Проблеми та перспективи прокурорського нагляду за законністю досудового розслідування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Димломна робота захищена на____________________

Кафедра кримінального  права, кримінального процесу  та криміналістики

 

Козій Юрій Олександрович

 

 

 

ТЕМА ДИПЛОМНОЇ  РОБОТИ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА ЗАКОННІСТЮ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Дипломна робота

студенту 5 курсу

денної форми навчання

 

 

Науковий керівник

к.ю.н. доц. Миколенко О. М.

Дипломник ___________________________________

Науковий керівник   ____________________________

Рецензент   ____________________________________

Дипломна робота допущена до захисту:

Зав. кафедрою, д.ю.н., професор__________________ Є.Л. Стрельцов

 

 

Одеса - 2010

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………… 3-5

Розділ  І    Теоретичні основи прокурорського нагляду в Україні…………..6

1.1.Визначення ролі  і місця прокуратури в державному механізмі на  сучасному етапі…………………………………………………………………...6-12

1.2.Цілі,  принципи і  функції організації та діяльності органів прокуратури України…………………………………………………………………………...12-23

 

Розділ  ІІ   Повноваження прокурора в досудових стадіях кримінального процесу………………………………………………………………………………24

2.1.Сутність, предмет,  завдання прокурорського нагляду  за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства. …………………………..24-30

2.2.Повноваження прокурора по  нагляду за додержанням законів  органами дізнання та досудового слідства. ………………………………………………30-37

2.2.1. Нагляд за додержанням законів  при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини………………………………………………...37-47

2.2.2. Нагляд за додержанням законів  при порушенні кримінальної справи, зупинення досудового слідства, закінченні провадження по кримінальній  справі. Закриття кримінальної справи. ………………………………………………...48-60

2.2.3 Нагляду за додержанням законів  при притягненні особи як обвинуваченого. …………………………………………………………………60-64

2.2.4.Нагляду за додержанням законів  при застосуванні запобіжного  заходу – взяття під варту.  Продовження термінів досудового слідства і тримання під вартою. …………………………………………………………………………...64-75

2.3. Особливості нагляду за виконанням  законів органами, які проводять  оперативно-розшукову діяльність……………………………………………...75-84

Висновок                  

Список літератури         

 

 

Вступ

Історія розвитку кримінально-процесуальної  науки свідчить про те, що проблема законності досудового розслідування  злочинів і прокурорського нагляду  як однієї з найважливіших гарантій її забезпечення не втрачає актуальність протягом багатьох років.

Така увага до проблеми не випадково. Принцип законності, визнаний в теорії кримінального процесу  одним з провідних, які пронизують всі його стадії та інститути, має  важливе значення в діяльності органів  дізнання та попереднього слідства. Виконання  поставлених перед ними завдань вимагає невідкладних дій по виявленню і закріпленню слідів злочину, встановленню і розшуку які вчинили його осіб, викриттю винних, нерідко пов'язаних з застосуванням жорстких примусових заходів.

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку. Ці перетворення зачіпають і систему прокуратури, призначену забезпечувати режим законності в країні.

В останні роки загострилося питання про доцільність збереження прокуратури як багатофункціонального  органу. У юридичній літературі та наукових диспутах все частіше висловлюються пропозиції про різке звуження функції прокурорського нагляду, залишаючи за ним лише функцію кримінального переслідування. Дана проблема безпосередньо стосується статусу прокурора в досудових стадіях кримінального процесу, де роль прокурора у забезпеченні законності традиційна і найбільш значна.

Проблема законності в досудових стадіях кримінального  процесу, що включає в себе, поряд  із правозастосовчою, законотворчий  аспект, настільки різноманітна і гостра, схильна до змін, що потреба в її дослідженні не слабшає і навряд чи відпаде в найближчому доступному для огляду майбутньому.

 

У зв'язку з цим актуальність дослідження проблем, що розглядаються  в дипломній, полягає, перш за все, у  необхідності осмислити призначення прокуратури, розкрити зміст функцій прокурора у досудових стадіях кримінального процесу, з урахуванням розширення судового контролю визначити особливості діяльності прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання при розслідуванні злочинів.

