Дослідження та удосконалення економічних методів мотивації персоналу підприємства

Система Ракера базується на формуванні преміального фонду залежно від збільшення умовно-чистої продукції в розрахунку на один долар заробітної плати. Застосування цієї системи передбачає встановлення так званого «стандарту Ракера» — частки фонду оплати праці в обсязі умовно-чистої продукції, яка визначається як середня величина за кілька останніх років.

Розмір преміального фонду визначається так: фактичний  обсяг умовно-чистої продукції помножують на «стандарт Ракера». З розрахованої величини виключається фактично виплачена працівникам заробітна плата. Сума, що залишилась, розглядається як результат підвищення ефективності виробництва і значна її частка спрямовується на преміювання персоналу. При визначенні розміру премії конкретних працівників до уваги беруться переважно якісні показники їх діяльності.

Характерна особливість  сучасних систем стимулювання на Заході — повсюдне поширення заохочення нововведень. Так, на більшості західноєвропейських фірм формуються преміальні фонди за створення, освоєння й випуск нової продукції, їх розмір пов'язується з приростом обсягу продажу нової продукції, її питомою вагою в загальному обсязі виробництва тощо. Так, у німецькій фірмі «Сіменс» діє норматив, згідно з яким не менше 25% обсягу продажу має припадати на нову продукцію. Дотримання цього нормативу та фактичне підвищення частки нової продукції в загальному обсязі продажу є підставою для створення фонду стимулювання нововведень і збільшення його абсолютних розмірів.

Широко використовується преміювання за створення нової  продукції у відомій компанії «Фіат». Тут, починаючи з середини 80-х років під гаслом «Ризик—відповідальність—винагорода» проходила перебудова системи преміювання, а саме: підвищення дійовості стимулювання за створення нових зразків продукції. Нею охоплено і триста найвищих менеджерів. При цьому поширилося застосування так званих «відкладених премій». Це означає, що за створення нової продукції встановлюються премії для персоналу, залученого до процесу нововведень, але виплата їх відкладається на фіксований термін, наприклад, на один чи два роки. Після закінчення цього терміну попередньо встановлений розмір премії коригується на коефіцієнт від 0 до 1,4 залежно від «поведінки» нової продукції на ринку, оцінки її споживачем та комерційних результатів від продажу цієї продукції.

Підкреслимо, що система «відкладених премій»  є надбанням не тільки компанії «Фіат», вона знайшла застосування в різноманітних варіантах на ряді фірм ФРН, Франції, Англії та інших країн. У Франції, наприклад, працівникам багатьох підприємств залежно від якості та ефективності праці нараховується щорічна премія, яка виплачується лише через п'ять років. Протягом цього часу винагорода зберігається на банківському рахунку, проценти на неї не підлягають оподаткуванню, що створює додаткову заінтересованість у роботі на підприємстві. [9, с 175-181 ]

Висновок  до першого розділу.

На основі розглянутих теоретико-методологічних положень переконуємось в тому, що мотивація праці – запорука успішного розвитку підприємств та економіки, а зарубіжний досвід матеріальної мотивації персоналу заслуговує на увагу, та широке практичне застосування. Однак необхідно зважати й на те, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції, власний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринку.

Вище були розглянуті різні системи мотивації  праці і місце преміювання  в них, існуючі системи преміювання; були наведені методики організації різних систем преміювання та визначення їх ефективності; визначені сучасні тенденцій та проблеми організації систем  преміювання праці робітників.

Саме тому, пропонуємо у другому розділі  курсової роботи проаналізувати ефективність економічних методів мотивації працівників ВАТ „Енергія”.

РОЗДІЛ 2 
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ економічних методів ПРАЦІВНИКІВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНИЦІ ВАТ «ЕНЕРГІЯ»

2.1. Організаційно-економічна характеристика ВАТ  «Енергія» та перспектив його розвитку

Відкрите акціонерне товариство інжинірингово-виробниче  підприємство «Енергія» створене на Україні в м.Кривий Ріг у 1976 році як КБ «Енергія» з метою розробки і виробництва газотурбінних  двигунів різного призначення.

Виробнича діяльність  «Енергія» почалася випуском паливно-регулюючої апаратури - блоку паливних агрегатів БТА для газотурбінних двигунів.

Впродовж 80-х  років були розроблені газоперекачуючі  агрегати ГПА-10 і ГПА-10-1 потужністю 10 МВт, газотурбогенератори ГТГ-12 і  ГТГ-12В потужністю 12 МВт. Виробництво вказаних агрегатів здійснюється на ВАТ «Констар» і ВО «Зоря».

У середині 80-х  років за замовленням колишнього Мінсудпрома СРСР для енергоустановок  десантних кораблів на повітряній подушці  був створений газотурбогенератор спеціального призначення ГТГ-100 і налагоджено його серійне виробництво.

У 1987 році базовий ГТГ-100 піддався модернізації в частині заміни осецентробіжного компресора відцентровим і одержав  назву ГТГ-100К. У цій модифікації  він виробляється в даний час.

 На початок 2003 року випущено 146 газотурбогенераторів для десантних кораблів «Зубр» і «Мурена».

У 1992 році розроблений і  виробляється для блоково-комплектних  електростанцій і когенераційних установок  високопараметричний газотурбінний  двигун Д049 потужністю 2500 кВт і КПД 28% в простому циклі.

Двигун успішно працює в складі блокової електростанції «Соковка» (Росія), когенераційної установки р. Брно (Чехія), дослідної установки  на біопаливі фірми «Orenda» (Канада).

