Рекомендації щодо реорганізації діяльності ТОВ «Багет»

У західних дослідженнях в області  стратегічного управління стратегічному аналізу (аудитові) надається велике значення. Він розглядається як один із трьох фундаментальних етапів стратегічного планування (разом із цілеполаганинм і стратегічним вибором). Проводяться спеціальні дослідження в області зовнішнього ділового навколишнього середовища.

Вітчизняні економісти також не заперечують необхідність стратегічного  аналізу (діагностики) підприємства як необхідного елемента системи  планування його розвитку, хоча й розглядають його в трохи усіченому варіанті. Так, Г.Я. Киперман пропонує проводити діагностику підприємства по наступних чотирьох розділах: аналіз виробничої діяльності; аналіз інвестиційної діяльності; аналіз соціального розвитку підприємства; фінансові показники діяльності, висновки й пропозиції. При цьому основний натиск робиться на дослідження ресурсного потенціалу підприємства, а вплив зовнішнього ділового навколишнього середовища визначається опосередковано. Представляється, що таке розуміння процедури стратегічного аналізу обумовлено двома причинами.

По-перше, що існувала протягом десятиліть практика планування на підприємствах  в умовах директивного управління орієнтувала фахівців первинної господарської ланки насамперед на аналіз його господарської діяльності й пошук резервів підвищення ефективності виробництва, а зовнішні умови функціонування економіки досить жорстко задавалися вищими органами. В умовах ринкової економіки ситуація кардинально змінилася. Підприємству, що діє в умовах невизначеного ринку, необхідна інформація про стан справ і перспективи функціонування як на макрорівні, так і на рівні регіонального й галузевого розвитку. Без цього ефективно використати свій ресурсний потенціал неможливо.

Однак інерція мислення фахівців відділів планування й керівників підприємств так велика, що реалізуються старі, перевірені роками підходи, адаптовані до сучасних умов господарювання.

По-друге, сама ринкова інфраструктура, перебуваючи ще в стадії формування, не може забезпечити підприємство необхідною й достовірною інформацією. Тому фахівці в області планування на підприємстві змушені займатися пошуком інформації самостійно, одержуючи її в «усіченому» варіанті з різних джерел, дуже обережно ставлячись до її вірогідності. Економічна нестабільність національної економіки також не сприяє точності вироблюваних прогнозних розрахунків. Проблема стратегічного аналізу діяльності підприємства вимагає свого рішення як у методологічному, так і практичному плані. При цьому, пропонуючи ряд методологічних принципів організації стратегічного аналізу первинного суб'єкта ринкових відносин національної економіки, ми виходимо з наступних положень:

Стратегічний аналіз підприємства складається із двох самостійних  етапів: аналізу зовнішнього ділового навколишнього середовища й аналізу ресурсного потенціалу первинної господарської ланки (внутрішніх можливостей). Природно, що ці два етапи взаємозалежні між собою, тому що результат стратегічного аналізу є синтезом висновків, отриманих на кожному із цих етапів, однак мети дослідження й інформаційна база дозволяють розглядати їх відокремлено.

Пропозиції засновані на дослідженнях західних фахівців в області стратегічного  управління, адаптованих до умов вітчизняної економіки. При цьому ставиться завдання побудови деякої «ідеальної моделі», що дозволяє, по-перше, керівникам підприємства й фахівцям в області планування представити процес стратегічного аналізу системно, відповідно до ринковим умовам господарювання; по-друге, висунути вимоги до ринкової інфраструктури з розрахунку необхідних показників і проведенню аналітичних досліджень із проблем, що конкретно цікавить первинну господарську ланку.

Процедура стратегічного аналізу  і його кожного етапу вимагає  подальшого пророблення до методологічних рекомендацій, що забезпечують впровадження даного елемента стратегічного управління в практику планової роботи вітчизняних підприємств в умовах ринкових відносин господарювання.

Аналіз зовнішнього  середовища

Під зовнішнім діловим навколишнім  середовищем розуміється сукупність соціально-еколого-економічних факторів, що впливають на підприємство й роблять вплив на ефективність його функціонування. При цьому, описуючи природу зовнішнього ділового навколишнього середовища, особливо звертають увагу на її динамізм і складність.

