Получение гиалуроновой кислоты из микробиологического сырья

4.6 Визначення договірної ціни НДР

Договірна ціна НДР може бути встановлена виходячи з калькуляції собівартості і рівня рентабельності, що задається. У такий спосіб розраховується мінімальний рівень ціни, яка визначається за формулою (4.7)

                               Цmin = С + Пн  ,                                                                          (4.6)

де  С – собівартість НДР (таблиця 4.5); Пн – нормативний прибуток, (грн.), який розраховується за формулою (4.9):

                               Пн = С·R/100,                                                   (4.7)

де  R – рівень рентабельності, що задається, %. Допустимі значення R- 15-35%.

Пн = 20851,56·20/100 = 4170.3 грн,   

Звідси Цmin  розраховується за формулою (4.8):

                                      Цmin = С· (1+ R/100),                  (4.8)

                Цmin = 20851,56· (1+ 20/100) = 25021.9 грн

Окрім нормативного прибутку, в ціну можна включити додатковий прибуток, що враховує складність і науково-технічний рівень НДР.

                                 Пдод = kн.т.р·Пн,                                              (4.9)

Пдод = 1.2·4170.3 = 5004.36 грн

де kн.т.р – коефіцієнт, що враховує науково-технічний рівень розробки, що розраховується за формулою (4.10):

                                  kн.т.р = Іn·Tскл·Rр/100                                      (4.10)

Важливість роботи І оцінюють за її призначенням: вирішення проблемних питань, задоволення вимог техніки, пошуки принципово нових конструктивних і технологічних рішень і тому подібне. Чисельне значення І приймають у межах 2-5.

Показник використання результатів НДР (n) може набувати таких значень:

n = 0 – результат роботи не використовується;

n =1 – часткове використання результатів досліджень;

n = 2 – результати дослідження використовуються в подальших розробках;

n = 3 – результат може бути використаний без проведення подальшої розробки НДР.

Складність виконання роботи Тскл визначають порівнянням здобутих результатів з граничними характеристиками і параметрами  аналогічних або подібних робіт (Тскл =1-3).

Результативність НДР (Rр) визначають за повнотою рішення поставленої задачі: отриманий результат краще запланованого, відповідає запланованому, задовільний (часткове вирішення) або негативний: Rр = 1-4.

При kн.т.р> 1 дослідну роботу можна вважати ефективною з високим науково- технічним рівнем.

    kн.т.р = 42·2.5·3/100 = 1.2 ,

Тоді

                                    Цдод = Цmin+ Пдод                                            (4.11)

Цдод = 25021.9+ 5004.36 =30026.26 грн

Для розрахунку економічного ефекту від використання прикладних і деяких пошукових НДР необхідно визначити передвиробничі витрати (Кперед), які, окрім витрат на НДР, включають витрати на проектування, виготовлення дослідної партії і впровадження нової техніки. У загальній сумі передвиробничих витрат на собівартість прикладних і пошукових НДР припадає 40%.

Звідси:

                                          Кперед = S/0.4 ,                                                (4.12)

Де S – витрати на проведення НДР (її собівартість).

Кперед = 20851.56/0.4 = 52128.9 грн

5.ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1 Загальні положення про охорону праці

Державна політика у  галузі охорони праці базується на принципах [33]:

- пріоритету життя і здоров’я працівника, повної відповідальності роботодавця за створенням належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництва, технології та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охорони праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залученні добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультації між роботодавцями та їх працівниками між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

5.2 Управління охороною праці на підприємстві

Відповідно до Ст. 13 закону України „ Про охорону праці ” [33] роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я  виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткування та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Рисунок 6.1 – Схема управління охорони праці

Витяги з типового Положення про службу охорони праці.

Служба охорони праці вирішує задачі:

-  забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

-  забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

- вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

- професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х літ. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за  виробничим стажем – осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти – осіб, які прийняті на посаду до затвердження даного Типового положення.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

На підставі даного Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються власником Положення про службу охорони праці підприємств, установ і організацій.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації і іншого об'єднання підприємств, освічених за галузевим, може відмінити у письмовій формі тільки посадовець, якому підлегла служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функції, не передбачених Законом” Про охорону праці» і даним Типовим положенням.

У формі таблиці 5.1 надано перелік шкідливих та небезпечних чинників, які виникають у лабораторії відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 [34].

Таблиця 5.1 – Перелік шкідливих та небезпечних чинників у лабораторії

5.3 Промислова санітарія

5.3.1 Шкідливі речовини, які зустрічаються у лабораторії