Курс лекцій (основи економічної теорії)

 

Модуль 3.

 

 

 

 

 

 

 

 

Підприємництво і підприємство

Тема 7. Су б 'єкти ринкової економіки

Лекція 1.

1. Функції домогосподарства  у ринковій економіці.

2. Джерела формування  сімейного бюджету.

3. Споживання і заощадження  домогосподарств.

1. Основних суб'єктів ринку прийнято розділяти на три групи: домашні господарства, бізнес (підприємці) і уряд.  При цьому домогосподарству належить надзвичайно важлива роль.  Не слід плутати поняття „домогосподарство” та „ сім’я”. Сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом. Домогосподарство – це особа або група осіб, поєднаних з метою спільного ведення господарства для забезпечення всім необхідним для життя. Згідно з методикою розрахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в колективах : вихованці інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. В Україні налічується 13.2 млн.домогосподарств.

Функції домогосподарств.

1. Домогосподарства є постачальниками ресурсів, в першу чергу – ресурсу праці, це робоча сила людини, крім того, згідно із законами України кожен громадянин може мати в індивідуальній власності капітал, тобто майстерні, малі підприємства, землю, житлові будинки, господарські будівлі, обладнання, сировину, матеріали тощо. Крім праці та капіталу  домогосподарства постачають грошові ресурси. Вони купують акції та облігації підприємств, кладуть гроші на депозитні рахунки.
2. Домогосподарства використовують  гроші, отриманні за постачання ресурсів, для придбання на ринку товарів і послуг з метою споживання. Таким чином вони утворюють сукупний попит на кінцеві блага, виготовлення яких є природною метою виробництва.
3. Частина  невикористаного домогосподарствами доходу перетворюється на заощадження, які завдяки банкам можуть стати потужним джерелом економічного зростання країни.

2. Головне джерело доходів домогосподарств – це доходи від постачання ресурсів. Але крім цього статистика України виокремлює такі статті доходів, які складають сукупний дохід домогосподарства:

• Оплата праці членів сім’ї;
• Пенсії, стипендії, субсидії, матеріальна допомога, дотації на санаторні путівки;
• Надходження від особистого підсобного господарства тощо.

     Сукупний дохід домогосподарств не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий  ніж вартість набору товарів і послуг, розраховану за нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімальних розмірів зарплати, пенсій, стипендій.

    Даючи економічну оцінку домогосподарствам, слід аналізувати не тільки джерела їх доходів, а й розподіл між собою. Існують функціональний та особистий розподіл доходів. Функціональний означає, що сукупний дохід суспільства розподіляється  відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів: зарплата – за роботу, рента і процент – за надані ресурси, прибуток – власникам підприємств. Особистий розподіл доходів має значну нерівномірність для кожної людини з таких причин: здобута освіта, вид діяльності, володіння нерухомістю, засобами виробництва, щасливий випадок, особисті контакти з членами уряду.

3. Частина доходу домогосподарства надходить у державу у вигляді прибуткового податку, а залишок розподіляється на витрати на споживання і  заощадження.

     Споживання  домогосподарств – це придбання товарів особистого користування, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

    Товари поділяють на  три групи: 1) довгострокового користування (автомобілі, холодильники тощо), 2) короткострокового користування ( продукти харчування, більшість одягу);3) послуги (лікаря, закладів освіти, культури тощо).

      Домогосподарство як покупець  повинне так упорядкувати своє споживання, щоб кожний окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. Тоді члени домогосподарства матимуть максимальне задоволення або корисність від закупок товарів.

      Заощадження -  це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується  у вигляді податку та не витрачається на споживання. Існує дві причини для збереження доходу.

1. захист доходів, тобто прагнення забезпечити себе на „чорний день”, бажання покращити фінансову забезпеченість своєї сім’ї;
2. спекуляція на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб в майбутньому отримати прибуток.

 

Лекція 2.

1. Поняття підприємства і фірми. Цілі діяльності та життєвий цикл фірми.

2. Види підприємств. Переваги і недоліки.

