Курс лекцій (основи економічної теорії)

 Коли два продукти взаємозамінні, між ціною на один із них і попитом на іншій існує прямий зв'язок ( чай – кава : зниження ціни на каву призведе зниження попиту на чай, бо будуть більше купувати кави).

 Коли два товари  є   взаємодоповнюючими, між ціною на один із них і попитом на іншій існує зворотний зв'язок  (зниження ціни на відеомагнітофони підвищує попит на відеокасети).

Багато пар товарів є незалежними, самостійними товарами, зміна ціни на один дуже мало вплине або зовсім не вплине на попит на іншій ( картопля та годинники ).

5. Чекання. Споживчі чекання щодо майбутніх цін на товари, наявність товарів і майбутнього прибутку здатні змінити попит. Чекання падіння цін і зниження доходів споживачів  веде до скорочення поточного попиту на товари. Зворотне твердження також вірно. Приклад: несприятлива погода в Південній Америці породжує чекання  в майбутньому більш високих цін на  каву і тим самим підвищує поточний попит на неї.

2.   Про пропозицію говорили багато економістів, наприклад Адам Сміт в 1766 році написав «Дослідження про природу й причини багатства народів», головною думкою якого є дія «невидимої руки»: конкуруючі індивідууми, діючи тільки заради своєї власної вигоди, у той же час направляються як би невидимою рукою, сприяючи інтересам суспільства (одержуємо ми свій хліб не з милості пекаря, а з його егоїстичного інтересу). Слідом за Смітом багато економістів розвивали положення, відповідно до якого конкуренція є благо для суспільства в цілому.

  Пропозиція — кількість продукції на ринку, яку виробники готові продати за певними цінами у певний проміжок часу. Закон пропозиції полягає в тому, що виробникам вигідніше виставляти свою продукцію на ринок за умови зростання ціни на неї, тобто зростання ціни веде зо збільшення пропозиції та навпаки. ( Чим вище ціна, по якій, наприклад, може бути продана риба, тим більше ресурсів - кораблів, електронного встаткування, праці - буде використано в рибальстві й тем більше риби буде запропоновано для продажу.  Якщо ціна риби падає, то зменшується бажання рибалок нести ці витрати й нарощувати зусилля по ловлі риби, так що в результаті обсяг пропозиції падає).

Крива пропозиції являє собою сукупність крапок, координати яких відповідають певній ціні й характерній для неї величині пропозиції. Зміна ціни, за інших рівних умов ( „нецінові детермінанти” ), переміщає крапку на графіку пропозиції, збільшуючи або зменшуючи тим самим величину пропозиції.

  Нецінові детермінанти пропозиції :

1. Ціни на використані ресурси. Наприклад, подорожчання ресурсів приводить до збільшення ціни товару, а отже, зсуву кривої пропозиції вліво й скорочення пропозиції. 
2. Капітал і технологія виробництва. Впровадження нової техніки й технології приводить до підвищення пропозиції.
3. Державна економічна політика. Продаючи продукцію, виробник за рахунок виручених коштів повинен виплатити податки державі. Збільшення податкових ставок, за інших рівних умов, негативно впливає на ринкову пропозицію, а їхнє зниження - позитивно.
4. Ціни на інші товари. При підвищенні ціни на один продукт, збільшиться пропозиція цього продукту, але одночасно із цим відбудеться  зниження пропозиції альтернативного продукту.
5. Цінові очікування продавців. Передбачуване підвищення цін у майбутньому, може привести до зниження пропозиції сьогодні, і навпаки, очікуване зниження цін змушує продавців максимізувати продаж товарів зараз, щоб компенсувати майбутні втрати.
6. Число продавців на ринку. Зміна числа продавців може викликатися шляхом переміщення ресурсів з однієї сфери в іншу.

      Результатом взаємодії попиту і пропозиції виступає ринкова ціна, що також називається рівноважною ціною (якщо побудувати на одних осях і криву попиту, і криву пропозиції, то  точка їх  перетину і буде рівноважною ціною). Вона характеризує стан ринку, при якому розмір попиту дорівнює пропозиції. Якщо попит більший за пропозицію, то на ринку буде не вистачати товару, якщо пропозиція буде більшою за попит, то на ринку будуть виникати надлишки товару. Тільки рівноважна ціна  повністю задовольняє і продавців, і покупців : на ринку не буде ні нестач, ні надлишків товару.

   3. Еластичність попиту - зміна попиту на даний товар під впливом економічних і соціальних чинників, зв'язаних із зміною цін. Відповідно до закону попиту, споживачі при зниженні ціни будуть набувати більшої кількості продукції. Однак ступінь реакції споживачів на зміну ціни може значно варіюватися залежно від виду товару.

Ступінь цінової еластичності або нееластичності визначають за допомогою коефіцієнту еластичності  (Ed).                              E d = Δ Q / Δ Р,

де  Δ Q - процентна зміна кількості попиту на продукцію,

      Δ Р - процентна  зміна ціни.

