Ефективність функціонування монетарної політики в Україні

З огляду на це багато дослідників  питань монетарної трансмісії в Україні [24, ст.29] окремо виділяють канал валютного курсу.

Канал валютного курсу  відображає вплив грошово-кредитної  політики на сукупний попит і пропозицію через зміну курсу національної валюти та характеризує чутливість внутрішніх цін до курсових змін (рис. 1.4) [22, ст.29].

 

 

Рис.

 

Рис. 1.4. Спрощена схема дії валютного каналу трансмісійного механізму

 

Зміна курсу національної валюти впливає на сукупні витрати  суб'єктів економіки двома шляхами: через ефект змін відносних цін  і балансовий ефект.

Ефект зміни відносних  цін проявляється у зміні попиту на вітчизняні товари і послуги, які при зміцненні курсу національної валюти стають дорожчими порівняно з імпортними товарами. Це спричиняє зміни у сукупному попиті в економіці, а відповідно і в обсягах чистого експорту, який є невід'ємною складовою валового внутрішнього продукту країни. Слід зазначити, що вплив монетарної політики на економіку через канал обмінного курсу проявляється не лише через сукупний попит і пропозицію, а й через економічні очікування підприємств і населення [25;30].

Балансовий ефект зміни  обмінного курсу національної валюти пов'язаний із наявністю у суб'єктів  економіки зобов'язань в іноземній валюті. Якщо ці зобов'язання не покриваються повністю активами в іноземній валюті, зростання курсу може призвести до змін власного капіталу і витрат на обслуговування зобов'язань в іноземній валюті.

Кредитний канал —  один із головних каналів у механізмі  монетарної трансмісії багатьох країн, особливо країн із банкоцентричною фінансовою системою, в яких фінансові ресурси перерозподіляються переважно через банківський сектор. В українській фінансовій системі основним фінансовим посередником є банківський сектор, що засвідчує наявність каналу банківського кредитування у монетарному трансмісійному механізмі.

Кредитний канал відображає вплив грошово-кредитної політики центрального банку на доступність ресурсів на кредитних ринках. Він базується на припущенні, що центральний банк впливає інструментами грошово-кредитної політики на зміну пропозиції кредитних ресурсів, передусім через зміну обсягів вільних резервів банківської системи (рис. 1.5).

 

 

Рис.

Рис. 1.5. Спрощена схема дії каналу банківського кредитування трансмісійного механізму

 

Канал очікувань характеризує вплив змін у грошово-кредитній  політиці на очікування економічних агентів стосовно майбутніх цін та макроекономічної ситуації, і відповідно на їхні рішення щодо споживання, заощаджень, інвестицій, виробництва [22, ст.25].

Слід зауважити, що операції центрального банку більшою мірою впливають на короткострокові ставки на грошовому ринку, для яких вони є сигнальними. Реакція ж ставок грошового ринку із довшим терміном на зміну в застосуванні монетарних інструментів залежить від ринкових очікувань, тривалості їх підтримання монетарною владою, довіри учасників ринку до орієнтирів грошово-кредитної політики.

За умов, що грошово-кредитна політика відповідає наміченим цілям, а макроекономічна ситуація тривалий час є стабільною і передбачуваною, вплив каналу очікувань буде незначним, тоді як за невизначеності економічної кон'юнктури внаслідок низької довіри до урядової та монетарної політики формуються песимістичні очікування та блокуються стимули до економічного зростання. Наявність негативних очікувань економічних суб'єктів може зумовити порушення у роботі передавального механізму монетарної політики, нівелювати вплив інструментів грошово-кредитної політики, спричинити значне відхилення фактичних значень від цільових показників монетарної політики. Результатом таких очікувань можуть бути неадекватні зміни відсоткової ставки на фінансовому ринку або реакції сукупного попиту на її динаміку, що дестабілізує кредитний ринок, підриває інвестиційний процес і зменшує вплив монетарної політики на макроекономічні показники. Про наявність у суб'єктів економіки негативних очікувань певною мірою можуть свідчити й такі показники, як зростання швидкості обертання грошей, збільшення частки кредитів і депозитів, виданих в іноземній валюті, значна питома вага готівки у структурі грошової маси тощо [26, ст.31].

 

Висновки до розділу 1

У даному розділі проведено  аналіз основних підходів щодо визначення понять грошово-кредитної політики та грошово-кредитної системи, які  являють базовими  категоріями, що використовуються в дипломній роботі.

В економічній літературі визначення грошово-кредитної системи існує в більшості випадків роздільно як визначення грошової системи та кредитної, при цьому кредитну систему більшою мірою пов’язують з банківською системою. Однак, в реальності грошово-кредитна система являється єдиним комплексом взаємовідносин, що виникають в результаті функціонування грошового та кредитного обігу. Тому грошово-кредитну систему можна визначити як форму організації грошового та кредитного обігу в країні, а також сукупність відносин, які виникають між інститутами, що формують дану систему.

