Проблеми та перспективи прокурорського нагляду за законністю досудового розслідування

В юридичній літературі під методикою прокурорського нагляду  розуміють сукупність організаційних, тактичних і технічних методів, прийомів та засобів, які застосовуються прокурорами для ефективного здійснення нагляду з метою виявлення і попередження порушень закону й обставин, що їм сприяють⁵¹.

Прийоми ґрунтуються на законах та інших нормативних актах, підбираються для конкретної ситуації під час практичної діяльності. Вони залежать від цієї ситуації, а також від рівня професійної підготовки прокурорського  працівника. Тому методика значною мірою є наслідком індивідуального, творчого підходу у кожній конкретній ситуації⁵².

Діяльність прокурора, спрямована на виявлення порушень законності під час вирішення заяв і повідомлень про злочини, поділяється на два основні етапи: виявлення  порушень закону під час перевірки органами дізнання і досудового слідства заяв та повідомлень про злочини; виявлення порушень закону під час прийняття посадовими особами рішень за заявами та повідомленнями про злочин.

  В. С. Зеленецький називає такі способи порушення закону при реєстрації заяв і повідомлень про злочини: 1) відмова заявникові у прийнятті інформації ї для реєстрації; 2) фізичне приховування прийнятих заяв, повідомлень від реєстрації; 3) реєстрація прийнятої інформації в неповному обсязі; 4) приховування від реєстрації окремих епізодів, фактів або співучасників злочинної  діяльності; 5) списання заяв і повідомлень до наряду канцелярії без прийняття за ними рішення передбаченому законом порядку; 6) умисне заниження небезпечності діянь , які повідомляється заявником, із  наступною їх  кваліфікацією як діянь, що не мають великої суспільної небезпеки; 7)прийняття за заявою або повідомленням незаконного рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за реабілітуючи ми  особу підставами (пункти 1, 2 ст 6 КПК); 8) незаконне спрямування джерел інформації в інші регіони на підставі надуманої їх належності іншим органам; 9) приховування заяв і повідомлень, які були повернуті з інших регіонів або органів, з реєстрації⁵³.

Найбільш типовими способами  укриття злочинів від обліку є  порушення оперативним черговим ВВС встановленого порядку реєстрації, коли замість прийому заяви та її реєстрації, зазначена посадова особа відправляє заявника до оперативних працівників або дільничних, які роз’яснюють  громадянинові усю “безперспективність” розшуку злочинця чи переконують  заявника не подавати заяву. Оскільки факт звернення громадянина ніде не фіксується, то дуже важко виявити таке порушення закону. Прокурор може встановити такі факти у разі одержання  відповідної інформації на особистому прийомі громадян, при вивченні кримінальної справи тощо.

У деяких випадках випадках наприкінці місяця, кварталу, півріччя, року заяви та повідомлення про злочини необґрунтовано направляються в інший орган, а коли вони через деякий час повертаються, то їх включають у статистичні звіти наступного звітного періоду.

Іноді посадові особи  органів внутрішніх справ до порушення  кримінальної справи, щоб одержати необхідну інформацію, проводять допити свідків, але не ставлять дату проведення слідчої дії, а в разі порушення кримінальної справи заповняють відсутні в протоколі реквізити і таким чином імітують проведення слідчих дій⁵⁴.

Статистика свідчить про невпинне зростання в Україні виявлених прокурорами фактів укриття від обліку злочинів. Так, якщо у 1993 році таких злочинів було поставлено на облік 13,6 тис., то у 2002 році – вже 21,8 тис. злочинів.

Щорічно внаслідок прокурорського втручання ставиться на облік велика кількість прихованих злочинів, порушуються багаточисельні кримінальні справи навіть у випадках, коли перспектива розкриття злочинів вельми проблематична; винні працівники силових структур притягуються до дисциплінарної і навіть кримінальної відповідальності. Як зауважив прокурор Харківської області В. В. Кривобок: «Існування такої практики значною мірою зумовлено недосконалістю діючого законодавства про порядок приймання, реєстрації, перевірки і вирішення заяв і повідомлень про злочини»⁵⁵.

Григорій Середа виділяє  специфіку прокурорських перевірок  додержання законів під час вирішення  заяв і повідомлень про злочини  передбачає діяльність прокурора у таких напрямах⁵⁶.

По-перше, - безпосереднє вивчення представлених прокурору  заяв і повідомлень про скоєні або підготовлювані злочини, протоколів явки громадян з повинною, публікацій у пресі й рапортів відповідних службових осіб про безпосереднє виявлення ознак злочину, а також всіх прикладених до названих джерел інформації документів і матеріалів, отриманих у процесі перевірки інформації про злочини.

