень.  Всі зручно сідають, заплющують  очі, згадують 2-3 найперші враження  власного дитинства. Учасники  обговорюють пригадані враження, називають свій вік під час  згадуваних подій. Ведучий звертає  увагу батьків на те, які емоції (негативні чи позитивні) викликають  згадувані враження.

4. Дискусія членів групи щодо  життєвих «сценаріїв» людини. Ведучий  подає інформацію до роздумів, потім відбувається обговорення.  Доля кожної людини визначається  в першу чергу ним самим,  його вмінням мислити, розумно  ставитись до всього, що відбувається  в навколишньому світі. Людина  сама планує власне життя. Але  абсолютно все, що відбу-вається  в оточенні дитини з моменту  її народження (особливо в домовленнєвий,  а отже, несвідомий період життя), впливає на його подальший  розвиток, його життєвий «сценарій».

Не зважаючи на великий вплив  програмування у ранньому дитинстві, воно все ж не є фатальним. У  подальшому розвитку людини більш пізні  впливи, передусім ті, що пов'язані з вербальною (словесною) інформацією, можуть бути відкинуті особистістю і тим самим хоча б частково виправлені.

5.Розгляд чинників, які впливають  на розвиток і формування особистості.

Дискусія з питання: «Які чинники  впливають на розвиток особистості?». Учасники висловлюють свої думки. Ведучий  записує їх на планшеті.

6. Воскова паличка.

7. Ритуал прощання.

Заняття 5.

1. Проговорення незавершених почуттів.

Вправа «Поглянь на світ очима дитини». Учасники групи присідають і навприсядки  пересуваються по кімнати, розглядаючи  таким чином навколишнє середовище. Ведучий стає серед кімнати (він - фізична модель дорослої людини).

Ведучий звертає увагу на те, що при такому положенні тіла (голова учасників знаходиться приблизно  на рівні голови дитини) оточуючі предмети бачаться своєрідно: шафи ніби зависають  над людьми, доросла людина здається недосяжно високою, з піднятою рукою  сидіти або йти не дуже зручно (а  саме в такому положенні діти часто  ходять поруч з дорослими).

Особливості дитячого мислення. «Марсіанське»  мислення дітей.

Діти сприймають своєрідно не лише фізичне оточення, а й слова  дорослих. Можливі такі варіанти інтерпретації  інформації дорослого:

що має на увазі дорослий з  точки зору його власних слів;

який семантичний зміст закладений у висловлюванні;

який зміст дістане з висловлювання  дитина.

Батьки згадують і обговорюють  приклади з власного досвіду.

4. Навіювання у батьківсько-дитячих  відносинах.

Інформація ведучого про навіювання, його значення у батьківсько-дитячих  відносинах. Навіювання - процес впливу на психічну сферу людин, який пов'язаний з некритичним сприйняттям інформації. У процесі розвитку дитина отримує  величезну кількість інформації без її критичного сприймання і повного  розуміння. Тому для батьків є  важливим враховувати фактор навіювання при спілкуванні з дітьми.

Психологами розроблені побажання, які  допоможуть батькам уникнути проблем, пов'язаних з навіюванням:

Давати час собі.

Давати час йому.

* Не навіювати негативне.

* Навівати позитивне.

* Не навіювати нереального.

* Будьте впевнені.

* Давати відпочинок від навіювання.

* Приклад - під знак запитання.

* Поважати таємницю.

* Зважати на стан (власний і  дитини), а також обставини ситуації.

5. Гра «Згоден - Незгоден».

Члени групи розставляють стільці  біля протилежних стін кімнати. 3 одного боку на підлогу виставляється табличка «Згоден», з протилежного - «Не згоден». Ведучий зачитує твердження. Ті учасники тренінгу, які погоджуються із твердженням, переходять до сторони з табличкою  «Згоден». Котрі не погоджуються, переходять до сторони з табличкою «Не  згоден». Далі відбуваються відстоювання учасниками груп своєї точки зору. Учасники, які поміняли свою точку  зору в ході дискусії, можуть змінювати  своє місце знаходження.

Твердження для розгляду.

* Я вважаю, що маю знати все,  про що думає моя дитина. (Ні.)

* Я мрію про те, щоб моя  дитина досягла в житті того, що не здалося мені. (Ні.)

* Треба намагатись виконувати  всі вимоги дитини. (Ні)

* Не можна бути другом власній  дитині. (Ні)

* Сувора дисципліна в дитинстві  розвиває сильний характер. (Ні.)

* За суворе виховання діти  дякують потім (Ні.)

Адекватні відповіді (за А. Варгою і  В. Століним) наведені в дужках після  тверджень.

Після завершення дискусії коротенький  підсумок кожного учасника (у вигляді  додатку, фрази).

Ведучий у процесі гри слідкує  за дотриманням правил дискусії, робить узагальнення, пропонує навести приклади конкретних ситуацій. В разі недостатньої жвавості дискусії, він може штучно загострити ситуацію. привнести в  обговорення ігровий момент, емоційність.

6. Ритуал прощання.

Заняття 6.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на підготовку до  роботи з образами. Учасники групи  займають зручне положення, заплющують  очі і викликають у своїй  уяві образ (картинку), який відповідає  фразі «Щасливий день». Через  1-2 хвилини учасники у довільному  порядку розповідають, який образ  у них виник. Кожен учасник  групи має назвати 4-5 образів.  Наприклад, сонце, усмішка, світлий  погожий день, промінь сонця тощо. По закінченні генерації образів  учасники обмінюються враженнями.

3. Вправа на уточнення своєї  батьківської ролі.

1) Ведучий роздає учасникам чисті  аркуші паперу. Називає стимулюючу  фразу «Батьки» (мається на увазі  батько і мати разом).

2) Учасники групи записують цю  фразу. Після цього починають  у довільному порядку називати  образи, які виникли у них у  зв'язку зі стимулюючою фразою. Всі названі образи записуються  членами групи без критики,зауважень,  доповнень.

3) Після того, як названі 45-50 образів,  кожен учасник продивляється  список і вибирає 4-5 образів,  які, на його думку, найбільш  точно відображують поняття «Батьки».

4) Учасники по черзі називають  вибрані образи. Ведучий відмічає  і підраховує частоту повторення  образів. 5 образів, що повторюються  найчастіше, записуються на планшеті (дошці).

5) Учасники замислюються (на 10 хвилин) над змістом образу, що зустрічається  найчастіше. Вони по черзі виділяють  основні характерні ознаки образу, пояснюють, що для них є суттєвим  у змісті образу. Інформація «нарощується»  по колу, виявляються нові ознаки  образу, його функції. Ведучий  підкреслює, виділяє найбільш важливі  моменти у висловлюваннях батьків.  Ознаки та функції образу, що  виявлені, асоціативно пов'язані  з особливостями батьківської  ролі, функціональними обов'язками, а, отже дозволяють членам групи  підвищити свою батьківську ефективність.