Психолого-педагогические условия формування готовності майбутніх учителів до розвитку просторового мислення школярів

 

Розділ 2

 

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ  ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ДО РОЗВИТКУ ПРОСТОРОВОГО МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ

 

2.1. Діагностика рівнів сформованості просторового мислення студентів

 

Експериментальна робота проводилась у відповідності  до мети та завдань дослідження та включала 3 етапи: пошуковий, констатувальний та  формувальний.

Пошуковий етап був основою  для визначення методики дослідно-експериментальної  роботи, критеріального аналізу дослідження. Розробляючи критеріальний апарат дослідження, ми орієнтувались на два прошарки виявив художньо-образної сфери, а саме: безпосереднє та опосередковане.

Просторове мислення майбутніх  учителів образотворчого мистецтва  може розглядатися як показник якості підготовки спеціаліста якщо:

• визначено основні напрямки оцінки якості підготовки фахівця;
• знайдено адекватну меті та завданням оцінювання технологію взаємодії в системі «викладач - студент»;
• розроблено конкретні шляхи оцінювання якості підготовки майбутнього учителя образотворчого мистецтва загальноосвітньої школи.

У процесі теоретичного вивчення психолого-педагогічної літератури, спостережень та бесіди з  викладачами образотворчого мистецтва  нами були визначені критерії, компоненти, показники та рівні сформованості  просторового мислення в майбутніх  учителів.

Критеріями просторового мислення у студентів виступили: аналітичний, динамічний,  формоутворювальний,  емоційний.

Кожен з означених  критеріїв містив у собі такі компоненти:

Аналітичний: вміння аналізувати об’єм як синтез простих форм; вміння відчувати взаємодію форми з вісями координат;

Динамічний: вміння відчувати ритм; вміння відчувати об’єм та контроб’єм;

Формоутворювальний: вміння пов’язувати форму з простором; вміння цілісно сприймати форму;

Емоційний: емоційно-зорове враження від форми; вміння відчувати простір.

Означені компоненти передбачають наявність таких показників:

• вміння аналізувати об’єм, як синтез простих форм передбачає: вміння бачити прості геометричні форми, з яких складається об’єм; вміння розуміти складний об’єм, як результат синтезу простих   геометричних тіл;
• вміння відчувати взаємодію форми з вісями координат передбачає: вміння бачити форму у співвідношенні до вісей координат;
• вміння відчувати ритм передбачає: вміння бачити єдину композицію в елементах, що повторюються;
• вміння відчувати об’єм та контроб’єм передбачає: вміння «бачити» форму; вміння бачити об’єм в порожнечах (т.зв. контроб’єм);
• вміння пов’язувати форму з простором передбачає: вміння точно вписати об’ємну форму в заданий простір;
• вміння цілісно сприймати форму передбачає наявність:  вміння логічно аналізувати форму за схемою «від загального – до часткового – до загального»; вміння чітко бачити видимі та невидимі об’єми форми;  тримірне сприйняття; вміння відчувати простір; сильного емоційного враження від моделі;
• вміння відчувати простір передбачає: вміння співвідносити об’єми з просторовими паузами; вміння співвідносити умовні вісі об’єму з його частинами, які можна  побачити; тримірне сприйняття;
• ємоційно-зорове враження від форми передбачає: досвід сприйняття творів мистецтва; високий рівень інтелектуального розвитку; високу емоційну сприйнятливість.

Означені критерії, компоненти та показники лягли  в основу виокремлення якісних рівнів сформованості просторового мислення.

Високий рівень: Студент – майбутній учитель образотворчого мистецтва – володіє усіма потрібними уміннями та знаннями.  Рівень сформованості просторового мислення такий, що майже не потребує корекції. Студент з першого погляду на об’єм може чітко визначити усі прості геометричні тіла або фігури, з яких  він складається. У процесі аналізу об’ємної форми  бачить усі напрямки  окремих частин, а також загальне розташування форми відносно вісей координат. Чітко бачить єдину композицію з різних елементів, що повторюються, добре бачить форму у замкненому просторі, може вписати об’ємну форму у заданий простір, вміє відчувати простір. У процесі аналізу форми студент без утруднення співвідносить об’єм з просторовими паузами та  умовні вісі об’єму з його частинами, які можна побачити.

Студент має великій досвід сприйняття творів мистецтва, високий рівень інтелектуального розвитку, культури мислення та високу емоційну сприйнятливість. Вміє цілісно сприймати форму та досконало та логічно аналізувати форму за схемою «від загального – до часткового – до загального».Сприйняття об’єму тримірне.