1. Суспільство здійснює безліч видів конкретної праці для того, щоб забезпечити собі достатньо комфортний рівень життєдіяльності. З цією метою люди об’єднуються у трудові колективи, організації і діють на засаді певних правил. Організації  з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

   Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги, з метою отримання прибутку.

   Поряд з терміном „підприємство”  в господарській діяльності вживають термін „фірма”. Фірма ( італ. „підпис” ) – це ім’я, під яким юридично повноправний господарюючий суб’єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. 

   Головною метою (місією) підприємства найчастіше  вважають виробництво продукції                     (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку. При цьому потрібно мати на увазі, що всі, хто має відношення до фірми, переслідують свої цілі. Наприклад, суспільство в цілому бажає : економічного росту, надходження  податків,  збереження ресурсів і навколишнього середовища; акціонери й кредитори – зростання доходів; споживачі – справедливих цін, задоволення потреб; наймані робітники  - зайнятості, рівня оплати, умов праці, задоволення від роботи, власники – ділової репутації, прибутку.

Кожна фірма за час свого існування проходить такі етапи життєвого циклу :

1. Виникнення фірми. На першому етапі виникнення фірми дуже важливо визначити стратегію конкурентної боротьби. Існує чотири основних стратегії конкурентної боротьби: 

1) силова, діюча в сфері виробництва товарів і послуг, орієнтованого на масового покупця. Фірма попадає в ситуацію дуже високої конкуренції з фірмами, що займаються тим же. 

2) у сфері дрібного бізнесу (маленькі майстерні, кафе) необхідно дотримуватися пристосувальної стратегії. Завдання таких фірм: задовольняти індивідуальні потреби конкретної людини. Переваги такої форми бізнесу - гнучкість. 

3) нішова - глибока спеціалізація виробництва: обслуговування рідких спеціальних потреб споживача, але зате вона вміє це робити краще всіх, це її специфіка, і конкурентам проникнути в неї дуже складно. 

4) інноваційна - не фірма пристосовується до ринку, а ринок стає зовсім іншим після її приходу. Основні труднощі на цьому шляху: як її зробити, цю проривну інновацію.

 2.Становлення фірми. Для становлення великої фірми потрібні три напрямки інвестицій - у велике виробництво, у збутову мережу й у дієздатний менеджмент. Головна проблема в області менеджменту на великому підприємстві полягає в тому, що той, хто ризикує                       ( власник), і той, хто приймає рішення ( фахівець, економіст, менеджер) – це не одна людина. У хазяїна головний мотив - інтереси компанії, у менеджера -  його власна репутація, він може приховувати свої помилки.

3. Розвиток фірми. Питер Друкер у книзі "Завдання менеджменту в XXI столітті" підрозділив фірми на кілька груп:

1) Фірма – лев. Навіть, якщо вона вийшла на ринок з вдалим продуктом, у кожного продукту є цикл життя. В результаті в житті фірми-лева наступає момент, коли вона починає диверсіфікуватися. Диверсифікованість продуктова (випуск різних продуктів) дозволяє застрахуватися від повного провалу, бо одночасно всі продукти в стадію спаду потрапити не можуть. Велике підприємство сильне тим, що розкладає постійні витрати по різних продуктах. Диверсифікованість географічна має на увазі виробництво одного виду товарів або послуг на різних ринках. Це вигідна позиція.

2) Фірма – слон - широко диверсіфікована компанія, що успішно займається декількома видами бізнесу одночасно. Слон у принципі вічний, наука не знає об'єктивних причин загибелі слонів. Перехід таких фірм у гірший стан обумовлений, як правило, суб'єктивними помилками. При випуску безлічі різних продуктів не можна у всіх областях бути першим. З'являються відсталі сектори. Фірма перестає рухатися вперед, а займається порятунком то одного, то іншого збиткового напрямку. Щоб ситуацію виправити, потрібні хірургічні міри. На Заході існують спеціальні кризові «чудо-менеджери», чиє завдання обрубувати відсталі галузі підприємства.

