Застосування технології бенчмаркінга у формуванні маркетингової стратегії ТОВ «Гадяцький завод ЗБВ»

 

Продовж. табл. 1.1

 

4. Залежно від загальноекономічного  стану фірми та її маркетингових  спрямувань розрізняють три види  базових маркетингових стратегій підприємства:	- стратегія виживання; - стратегія стабілізації; - стратегія росту.
5. За елементами маркетингового  комплексу:	- товарна стратегія; - цінова стратегія; - стратегія товарного руху; - стратегія просування.
6. За ознакою конкурентних переваг (за Портером):	- стратегія цінового лідерства; - стратегія диференціації; - стратегія фокусування (концентрації).
7. Залежно від конкурентного  становища фірми та її маркетингових  спрямувань:	- стратегія ринкового лідера; - стратегія челенджерів; - стратегія послідовників; - стратегія ринкової ніші.
8. Залежно від виду диференціації:	- товарної диференціації; - сервісної диференціації; - іміджевої диференціації; - кадрової диференціації.
9. Залежно від співвідношення  відносної ринкової частки  фірми та темпу росту її ринку збуту:	- стратегія розвитку; - стратегія підтримання; - стратегія збирання врожаю; - стратегія елімінації.
10. Залежно від методу обрання  цільового ринку:	- стратегія товарної спеціалізації; - сегментної спеціалізації; - односегментної концентрації; - вибіркової спеціалізації; - стратегія повного охоплення.
11. Залежно від ступеня сегментації  ринків збуту підприємства:	- стратегія недиференційованого  (агрегованого) маркетингу; - диференційованого маркетингу; - концентрованого маркетингу.

 

Виробнича стратегія  підприємства – система довгострокових дій щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства за рахунок ефективного  використання його виробничого потенціалу, своєчасного адаптування до змін у конкурентному середовищі.

      Ступінь  і темпи змін у виробництві  залежать від рівня і типу  диверсифікації, відмови від освоєних  темпів і запровадження нових  напрямів діяльності з виготовлення  продуктів.

Фінансова  стратегія  представляє  собою  визначення  довгострокової  мети

фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення.

 Завданнями фінансової  стратегії є:

 визначення способів  проведення успішної фінансової  стратегії та використання фінансових  можливостей;

 визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

 фінансове забезпечення  операційної та інвестиційної  діяльності на перспективу;

 вивчення економічних  та фінансових можливостей імовірних  конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

 розробка способів  виходу із кризового стану  та методів управління за умов  кризового стану підприємств.

 Розробка фінансової  стратегії – це галузь фінансового  планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства [34].

Стратегія НДДКР —  це стратегія створення нової  продукції певної конструкції за оптимальною технологією (за співвідношенням  вартість — якість) з урахуванням вимог до її споживчих характеристик, яка обумовлює напрямок, темпи, масштаби розвитку та тип виробництва, які формуються.

Стратегія НДДКР окремого підприємства базується на загальних  досягненнях науково-технічного прогресу в усіх галузях науки та виробництва. Вона повинна враховувати дані науково-технічного прогнозування і формуватися на основі існуючих та перспективних наукових та технологічних досягнень вітчизняного та світового рівня [38].

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей  сфери  товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику  роль  у підвищенні   ефективності    виробництва.    Воно    виступає    в    якості опосередкованого  зв’язку між виробництвом   та   виробничим   споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з  розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Забезпечуючи міжгалузеві  зв’язки по  поставках  продукції,  структури матеріально-технічного забезпечення сприяють  скороченню  часу  виробництва, підвищенню його ефективності та  якості  продукції  за  рахунок  ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств,  економічними  партіями  різних  видів сировини, матеріалів та обладнання.

Фінансові ресурси –  це грошові кошти, що перебувають  у розпорядженні підприємства та беруть участь у процесі відтворення. До фінансових ресурсів належать грошові фонди та частина грошових коштів, яку підприємство використовує у не фондовій формі [14].

Стратегічні плани повинні  бути зроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними протягом тривалих періодів часу, але і бути достатньо гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити модифікацію і переорієнтування. Загальний стратегічний план варто розглядати як програму, що спрямовує діяльність підприємства протягом тривалого періоду часу, даючи собі звіт про те, що конфліктна і постійно мінлива ділова і соціальна обстановка робить постійні коригування неминучими.

Першим і, може бути самим  істотним рішенням при плануванні, буде вибір цілей підприємства.

Діяльність підприємства на споживчому ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних задач, які дозволяють забезпечити ефективну господарську діяльність, виживання і його конкурентоспроможність на ринку. Під ціллю розуміють якісні і кількісні характеристики функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне.

Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.

Формування цілей підприємства, вибір основних із них залежить і  від стадії життєвого циклу підприємства, що показано в таблиці 1.2.

