Курс лекцій (основи економічної теорії)

 Організація роботи товарних бірж

 Членами біржі є її акціонери. Вони мають право відвідувати біржу, укладати угоди. Крім них в торгах беруть участь разові та постійні ( купивши абонемент ) відвідувачі.

     Серцем товарної біржі є біржовий зал, де продавці і покупці (самі або за допомогою брокерів) здійснюють біржовий торг, побудований за принципом подвійного аукціону - цін, що підвищуються у покупців і знижуються в продавців. Біржовий торг - це велика кількість аукціонів, що проходять в одному місці практично одночасно. Біржові угоди укладають у спеціально відведеному місці. Оскільки торгівля ведеться відразу декількома видами товарів, то для кожного виду товару відведений окремий зал або в одному залі - декілька секцій, підлога котрих нижче підлоги залу, тому вони звуться "ямами". У кожній ямі торгують одним видом товару.

Ціна призначається шляхом її вигуку. При однаковій ціні товар скоріше дістанеться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому голосові дані мають чимале значення. Голос для підстрахування дублюється за допомогою спеціальної системи жестів. Жест є мовою брокера. Сигналами пальців рук брокери обмінюються інформацією про те, скільки типових контрактів вони готові купити або продати.

 Уклавши угоду, маклер вносить у спеціальний бланк код свого контрагента, час укладання угоди, місяць постачання, ціну й обсяг товару. Ці дані передаються комп'ютерній системі обліку. Інформація про ціну надходить на табло торгового залу біржі, а також передається на інші біржі і біржові служби інформаційних компаній.

 Товарні біржі діляться  на міжнародні й національні, універсальні й спеціалізовані. Найбільш важливі центри міжнародної торгівлі - у США, Англії і Японії: на їхню частку припадає більше 90 % міжнародного біржового обігу. На універсальних біржах продаються промислові й сільськогосподарські товари. Так, на товарній біржі в Чикаго продаються пшениця, кукурудза, сої-боби, бройлери, золото, срібло, нафта, фанера тощо. На спеціалізованих товарних біржах продаються окремі товари й родинні групи товарів. Наприклад, на Нью-Йоркській біржі продаються кава, какао й цукор. В Україні переважають спеціалізовані біржі широкого профілю ( Украгропромбіржа ).

На біржі здійснюються два види товарообігу: реальний і ф'ючерсний. Перший передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає близько 10 % світової торгівлі. При ф'ючерсних видах товарообігу продається право на товар (наприклад, на майбутній урожай), ф'ючерсні контракти. Різницю між ціною контракту в день його укладання й ціною в день його виконання виплачує або продавець (якщо ціна зросла), або покупець (якщо ціна знизилася).

У випадку можливих збитків, обумовлених зміною ціни на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (так зване хеджирування). Операції хеджирування - основна сфера діяльності товарних бірж. Учасники цих операцій дістають прибуток внаслідок різниці цін на товари на різних біржах й у різний час. Така розбіжність цін має місце незважаючи на наявність комунікаційно-информаційних систем між товарними біржами усередині країни й між біржами різних країн.

В умовах регульованого ринку діяльність товарних бірж, як і фондових, контролює держава. Такий контроль здійснюється через прийняття відповідного законодавства, у якому визначаються правила їхньої діяльності (у тому числі клієнтів і посередників), права й обов'язки, а також міри нагляду за дотриманням норм і правил.

3. У 18 ст. зріст державної заборгованості країн змушував вже регулярно укладати угоди, де в якості товару виступали цінні папери. Будівництво залізниць у XIX ст., а також бурхливий розвиток промислового виробництва зажадали розвитку акцій і перетворення їх у важливий фінансовий інструмент. Утворилися  "New York Stock Exchange" або "Уолл-Стрит" ( одна з найбільших бірж, що сьогодні грає головну роль серед бірж усього cвіту. Своєю популярною назвою вона зобов'язана вулиці, на якій знаходиться будинок біржі. З Уолл-Стрит прийнято зв'язувати весь ринок капіталу США. Що і як відбувається на цій біржі - часто має   наслідки  для бірж усього світу, недарма серед біржових спекулянтів ходить такий вираз - "У Америці чхнуть, а в Європі - нежить. ")

Фондова біржа — це  організований ринок, на якому його учасники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. До цінних паперів відносять: акції, облігації, казначейські зобов’язання, векселі тощо. У середині 90-х рр. у світі налічувалося близько 200 фондових бірж.  Фондова біржа сприяє залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямуванню їх на технічне оновлення підприємства. Біржа допомагає переливу капіталу між галузями, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у важливі соціальні сфери.

