Ефективність функціонування монетарної політики в Україні

Зрозуміло, що при аналізі ефективності грошово-кредитної політики важливим є врахування фактора витратності, тобто зіставлення рівня досягнення поставлених цілей та вартості ресурсів усіх видів на реалізацію монетарних рішень.

Отже, ефективність грошово-кредитної політики – це категорія, що характеризує своєчасність, дієвість, виправдану витратність реалізації монетарної політики та ступінь її протидії фінансовій нестабільності.

Безперечно, одним  із найважливіших чинників стабільного розвитку економіки є надійна банківська система, яка є провідником грошово-кредитної політики НБУ в реальний сектор економіки. Проаналізуємо ефективність монетарної політики щодо розвитку банківської системи у кризовий період.

Відповідно  до «Основних засад грошово-кредитної  політики на 2009 рік» основне її завдання полягає «в зниженні темпів інфляції та створенні фундаментальних засад для стабілізації даного показника в подальшому на низькому рівні. У зв’язку з цим важливим є забезпечення стабільної роботи та підвищення фінансової стійкості банківської системи» [31].

Для досягнення поставленого завдання, внаслідок пруденційних заходів НБУ, комерційні банки здійснюють нарощення своїх капіталів, що сприяє зростанню їх платоспроможності та зменшенню ризику банкрутства у період фінансової нестабільності.

Так, з початку 2009 р. статутний капітал банківської системи зріс на 9,6 млрд грн, де на банки першої групи припадає близько 6,9 млрд грн. На кінець 2009 року  частка капіталу в пасивах банківської системи збільшилася на 1,9% порівняно з початком 2008 р [54].

Динаміка нормативу  адекватності регулятивного капіталу, порівняно з 2008 р., є нестійкою, стрибкоподібною, проте висхідна тенденція показника у 2009-2010 рр. дає змогу сподіватися на зростання надійності банківської системи України. Разом з тим Національний банк України проводить політику рефінансування для поліпшення стану ліквідності та стимулювання кредитування економіки. Незначні обсяги рефінансування компенсуються доступністю кредитів на міжбанківському ринку, у серпні 2009 р. середньозважена ставка за якими знизилася на 15 п. п., порівняно з початком року, і становить 4,7%.

До того ж  НБУ фіксує, починаючи з квітня 2009 року, незначне, щомісяця на 1%, зростання депозитів фізичних осіб (переважно за рахунок переоцінки в іноземній валюті), проте їх обсяги перебувають майже на рівні, що спостерігався у серпні 2008 р. Попри від'ємний фінрезультат банків за 10 місяців, у системі спостерігається притік депозитів від початку року. Так, якщо на 1 січня 2010 кошти фізичних осіб у банківській системі становили 210,006 млрд. грн., то на 1 листопада цей показник збільшився до 260,018 млрд. грн. (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Обсяги  залучених депозитів суб’єктів  економіки до банківської системи  України, млрд. грн.

 

Суб’єкти економіки	Станом на
	01.09.2007	01.09.2008	01.09.2009	01.09.2010
фізичні особи	136,8	202,0	203,9	204,8
юридичні особи	96,6	134,6	115,8	117,3
Усього	233,4	336,6	319,7	322,1

 

 

Щодо кредитування юридичних осіб, то, починаючи із січня 2009 р., його обсяги щомісячно зростають, у середньому на 0,7%, проте залишаються критично низькими (на 8,8% меншими, порівняно з початком року). Нагадаємо, що відсутність кредитування реального сектору економіки розглядалася як одна із причин Великої депресії 1929–1933 рр. у США та Європі.

Зменшення обсягів  найважливішого виду активних операцій банків позначилося на їх прибутковості. Так, станом на 01.08.2009 р. зафіксовано карколомні результати збитковості банків (–18,360 млрд. грн), чого взагалі не спостерігалося із 2001 року. Сумарні збитки українських банків у 2010 році зростали з кожним місяцем. Так, якщо за 6 місяців 2010 збитки становили 8,306 млрд. грн., то за 7 місяців досягли 8,624 млрд., за 8 місяців - 8,945 млрд., за 9 - 9,999 млрд., за 10 - 10,642 млрд., свідчать дані Національного банку.