Рівень динамізму зовнішнього  ділового навколишнього середовища зв'язаний зі швидкістю й частотою змін. Складність її, у свою чергу, може бути результатом впливу різних факторів, серед яких найважливішими є:

• деяка «диверсифікованість» впливу навколишнього середовища (наприклад, вихід на зовнішній ринок, де діє інше законодавство, існують інші споживчі смаки, конкурують інші фірми й т.д.);
• недолік знань про зовнішнє ділове навколишнє середовище;
• взаємодія й взаємовплив окремих факторів, що створюють «системний ефект», що не може бути вивчений по окремих елементах.

Аналіз динамізму й складності зовнішнього ділового навколишнього  середовища дуже важливий при виборі методів дослідження. Очевидно, що зі збільшенням динамізму й складності змінюється роль формалізованих методів прогнозування й підвищується роль неформальних експертних оцінок і прогнозів.

Зовнішнє ділове навколишнє середовище звичайно підрозділяють на загальну (далеку) і специфічну (ближню).

Аналіз загального навколишнього  середовища містить у собі економічні, соціополітичні й технологічні прогнози (так називана система PEST) для визначення довгострокових можливостей підприємства в умовах прогнозованих збурювань середовища. За рубежем прогнози розробляються державними установами, суспільними (неприбутковими) організаціями й приватними фірмами, що займаються консалтинговою діяльністю. Наявність декількох прогнозів по певній темі дослідження, виконуваних незалежно друг від друга різними організаціями, дозволяє підприємству одержати більше повну інформацію й прийняти більше достовірне рішення.

У нашій країні організація таких  центрів консалтингової допомоги, пов'язаних з розробкою зазначених прогнозів, повинна розглядатися як одне із завдань  ринкової інфраструктури, що дозволяє компенсувати елементи стихійності ринку й зробити розвиток національної економіки більше стійким.

Економічне середовище

Економічне середовище є першим і найважливішим компонентом  аналізу загальної (далекої) навколишнього  середовища. В умовах ринкової економіки  аналіз економічного середовища містить у собі прогнози зміни економіки, виражені в показниках інфляції, рівня зайнятості, циклів ділової активності, грошового обігу й т.д. Найбільше агрегірованим показником, використовуваним у прогнозах, є валовий національний продукт.

Одним з найважливіших питань, що підприємству необхідно виділити в аналізі економічного середовища, є наступний: «На якій стадії циклу ділової активності перебуває національна економіка в даний момент і коли наступає наступна стадія циклу?»

Сполучення отриманих даних з характеристикою циклу розвитку галузі й підприємства дозволить вибрати найбільш ефективну стратегію, що враховує не тільки потенційні можливості самого підприємства, але й аспект економічних факторів, що впливають на його розвиток.

Цикл ділової активності (дно економічного циклу, розширення, пік, спад ділової активності) є предметом пильного вивчення економістів. Важливим при прогнозі циклу ділової активності вважається не тільки визначення тривалості етапу в часі й величини змін, але й настання «крапки перегину» (піка або дна економічного циклу). Останнє порозумівається тим, що кожний етап ділової активності характеризується своїми, тільки йому властивими особливостями поводження економіки. Це стосується росту ВНП, рівня зайнятості, купівельної спроможності господарських об'єктів і населення, інфляції, ставки позичкового відсотка, грошового обігу й т.д. Тому, знаючи «крапку перегину» у циклі ділової активності, підприємство може вчасно підготуватися до змін в економічному середовищі й використати надані можливості або шукати способи компенсації наступаючих негативних явищ.

Крім циклу ділової активності для підприємства важливим є з'ясування державної економічної політики в розрізі вдосконалювання господарського механізму, особливо в області податків і кредиту, держзамовлень на продукцію й державні інвестиції.

