Курс лекцій (основи економічної теорії)

7. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО(АТ)–одна з найбільш зручних форм колективного підприємства  в  умовах ринку. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько–Ост-Індську торгівельну компанію. АТ бувають: закриті – їх акції розподіляються тільки серед акціонерів і не надходять у вільний продаж, та відкриті – їх акції вільно продаються та купуються на фондових біржах та поза ними.

Б) за економічним призначенням:

• виробництво засобів виробництва;   -виробництво предметів споживання;
• виробництво продукції ВПК;            - виробництво ідей та послуг ( консалтингові, страхові)

В) за масштабами виробництва :

• індивідуальні,                          - серійні;                                         - масові

Г) за ступенем спеціалізації :

• спеціалізовані                         -  універсальні                               -  змішані

Д) за галузями виробництва :

• промислове            - будівниче      -сільськогосподарське        -торгівельне тощо

Є) за новими формами господарювання :

•          фірми,   бюро,   агенції,   товариства,    фонди,    біржі,   ферми,   банки тощо

Ж) за розміром персоналу :      - малі         - середні                           - великі.

Переваги    одноособового володіння:

1. Легко розпочати та закінчити бізнес, бо це залежить тільки від бажання власника.

2. Нема необхідності, приймаючи рішення, добиватися згоди партнерів, що свідчить про велику ступінь самостійності ( підприємець – сам собі “ бос “ ).
3. Дохід повністю залежить від вдалої діяльності підприємця та ( за вирахуванням необхідних витрат та податків ) належить тільки йому.
4. Є можливість краще зберігати секрети комерційну таємницю та “ ноу – хау “.

Недоліки одноособового володіння :

1. Виникають труднощі із залученням додаткових фінансових коштів, бо більший рейтинг при банківському кредитуванні, звісно, у крупних фірм.
2. Найбільш важливий недолік – необмежена відповідальність, тобто відповідальність у тому числі і своїм майном.
3. Труднощі у розподілі праці та менеджменті, що призводить до великого фізичного та психологічного навантаження ( працює більше 12 годин на добу, без вихідних ).
4. Таке підприємство існує до того часу, доки його власник є дієздатним. У випадку його психічного захворювання, банкрутства, ув’язнення, смерті – підприємство юридично перестає існувати. У зв’язку з цим інші бізнесмени неохоче укладають довгострокові угоди з власником одноособового підприємства.

        Переваги товариств ( колективних підприємств ) :

1. Фінансові можливості більші, ніж у приватних підприємств, за рахунок поєднання капіталів кількох учасників. До того ж, банки надають товариствам пріоритет у кредитуванні.
2. Додаткові можливості у розподілі праці за професійними та діловими якостями партнерів.

Недоліки товариств :

1. Помилка одного з партнерів може призвести до розорення інших, бо вони несуть солідарну відповідальність за збитки.
2. Нестача досвіду або несумісництво інтересів партнерів сприяють гальмуванню в управлінні підприємством, що позбавляє підприємство частини прибутку.
3. Виникають  труднощі з розподілом прибутку ( особливо, якщо  учасники мають різні внески у капітал або трудові внески у діяльність підприємства – різна кількість відпрацьованого часу, різні за вагою операції тощо ), а також з розподілом майна та боргів при ліквідації підприємства.

 Тема 8. Підприємництво та доходи від капіталу

Лекція 1.

1. Сутність підприємництва і умови його існування.

2. Суб'єкти, об'єкти, види підприємництва.

3..Права, обов'язки і відповідальність підприємця.

4. Підприємництво у сфері обігу. Торговельний капітал і торговельний прибуток.

5. Позичковий капітал і позичковий процент.

1. Історія підприємництва починається із середньоріччя. Уже в той час купці, торговці, ремісники являли собою починаючих підприємців. В Росії та Україні підприємництво зародилося ще в Київській Русі в торгівельній формі й у вигляді промислів. Першими підприємцями тут можна вважати дрібних торговців, купців.

Перехід до ринкової економіки наприкінці 90-х років, юридичне визнання власності викликали до життя й відродили активну підприємницьку діяльність. У науковій літературі немає однозначного визначення сутності підприємництва, тому що представники різних галузей знань (економісти, філософи, соціологи, правознавці й ін.) по-різному трактують зміст цього терміну.     