До чинників скорочення кредитування належать: обмежена ресурсна база банків, висока ризиковість  даного виду операцій, що відобразилося у зростанні їх вартості, а також рестрикційна політика НБУ, спрямована на протидію девальваційним стрибкам гривні. Одним із заходів обмежувальної політики є збільшення норм обов’язкових резервів, розмір яких у 2009 році вже було відкориговано тричі, а також внесено зміни щодо їх формування.

За 7 місяців 2009 р. можна констатувати значний відплив  іноземного капіталу з банківської  системи України, враховуючи поступове  його зростання з 2005 року.

Нагадаємо, що в  країнах з ринковою економікою вищеназваний інструмент використовується з певним обмеженням і вкрай рідко, адже часті зміни його розміру негативно впливають на діяльність комерційних банків.

Надійна банківська система  держави є запорукою високого рівня розвитку і стабільності грошово-кредитного сектора національної економіки та міцною базою її зростання. При цьому адекватна вимогам ринку монетарна політика Національного банку України в умовах зростаючої монетизації повинна створити передумови для забезпечення ефективної банківської діяльності з метою стимулювання росту вітчизняної економіки.

Можна зробити висновок, що проведення грошово-кредитної політики з точки зору стабілізації банківської  системи в період кризи  та в  післякризовий період 2010 року була ефективною. Зокрема,  наміченні цілі НБУ щодо відновлення довіри до банківської системи дали позитивні результати у вигляді приросту депозитів. Також починаючи з 2010 року відбулося відновлення кредитування банками як юридичних так і фізичних осіб, що позитивно впливатиме в подальшому на економічний розвиток.

Завдяки рестрикційним  заходам НБУ відбувається поступове скорочення грошової маси, проте воно є стрімкіше, ніж спадна динаміка агрегату М0, що чинить додатковий тиск на гривню.

Вжиті заходи грошово-кредитної  політики «не вберегли» національну валюту від девальваційного стрибка, який, після певної стабілізації, проявився в серпні 2009 р.

Головною метою грошово-кредитної  політики у 2010 році відповідно до Конституції  України залишалося як і в попередні  роки забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня занятості та реальних доходів населення.

У середньостроковій  перспективі внутрішні аспекти  стабільності гривні розглядалися в контексті сприяння забезпеченню цінової стабільності, головним критерієм якої слугує динаміка індексу споживчих цін. Водночас це завдання передбачало не тільки досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних передумов для підтримання стабільного низькоінфляційного середовища на довгостроковій основі та забезпечення стійкості грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників.

Монетарна система України  є учасницею ряду перехідних процесів: внутрішня перехідність самої грошової системи, зумовлена її незрілим характером; перехідний характер економіки України; глобальна соціально–економічна перехідність, яка також є істотним чинником монетарного розвитку.

З початку нинішнього десятиріччя сукупна грошова  пропозиція в економіці України (агрегат М3) збільшилася майже у три рази. Але це не призвело до суттєвого збільшення рівня цін, тому що зростання грошової маси в цілому відповідало попиту на гроші. Це відбувалося внаслідок монетарних (функціональних) і немонетарних (структурно-інституційних) чинників. Для першої групи чинників характерні переважно лінійні залежності основних макроекономічних і монетарних параметрів – ВВП, грошова база, грошова маса, рівень цін. Даний компонент попиту звичайно називають трансакційним. Друга група чинників виявляє себе як нелінійні залежності: може мати місце значне (іноді багаторазове) випереджання приросту грошової маси в порівнянні з приростом ВВП; слабка реакція рівня цін на динаміку грошової маси; сильна волатильність монетарних параметрів. Цей компонент попиту пов’язаний з потребою господарських агентів в грошах як ліквідності та відображає поступові зміни в їх інституційному статусі.

Останніми роками динаміка індексу споживчих цін  виявилась дуже близькою до динаміки темпів приросту грошової маси: коли грошова маса зростала більш високими темпами, ніж у попередньому році, інфляція теж зростала, і навпаки. Цей чинник є  повністю монетарним.

