Ранній дитячий аутизм

Міністерство освіти і науки України

Національний Педагогічний Унівеситет

іменні  Михайла Петровича Драгоманова

Інститут педагогіки та психології

Кафедра практичної психології 
 
 

Курсова робота

З патопсихології

на тему:

«РАННІЙ ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ» 

Виконала:

Студентка 4курсу

46ПрПс  групи

Кіріс Т. М.

Керівник:

Котилевець  О.С 
 
 
 

Київ-2012

ЗМІСТ 

ВСТУП

ГЛАВА 1. Психолого –педагогічні аспекти синдрому "ранній дитячий аутизм"

1.1 Поняття ,етіологія, можливих причин факторів виникнення "раннього дитячого аутизму"

1.2 Клініко-психологічна класифікація "раннього дитячого аутизму"

1.3 Психолого- педагогічна діагностика аутичних дітей

1.4 Особливості розладів у дітей з Рда

ГЛАВА 2. Корекційно-педагогічна допомога дітям з раннім дитячим аутизмом

2.1 Зміст корекційно-розвиваючої роботи при ранньому дитячому аутизмі

2.2 Комунікативна спрямованість роботи з розвитку мовлення дитини з аутизмом

2.3 Організація інтегрованого навчання і виховання дітей з РДА

2.4 Навчання аутичних дітей в умовах центрів корекційно-розвиваючого навчання і реабілітації

2.5Організація індивідуального корекційної допомоги дитині з "раннім дитячим аутизмом"

Висновок

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Конвенція ООН з прав дитини в якості вихідної точки розглядає права кожної окремої дитини. У Конвенції зазначається, що всі діти мають фундаментальними правами, проте багато з них з  різних причин потребують додаткової підтримки і допомоги на різних стадіях  розвитку для реалізації своїх прав. Така додаткова допомога необхідна, наприклад, дітям з аутизмом. [16, с.122]

Аутизм  у дітей проявляється в порушенні  контактів, у відході від реальності у світ власних переживань. В даний  час аутизм розглядається як первазивних (беспронікаюче , загальне) порушення, спотворення психічного розвитку, обумовлене біологічної дефіцитарності центральної нервової системи дитини. У дітей з аутистическими проявами спостерігається порушення соціальної взаємодії і здатності до спілкування. Для них характерні явне прагнення до самотності, ритуальні, стереотипно повторювані форми поведінки, специфічне розвиток або повна відсутність мовлення, манірність, незграбність рухів, неадекватні реакції на сенсорні стимули, страхи.

З вище викладеного стає зрозуміло, наскільки  важливим є проведення корекційно-розвиваючої  роботи з аутичними дітьми, і наскільки  актуальна ця проблема.

Метою дослідження є виявлення оптимальних шляхів, і середовищних ресурсів корекційно-розвиваючої роботи, що сприяє соціалізації та адаптації аутичних дітей.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені такі завдання:

• вивчити сучасні психолого - педагогічні уявлення про проблему раннього дитячого аутизму, його природі й сутності; здійсненні ранньої діагностики
• розкрити особливості змісту корекційно-розвиваючої роботи та виявити умови для успішної реабілітації дітей;

Об'єктом  дослідження виступає корекційно-розвиваюча робота, а предметом - організація процесу корекційно-абілітаційні допомоги дітям з синдромом РДА (педагогічний підхід).

В ході підготовки і написання даної  роботи був використаний досвід вчених (аналіз публікацій), знання фахівців (вчителів-дефектологів, педагогів-психологів), вивчення документації, аналіз динаміки розвитку дітей з  аутичними проявами

Гіпотеза  дослідження - проведення адекватно організованою корекційно-розвиваючої роботи (зокрема програми і середовища), сприяє поліпшенню динаміки розвитку дітей з аутистичними проявами, формуванню функціональних навиків і подальшої соціалізації.

Відповідно  до зазначеної метою і завданнями визначилася і структури роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури .

У вступі дається обгрунтування вибору теми дослідження, її актуальність, поставлені мета і які з неї завдання, характеризується структура роботи.

У першому розділі вивчаються сучасні концепції дитячого аутизму, зокрема, тут розкриваються головні медичні та педагогічні прояви синдрому раннього дитячого аутизму. Надано клініко-психологічна класифікація РДА, диференціальна і педагогічна діагностики, а також особливості мовних розладів у дітей з РДА.

Друга глава присвячена корекції і розвитку дітей з синдромом РДА, вказана роль організації інтегрованого навчання та виховання дітей з РДА.

Висновок  представлено у вигляді коротких висновків і аналізів даної роботи, підведені підсумки та доведено можливість і необхідність вивчення та подальшого дослідження цієї теми.

Є список використаної літератури. 
 
 

ГЛАВА 1. Психолого- педагогічний аспект синдрому "ранній дитячий аутизм" 

1.1 Поняття, етіологія, можливих причин факторів виникнення "раннього дитячого аутизму" 

Ранній  дитячий аутизм (класичний аутизм або синдром Каннера) - відхилення в психічному розвитку дитини, що включає  не одну дисфункцію. Поняття аутизму  являє собою комплексне порушення, в більшій мірі, ніж епілепсія  і розумова відсталість. Головним проявом  аутизму є порушення спілкування  дитини з навколишнім світом. Причини  виникнення аутизму різноманітні. Найчастіше це патологія так званого "шизофренія спектру" рідше - особлива органічна  недостатність центральної нервової системи (хромосомна, спадково-обмінна, можливо і внутрішньоутробна). Не виключено, що РДА може виникнути  і кА самостійна аномалія психічної  конструкції, обумовлена ​​спадковістю. [5, с.3]

У країнах  Західної Європи статистика показує, що частота РДА оцінюється від 5 до 15-20 на 10 000 дитячого населення. [5, с.3]

У питанні  про етіологію раннього дитячого аутизму єдності думок немає.