Достатній рівень: Рівень сформованості просторового мислення майбутнього вчителя образотворчого мистецтва достатній для того,                         щоб реалізовувати уміння у професійній діяльності, але потребує                  незначної корекції. 

Студент може визначити  прості геометричні тіла або фігури, з яких  складається об’єм. Вміння відчувати взаємодію форми з вісями координат розвинене достатньо. У процесі аналізу об’ємної форми студент бачить напрямки  загального розташування форми відносно вісей координат. Відчувається потреба у допомозі в процесі аналізу напрямків окремих частин форми. Вміння відчувати ритм сформовано. Студент бачить єдину композицію з різних елементів, що повторюються за умов, що ці елементи досить прості. Але студент інколи звертається за допомогою до викладача, особливо коли він стикається зі складними об’ємами та контроб’ємами.   Вміння пов’язувати форму з простором сформовано, але для того, щоб вписати об’ємну форму у заданий простір, студенту потрібно проаналізувати об’єм декілька разів. Вміння відчувати простір розвинене достатньо. Студент має досвід сприйняття творів мистецтва, високий рівень інтелектуального розвитку та  емоційної сприйнятливості. Культура мислення на достатньому рівні. Вміння цілісно сприймати форм присутнє на достатньому рівні. Студент вміє самостійно аналізувати форму за схемою «від загального – до часткового – до загального».Сприйняття об’єму тримірне.

Середній  рівень: Майбутній учитель образотворчого мистецтва володіє основами необхідних умінь. Рівень сформованості просторового мислення достатній, але реалізація умінь у професійній діяльності утруднена. Вміння аналізувати об’єм як синтез простих форм на рівні спроби, тобто відчувається відсутність практичних навичок та потреба у допомозі викладача. Вміння відчувати взаємодію форми з вісями координат розвинене недостатньо. У процесі аналізування об’ємної форми студент не бачить напрямки окремих частин форми відносно вісей координат. У процесі аналізування загальної форми відносно вісей координат потребує допомоги. Вміння відчувати ритм сформовано, але розвинене недостатньо, на рівні спроби. Студент відчуває утруднення щодо об’єднання  різних елементів, що повторюються, у композицію. Вміння відчувати об’єм та контроб’єм сформовано, але розвинене недостатньо. Студенту складно самостійно без допомоги викладача  вписати об’ємну форму у заданий простір після аналізу об’єму. Рівень емоційно-зорового враження від форми середній. Студент має невеликій досвід сприйняття творів мистецтва, середній рівень інтелектуального розвитку, культури мислення та середню емоційну сприйнятливість. Вміння цілісно сприймати форму присутнє на базовому рівні, відчувається тяжіння до фрагментарного сприйняття. Студент аналізує форму за схемою «від загального – до часткового – до загального» тільки за допомогою викладача. Сприйняття об’єму тримірне.

Низький рівень: В майбутніх учителів образотворчого мистецтва наявні лише окремі потрібні вміння, які розвинені на недостатньому або низькому рівні. Рівень сформованості просторового мислення недостатній для того, щоб реалізовувати уміння у професійній діяльності. Вміння аналізувати об’єм як синтез простих форм відсутнє. Вміння відчувати взаємодію форми з вісями координат відсутнє.  Студент не бачить напрямки окремих частин, а також загального розташування форми відносно вісей координат. Вміння відчувати ритм відсутнє. Студент не бачить єдину композицію у різних елементів, що повторюються;  сприймає їх як такі, що між собою не пов’язані. Вміння відчувати об’єм та контроб’єм не розвинене.  Студент не бачить форму у замкненому просторі, об’єм у порожнечах (т.зв. контроб’єм). Вміння пов’язувати форму з простором не розвинене. Студент не може вписати об’ємну форму у заданий простір. Емоційно-зорове враження від форми дуже слабке. Студент не має досвіду сприйняття творів мистецтва. Рівень інтелектуального розвитку низький. Культура мислення та емоційна сприйнятливість низька. Вміння цілісно сприймати форму відсутнє (фрагментарне сприйняття) Студент не вміє аналізувати форму за                        схемою «від загального – до часткового – до загального». Сприйняття        об’єму двомірне.

Кожна ознака оцінювалась у залежності від рівня свого прояву  за такою кількісною шкалою: ознака проявлялася  яскраво – 5 балів; ознака проявлялася у достатній мірі – 4 бали; ознака проявлялася у неповній мірі – 3 бали; ознака проявлялася слабко – 2 бали. Тоді для визначення загального рівня сформованості просторового мислення ми підрахували середнє арифметичне отриманих балів за  зазначеними критеріями.