Членами біржі є, як правило, її засновники - фізичні особи й кредитно-фінансові інститути. Реєстрація на біржі піднімає престиж компанії, полегшує доступ до ринку капіталу, сприяє підвищенню курсу її акцій і розширює коло акціонерів. Однак, членство на біржі необхідно постійно підтверджувати високим і стабільним курсом акцій.

Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників. Якщо посередник купує цінні папери за власні гроші, а потім продає їх по більш високій ціні, то його називають дилером, головного посередника на центральній фондовій біржі  - фахівцем, а інших посередників, які зв'язують фахівця з покупцями або продавцями, - брокерами. За свої посередницькі операції брокери одержують винагороду за згодою між зацікавленими боками-клієнтами або відповідно таксі, встановленій біржовим комітетом. При успішному веденні посередницьких операцій брокер може накопичити кошти й стати дилером.

Керівним органом на фондовій біржі є біржовий комітет , при якому функціонує біржова комісія, що дає дозвіл або встановлює заборону на допуск нових цінних паперів на котирування. При біржових комітетах також функціонують котирувальні комісії, що відають питаннями щоденної публікації даних про кількість поданих цінних паперів, їхній курс.

Основні види операцій на фондовій біржі : угоди за готівку ( або, касові, виконання протягом 2-3 днів, швидкість і простота оформлення ), угоди на строк (виконання 1-3 місяці, існує мінімальний обов’язковий обсяг продажу менше якого угоду не укладають).

Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обігу, що здійснюється за допомогою телефону й телефаксу. Його масштаби обумовлені високим рівнем комісійних зборів і вартістю послуг центральної біржі. Об'єктом продажу на позабіржовому ринку виступають цінні папери середніх і  дрібних корпорацій, які не включені в біржові списки, а також державні облігації.

 В Україні згідно  з законодавством створений і функціонує ринок цінних паперів, який контролюється державою через Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), яка є органом, підпорядкованим Президенту України та підзвітним Верховній Раді України. Наш фондовий ринок є ще не розвиненим, оскільки не відповідає світовим стандартам.

4. Ядро ринкової інфраструктури становить банківська система, яка практично у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою має два рівні. Перший рівень - центральний (державний) банк, другий - комерційні, іпотечні (кредит під заставу нерухомості), іноваційні (кредитування нововведень), інвестиційні та інші, керовані центральним банком.

Центральний банк виконує ряд функцій:1) він несе всю повноту відповідальності за організацію й стан грошового обігу в країні; 2) його стратегічне завдання полягає в створенні умов для неінфляційного розвитку економіки через керування іншими банками, здійснюване за допомогою банківських резервів. Тому двох'ярусну систему керування називають також резервною. Первісна страхова функція резервів зараз відійшла на другий план, поступившись першістю їхній регулюючій функції. Центральний банк за допомогою кредитно-грошових інструментів (операції на відкритому  ринку, ставка центрального кредиту, норма резервів) впливає на резерви й тим самим регулює пропозицію грошей. Норма резервів залежить від рівня інфляції в країні; виду внеску (для  строкових вкладів норма вище,  ніж для звичайних); від місця розташування банку (для міських банків норма вище, ніж для провінційних) і інших.

Комерційні банки акумулюють тимчасово вільні кошти приватних осіб, компаній, банків, уряду, іноземних вкладників. Однак крім прийому внесків і перетворення їх у кредити вони виконують також більше ста інших банківських операцій. Наприклад, разом із центральним банком вони регулюють масу грошей в обігу, надають позички громадянам, що потребують позикових коштів для покупки дорогих товарів тривалого користування (споживчий кредит) і для будівництва  будинку (іпотечний кредит). 

Комерційні банки розвивають трастові, або довірчі, операції. Так, приватні і юридичні особи довіряють банкам розпоряджатися майном і грішми, виступати агентом по операціях з облігаціями й акціями, виконувати роль опікуна.  Але, надання довірчих послуг не приносить високих доходів, але вимагає більших витрат, що під силу тільки великим банкам. 

 B залежності від умов залучення коштів розрізняють вклади до запитання, які видаються на першу вимогу, і строкові вклади, які вкладник зобов'язується не брати протягом певного часу. Структура внесків визначає напрямок розміщення акумульованих коштів. Якщо в загальному обсязі залучених банком коштів домінують вклади до запитання, то банк може видавати лише короткострокові позички, підтримуючи розвиток дрібного й середнього підприємництва. Якщо переважають строкові вклади, то банк у                                                                                                                     стані надавати довгострокові кредити, сприяючи розвитку капіталомістких виробництв.