Під час вивчення вказаних джерел інформації прокурор повинен  насамперед з'ясувати, коли саме подане конкретне джерело інформації й коли воно фактично надійшло до чергової частини, режимно-секретного підрозділу (канцелярії) або іншої служби органу дізнання чи слідства. Зробити це можна шляхом зіставлення дат підпису заяв, повідомлень, інших джерел інформації про злочини з датами їх реєстрації  в облікових книгах.

Зіставлення дат дає  можливість не тільки з'ясувати часові витрати чергової частини на організацію перевірки й вирішення названих джерел інформації конкретними виконавцями, а й виявити причини та умови, що перешкоджають діяльності чергової частини, дотриманню строків роботи з заявами и повідомленнями про злочини.

Наступний елемент перевірки  пов'язаний із вивченням змісту заяв або повідомлень, всіх долучених до них документів з метою з'ясування правової особливості діяння, наявності чи відсутності в ньому ознак конкретного злочину, можливості (або неможливості) прийняття за наявними документами відповідного рішення.

По-друге, — аналіз обліково-реєстраційних записів у журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини (далі - ЖРЗПЗ). Журнал реєстрації заяв і повідомлень про скоєні або підготовлювані злочини є основним обліково-реєстраційним документом, на основі якого організується робота з перевірки й вирішення інформації про злочини, що надійшла, складається й корегується статистичний звіт. Форма та зміст реквізитів відповідних граф журналу встановлені Інструкцією про порядок приймання, реєстрації га розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 14 квітня 2004 року № 400. Належне їх заповнення є обов'язковим.

І хоча правильність ведення  такого журналу не є предметом  прокурорського нагляду, його вивчення прокурором уможливлює виявлення фактів порушення законів при прийманні, реєстрації, перевірці й вирішенні заяв, повідомлень, іншої інформації про Злочини й, враховуючи це - забезпечення встановлення причин і умов, що сприяли їх порушенню.

Вивчення записів у  зазначеному документі сприяє виявленню допущених органами дізнання та слідства порушень закону при прийманні, реєстрації, перевірці й вирішенні  заяв та повідомлень про  злочини тільки в тому випадку, якщо прокурор має достатні знання про специфіку методичних правил, які застосовуються при реєстрації отриманої інформації в ЖРЗПЗ. Для цього він має знати зміст реквізитів усіх його граф, порядок і обсяг їх заповнення відповідними посадовими особами.

По-третє, - зіставлення  вивчених джерел інформації про злочини з ЖРЗПЗ.

У процесі такого зіставлення  можуть бути виявлені заяви й повідомлення, не зареєстровані у вказаному журналі. Такі факти повинні кваліфікуватися як приховування названих джерел інформації від реєстрації з метою приховування злочинів від обліку. В зв'язку із цим прокурор повинен дати вказівку органу дізнання зареєструвати приховані заяви й повідомлення в ЖРЗПЗ, а також з'ясувати всі обставини цієї негативної діяльності, встановити осіб, причетних до неї, причини й умови, що сприяли навмисному порушенню закону, і вжити заходів до покарання винних й усунення зазначених причин та умов.

У деяких випадках для  з'ясування усього комплексу питань, пов'язаних із приховуванням джерел інформації про злочин від реєстрації, прокурор повинен відібрати пояснення не тільки в чергового, його помічника, особи, якій доручено перевірити й вирішити дане повідомлення чи заяву, а й у членів слідчо-оперативної групи, що виїжджала на місце події.

При порівняльному аналізі  прокурор іноді встановлює, що перевірка  заяви або повідомлення про злочин доручена конкретному оперативному працівнику міліції, але роботу фактично виконували інші особи. І не зрозуміло, на якій підставі вони здійснювали перевірку даної заяви або повідомлення. У цьому зв'язку одержати необхідну інформацію про виявлене протиріччя необхідно в тієї посадової особи, яка написала резолюцію про перевірку заяви або повідомлення. Звичайно, відповідні пояснення повинні бути відібрані прокурором й в усіх інших осіб, причетних до роботи з даним джерелом інформації про злочин.

По-четверте, — дослідження  в органі дізнання та досудового слідства анонімної інформації про злочини. Вона може виявитися як помилковою, так і достовірною. З огляду на цю обставину її не слід ігнорувати.