Л. Каннер (1943) розцінював РДА як особливе хворобливий  стан; Г. Аспергер (1944-1948) - як патологічну  конституціональну структуру, ближче до психопатичної. Більшістю вітчизняних  дослідників (Г.Е. Сухарева, 1935, 1974; Т.П. Сімпсон, 1948; О.П. Юр'єва, 1967), а також  рядом зарубіжних дослідників (Л. Бендер, 1958; М. Кларк, 1963 і ін .) ранній дитячий  аутизм розглядається в основному в рамках патології шизофренного кола: як початковий період дитячої шизофренії, рідше - важкої форми шизоїдної психопатії. В цих випадках мова йде про спадкової патології з нез'ясованими механізмами, як це має місце при шизофренії. [5, с.3]

Ряд дослідників  припускають можливість і органічного  походження синдрому РДА (Д.Н. Ісаєв, 1970, 1978; К.С. Лебединський і С.В. Немировська, 1981) його зв'язок з внутрішньоутробним ураженням нервової системи та локалізацією в стовбурових відділах мозку.

У зарубіжних дослідженнях, значна роль відводиться  хронічної психотравмуючої ситуації (Б. Беттельхейм, 1967 та ін), викликаної холодністю матері по відношенню до дитини, деспотичним  тиском матері.

З часу визнання існування раннього дитячого аутизму проведені численні дослідження, в ході яких робилися спроби розкрити суть захворювання. Виявлено різні  механізми розвитку аутизму: психологічні, неврологічні (резидуально-органічний дефект), нейрофізіологічні (недостатня активація ретикулярної формації), біохімічні (збільшення вмісту серотоніну), імунні (наявність аутоімунних процесів) і генетичні (родичі першого ступеня  споріднення хворіють в 50 разів частіше, ніж у здорової популяції) [4, с.4]

Близько половини з усіх людей з синдромом  Аспергера мають близьких родичів  з таким же синдромом або його типовими симптомами.

У порівнянні із загальним населенням серед дітей  з аутизмом зустрічається більше число випадків пошкоджень мозку, що виникли під час вагітності, пологів  або післяпологового періоду. Вони особливо часто перешкоджають благополучному розвитку протягом пре-, пери - і неонатального  періодів.

Діти, які  перенесли певні інфекції, такі як краснуха під час вагітності або  вірусний інфекційний герпес протягом перших років життя, схильні до високого ризику розвитку аутизму. Інші інфекції також можуть бути причиною пошкоджень мозку, достатніх для розвитку аутизму. [4, с.54]

Залишається невідомим, що ці соматичні розлади  мають спільного. Вважається, що вони порушують функції мозку, необхідні  для нормального соціально-комунікативного  розвитку та розвитку уяви.

Отже, причини  дитячого аутизму ще не достатньо  вивчені. Але необхідно зазначити, що дитячий аутизм - це перш за все  викликане особливими біологічними причинами порушення психічного розвитку, яке проявляється дуже рано.

В даний  час в деяких випадках можуть бути визначені причинні розлади або  захворювання. Визначено локалізація  деяких поразок і знайдений ряд  біологічних відхилень. 

1.2 Клініко-психологічна класифікація "раннього дитячого аутизму" 

Діагноз РДА базується на таких основних симптомах, як аутизм, схильність до стереотипів, непереносимість змін в навколишньому  середовищі, а також раннє, до 30-місячного  віку виявлення специфічних ознак  дизонтогенеза. [12, с.21]

Однак при наявності цієї спільності проявів  інші ознаки виявляють значний поліморфізм. Та й основні симптоми розрізняються  як за особливостями характеру, так  і за ступенем вираженості. все це визначає наявність варіантів з  різною клініко-психологічної картиною, різної соціальної адаптацією, різним прогнозом.

Ці варіанти вимагають і різного корекційного підходу, як лікувального, так і психолого-педагогічного.

О.С. Микільської (1985-1987) виділено чотири основні групи  РДА.

Основними критеріями поділу обрані характер і  ступінь порушень взаємодії із зовнішнім  середовищем і тип самого аутизму.

У дітей I групи мова буде йти про відчуженість від зовнішнього середовища, II - відкидання зовнішнього середовища, III - заміщення  зовнішнього середовища і IV сверхтормозімості  дитини навколишнім середовищем.

Як показали дослідження, аутичні діти цих груп різняться за характером і мірою  первинних розладів, вторинних і  третинних дизонтогенетических рівнів.

Діти I групи (8%) з аутистической відчуженість від навколишнього характеризуються найбільш важкими порушеннями психічного тонусу і довільної діяльності. Їх поведінка носить польовий характер і виявляється в постійній  міграції від одного предмета до іншого. Ці діти мутичної. Найбільш важкі прояви аутизму: діти не мають потреби в контактах, не здійснюють навіть самого елементарного спілкування з оточуючими, не опановують навичками соціальної поведінки, самообслуговування.

Швидше  за все, тут мова йде про раннє  злоякісному перебігу шизофренії, часто  ускладненої органічним пошкодженням мозку.

Діти  цієї групи мають найгірший прогноз  розвитку, потребують постійного догляду  та нагляді. При інтенсивної психолого-педагогічної корекції у них можуть бути сформовані елементарні навички самообслуговування, можуть освоїти лист, рахунок і  навіть читання про себе.

Діти II групи (62%) з аутистическим відкиданням  навколишнього характеризуються певною можливістю активної боротьби з тривогою і численними страхами за рахунок  аутостимуляции позитивних відчуттів  за допомогою численних стереотипий: рухових (стрибки, помахи рук і т.д.), сенсорних (самораздражения зору, слуху , дотику) і т.д.