Ефективність функціонування монетарної політики в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТИТУЛКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. Теоретично-методологічні основи грошово-кредитної політики

 

1.1. Сутність, види та  цілі грошово-кредитної політики

1.2. Інструменти грошово-кредитною   кредитної політики центрального  банку

1.3. Особливості використання НБУ інструментів грошово-кредитної політики та їх вплив на макроекономічну ситуацію через  монетарні канали впливу

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Діюча практика використання інструментів грошово-кредитної політики

 

2.1. Аналіз динаміки макроекономічних показників в Україні

2.2. Оцінка тенденцій  монетарних показників

2.3. Аналіз ефективності використання інструментів грошово-кредитної політики  в Україні

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. Ефективність функціонування монетарної політики в Україні

 

3.1.   Проблеми та перспективи монетарної політики в Україні

3.2. Напрямки вдосконалення використання інструментів монетарної політики та перехід до нового режиму монетарної політики

Висновки до розділу 3

 

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Дослідження грошово-кредитної політики НБУ та її впливу на макроекономічні процеси була обрана з урахуванням важливості та одночасно невизначеності даного питання для сучасного трансформаційного стану грошово-кредитної системи України. Грошово-кредитна система є основною складовою економічної системи України, і, відповідно, пройшла всі етапи становлення, розвитку та стабілізації. Саме грошово-кредитна політика має визначальний вплив на макроекономічні процеси та є основним інструментом уряду для забезпечення економічного зростання країни та підвищення життєвого рівня населення.

Становлення та розвиток грошово-кредитної системи були важким  випробуванням для економіки  України. Національний Банк України  використовував різні інструменти управління та регулювання грошово-кредитною системою, проте їхня дія не завжди позитивно впливала на макроекономічні процеси. Зрозуміло, що будь-якій стабільності та успішності передує період становлення та помилок. Проте і досі серед думок спеціалістів та в науковій літературі не існує чітко визначених раціональних методів та інструментів регулювання, вплив яких на макроекономічні процеси був би однозначним та дослідженим до кінця. Актуальність обраної теми дослідження визначається необхідністю системного розв’язання проблем управління грошово-кредитною системою з боку НБУ, що зумовило б позитивні зрушення у макроекономічних процесах.

Регулювання господарського життя  державою за допомогою монетарних знарядь  для економічної науки не є  новим, адже це питання було розглянуто ще в працях А. Маршалла, М. Туган-Барановського, Дж. М. Кейнса та І. Фішера. Серед сучасних вітчизняних дослідників  слід назвати М. Савлука, В. Ющенка, А. Мороза, А. Гальчинського та ін. Однак за умов трансформації економіки України існує потреба подальшого дослідження принципів та методів розробки ефективної монетарної складової державної економічної політики, опрацюванні різноманітних методів аналізу монетарних та інших макроекономічних показників.

Метою дипломної роботи є аналіз використання інструментів грошово-кредитної політики НБУ та розробка ґрунтовних рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення підходів до управління грошово-кредитною політикою за сучасних трансформаційних умов.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

1. проаналізувати сутність базових монетарних категорій;
2. дослідити інструменти управління грошово-кредитною системою України за сучасних умов;
3. вивчити особливості використання НБУ інструментів грошово-кредитної політики;
4. проаналізувати ефективності використання інструментів грошово-кредитної політики  в Україні;
5. розробити ґрунтовні рекомендації щодо вдосконалення процесу управління НБУ грошово-кредитною системою на базі застосування ефективних інструментів з урахуванням існуючих перспектив розвитку макроекономічних процесів.

Об’єктом дослідження є грошово-кредитна політика, що здійснюється НБУ.

Предметом дослідження є особливості реалізації монетарних інструментів впливу на макроекономічні процеси.

Методи дослідження. При виконанні дослідження залежно від конкретних цілей і задач використано методи економічного аналізу та вивчення економічних процесів: нормативно-розрахунковий, індексний, групувань, порівняльного аналізу, експертних оцінок, балансовий, кореляційно-регресійного аналізу та ін.

