Сучасний менеджмент

     групування;

     балансовий  метод;

     індексний метод.

     Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

     Відносні  величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

     Наприклад, цілком зрозуміло, що вираз: "Підприємство № 1 у 2010 р. одержало 2,5 млн. грн. прибутку, а підприємство. №2 — 0,6 млн. грн. прибутку" має незрівнянно менше аналітичне значення, ніж вираз:

     "Підприємство. № 1 за 2010 р. одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу". Те ж саме можна сказати про вирази: "У 2010 р. підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн." і "Випуск продукції підприємства у 2010 р. становив 82,4% до обсягу продукції за 2009 р." і т. ін.

     Середні величини — це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що змінюються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників.

     Наприклад, ніякі аналітичні висновки не можуть бути зроблені, якщо є дані про фактичні місячні заробітки 2593 працівників  підприємства А за 12 місяців року і 429 працівників підприємства Б  за ті самі 12 місяців року. Лише підрахувавши середньомісячні заробітки на одного працюючого на цих підприємствах (наприклад, вони становили 1000 і 1200 грн.), можна робити певні висновки і використовувати ці дані для аналізу інших економічних показників.

     У фінансово-економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини:

     середня арифметична проста;

     середня арифметична зважена;

     середня хронологічна;

     середня квадратична.

     Порівняння  — дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі. Саме з нього, звичайно, розпочинається розв’язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі застосовуються такі порівняння:

     явищ, показників у динаміці, тобто з  аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

     даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

     звітних даних з середніми (у межах  підприємства, галузі, держави в  цілому, розвинених країн);

     просторові  порівняння з даними роботи інших підприємств.

     Основна умова ефективності застосування прийому  порівняння (і водночас одна з найскладніших  задач фінансово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з’являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базуються на порівнянні.

     Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і тарифів.

     Побудова  рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника  у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають  змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Прикладом рядів можуть служити такі дані фінансово-господарської діяльності промислового підприємства за період 2004—2010 рр. (табл. 2.1).

     Таблиця 2.1

     Аналіз  показника в часі (динаміці)

Рік	Статутний фонд у зіставних цінах на кінець відповідного року, тис. грн..	Ланцюгові темпи  зростання обсягу випуску продукції, %	Середньорічна заробітна плата одного працівника за зіставною оцінкою, грн.
2004	3420	100,0	2339
2005	3577	100,6	2501
2006	3949	103,7	2775
2007	2855	86,9	2254
2008	3270	90,4	1968
2009	4600	97,6	2043
2010	4925	98,2	2256

 

     Вже просте прочитання й осмислення даних, представлених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків.

     Вони, однак, можливі, якщо витримується основна  умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів  динаміки, — йдеться про зіставність  усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перерахування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

     Балансовий  метод аналізу — це відображення й аналіз кількох (найчастіше — двох) груп взаємопов’язаних і взаємоврівноважених  економічних показників. У формі  балансу підприємство планує свою фінансову  діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ресурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо.

     Балансовий  метод дає змогу аналізувати  забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов’язаних показників.

     Наприклад, при складанні фінансового плану  підприємства (балансу доходів і  видатків) аналізується можливість одержання прибутку та інших джерел фінансових ресурсів виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

     Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу  діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу  були предметними з точки зору можливості вжиття певних конкретних заходів для підвищення ефективності роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що зумовлюють цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об’єкт з метою визначення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.

     Якщо  зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений  функціонально, тобто через модель (формулу), в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

     індексний метод;

     метод ланцюгових підстановок;

     метод різниць.

     Індексний метод аналізу застосовується для  вивчення у динаміці економічних  явищ, які формуються під впливом  кількох факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що у кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів з року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари.

     За  таких умов загальні (групові) індекси  обсягу реалізації (продажу) товарів  характеризують динаміку загальної  виручки від реалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять незіставні величини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат — виручку від реалізації.

     Індексний метод аналізу дає змогу розв’язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси —  це загальні індекси, у яких з метою  елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні.

     Застосування  індексного методу виявлення впливу факторів на результатний показник обмежується  тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори у мультиплікативних моделях типу у = аb. Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв’язок факторів і результатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів.

     Суть  методу ланцюгових підстановок полягає  у послідовній, почерговій заміні у  функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі — структурні, в останню чергу — якісні.

     Якщо  у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які — похідними, які – вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

     Якщо  мультиплікативна модель, що описує взаємозв’язок  аналізованого показника, містить  у собі лише два співмножники (типу у = аb), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або у порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок — метод різниць.

     Для визначення відокремленого впливу кожного  з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами — на абсолютне значення звітного кількісного.

     Наприклад, загальна чисельність працівників  виробничої фірми за 2009 і 2010 р. становила відповідно 520 і 490 чол., середньорічна заробітна плата одного працівника — відповідно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати — 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працюючих і середньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства [50, с. 78].

     Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побудувати таку аналітичну таблицю (табл. 2.2).

     Таблиця 2.2

     Вплив різних факторів на результативний показник

Показник	Базисний (2009) рік	Звітний (2010) рік	+/-
Середньспискова чисельність працівників, чол..	520	490	- 30
Середньорічна заробітна плата одного працівника, грн..	2064	2548	+ 84
Річний  фонд заробітної плати, тис. грн..	1073,2	1248,5	+ 175,3