Процентні зміни обчислюються шляхом ділення розміру зміни в ціні на початкову ціну, а щодо продукції - діленням зміни в кількості  продукції, що   має попит, на ту кількість продукції, на яку попит пред'являвся спочатку. Ціновий коефіцієнт еластичності завжди буде мати  знак  “ мінус “ (бо закон попиту являє собою зворотну залежність кількості продукту від ціни), тому розглядається тільки абсолютний розмір коефіцієнта еластичності.

• Якщо навіть невеликі зміни в ціні приводять до значних змін у кількості продукції, що купується, то такий попит називають відносно еластичним або просто еластичним (наприклад, зниження ціни на 2% зумовлює зростання попиту на 4%). Коефіцієнт еластичності за такої еластичності повинен бути більше одиниці, а в наведеному випадку він дорівнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкоші.
• Якщо навіть істотні зміни в ціні ведуть до невеликої зміни в кількості покупок, то такий попит відносно нееластичний або просто нееластичний. Так, із зниженням ціни на 3% попит зростає лише на 1%. Коефіцієнт еластичності у цьому разі становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характерний коефіцієнт менше одиниці. Таким, наприклад, є попит на хліб, сигарети, ліки, мило.   Як правило, попит на продукти харчування нееластичний, тобто постійний, і зараз, при низькому життєвому рівні населення,  на їхнє придбання витрачається все більша частина доходів середньої  родини. Чим більше населення країни витрачає на харчування, тим нижче рівень добробуту. У цей час не менш 70% населення країни не можуть повноцінно задовольнити навіть фізіологічні потреби в продовольчих товарах. Більша частина населення країни живе за межею бідності.
• Коли процентна зміна ціни і наступна зміна попиту рівні по розміру, то такий випадок називають одиничною еластичністю.
• Якщо зміна ціни не приводить ні до якої зміни кількості  продукції, що купується, то такий попит є цілком нееластичним (таким, зокрема, є попит на сіль).
• Якщо найменше  зниження ціни спонукає покупців збільшувати покупки від нуля до межі своїх можливостей, то такий попит є цілком еластичним.

  На еластичність попиту важливий вплив має 1)наявність товарів-замінників. Чим більше на ринку продуктів, які задовольняють одну потребу, тим більше можливостей для покупця відмовитися від придбання даного конкретного продукту у випадку підвищення його ціни, тим вище еластичність попиту на даний товар. Наприклад, попит на хліб відносно нееластичний. У той же час попит на окремі сорти хліба є відносно еластичним, тому що з підвищенням ціни, приміром, на бородінський хліб покупець може перейти на інший сорт житнього хліба й т.п. Так само й щодо розглядати еластичності стосовно окремих видів сигарет, сортам мила тощо.

 Іншою важливою обставиною, що впливає на цінову еластичність, є 2)фактор часу. У короткостроковому періоді попит має тенденцію бути менш еластичним, чим у довгостроковому. Наприклад, попит на бензин з боку індивідуальних власників автомобілів відносно нееластичний, і підвищення ціни, особливо в літній сезон, навряд чи скоротить попит. Однак можна припустити, що восени значна частина автовласників поставлять свої машини в гаражі, попит на бензин знизиться, скоротиться обсяг продажів його. Отже, у довгостроковому періоді еластичність бензину вище. Така тенденція зміни еластичності в часі пояснюється тим, що із часом кожен споживач має можливість змінити свій споживчий кошик, знайти товари-замінники.

Еластичність пропозиції - це показник, що виражає чутливість (реакцію) зміни пропозиції, що відбувається в зв'язку із зміною цін. 1) у випадку, коли процент збільшення пропозиції перевищує ріст цін, пропозиція є еластичною; 2)якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, то пропозиція називається одиничною; 3)коли приріст пропозиції менше приросту цін, пропозиція нееластична.

     Найважливішими факторами, що впливають на еластичність пропозиції (крім цін), є кількість товаровиробників, очікування (цінові та інші) суб'єктів економічної діяльності, величина встановлюваних державою податків, фактор часу, процентні ставки банків, розміри зарплати й ціни на сировину та інші проміжні товари, що використовуються для виробництва кінцевого продукту. Пропозиція, оскільки вона пов'язана зі зміною виробничого процесу, повільніше адаптується до зміни ціни, ніж попит. Тому фактор часу є найважливішим у визначенні показника еластичності.

Звичайно при оцінці еластичності пропозиції розглядаються три тимчасових періоди: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий.

Під короткостроковим розуміється період, занадто короткий для здійснення яких-небудь змін в обсязі випускаємої продукції. Наприклад, садівник, що виростив яблука й приїхав на ринок їх продавати, не може змінити кількість пропонованих їм яблук, яка б не зложилася ринкова ціна. У цьому випадку пропозиція є нееластичною.