 Крім того, банки надають дуже широкий набір послуг: оплату рахунків, комплексне фінансове обслуговування комерційних справ, відеоінформацію про баланс власного поточного рахунку, інших проведених фінансових операціях.

У ринкову інфраструктуру входять і державні фінанси. Їхню основу становлять республіканські й місцеві бюджети. Через держбюджет відбувається перерозподіл доходів, фінансування виробничих і соціальних програм.

Тема 6. Ринковий механізм

Лекція 1.

1. Ринковий механізм та його складові. Попит. Закон та крива попиту. Детермінанти попиту.

2. Пропозиція товарів на ринку. Закон та крива пропозиції. Детермінанти пропозиції.

3. Еластичність попиту і пропозиції.

1.  Ринок - це форма організації суспільного виробництва, що забезпечує взаємодію виробництва й споживання за допомогою механізму цін. Саме механізм цін забезпечує зв'язок між виробниками й споживачами, продавцями й покупцями, урівноважуючи пропозиції товарів і послуг з попитом на них. Основних суб'єктів ринку прийнято розділяти на три групи: домашні господарства, бізнес (підприємці) і уряд. Основні елементи ринкового механізму - ціна, попит, пропозиція, конкуренція і монополія.

    Ціна -  грошовий вираз вартості товару. Ціна – величина не постійна. Вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона може бути вищою від вартості при дефіциті товарів на ринку або нижчою при їх надлишку, вона залежить також від купівельної спроможності грошової одиниці.

Попит — сума грошей, яку покупці можуть   і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги. Попит зображується у виді графіка кривої попиту, що показує кількість продукту, що споживачі готові й у змозі купити по деякій ціні з можливих цін протягом визначеного періоду часу. При цьому передбачається. що вся решта умов залишаються незмінними. Ціна попиту - це максимальна ціна, що згоден сплатити покупець при покупці даного товару.

 Вивчення  попиту на ринку зараз стає першочерговою задачею при функціонуванні підприємства. Постійний аналіз попиту і спроможність моментально реагувати на найменші зміни (тобто гнучкість виробництва) - усе це означає виживання й успішну роботу підприємства. Тому на перші ролі виходять у даний час численні відділи маркетингу, що безпосередньо займаються питаннями збуту і реалізації продукції. Вплив певних факторів приводить до того, що за колишніми цінами покупці готові придбати більше або менше товарів. Якщо фактори впливають на попит, крива зміщається вправо, якщо негативне- крива зміщається вліво.

 Закон попиту полягає в наступному: при незмінності всіх інших умов зниження ціни веде до відповідного зростання розміру попиту.  В реальної дійсності «інші рівні умови», так звані „нецінові детермінанти”( лат.”той, що визначає, - рос. –определяющий”)теж піддані динаміці. Якщо вони міняються, то відбувається зміна в попиті й переміщення самої кривої попиту на графіку.

              Мал.1.  Крива  попиту                             Мал.2.  Крива пропозиції

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожна крапка на кривій представляє конкретну ціну й відповідну кількість продукту, що споживач вирішить купити за цією ціною.  

 Розглянемо вплив нецінових детермінант попиту:            

1. Споживчі смаки. Сприятлива для  даного продукту зміна   споживчих смаків або переваг, може бути викликана рекламою або зміною моди, це буде означати, що попит зросте по кожній ціні. НТП, що сприяє  появі  нового продукту, здатен привести до зміни споживчих смаків ( побутова техніка, аудіо-відеотехніка ). Ще приклад зміни споживчих смаків: фізичне здоров'я стає усе більш популярним, а це підвищує попит на кросівки і спортивні тренажери.

2. Число  покупців. Збільшення на ринку числа покупців зумовлює підвищення попиту.   Приклад:  зниження рівня народжуваності зменшує попит на дитячі товари зараз, а в майбутньому – попит на всі інші товари.

3. Дохід. Вплив зміни грошового доходу на попит більш складний. У відношенні більшості товарів підвищення доходів споживачів приводить до збільшення їх  попиту на товари. Товари, попит на який змінюється в прямій залежності зі зміною грошового доходу, називаються товарами вищої категорії, або нормальними товарами (вершкове масло, омари, філе, коштовності).Товари, попит на який змінюється в протилежному напрямку, тобто  зростає при зниженні доходів, називаються товарами нижчої категорії (капуста, картопля, ношений одяг - секонд хенд).

 4. Ціни на сполучені ( рос. “ сопряженные ” ) товари. Чи приведе зміна ціни на сполучений товар до підвищення або зниження попиту на розглянутий продукт, залежить від того, чи є цей споріднений товар замінником нашого продукту (взаємозамінним товаром) або супутнім йому ( товаром , що його взаємодоповнює).