На конструктивній основі Д049 розроблена технічна документація газотурбінний двигун Д05 1 з вільною турбіною для ГПА-2,5.

Розроблена технічна документація на турбокомпресори ТК-280 для наддуву  двигуна 8РА4 фірми «Pielstick» великовантажного самоскида і ТК-42 дизеля тепловоза 1Д80Б.

З метою утилізації перепаду тиску природного газу був створений детандергенераторний агрегат ДГА-5000 потужністю 5,0 МВт і тиск на вході 1,2 МПа. Два такі агрегати успішно пройшли випробування і експлуатуються в даний час у складі комплексу на ТЕЦ-21 р. Москва (Росія). Ще один агрегат того ж типу введений в експлуатацію на Лукомльськой ГРЕС (Білорусь).

Для газорозподільних станцій  магістральних газопроводів були розроблені агрегати з тиском на вході 5,5 МПа  ДГА-6000 потужністю 6,0 МВт і ДР-15 потужністю 15 МВт.

Останнім часом розроблений і підготовлений до виробництва новий ряд турбодетандених агрегатів з тиском на вході 1,2 МПа: ТДА-2500, ТДА-4000, ТДА-6000 з потужностями відповідно 2,5, 4,0 і 6,0 МВт. Особливістю нових агрегатів є наявність механізму, що дозволяє розширити можливість роботи в діапазоні нерозрахункових режимів. Крім того, ТДА мають поліпшені технічні характеристики і більш зручні в експлуатації і ремонті. Поставка замовнику може виконатися як окремими блоками, так і комплектною електростанцією в блоково-модульному виконанні з готовністю «під ключ».

За завданням замовника  можуть бути виконані поставки турбодетандерних агрегатів на будь-які, економічно доцільні потужності ряду від 100 кВт до 6,0 МВт  для міських котельних, ТЕЦ, ТЕЦ  металургійних, хімічних підприємств і ряду потужностей 2,5 - 6,0 МВт з тиском на вході 3-3,5 МПа для газорозподільних станцій магістральних газопроводів.

На теперешній час підприємство, враховуючи багаторічний досвід, в стислі терміни може розробити і виготовити обладнання для енергосберігаючих технологій під певні параметри замовника, виконати шеф-монтажні і пусконалагоджувальні роботи на об’єкті експлуатації.

Розрахунки і конструювання  агрегатів ведуться із застосуванням  обчислювальної техніки на базі персональних комп'ютерів, об'єднаних в локальну мережу.

На ВАТ  «Енергія» виробництво оснащене широкою гаммою універсального і спеціального механічного устаткування, включаючи електрофізичну і електрохімічну обробки, дозволяючи здійснювати практично замкнутий цикл виготовлення енергетичного устаткування будь-якої категорії складності.

На сьогодні в Україні існує  обмежена кількість підприємств, які  займаються енергетичним машинобудуванням. Одним з них є ВАТ  “Енергія”  – провідний розробник і виробник газотурбінних двигунів середньої  потужності . Його основним конкурентом виступає Миколаївський ГП МПКГ “Зоря”-“Машпроект”, що виробляє набагато потужніші енергетичні установки основного призначення.

Договірна форма торгівельних зв’язків досліджуваного підприємства дозволяє постійно (стабільно) підтримувати комерційні зв’язки з такими споживачами, як: теплоелектростанції України та Росії, Хабаровський суднобудівний завод, державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового   та спеціального призначення “Укрспецекспорт”, AS “Alvigo” (Естонія, м. Талін).

Організаційна структура  характеризує ті просторові форми, в  яких відбувається діяльність та здійснюється процес виробництва чи управління. На підприємстві ВАТ  «Енергія» лінійно-функціональна  організаційна структура. Вона являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. Функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника.

Для аналізу ефективності роботи підприємства оцінюється фінансовий і техніко-економічний  його стан за 3 роки. Інформаційною базою для цього виступають відповідні форми фінансової звітності.

          В табл. 2.1. наведені техніко-економічні показники діяльності ВАТ  „Енергія”. Як  видно з табл. 2.1.  обсяги реалізованої і товарної продукції, зростають до 2005 року відповідно на 122,36% та 36,6%. Від 2005 до кінця 2006 року починають спадати обсяги товарної продукції на 1,56% , а розмір реалізованої продукції зростає на 1,67%. На ці показники вплинуло зростання замовлень на продукцію, і скорочення їх в 2006 році. Зростання обсягів товарної продукції зумовили зростання собівартості як реалізованої (34,15%та 21,6% по роках), так і товарної продукції (38,8% та 24,6%) на протязі 2004 - 2006 років. Хоча, собівартість товарної продукції у 2006 році дещо знизилася у порівнянні із 2005 роком (на 10,24%). Зростання собівартості можна також пояснити підвищенням цін на основні матеріали та покупні напівфабрикати постачальниками. При цьому зазначимо, що показник витрат на 1 грн. товарної продукції станом на 2006 рік складає 0,7 тис. грн., що є менше за попередній рік на 8,9%.

За  2005 рік  чистий збиток підприємства зменшився на 91,57%, а в 2006 році підвищився знову на 463,8% у порівнянні з 2005р. Такі тенденції результатів діяльності тісно пов’язані із змінами у ринковій кон’юктурі та із   змінами     у      динаміці попиту на продукцію ВАТ  «Енергія». Це ще раз підтверджує і те, що рентабельність продукції та рентабельність виробництва у своїх значеннях прямо пов'язані із відповідними значеннями чистого прибутку.

Таблиця 2.1.

Техніко - економічні показники діяльності ВАТ  "Енергія" за  2004-2006 роки