Всі вище перелічені проблеми потребують серйозного наукового дослідження  з позицій системного підходу  і з урахуванням реалій перехідного  періоду.

Метою дослідження є  комплексне вивчення правового положення  прокурора і визначення оптимального кола його повноважень при здійсненні нагляду за виконанням законів органами дізнання в досудових стадіях кримінального процесу; пошук, виявлення та вирішення найбільш важливих і гострих проблем, що виникають при здійсненні прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання при розслідуванні злочинів; розробка та внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України.

В основні завдання дослідження  входить:

- дати поняття і  визначити сутність прокурорського  нагляду в досудових стадіях кримінального процесу, а також обгрунтувати місце і роль прокуратури в системі державних органів України;

- з урахуванням   Закону України «Про прокуратуру»  та змін до Кримінально-процесуального  кодексу України визначити правове  становище прокурора і систему його функцій у досудових стадіях кримінального судочинства України;

- дослідити межі компетенції  прокурора та засоби прокурорського  реагування при здійсненні нагляду  в досудових стадіях кримінального  процесу; 

- оцінити ефективність  прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання і виявити обставини, які негативно на це впливають;

- узагальнити матеріали  попереднього розслідування і  акти прокурорського реагування, виявити типові порушення законності, які допускаються органами дізнання в процесі провадження у кримінальних справах про злочини;

- розробити теоретичні положення  та пропозиції, спрямовані на  вдосконалення законодавства і  практики його застосування, а  також на поліпшення організації  прокурорського нагляду за процесуальної діяльністю органів дізнання і підвищення його ефективності.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Поняття прокурорського  нагляду в досудовому виробництві  і його значення в забезпеченні  законності у діяльності органів  дізнання України

2. Основною функцією прокурора в досудових стадіях кримінального процесу є нагляд за виконанням законів у діяльності органів дізнання та досудового слідства, тоді як функції кримінального переслідування та процесуального керівництва розслідуванням обумовлені основною функцією наглядової, підпорядковані їй і виступають в якості додаткових функцій.

3. Обгрунтування висновку  про переваги постійності і  всеосяжного характеру прокурорського  нагляду за дотриманням законності  в діяльності органів попереднього  розслідування в досудовому виробництві в порівнянні з судовим контролем в цій галузі.

4. Систематизація типових  порушень законності, що допускаються органами оперативно-розвідувальної діяльності, дізнання та досудового слідства, і вироблений на цій основі комплекс практичних рекомендацій з організації та

здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законності при провадженні дізнання у справах про злочини.

Дипломна робота складається  з введення, двох розділів, які влючають 10 глав, висновку та списку нормативних джерел і літератури, використаних при написанні дипломної.

 

 

 

 

 

Розділ  І    Теоретичні основи прокурорського нагляду в Україні

 

1.1. Визначення ролі і місця прокуратури в державному механізмі на сучасному етапі.

Елементи правового  нігілізму сприяли послабленню виконавчої влади та зниженню в окремих регіонах України активності й результативності прокурорського нагляду за дотриманням законів. У зв'язку з продовженням розробки проекту нового закону України про прокуратуру активно обговорюються проблеми вивчення місця і ролі прокуратури в системі державних органів України.

Сьогодні є підстави говорити, що ідея розбудови правової держави, заснованої на принципі розподілу влади, стала невід'ємною складовою національної ідеї в Україні¹, шляхом реалізації її європейських устремлінь, курсу на "вростання" в європейську та світову спільноту, критерієм віднесення України до числа цивілізованих держав, складовою менталітету та світогляду сучасного українця.