3) Фірма  - хитра лисиця - спеціалізація у вузькій сфері. Переваги фірми – лисиці:                    1) більш високі ціни й питомі прибутки. Спеціалізація орієнтована на два типи клієнтів: або якщо мова йде про особливі умови, або якщо фірма працює на особливо багатих людей. Наприклад, Білл Клінтон грає в гольф російською ключкою фірми «TZAR». Ключки з титану може робити тільки ця фірма;2) лояльність споживача. Додавши своїй продукції риси, що запам'ятовуються, а ще краще - неповторні, фірма прив'язує клієнта до своєї марки; 3) вихід на особливу групу споживача, що для стандартного продукту взагалі недоступна. Класичний приклад цього типу - контактні лінзи. Жінки лише іноді згодні носити окуляри, але завжди охоче куплять контактні лінзи; 4) спеціалізація захищає від конкурентів. Вони повинні повторити кожен хід фірми, що часто не можливо.

4. Вмирання фірми (або перехід у нову якість). В життєвому циклі фірми дуже важливе місце належить четвертій фазі. У фірмі є вибір - можливість розвиватися в майбутньому (злиття й поглинання компаній, створення фінансово-промислових груп тощо) або вмирання. У результаті сильних дій фірми можуть пережити кризу й залишитися на ринку, але досягається це великою ціною (хвороблива структурна перебудова, скорочення персоналу, жорстка економія на управлінських витратах тощо). Якщо реструктуризація зазнає невдачі, то вже ніщо не може врятувати фірму. Вона припиняє своє існування як самостійний учасник ринку.

2. Існує розгорнута класифікація видів підприємств за різними ознаками:

А)За ознакою форм власності підприємства поділяються на :

1. Державне – засноване на загальнодержавній власності;
2. Державно-комунальне -  засноване на власності комунально-адміністративних одиниць                  ( міста, району тощо );
3. Індивідуальне – засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці. За умови швидкого росту та нестачі коштів на розвиток таке підприємство може перетворитися в АТ( німецька фірма “ Крупп “, американська фірма “Форд“) .
4. Приватне – засноване на власності фізичної особи з правом найму робочої сили;
5. Сімейне – засноване на власності і праці членів одної сім’ї;
6. Спільне – засноване  на поєднанні майна різних власників, у т. ч.  іноземних держав;
7. Колективне – засноване на власності колективу підприємства.

В свою чергу до колективних підприємств відносять :

1. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО – його учасники несуть ПОВНУ  ( необмежену ) відповідальність по зобов’язанням підприємства, тобто не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном. 2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – відповідає перед кредиторами тільки майном підприємства, тобто вкладами у нього кожного учасника. Капітал товариства ділиться на паї. Після оплати паю ( грошима, обладнанням, правом на володіння земельною ділянкою тощо ) учаснику видають пайове свідоцтво, яке не є цінним папером.

3.КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО ( або товариство на вірі ) – його учасники поділяються на дві групи : а ) повні товариші – несуть повну відповідальність по зобов’язанням підприємства,     б ) командитисти – відповідають тільки своїм внеском у капітал товариства. Тому природно, що укладати угоди від імені товариства  мають право тільки повні товариші.

4.ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – учасники відповідають по його боргам своїми внесками у капітал підприємства, але у випадку, коли цих коштів недостатньо, кожен учасник має внести додатково суму в однаковому для всіх учасників кратному розмірі відповідно до свого первісного внеску. Максимальний кратний розмір повинен бути вказаним у засновницьких документах товариства ( наприклад, 5 –ти кратний розмір ).

5.КООПЕРАТИВ – за видами діяльності існують: виробничий, промисловий, споживчий, збутовий, постачальницький тощо. Широке розповсюдження на Заході отримали споживчі кооперативи, які з’явилися в Англії ще у кінці 18 ст.

6.МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО – створюється у будь-якій галузі народного господарства. Характерні риси МП : 1)сприяють розширенню ринкової конкуренції;2)мають більшу швидкість реагування на зміни кон’юнктури ринку;3)менше шкодять навколишньому середовищу;4)створюють додаткові робочі місця  у галузі;5)сприяють розвитку невеликих міст та сіл тощо.