Сутність та види консалтингових послуг в системі фінансового менеджменту

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ВИКОРИСТАННЯ КОНСАЛТИНГУ  В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

1. Сутність та види  консалтингових послуг  в системі фінансового менеджменту

 

 

Одна з найважливіших  характеристик підприємства – його фінансова стабільність. Цей параметр показує не тільки рівень раціональної організації всього виробництва, але і ступінь залежності компанії від кредиторів та інвесторів. Тому, навряд чи в Україні сьогодні знайдеться підприємство, яке не націлене досягнути фінансової стабільності на як можна довшу перспективу.

Консалтінг у фінансовому  менеджменті – це консультації в  галузі виробничих відносин, пов’язані  з оптимізацією використання фінансових ресурсів та забезпечення максисального  прибутку власникам підприємства.

Фінансові процеси – це всі надходження грошових коштів та всі виплати що здійснюються.

Фінанси підприємств  забезпечують крогообіг основного та оборотного капіталу, взаємовідносини з державними органами, податковою системою, банками та кредитними установами, страховими компаніями та ін.

Консалтінг у фінансовому  менеджменті можливо поділити на дві основні підгалузі:

-фінансовий аналіз –  оцінка фінансово-економічного стану  та є пасивним інструментом  для накопичення та аналізу  інформації

-управління фінансами,  як складова частина процесу  управління - це активний метод  впливу на об’єкт(реструктуризація фінансове оздоровлення та ін.).

Одним із головних чинників дієвості фінансового ринку є розвиток таких фінансових посередників  як фінансові консультанти. На даний час в Україні вже працюють компанії, сферою діяльності яких є фінансове консультування. Сам інститут фінансових консультантів перебуває у стадії становлення. Для нього є характерною відсутність необхідних законодавчих підстав діяльності,  розвиненої культури інвестування, державної підтримки, програм підготовки та навчання кваліфікованих фахівців.

В сучасному українському суспільстві назріла потреба  вироблення якісно нового комплексного підходу до врегулювання діяльності фінансових консультантів. Український фінансовий ринок належить до тих ринків, що перебувають в процесі становлення. Законом України  «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02.06.11. N3462-VI ч.1 ст. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01. N2664-III було визначено поняття посередницьких послуг на  ринках  фінансових  послуг, якими є діяльність юридичних осіб  чи  фізичних осіб - підприємців,  що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки,  укладення та виконання (супроводження) договорів  про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг,  інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», професійними учасниками фондового ринку можуть бути лише юридичні особи. Крім того, вищезгаданий закон закріплює принцип обов’язковості  ліцензування професійної діяльності  на фондовому ринку в ч. 3 ст.16, відповідно до якої  професійна  діяльність  на  фондовому  ринку  здійснюється виключно  на підставі ліцензії,  що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.  Це дає підстави стверджувати, що на ринках фінансових послуг для фізичних осіб поки що не вважаються професійною діяльністю на фондовому ринку, а отже не потребують отримання ліцензії. З іншої сторони фінансові консультанти мають здійснювати свою діяльність на професійних засадах. Фінансове консультування вимагає  професійних знань і навиків, якими, зазвичай, не володіють штатні спеціалісти не фінансових компаній. Слід також зазначити, що окремі учасники фондового ринку вправі надавати консультування, експертно-інформаційні послуги та інші посередницькі послуги додатково до свого основного виду діяльності. Зокрема, під час здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів КУА вправі надавати консалтингові послуги з питань функціонування фондового ринку, інвестиційної діяльності та управління активами з врахуванням принципу виключності професійної діяльності на фондовому ринку.

Консультації в області  економіки і фінансів необхідні  для прийняття грамотних стратегічних та оперативних рішень, а також оптимізації фінансової структури організації. Послуги фінансового консультування можуть знадобитися для вирішення наступного комплексу завдань: 
          -фінансовий аудит;

-залучення інвестицій;

-аналіз перспектив розвитку і актуальних можливостей бізнесу;

-оцінка доцільності капіталовкладень;

-оптимізація фінансової діяльності;

-реструктуризація доходів і витрат;

- оцінка перспектив розвитку та реальних можливостей компанії;

-експертиза доцільності фінансових вкладень;

-реструктуризація та оптимізація фінансової діяльності. 
          Консультаційні фінансові послуги можуть бути корисні при плануванні та проведенні операцій з нефінансовими активами підприємства. Для підвищення ефективності роботи фінансових структур підприємства пропонується: 
          -сприяння у залученні фінансових ресурсів;

-експертна оцінка пропозицій інвесторів;

-управління фінансовими активами;

-аналіз ефективності фінансових рішень;

-оцінка вартості бізнесу;

-розробка ефективної системи керування бізнесом;

-експертна оцінка інвестиційної стратегії підприємства. 
          Консультаційні фінансові послуги допоможуть домогтися підвищення ефективності бізнесу в тому випадку, якщо замовник чітко формулює цілі і завдання зміни фінансової структури організації. У свою чергу, фахівці, які надають фінансові послуги, повинні надати не тільки докладний звіт про виконану роботу, але і вказати конкретні результати, які можуть бути отримані при виконанні рекомендації (наприклад, збільшення прибутку в процентному співвідношенні). 
        Професійні послуги фінансового консультування дають можливість реально оцінити економічні показники підприємства і намітити стратегічні цілі його розвитку. Виявлення сильних і слабких сторін фінансової політики дозволяє оптимізувати кругообіг грошових мас і змоделювати нову фінансову структуру компанії. Підсумком роботи стане створення нової, більш ефективної системи управління бізнесом.

Послуга фінансового консалтингу  включає:

-розробка та впровадження  схеми ведення господарської  діяльності;  
            -оптимізація системи діяльності та оподаткування.