Історія наукових пошуків  вирішення цієї проблеми сягає дещо далі традиційно цитованих у нас джерел Ш. Л. Монтеск'є або, у кращому випадку, Д. Локка. Древньогрецький історик Полібій (200-120 рр. до н.е.) писав: влада у стародавньому Римі поділена таким чином, щоб кожна з ланок влади не переважувала іншу². У Платона держана називається справедливою тоді, коли із трьох наявних у ній станів (правителі, воїни і ремісники) кожний робить свою справу ³.  Ідею розподілу владних функцій  знаходимо у  Томмазо Кампанели , Жана Бодена, Гуго Гроція, Бенедикта Спінози і у Джерарда Уінстенлі. Джон Локк вперше сформулював теоретичні засади поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Ідея розподілу владних  функцій розвивалася паралельно з ідеєю правової держави як одна з її умов поряд з іншими ознаками, зокрема такими, як гарантування прав і свобод особи, реальна рівноправність, верховенство права, справедливість закону, відповідальність держави перед людиною та інше, тобто тих завдань і зобов'язань правової держави перед громадянським суспільством, значна частина яких покладена в основу функцій прокуратури.

Сучасна держава без  розподілу гілок влади не може не бути правовою. Уже в Декларації прав людини і громадянина, прийнятій у  1789 р.  Національними Зборами Франції,  проголошувалося, що суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не проведено розподіл влад, не має Конституції⁴.

З ухваленням Конституції  України в 1996 р. у нас було задекларовано створення правової держави. За своїм юридичним значенням сучасна Конституція є суспільним договором між державою та громадянським суспільством, договором, за яким держава бере на себе зобов'язання обслуговувати суспільство та визнає і гарантує права людини.

Сьогодні  зі спливом тринадцяти років автору цих рядків як одночасно і співавтору ухваленої 28 червня 1996 р. Конституції України доводиться визнавати, що тоді була допущена методологічна помилка, яка і зараз є причиною політичних протистоянь та збоїв у роботі державного апарату. Мова йде про те, що в основу моделювання державної влади у проекті Конституції України було закладено принцип, сформульований Джоном Локком та Ш.Л. Монтеск'є ще 270 років тому, щодо поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, принцип, який зараз не охоплює всіх функціональних гілок державного механізму.

 Аналіз української Конституції дає підстави стверджувати, що в її тексті задекларовані органи, які не можуть бути віднесені до законодавчої, виконавчої та судової влади (інститут президентства, кваліфікаційні комісії суддів, Вища рада юстиції, прокуратура, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини). Чиркин В.Е. виділяє окрему гілку -  контрольно-наглядову⁵, у якій прокуратура займає особливе місце.

Як правильно,  зазначила Т. Корнякова, "...проблемам діяльності  прокуратури приділялась велика увага в науковій літературі, а останнім часом  проблеми набули виразно політичного забарвлення, оскільки до її обговорення підключилися політологи,  народні депутати України, представники зарубіжних структур, особливо Ради Європи"⁶.

У науковій літературі висловлюються різні, подекуди протилежні думки щодо ролі, місця та значення органів прокуратури. Наприклад, на думку А. Дольової, всі суперечки про місце прокуратури в системі влади мають схоластичний характер і є безплідними. Важливим є лише чітке визначення функцій прокуратури⁷. Дещо протилежну думку висловлює М. Косюта, який зазначає, що "...важливе значення має й те, яке місце посідає прокурорська система серед інших державних структур, яка її роль у взаємодії різних ланок державного апарату. Прив'язаність будь-якої частини цього апарату до певної структури накладає свій відбиток на організацію її роботи і пріоритетні напрямки діяльності"⁸.

Отже, можна  зробити висновок, що вчені не лише обґрунтовують віднесення органів прокуратури до тієї чи іншої гілки влади, а й ставлять питання про доцільність такого підходу, тобто віднесення прокуратури до якоїсь однієї із трьох загальновизнаних (законодавчої, виконавчої, судової) гілок влади.

Аналіз думок науковців  щодо місця прокуратури в державі  дозволив об’єднати їх у кілька груп. Так, представники першої групи (В. Бесарабов, Н. Дегтярьова, В. Ковальський, Н. Костенко В. Малюга, О. Михайленко, В. Рохлін, К. Скворцов, Ю. Скуратов, М. Шалумов, О. Шандула та інші) зазначають, що органи прокуратури не відносяться до жодної із гілок державної влади, оскільки не підпадають під класичне розуміння сутності та призначення законодавчої, виконавчої чи судової влади.