Грошова маса є тим монетарним інструментом, який значно впливає на зміну всієї сукупності макроекономічних показників. Рівняння грошового обігу І. Фішера доводить залежність рівня цін від зміни обсягу грошової маси, проте ступінь цієї залежності може бути різною в залежності від взаємозв’язку багатьох монетарних та макроекономічних показників та функціонування монетарного трансмісійного механізму. Для того, щоб визначити зміну інфляції від зміни обсягу грошової маси,  спочатку необхідно визначити ступінь залежності між даними показниками, адже інфляція - багатофакторне явище, яке може значною мірою змінюватися під впливом інших як монетарних факторів так і немонетарних.

В Україні нібито недостатнє збільшення пропозиції грошової маси енергійно критикувалося зі середини 1990-х років як чинник гальмування динаміки економічного зростання та провокування хронічних неплатежів. Попри виразне збільшення грошової маси в номінальному і реальному вимірах, не бракує критичних зауважень щодо рестрикційної монетарної політики [45]. З іншого боку, динаміка грошової бази і грошового агрегату М₂ в Україні значно випереджає показники інших пост-радянських країн. Наслідком надмірної пропозиції грошової маси у міру досягнення деякого рівноважного значення монетизації економіки природно вважати прискорення інфляції, що підтверджується низкою емпіричних досліджень [41].

Для встановлення залежності між приростом інфляції та грошовою масою (М₂) побудуємо графіки зміни динаміки грошової маси М2 та індексу інфляції.

Таблиця 2.7

Динаміка зміни  гршової маси та індексу інфляції

	2006	2007	2008	2009	2010
M2, млрд..грн.	259,413	391,273	512,527	484,772	596,84
I	1,16	1,66	1,22	1,12	1,09
IM2	1,34	1,51	1,31	0,95	1,23

 

 

Рис. 2.7. Динаміка зміни грошової маси та індексу інфляції

 

З рисунку 2.7 видно, що динаміка зміни грошової та індексу інфляції майже однакові. Це означає, що існує  прямий взаємозв’язок між зміною обсягів грошової маси та рівнем цін. В свою чергу, це означає, що політика НБУ може прямо регулювати досягнення  макроекономічних показників, використовуючи свої інструменти та засоби. Звичайно, для адекватного та ефективного використання інструментів грошово-кредитної політики, необхідно проаналізувати всі фактори, що впливають на зміну монетарного показника М2.

На зміну грошової пропозиція, зокрема обсягу грошової маси М2, до якої відносяться грошові  кошти поза банками, депозити до запитання  та строкові депозити, впливають ряд інших факторів. Зокрема, використовуючи монетарні інструменти, НБУ може змінювати як загальний обсяг всієї грошової маси так і окремих її агрегатів. Протягом останніх років значний вплив на динаміку грошової маси став справляти банківський сектор. 

Завдяки системі кредитування банки мають здатність «народжувати»  у певних межах нові гроші. Використання НБУ монетарних інструментів таких  як процентна ставка, норми обов’язкових резервів та рефінансування спрямоване на регулювання ліквідності банківської системи. Крім того, в трансмісійному механізмі монетарної політики в Україні значну роль відіграє саме банківський сектор. Тому, фактично, рівень інфляції, який визначається за певних умов обсягами наявної грошової маси, тобто грошової пропозиції, відповідно залежить від інших монетарних показників.

Якщо проаналізувати ефективність здійснення грошово-кредитної  політики з точки зору забезпечення низького рівня інфляції, то на протязі 2008-2010 років індекс інфляції мав спадну динаміку. Зниження темпів росту індексу цін сприяла загальна макроекономічна ситуація в країні, зокрема зниження реального рівня доходів населення та припинення масового кредитування населення з боку банків.  Проте зниження темпів росту індексу цін не означало захист національної валюти від девальвації. Внаслідок неефективної грошово-кредитної полівтики НБУ щодо регулювання валютного ринку національна валюта зазнала значного рівня девальвації. Зокрема на протязі 2008-2010 років курс гривні відносно долара США змінився в середньому з 4,86 гривень за 1 долар США у 2008 році до 7, 98 гривні за 1 долар США у 2010 році [56].

 Внутрішні та зовнішні умови на протязі 2008-2010 років залишали значні ризики розвитку грошово-кредитної сфери, більшість з яких знаходитилися поза межами прямого впливу монетарних інструментів та механізмів грошово-кредитної політики. Найбільш небезпечним виявилися несприятлива кон'юнктура на світових ринках за основними товарними групами українського експорту.