Виходячи з функцій  фінансів підприємств (формування фінансових ресурсів, їх розподіл і використання; контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів) можна виокремити три основні функціональні блоки фінансового менеджменту (рис.1.1): фінансування; оптимізація вкладення коштів в інвестиційну та операційну діяльність (управління активами); фінансовий контролінг. В англосаксонській фінансовій літературі в контексті функціональних завдань фінансового менеджменту досить часто розрізняють два основні напрями діяльності: фінансовий контролінг та управління грошовими потоками (Cash-менеджмент). Cash-менеджмент (Treasury Management) включає управління залученням і використанням фінансових ресурсів (відповідно фінансування та управління активами). До основних завдань Cash-менеджменту належать такі:

- планування платоспроможності та показників ліквідності;

-прибуткове вкладення тимчасово вільних грошових коштів;

-управління дебіторською та кредиторською заборгованістю;

-управління фінансовими вкладеннями;

-управління валютними ризиками.

Про незадовільне управління грошовими потоками на підприємстві можна дійти висновків за такими ознаками: нестабільна платоспроможність; значні розміри залишків коштів на поточному рахунку; відсутність фінансового планування; збитки у вигляді курсових різниць; наявність простроченої дебіторської заборгованості тощо.

        Наведені на рис. 1.1 функціональні блоки фінансового менеджменту тісно пов’язані між собою і складають цілісну систему функцій фінансового менеджменту. Пріоритетним для фінансового менеджера є функціональний блок завдань, пов’язаний з фінансуванням підприємства, оскільки за відсутності фінансових ресурсів неможливим є виконання інших функціональних завдань, зокрема пов’язаних із здійсненням операційної та інвестиційної діяльності.

Разом з тим рішення  щодо залучення коштів слід приймати лише за наявності ефективних проектів їх використання та розрахунків потреби в капіталі. Позиції, які відображаються в балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та іншій звітності, повинні формуватися саме в процесі виконання фінансовим менеджментом підприєм-ства своїх функцій.

З цих позицій слід керуватися принципом узгодженості рішень щодо залучення та використання капіталу. В табл. 1.1 наведені параметри, які слід узгоджувати за прийняття відповідних рішень.

Узгодженню підлягають обсяги залучення та використання капіталу в розрізі окремих періодів, рентабельність інвестицій та вартість капіталу, а  також інвестиційні та фінансові  ризики.

 

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Фінансовий контролінг

Фінансування

Управління активами

•Формування оптимальної структури активів

• Оцінка ефективності інвестицій

• Формування інвестиційного портфеля

• Управління оборотними активами

• Управління формуванням  прибутку

• Управління дебіторською заборгованістю

• Управління соціальними фондами підприємства

 

• Фінансова стратегія

• Прогнозування

• Планування

• Бюджетування

• Фінансовий аналіз

• Координація

• Внутрішній консалтинг

• Методологічне забез-печення

• Внутрішній аудит

• Фінансовий контроль,ревізія

• Управління ризиками

• Забезпечення фінансово-економічною  інфор-мацією

• Investor Relations

•Залучення капіталу

• Зв’язок з інвесторами

• Зв’язок з кредиторами

• Фінансова структура  капіталу

• Забезпечення поточної ліквідності  та платоспроможності

• Управління розподі-лом  та використан-ням прибутку

• Управління креди-торською заборгова-ністю

• Дивідендна політика

• Investor Relations

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Функціональні блоки  завдань фінансового менеджменту

Рішення щодо реалізації інвестиційних  проектів слід приймати лише за умови  перевищення рентабельності інвестицій над вартістю залучення капіталу за наявності дійових інструментів управління ризиками.

 

Таблиця 1.1

Параметри узгоджування управлінських рішень

Інструменти

Фінансування

Інвестування

Параметри

Бюджетування, фінансове  планування

 

Величина капіталу

 

Потреба в засобах 

 

Обсяг, терміни 

 

Аналіз затрат і прибутків

 

Вартість капіталу

 

Рентабельність інвестицій

 

Рентабельність 

 

 

Управлінські 

 

Фінансові

 

Інвестиційні 

 

Ризики 

 

 

 

 Інструменти узгодження (координації) фінансових рішень, фінансове планування, контроль  за ефективністю освоєння капіталу, управління ризиками, пов’язані з функціональним блоком завдань «фінансовий контролінг», є свого роду сполучною ланкою між функціями залучення та використання фінансових ресурсів. У контексті забезпечення безкризової діяльності суб’єктів господарювання в теорії і практиці досить часто оперують поняттям «антикризовий фінансовий менеджмент». Антикризове управління фінансами – один із напрямів фінансового менеджменту, основним завданням якого є організація фінансової діяльності на підприємстві з урахуванням можливостей профілактики та подолання фінансової кризи. Антикризовий фінансовий менеджмент значною мірою повинен спиратися на функціональний та методологічний інструментарій контролінгу, а також враховувати вимоги законодавства про банкрутство. Особливий акцент у процесі організації антикризового менеджменту робиться на впровадженні ефективних методик прогнозування банкрутства та інструментів попередження фінансової кризи. Можна виокремити три основні блоки проблем, з якими стикаються фінансові служби за організації антикризового менеджменту:

а) прогнозування банкрутства та оцінка санаційної спроможності підприємства;

б) проблематика фінансування;

в) вибір найпріоритетніших напрямків використання обмежених фінансових ресурсів.

Прийняття правильних рішень ускладнюється, з одного боку, наявністю  багатьох альтернатив під час  вибору методів прогнозування банкрутства, джерел залучення фінансових ресурсів і напрямків їх використання, а  з іншого  значною кількістю  обмежувальних чинників: дефіцит  часу, високий рівень ризику. Саме цим і зумовлена складність організації дійового антикризового фінансового менеджменту.