Вже відзначалося, що стратегічне  планування можливо лише в умовах щодо стабільного господарського механізму. Аналогічно, в умовах великої економічної  невизначеності прогнози економічного середовища не можуть бути досить надійними й це повинне враховуватися при прийнятті стратегічних рішень.

Соціополітичне середовище

Політична стабільність держави є  одним із ключових факторів, що дозволяють знизити ризик розвитку підприємства в рамках вироблених стратегічних рішень. Від законотворчих органів потрібне створення повної й несуперечливої системи законів з питань економічної діяльності, що не піддаються корінному перегляду кілька разів протягом року.

Крім прогнозу політичної обстановки в країні підприємство зацікавлене в одержанні інформації про перспективи державного регулювання в таких областях, як:

• соціальна захищеність населення;
• зовнішня торгівля;
• політика ціноутворення;
• екологічні заходи;
• охорона праці й здоров'я трудящих;
• накладення обмежень на виробництво того або іншого продукту шляхом контролю його якості.

Останнім часом велика увага  стала приділятися соціокультурним  факторам, що впливають на ефективність функціонування підприємства. Причому  вони розглядаються як у національному, так й у регіональному розрізах. Зв'язано це з наступними обставинами.

Посилення конкуренції між товаровиробниками  й відповідно диференціація товарів  по групах споживачів вимагають більше детального вивчення останніх. товарів  по групах споживачів вимагають більше детального вивчення останніх. Очевидно, що на споживчі смаки накладають відбиток не тільки економічні міркування, але й національні, утворювальні, демографічні й кліматичні ознаки. Саме вони стають об'єктами вивчення, аналізу й прогнозування.

З іншого боку, інвестування, спрямоване на розширення виробництва, створення нових заводів і сервісних центрів, також прямо пов'язане із соціокультурними факторами, тому що залежить від освітнього рівня населення, національних особливостей з погляду суспільного подолу праці, а також інших факторів.

У зв'язку із цим пропонуються наступні характеристики, досліджувані як соціокультурний  аспект:

• Демографічні ознаки населення.
• Розподіл доходів по групах населення.
• Соціальна мобільність суспільства.
• Зміна в стилі життя, включаючи національні традиції й підвалини.
• Відношення до роботи й відпочинку.
• Рівень утворення населення.
• Рівень споживання товарів і послуг.

Дані характеристики звичайно важко  піддаються кількісному виміру, тому аналіз проводиться й представляється  у вигляді аналітичної записки.

Технологічне середовище

Технологічне середовище аналізується за допомогою науково-технічного прогнозу, що на даному етапі переслідують три  мети:

Прогнозує науково-технічні тенденції  в науках, що ставляться до даної  галузі виробництва (можливість технологічного прориву, виникнення товару із принципово новими якостями й т.д.).

Прогноз є основою для визначення стратегії підприємства в області  НДОКР (розмір бюджету на НДОКР, структура  бюджету; створення власної дослідницької  бази, спільна з іншими фірмами наукове пророблення, закупівля ліцензій і т.д.).

Порівняння своїх можливостей  з можливостями конкурентів з  погляду технічного рівня виробництва  й науково-технічного рівня виробів, що випускають.

При проведенні технологічного аналізу  й складанні прогнозу загальної (далекої) навколишнього середовища використаються наступні характеристики:

1) державні витрати на НДОКР;

2) вибір пріоритетів держави  й фінансово-промислових груп  на певних напрямках технологічних  зусиль;

3) нові відкриття й винаходи (національні й світові);

4) швидкість передачі технологій (довжина ланцюжка «дослідження - виробництво»);

5) швидкість виходу продукції  на ринок (тривалість перших  стадій життєвого циклу виробів).

В умовах твердого централізованого управління й директивного планування аналіз навколишнього середовища не був потрібний, тому що підприємству за допомогою спущеного зверху плану визначалися й умови виробництва продукції, і сама номенклатура виробленої продукції, і способи її реалізації. В умовах ринкової економіки аналіз навколишнього середовища дозволяє підприємству діяти більш ефективно, заздалегідь готуючись до можливих негативних змін і прагнучи максимально використати позитивні тенденції народногосподарського розвитку.