Залежність формування основних цілей і завдань в  залежності від життєвого циклу  підприємства може бути представлена таким чином:

Таблиця 1.2

Класифікація  цілей підприємства в залежності від стадії життєвого циклу

Стадія життєвого циклу	Головна ціль підприємства	Основне завдання
Народження	Виживання	Вихід на ринок
Дитинство	Короткочасний прибуток	Закріплення позицій на ринку
Юність	Прискорений ріст об’ємів продаж та прибутку	Захоплення своєї частини ринку
Рання зрілість	Постійний ріст об’ємів діяльності	Диверсифікація діяльності (освоєння додаткових напрямків діяльності)
Зрілість	Формування іміджу підприємства і  збалансований ріст	Закріплення позицій підприємства на освоєному ринку
Старіння	Збереження позицій	Забезпечення стабільності господарської  діяльності
Відродження	Оживання (пошук додаткових імпульсів  в діяльності)	Омоложення (технічне переозброєння, нові постачальники, застосування нових технологій і т. п.)

 

Мета підприємства – це визначення якісних і кількісних характеристик функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне. Мета функціонування утворює складну і взаємопов’язану систему, що залежить як від зовнішнього середовища, котре оточує підприємство, такі від внутрішніх факторів його функціонування [46].

Завдання підприємства визначають етапи або шляхи досягнення мети в період, на який розробляється  стратегія, це відображено на таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Етапи досягнення мети в період, на який розробляється стратегія

Ознака	Вид мети	Характеристика мети
1. В залежності від ступеню  досягнення мети	– бажані – життєво-необхідні	Бажана мета діяльності будь-якого  підприємства – це отримання максимальних прибутків.

Продовж. табл. 1.3

		Життєвонеобхідна мета – отримання  мінімально-необхідних прибутків, котрі  забезпечують збереження статутного фонду  підприємства.
2. В залежності від часового  фактору	– перспективна – поточна	Мета, яка повинна бути досягнута в майбутньому, через 5-10 років мета, досягнення якої необхідне уже  сьогодні.
3. В залежності від відношення  до головної мети підприємства	– кінцеві – проміжні	Головні цілі підприємства завдання, які ставить перед собою підприємство для досягнення головної мети.
4. В залежності від оцінки	– кількісні  – якісні	Кількісні цілі виражаються певними  абсолютними і відносними показниками (об’єм продажу, сума отриманого прибутку, ріст прибутку на інвестований капітал  і т. д.). Якісні цілі виражаються наступними показниками: культура обслуговування, соціальний мікроклімат, культура виробництва.
5. В залежності від ступеня  впливу зовнішніх факторів на  функціонування підприємства	– цілі, зумовлені змінами у  зовнішньому середовищі цілі, не пов’язані із змінами у  зовнішньому середовищі	Інфляція, зміни податкової політики держави, зміни попиту споживачів. Вони, як правило, впливають з невикористаних резервів покращення діяльності підприємства і не потребують додаткового залучення  ресурсів.
6. В залежності від змісту і характеру відображуваних інтересів	– цілі підприємства, як суб’єкта ринкових відносин цілі суспільства, задоволення  потреб населення	Отримання прибутків Відповідність обсягу і структури  споживчому попиту
7. В залежності від предмету  діяльності	– цілі виробництва – цілі комерційної діяльності – цілі соціальної діяльності – цілі інноваційної діяльності – цілі інвестиційної діяльності	Випуск продукції. Реалізація товарів. Створення сприятливих умов праці. Впровадження нових технологій. Вкладання коштів в реальні і фінансові інвестиції.

В умовах ринкових відносин діяльність кожного підприємства залежить від конкурентного середовища і зміни кон’юнктури товарного ринку з метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності воно повинно формувати власну стратегію розвитку. Види стратегії та їх характеристика показана на рисунку 1.1. і в таблиці 1.4 [54].

Рис. 1.1. Види стратегії підприємства

За даними рис. 1.1. можна зробити висновок, що виділяють три основні базові стратегії: стратегія зростання, стратегія стабілізації та стратегія виживання.

Для більш детальної  характеристики видів базової та альтернативних стратегій розглянемо таблицю 1.4.

Таблиця 1.4

Характеристика  видів базової та альтернативних стратегій

Різновид базової стратегії	Критерії визначення характеру  стратегії	Стратегічні альтернативи
1. Стратегія зростання (наступальна)	Об’єм продаж. Дохід. Частка ринку. Швидкість зростання.	Інтенсифікація ринку: просунення на нові ринки, розширення присутності, географічна експансія. Диверсифікація: вертикальна, горизонтальна, побіжна. Міжфірмове співробітництво та кооперація. Зовнішньоекономічна діяльність.
3. Стратегія виживання (оборонна)	Критичний аналіз: продуктів та ринків; фінансового стану; управління	Перебудова маркетингової діяльності: вилучення товару, експансія на основі ринки тощо; Перебудова системи управління; Фінансова перебудова.

Продовж. табл. 1.4 

2. Стратегія стабілізації (наступально-оборонна)

Дохід на об’єм продаж. Дохід на активи. Дохід на акції. Швидкість пожвавлення.

Економія: ревізія витрат, консолідація, пожвавлення. Зрушення: зменшення витрат, поновлення доходу, активізація фінансової діяльності. Забезпечення сталості: Селективність балансування на ринках, фінансова економія.

 

Розробка стратегії діяльності підприємства на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів, суть і зміст яких в наступному [18].