      Термін  «підприємництво» із часом видозмінювався, зараз воно трактується так: «Підприємництво (фр. enterprase) – ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку або особистого доходу, здійснювана від свого імені, під свою майнову відповідальність або від імені й під юридичну відповідальність юридичної особи».

   Кэмпбелл Макконнелл і Стэнли Брю у своїй книзі „Економікс” розкривають значення терміна підприємництво через чотири функції підприємця:

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару послуги. 
2. Підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, що  визначають курс діяльності підприємства.
3. Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології і навіть нові форми організації бізнесу.
4. Підприємець - це людина, що йде на ризик. Винагородою за витрачений час, зусилля і здібності можуть виявитися привабливі  прибутки або збитки і зрештою банкрутство. Підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними коштами - своїми власними, а також залученими.

   Для існування підприємницької діяльності необхідні певні умови:

Економічні умови :

1. Максимальна свобода господарської діяльності вільних товаровиробників;
2. Повна відповідальність за результати своєї економічної діяльності ;
3. Конкуренція виробників ;
4. Вільне ціноутворення на ринку;
5. Відкритість економіки,  право підприємця здійснювати зовнішньоекономічні операції .

Соціальні умови формування підприємництва:

1. Соціально-культурні норми - моральні  норми, релігійні погляди, освітній  рівень населення; 

2. Прагнення  покупців  купувати  товари, що  відповідають  певним  смакам  і  моді.  

3. Соціальні  умови  впливають  на  відношення  окремого  найманого робітника до  роботи,  що  у  свою  чергу  впливає  на  його  відношення  до  величини  заробітної  плати, до  умов  праці.   Від  підприємницької  діяльності  підприємець  повинен  одержувати  задоволення. 

4. Підприємець  бере участь  у  рішенні  соціальних  питань  трудової  діяльності  своїх  співробітників,  охорони  їхнього  здоров'я. 

5. Має існувати підготовка й підвищення кваліфікації підприємців: організація навчання сучасним методам ведення підприємницької діяльності, стажування в розвинених країнах, створення мережі консультативних центрів тощо.

 

  Правові умови ефективної підприємницької діяльності:

1) наявність законів, що регулюють  підприємницьку діяльність і створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва: спрощена й прискорена процедура відкриття й реєстрації підприємств; захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалювання податкового законодавства.

2) необхідність державного регулювання  підприємницької діяльності. Ф. Котлер вказує три основні причини, з яких з'явилися відповідні законодавчі акти:

• Необхідність захистити фірми друг від друга: прийняття законів, що запобігають проявам «несумлінної конкуренції»;
• Необхідність захисту споживачів від несумлінного бізнесу: прийняття законів проти тих фірм, які випускають неякісні товари, вводять в оману;
• Необхідність захисту вищих інтересів суспільства від руйнівних наслідків бізнесу.

2. Основним суб'єктом підприємницької активності виступає підприємець. Однак підприємець — не єдиний суб'єкт, у будь-якому випадку він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічник або супротивник, та найманим робітником (якщо, звичайно, підприємець працює не поодинці), і партнерами по бізнесу.

Держава  як прискорювач підприємницького процесу виконує такі функції: 1) освітні функції по професійній підготовці і вихованню підприємницьких кадрів; 2) держава підтримує у фінансовому відношенні  підприємців-початківців. Саме від найманого робітника залежить ефективність і якість реалізації підприємницької ідеї. Частина планів підприємця і найманого робітника збігається (чим вище прибуток, тим вище заробітна плата), а частина носить полярно протилежний характер (підприємець не зацікавлений у високій оплаті праці, а найманий робітник зацікавлений). Взагалі, кожному економічному суб'єкту властиві свої власні інтереси.

Об’єктом підприємництва є певний вид діяльності, який матеріалізується у виготовленій продукції, послугах, роботах. Однак, є обмеження : тільки державні підприємства мають право займатися виробництвом та реалізацією зброї, наркотичних засобів, грошових знаків. А такі виді діяльності, як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт зброї, виготовлення медикаментів, виробництва лікеро-горілчаних виробів, сигарет, медична та юридична практика   потребують спеціального дозволу – ліцензії.

 Види підприємницької діяльності.

Підприємництво як особлива форма економічної активності може здійснюватися як у державному, так і в приватному секторі економіки. Відповідно до цього розрізняють:

1.Державне підприємництво є форма здійснення економічної активності від імені підприємства, заснованого: а)державне підприємство, або б)муніципальне підприємство.  Вони відповідають за своїми боргами тільки майном, що знаходиться в їхній власності                    ( держава не відповідає по їх зобов'язаннях).