У п. 3.2. Інструкції МВС  України передбачено правило, відповідно до якого анонімні листи, що містять відомості про вчинений або підготовлюваний злочин, у ЖРЗПЗ не реєструються, а передаються в підрозділи, які займаються ОРД, для використання їх при розкритті або попередженні злочинів. У цих підрозділах таке джерело інформації має бути обов'язково зареєстроване. Під час перевірки прокурор повинен звертати увагу на виконання такого правила, оскільки його дотримання дає можливість не тільки розкрити злочин, а й попередити настання більш шкідливих, небезпечних як для окремих осіб, так і для суспільства наслідків.

По-п'яте, — вивчення виділених згідно з ст. 26 КПК України кримінальних справ. Ця обставина має спонукати прокурора до всебічного вивчення причин виділення матеріалів із кримінальної справи, визначення правових наслідків, які в результаті таких дій настали, з'ясування руху цих матеріалів та фактичного їх місцезнаходження.

По-шосте, — перевірка  матеріалів адміністративної практики. Питання про відповідальність громадян за вчинення адміністративних правопорушень  вирішується на підставі та в порядку, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України). З практики відомі випадки, коли деякі органи дізнання та досудового слідства занижують рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння і, кваліфікуючи його як адміністративне правопорушення, прагнуть у порушення закону звільнити» ту або іншу особу від кримінальної відповідальності. При здійсненні перевірок особливо корисними можуть виявитися відомості, що містяться в самому протоколі про адміністративне правопорушення. Вивченню підлягають також справи про адміністративні правопорушення.

По-сьоме, — аналіз повідомлень, отриманих прокурором з установ, підприємств і організацій. Прокурор повинен перевірити насамперед, чи було відомо правоохоронним  органам  про дані злочини, а також, чи відповідає змісту повідомленої інформації прийняте відповідним органом рішення. Для цього прокурору потрібно звернутися до матеріалів про відмову в порушені кримінальної справи або перевірити за журналом реєстрації вихідної несекретної кореспонденції, чи не спрямовані вони в інші правоохоронні органи, утому числі й в інші регіони.

По-восьме, — перевірка  обставин затримання осіб органами внутрішніх справ також дає змогу виявити порушення порядку реєстрації та вирішення повідомлень про злочини. Результативним може виявитися вивчення інформації в документації чергових частин Міністерства з надзвичайних ситуацій України, беручи до уваги невідпрацьований механізм їх взаємодії з органами внутрішніх справ у питаннях, пов'язаних із реєстрацією й передачею повідомлень про злочини. Під час прокурорської перевірки корисною буде також інформація, отримана з: банків - про факти виявлення підробки грошових знаків; страхових організацій - про звернення з питань виплати страхових сум у зв'язку із викраденням майна, замахом на життя й здоров'я громадян; позавідомчої охорони - про спрацювання охоронної сигналізації й перевірку цих сигналів; паспортно-візових служб - про втрату паспортів тощо.

В юридичній літературі справедливо вказується, що перевірка  заяв і повідомлень про злочини є процесуальною діяльністю. Вона розпочинається з надходження у відповідний державний орган достатніх даних про злочин у визначеній кримінально-процесуальним законом формі. Тому процесуальна діяльність із розгляду заяв та повідомлень про злочини є не чим іншим, як доказуванням, а одержувані в її процесі фактичні дані, на яких ґрунтуються прийняті рішення, - доказами⁵⁷. У цьому зв'язку в КПК України мають бути сформульовані відповідні процесуальні положення.

За підсумками перевірки законності прийняття, реєстрації та вирішення заяв і повідомлень про злочини прокурор може застосовувати такі засоби прокурорського реагування, як: скасування незаконних рішень органів дізнання і досудового слідства; надання вказівок щодо реєстрації інформації про скоєний злочин; вжиття заходів до фактичного відновлення порушених прав фізичних осіб, інтересів юридичних осіб; притягнення до відповідальності винних посадових осіб; сприяння особам відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними діями посадових осіб тощо.

Належна організація  й методика прокурорського  нагляду  за законністю вирішення заяв  і  повідомлень про злочини –  необхідна умова ефективності наглядової діяльності прокурора в наступних  стадіях кримінального процесу⁵⁸.

Було сформульовано пропозиції щодо прийняття Закону України «Про порядок прийняття, реєстрації, перевірки та вирішення заяв, повідомлень і іншої інформації про злочини», а також щодо внесення змін у КПК, які мають як теоретичне, так і практичне значення. Зокрема, пропонувалося доповнити КПК України спеціальною нормою, що визначала б порядок і засоби перевірки заяв (повідомлень) про злочини,  а також передбачити процесуальний порядок санкціонування прокурором затримання порушення кримінальної справи на термін понад добу,  короткочасний арешт та інші процесуальні дії на цій стадії, але ці проблеми і по сей день залишаються невирішеними.