Практичне значення одержаних результатів дипломної роботи визначається обґрунтованими пропозиціями щодо розробки нових підходів в управлінні грошово-кредитною системою із застосуванням монетарних заходів, адекватних тим процесам, що відбуваються на макроекономічному рівні економіки України.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

 

1. Сутність, види та цілі грошово-кредитної політики

 

 

Під грошово-кредитною  політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною чи грошовою політикою [1, ст. 28-39].

В економічній літературі є кілька тлумачень грошово-кредитної  політики. Деякі автори відносять до неї будь-які заходи держави, котрі стосуються грошової сфери, включаючи й ті, що здійснюються без участі центрального банку [2, ст. 53]. Зокрема, це заходи, спрямовані на зміну рівня оподаткування, структури бюджетних видатків тощо. Проте такий підхід надто широкий і не дає можливості виявити специфіку грошово-кредитної політики та використати властиві їй механізми з найбільшим ефектом. У такому розумінні вона перетворюється лише в понятійне явище.

Трапляються і надто  вузькі тлумачення грошово-кредитної політики, наприклад як сукупності заходів держави щодо забезпечення оптимального валютного курсу [3, ст. 13-18]. За такого підходу, на думку автора, суть грошово-кредитної політики зводиться до одного з можливих варіантів розвитку регулятивного процесу, коли за тактичну ціль політики вибирається стабілізація валютного курсу. Всі інші можливі варіанти його розвитку залишаються поза увагою, що істотно збіднює механізм та результативність грошово-кредитної політики.

Найбільш прийнятним є визначення А.М. Мороза, в якому автор визначає грошово-кредитну політику як заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його участю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політика набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічній системі Отже, оптимальним буде визначення грошово-кредитної політики  як комплексу заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Грошово-кредитна політика здійснюється з метою регулювання грошово-кредитної системи, що являється основною складовою економічної системи країни  [4, ст.12-13]. В економічній літературі, даючи визначення грошово-кредитній системі, виокремлюють окремо грошову систему та кредитну.

У більшості випадків, грошову систему визначають як форму організації грошового обігу у даній країні, що склалася історично та закріплена законом. Вона не є довільним творінням державної влади, але залежить від реально існуючих економічних відносин [5, ст. 117]. Для різних періодів розвитку капіталізму і для окремих країн в один і той же час характерною є наявність певних особливостей з точки зору складу елементів грошового обігу та законодавчих норм.

Грошова система містить ряд  елементів. Їх визначає законодавство  кожної краіни. Загальними для грошових систем всіх без винятку країн є такі [6, ст. 58]:

• найменування грошової одиниці та її частин;
• масштаб цін;
• види грошових знаків, що мають законну платіжну силу;
• порядок готівкового та безготівкового обігу;
• інституція, яка здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання;
• елементи національної валютної системи.

Кредитна  система – це сукупність кредитних  відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитна система вміщує банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інститути.

Банківська система  – це сукупність різних видів банків та банківських інститутів в їх взаємозв’язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період [7,ст.243].

Отже, грошово-кредитну систему  можна визначити як форму організації  грошового та кредитного обігу в  країні, а також сукупність відносин, які виникають між інститутами, що формують дану систему.

В Україні головним суб'єктом  грошово-кредитної політики є Національний банк України (НБУ). Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь такі органи державного регулювання економіки - Miнicтеpcтво фінансів, Міністерство економіки, Уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують opiєнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, piвeнь зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні [8, ст. 43-51].

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки віну першу чергу несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням [9].

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе  значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні [6, ст. 235].

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові  в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх yci чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань.

Проте з допомогою  заходів лише монетарної політики одночасно  досягти вcix указаних цілей неможливо  через обмеженість та специфіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. I навпаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон'юнктури i можуть спричинити зростання цін.

Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну iз стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей [10].

Проте щоразу виникає  складна проблема узгодження стратегічних цілей монетарної та загальноекономічної  політики. Потрібно, щоб у загальноекономічній  політиці стабілізація цін була визнана  пріоритетною чи важливою, а монетарна  політика мала орієнтацію на забезпечення економічного зростання.

Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які  сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. Зокрема, якщо ціллю загальноекономічної політики є економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон'юнктури.