З метою з’ясування якісних  та кількісних рівнів сформованості  просторового мислення студентів, їм було запропоновано стандартні методики для вивчення деяких складових просторового мислення. Крім того було застосовано  спеціальні опитувальники, що разом зі спостереженням  давали можливість визначити рівні розвитку просторового мислення (див. додаток А). П’ять завдань тесту були підібрані відповідно критеріїв просторового мислення: аналітичний – завдання №5, динамічний – завдання №2 і №4, формоутворювальний – завдання №1 і №3. Для визначення емоційного критерію було розроблено тест-завдання (див. додаток Б).

Для вирішення завдань  психолого-педагогічного експерименту нами були застосовані такі методи:

Метод спостереження  та бесіда.

Під час проведення експерименту спостерігали й обговорювали дії та реакцію студентів, ставили запитання.

Психодіагностичне тестування.

Для психодіагностики особливостей візуального мислення студентів  ми використали спеціально підібрані  методики, кожна з яких забезпечує дослідження окремих компонентів даного виду мисленнєвої діяльності:

• методика Равена, яка орієнтована на вивчення рівня розвитку загального інтелекту за допомогою пошуку абстрактних співвідношень (операціональної сфери даного виду мислення);
• методика І.Якіманської (тест просторового мислення), яка орієнтована на діагностику рівня розвитку просторового мислення;
• методика  К.Расела та Ф.Картера орієнтована на визначення рівня IQ студентів.

Застосування даного комплексу методик дозволяє здійснити  різнобічний аналіз процесів просторового мислення.

Інтерпретаційний метод.

Відповідно до мети дослідження  ми використали метод поперечного  зрізу, результати якого були детально проаналізовані як кількісно, так і  якісно. В експериментальному дослідженні  нами були використані таки  способи оцінювання рівня сформованості просторового мислення у студентів:

• за результатами роботи: у процесі роботи студента (як над академічним так і над творчим завданням) з об’ємами (на прикладі скульптури);
• за сприйняттям : у процесі реалізації творчого задуму;
• за вмінням аналізувати форму;
• тестування. 

Первинний зріз рівня сформованості  просторового мислення у студентів  проводився за допомогою стандартних  методик вивчення складових просторового мислення (тест просторового мислення І.Якіманської) [77]. Два види завдань були спрямовані на виявлення процесу створення образа і три види – на фіксацію типів оперування образом. Усередині зазначених субтестів завдання розрізняються за матеріалом (креслення, геометрія, малювання). Тест має дві форми (А і Б), кожна з яких включає 15 видів завдань. Кожний вид завдань представлений двома варіантами, що розрізняються рівнем складності (а і б). Таким                чином, одна форма тесту просторового мислення складається з 30, а весь тест – з 60 завдань.

Також тестування проводилося  за допомогою  спеціального питальника, який складався з 7 завдань різного  рівня складності та містив у собі завдання з базового курсу геометрії  та креслення. Завдання були підібрані  з урахуванням різного рівня знань  та були орієнтовані як на студентів, які ніколи не вивчали креслення, так і на студентів, яки володіють базовими знаннями з цього предмета. Кожна група студентів тестувалась протягом двох академічних годин (1 год. 20 хв.).

Загальна кількість тестованих студентів – 125, з яких 81 дівчина                та 44 хлопця.

За результатами тестування ми визначили чотири кількісних рівня  розвитку просторового мислення:

Високий –правильно виповнених завдань 5 і більше;

Достатній – правильно виповнених завдань 3-4;

Середній  – правильно виповнених завдань 1-2;

Низький – правильно виповнених завдань 0

Результати первинного зрізу якісного рівня сформованості  просторового мислення у студентів  подано в таблиці (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Якісні рівні  сформованості просторового мислення

у студентів (початкове  діагностування)

 

Кількість     виповнених завдань	дівчата		хлопці		усього
	кількість	у %	кількість	у %	кількість	у %
7	0	0	0	0	0	0
6	0	0	0	0	0	0
5	0	0	1	1,56	1	0,8
4	1	1,64	3	4,69	4	3,2
3	9	14,75	12	18,75	21	16,8
2	13	21,31	22	43,48	35	28,0
1	11	18,03	15	23,44	26	20,8
0	27	34,57	11	17,19	38	30,4