2.Приватне підприємництво є форма здійснення економічної активності від імені підприємства чи підприємця (якщо це форма індивідуальної трудової діяльності).

Розрізняють ( і у державному, і у приватному виді ):

• Підприємництво називається виробничим, якщо сам підприємець, використовуючи як фактори знаряддя і предмети праці, робить продукцію, товари, послуги, роботи, інформацію, духовні цінності для подальшого продажу споживачам, покупцям, торговим організаціям.
• У комерційному підприємництві підприємець виступає в ролі комерсанта, торговця, продаючи готові товари, придбані ним в інших осіб, споживачу, покупцю.
• Посередницьке - підприємництво, у якому підприємець сам не робить і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що зв’язує контрагентів в процесі товарного обміну, у товарно-грошових операціях.
• Фінансове підприємництво є особлива форма комерційного підприємництва, у якому як предмет купівлі-продажу або кредиту виступають гроші і цінні папери.
• Страхове підприємництво полягає в тому, що підприємець гарантує страхувальнику майна, цінностей, життя за визначену плату компенсацію можливого збитку в результаті непередбаченого нещастя. Підприємець одержує страховий внесок, виплачуючи страховку тільки при визначених обставинах. Але ймовірність виникнення таких обставин невелика, тому частина внесків, що залишилася, утворює підприємницький доход.

3. В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва законодавчо визначено права, обов’язки і відповідальність підприємців.

Права підприємців :  самостійно обирати будь-які види підприємництва;купувати майно, вибирати постачальників, встановлювати ціни, вільно розпоряджатися прибутком, укладати з громадянами трудові контракти та встановлювати розмір зарплати, брати участь у зовнішньо-економічній діяльності, здійснювати валютні операції, користуватися системою соціального забезпечення та страхування.

Обов’язки підприємця: здійснювати оплату праці особам за наймом по контрактах не нижче за державний мінімальний розмір, забезпечити їм умови та охорону праці, отримувати ліцензію на діяльність, забезпечувати права споживачів на якісну продукцію.

Відповідальність підприємця – правові та етичні відносини підприємців до суспільства, які характеризуються виконанням правових норм. Він персонально відповідає економічно та адміністративно: по своїх зобов’язаннях, за охорону навколишнього середовища, за додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії, за дотримання чесних правил  у відношенні до партнерів.. Суд може визнати підприємця банкрутом, якщо його майна не вистачає для покриття заборгованості та немає можливості для фінансової санації підприємства.

4. У результаті суспільного поділу праці торгівля починає грати самостійну функцію життєзабезпечення суспільства. Це формує торгівлю як самостійну сферу підприємницької діяльності. Суть торгового капіталу полягає в тому, що він:1)виступає як відокремлена частина промислового капіталу,2) займається не просто реалізацією товарів, а перетворенням товарного капіталу в грошовий. Торговий капітал існував ще у рабовласницькій та феодальній формаціях, він прискорив перетворення натурального господарства в товарне, активно сприяв розвитку ринку. Торговий капітал концентрував грошові ресурси в руках приватних осіб і цим підготував умови виникнення промислового капіталу. В умовах ринку промисловець вже може не займатися сам доведенням товару до споживача. Цією справою займається торговець, представник сфери обігу. Витрати  підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції, називають витратами обігу. Торговий прибуток – це дохід,  який одержують підприємства оптової та роздрібної торгівлі.

    Відповідно до сфери функціонування торгового капіталу існує внутрішня та зовнішня торгівля. А за стадіями руху розрізняють оптову та роздрібну торгівлю. Оптовий торговець має справу з промисловцями і роздрібними торговцями.

5. Позичковий капітал – це певна сума вільних грошей, які надаються їх власником у тимчасове користування іншій особі  (підприємцю) з метою отримання процента. Він виник, як і торговий, задовго до капіталізму, ще у рабовласницькому суспільстві у вигляді лихварського капіталу. Зараз він втратив самостійність і існує як відокремлена частина промислового капіталу. Джерелом вільних коштів є: 1) амортизаційний фонд; 2)тимчасово вільні гроші через неспівпадання моменту реалізацій продукції та моменту закупівлі сиров