Також між провідними економістами існують суперечності щодо  класифікації та розмежування цілей монетарної політики. Зокрема, одні автори виділять стратегічні, проміжні та тактичні цілі, інші ж – тільки стратегічні та тактичні. Дане питання є достатньо важливим, адже в залежності від цілей, які необхідно досягти, застосовуються відповідні інструменти монетарної політики. НБУ в процесі здійснення монетарної політики виділяє стратегічні, проміжні та тактичні цілі. Основними монетарними інструментами за сучасних умов в світовій економіці є операції на відкритому ринку.

Серед інструментів монетарної політики зміна банківської облікової  ставки займає друге місце за значенням  після політики центрального банку  на відкритому ринку. Третім інструментом монетарної політики є зміна норми обов’язкових резервів. Аналізуючи особливості проведення монетарної політики на сучасному етапі, потрібно визначити, що сучасні теоретичні моделі монетарной політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанських і на монетаристських підходах.

 

РОЗДІЛ 2

 

ДІЮЧА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

 

2.1 Аналіз динаміки  макроекономічних показників в  Україні 

 

Макроекономічна ситуація в країні характеризується сукупністю певних макроекономічних показників, які відображають динаміку відповідних економічних процесів та слугують основним аналітичним матеріалом для управління та прогнозування економічного розвитку. Такими основними макроекономічними показниками являються валовий внутрішній продукт, індекс споживчих цін, індекс цін виробників, рівень безробіття, рівень номінальних та реальних доходів населення, обсяг інвестицій, заощаджень населення. Дані показники є агрегованими величинами, тому для детального макроекономічного аналізу та розуміння причинно-наслідкових зв’язків використовуються також основні складові даних показників.

Валовий внутрішній продукт  – це узагальнюючий макроекономічний 
показник, що виражає сукупну вартість кінцевого продукту, створеного в 
середині країни, в ринкових цінах за рік. Він складається лише з товарів і 
послуг, проданих на ринку; а продукти ж, які не перетворилися в товар, 
тобто не продані – в нього не включаються. В нього не входять також 
непродуктивні угоди, до яких відносяться суто фінансові угоди і продаж 
уживаних товарів.

Протягом 2008 року динаміка реального валового внутрішнього продукту уповільнювалася і, за підсумками року, темпи зростання реального ВВП  становили 102,3% та значно відставали від  результату 2007 року. Уповільнення економічного зростання зумовлювалося насамперед впливом світової фінансової кризи, яка спричинила погіршення кон’юктури на зовнішніх ринках [35, ст.56]. У 2008 році номінальний ВВП становив 948,056 млрд. грн. і порівняно з попереднім роком зріс на 325 млрд. грн. Зазначене зростання було зумовлене впливом цінового фактора (індекс дефлятор ВВП за 2008 рік становив 128,6%1). У розрахунку на одну особу номінальний ВВП дорівнював 20495 грн. [36].

Таблиця 2.1

Динаміка ВВП  за період 2007-2010 рр.

	ВВП у фактичних цінах,                            млрд.грн.	Зміна реального ВВП                       (у % до відповідного періоду попереднього року)	ВВП на душу населення,              грн.	Дефлятор ВВП,                               %
2007	720731	107,9	15496	122,7
2008	948056	102,3	20495	128,6
2009	913345	85,2	19832	113
2010	1085935	104,2	23579	114

 

У 2009 році відбулося суттєве  падіння реального ВВП України  на 15.1%, що було зумовлено зменшенням інвестиційної активності, низьким  рівнем зовнішнього попиту і різким скороченням внутрішнього попиту через падіння реальних доходів і реальної заробітної плати населення. Крім того, низькі темпи проведення структурних реформ у економіці, висока ресурсо- та енергозалежність були основними чинниками значно більшого економічного падіння, ніж в інших країнах. Номінальний ВВП за 2009 рік становив 914.7 млрд. грн. і скоротився на 3.5% порівняно з попереднім роком. Індекс-дефлятор знизився до 13.7 порівняно з 28.6% у 2008 році.

У розрахунку на одну особу  номінальний ВВП дорівнював 19 832 грн., або був на 663 грн. меншим, ніж у 2008 році [34].

У 2010 році макроекономічний розвиток України після значного сповільнення після фінансової кризи  характеризувався суттєвим підйомом. Темпи зростання реального ВВП  України становили 119,00%  проти зниження на 4% у 2009 році [35].

Вихідну динаміку розвитку економіки у 2010 році визначали такі складові ВВП як валове нагромадження, що забезпечувалося зростанням інвестицій в основний капітал, а також поліпшення кон’юнктури на  зовнішніх ринках.