Середньостроковий період достатній для розширення або скорочення виробництва на вже існуючих виробничих потужностях, але недостатній для введення нових потужностей. Еластичність пропозиції в цьому випадку підвищується.

Довгостроковий період припускає розширення або скорочення фірмою своїх виробничих потужностей, а також приплив нових фірм у галузь при розширенні попиту на дану продукцію або догляд з її при скороченні останнього. Еластичність пропозиції буде вище, ніж у двох попередніх випадках.

Вплив податків на еластичність

  Акцизний збір.

Обираючи, які з товарів і послуг оподаткувати акцизом, уряд бере до уваги еластичність попиту на них. Припустимо, що на якийсь продукт встановлено податок у $1, а обсяг продажів складає 10 000 одиниць. Тоді прибуток від оподатковування дорівнює $10 000. Тепер, якщо податок буде підвищений, скажемо, до $1,5, і відповідно більш висока ціна призведе до скорочення продажів до 5000 одиниць у силу еластичності попиту, прибуток від оподатковування впаде до $7500. Підвищення податку на продукт, попит на який є еластичним, спричинить за собою скорочення прибутку від оподатковування. Це змушує законодавців, встановлюючи акцизні податки, шукати такі продукти, попит на які нееластичний, наприклад, алкогольні напої і сигарети.

Лекція 2

1. Поняття конкуренції, її види.

2. Основні моделі ринків конкуренції.

3. Поняття та види монополії.

4. Позитивні та негативні  риси монополій. Антимонопольна діяльність держави.

1.  Конкуренція – (лат. Concurrere – стикатися, зіштовхуватися) – це економічне змагання за досягнення кращих результатів, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку. Найбільшого розквиту конкуренція набуває в умовах капіталістичного способу виробництва. Конкуренція - це та сама «невидима рука» ринку( за словами А.Сміта ), що координує діяльність його учасників. Конкуренція  забезпечує взаємодію попиту та пропозиції, що врівноважує ринкові ціни .

Види конкуренції. Конкуренція поділяється:1) за станом ринку – на досконалу, недосконалу, б) за способами суперництва – на цінову та нецінову.

У процесі еволюції економічної системи змінюється й конкуренція. Спочатку панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція (див.далі пит.2), для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ виробників до будь-якого виду діяльності.  Ідеальною моделлю була ситуація, коли споживач завжди правий, що означало встановлення своєрідного диктату споживача над продавцем.

 В умовах капіталізму  вільна конкуренція проявляється  в конкурентній боротьбі як  між різними формами приватного  капіталу (промислового, торговельного, банківського й ін.), так й усередині  кожного з них. Така конкуренція здобуває форму внутрішньогалузевої й міжгалузевої. Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між виробниками, які діють в одній галузі. Вона сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки й техніки. Існує переважно на вузькоспеціалізованих ринках (напр.,на ринку мінікомп’ютерів, телевізорів, легкових автомобілів й ін.)

Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між виробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Внаслідок різних умов виробництва в галузях підприємці при однакових витратах капіталу одержують неоднакову масу продукту. Тому  ті товаровиробники, які дістають менший прибуток, прагнуть вкладати свої капітали в галузі, де прибуток більший. Коли маса прибутків у різних галузях вирівнюється, перелив капіталів припиняється,  і в кожній галузі на рівний капітал буде отриманий рівний середній прибуток. 

З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється в монополістичну, або недосконалу. Недосконала конкуренція — це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за одержання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями й ін.). До її найважливіших рис відносять встановлення монопольно високих цін і присвоєння на цій основі монопольно високих прибутків. Недосконала конкуренція усе більше переміщається зі сфери обігу до сфери  виробництва й спрямовується на поліпшення якості продукції. Внаслідок цього розрізняють цінову й нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція — це боротьба між виробниками  шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари й послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту. Вона застосовується  фірмами - аутсайдерами в боротьбі з монополіями, для суперництва з якими в аутсайдерів нема можливості в сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не зневажають і монополії там, де вони не мають абсолютну перевагу).  Відмітною рисою цінової  конкуренції є цінова дискримінація***, при якій той самий товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами. 

*** Розрізняють чотири типи дискримінації:

1. особиста пов'язана з тим, що люди мають різні доходи. Наприклад, лікар установлює різні розцінки залежно від рівня доходів його хворих. 
2. матеріальна  ґрунтується на особливостях використання  товарів і послуг. Наприклад, різний тариф для промислового й домашнього користування електрикою.
3. дискримінація по одиницях проданої продукції   полягає в різних умовах покупки товару або оплати послуги споживачем залежно від кількості придбаного блага. Так, ціни на товари у роздріб, завжди вище, ніж при оптових закупівлях. Або, ціна на залізничний квиток буде зростати зі збільшенням довжини траси, але ціна перших кілометрів  дорожче, ніж наступних.
4. географічна - ціна на  товари й послуги змінюється залежно від місцезнаходження продавця й покупця.