 

 

Рис. 2.1. Темпи приросту ВВП в Україні  у 2008-2010 рр

 

Аналіз структури ВВП  за категоріями кінцевого використання свідчить про те, що зниження темпів економічного розвитку в 2008 та 2009 роках  відбувалося в основному за рахунок  зниження обсягів валового нагромадження  та зменшення споживчого попиту.

Аналіз структури  ВВП свідчить про те, що споживання у 2008 році було основним чинником економічного зростання. У структурі ВВП за категоріями використання найбільшою була питома вага кінцевих споживчих витрат – 79,2 %. У 2008 році відбулося зниження надходження іноземних інвестицій, що призвело до зниження валового нагромадження. У 2008 році обсяги імпорту товарів та послуг продовжували перевищувати обсяги експорту, що відповідним чином вплинуло на від’ємне  сальдо  торгівлі товарами та послугами.

 Протягом 2009 року відбувалось падіння всіх компонентів ВВП з боку попиту. Найбільше зниження на 46.2 %  відбулось у валовому нагромадженні основного капіталу і, як наслідок, суттєво зменшилась частка валового нагромадження в структурі ВВП (таблиця 2.2). Найбільшу питому вагу у ВВП мало споживання, частка якого зросла на 4.5 % через менше падіння споживання порівняно з іншими компонентами.

Таблиця 2.2

Структура ВВП  за категоріями використання (у фактичних цінах)

Показники	2008 рік		2009 рік		2010рік
	Загальний обсяг, млрд. грн.	Питома вага, % до підсумку	Загальний обсяг, млрд. грн.	Питома вага, % до підсумку	Загальний обсяг, млрд. грн.	Питома вага, % до підсумку
ВВП	948,056	100	913,345	100	1085,935	100
у тому числі:
кінцеві споживчі витрати	752,5	79,2	774,1	84,6	913,313	84,10
валове нагромадження	274,0	28,9	156,5	17,1	211,801	19,50
Експорт товарів та послуг	444,9	46,8	423,5	46,3	549,365	50,59
Імпорт товарів  та послу	–521.5	–54,9	–439,4	–48,0	-579,872	-53,40

 

 

Негативний вплив  на динаміку споживання протягом 2009 року справили зниження темпів зростання  поточних видатків бюджету, падіння  реальної заробітної плати. За 2009 рік  обсяги споживання знизились на 12.1%, в основному за рахунок скорочення споживання насчелення.

У структурі  ВВП за категоріями використання у 2010 році найбільшою була питома вага кінцевих споживчих витрат – 84,1%, але  на 0,5 процентного пункту менше порівняно  з 2009 роком.

Зниження реальних наявних доходів населення та зниження обсягів споживчого кредитування фізичних осіб було основним чинником зниження внутрішнього попиту.

На протязі 2008-2010 років обсяги імпорту товарів та послуг значно перевищували обсяги експорту, що відповідним чином вплинуло на збільшення від'ємного сальдо торгівлі товарами та послугами. Високі темпи зростання імпорту в 2008 році були зумовлені, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого – підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок розширення та поступового оновлення виробництва. Крім того, важливим чинником було зростання цін на енергоносії [36].

Позитивний внесок у приріст реального ВВП у 2010 році забезпечили валове нагромадження  та експорт товарів та послуг, частки яких відповідно збільшилися порівняно з 2009 роком. Чистий експорт товарів та послуг в останні роки мав негативний внесок у приріст реального ВВП та, за підсумками 2010 року, становив мінус 2,81 процентного пункту [35].

Визначальними чинниками відновлення економічного зростання в 2010 році виступали:

1) сприятлива  зовнішньоекономічна кон’юнктура,  що стимулювала розвиток машинобудування  34.5% за рік та металургії 12.3% за  рік ;

2) стабільне  зростання доходів населення,  що стимулювало пожвавлення внутрішнього споживчого попиту;

3) суттєве збільшення  державного фінансування, як наслідок  – пожвавлення внутрішнього інвестиційного  попиту в ІІ півріччі позитивно  відобразилось на динаміці будівництва  та інвестицій в основний капітал.

У 2008 році відбулося прискорення інфляційних процесів: індекс споживчих цін (ІСЦ) становив 122,3. На відміну від попередніх років основним фактором  прискорення інфляції у 2008 році було підвищення цін (тарифів) на послуги для населення внаслідок зростання вартості енергоносіїв. Комунальні послуги подорожчали на 28,2%, а послуги пасажирського транспорту – на 22,5% [34].

У 2009 році спостерігалася стійка тенденція до уповільнення річних темпів зростання індексу споживчих  цін (ІСЦ), який за підсумками року становив 112.3 порівняно з 122.3% у 2008 році (рис. 2.2). Основними факторами уповільнення зростання ІСЦ протягом року були: зменшення зовнішнього та внутрішнього попиту, стабілізація обмінного курсу гривні до іноземних валют у другій половині 2009 року. Додатковим чинником стримування інфляційного тиску був високий урожай зернових культур.