Удосконалення товарної політики

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ М’ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ.......................................................5

1.1. Основні  тенденції на ринку м’ясної  продукції України...............5

1.2. Теоретичні  аспекти формування маркетингової  товарної політики  підприємств та основні шляхи підвищення їх конкурентоспроможності .............................................................................19

1.3. Підвищення конкурентоспроможності продукції як складова маркетингової діяльності підприємства………………………………...26

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ  МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЗОВ “ЄВРО ВІК” ……………....................................................................................41

2.1. Загальна характеристика  підприємства.............................................41

2.2. Аналіз маркетингової  товарної політики

ТзОВ “Євро  Вік”................................................................................................44

2.3. Аналіз конкурентного середовища підприємства……………………..51

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ  ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТО-СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ЙОГО МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ………………….66

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА  ПРАЦІ........................................................................96

РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА.............................................................101

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ.......................................................................106

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................109

ДОДАТКИ.........................................................................................................114

 

 

ВСТУП

 

Економічний розвиток української  держави, її вихід із затяжної соціально-економічної  кризи значною мірою залежить від інтенсивності ринкових перетворень  в агропромисловому комплексі. Це один із пріоритетних секторів економіки, що має великий ресурсний потенціал, нагромаджений досвід і наявність кваліфікованих трудових ресурсів. Вивченню його проблем багато уваги приділяють Інститут аграрної економіки УААН, Інститут економіки НАН України, Інститут регіональних досліджень НАН України, Львівський державний аграрний університет, Тернопільський національний економічний університет. Вагомий вклад в розробку теорії практики розвитку агропромислового комплексу внесли П.П.Борщевський, О.А.Бугуцький, В.Г.Галанець, П.М.Герасим, М.В.Гладій, Д.І.Гнаткович, М.І.Долішній, Т.Г.Дудар, С.Л.Дусановський, Р.А.Іванух, Н.М.Котько, І.І.Лукінов, В.В.Липчук, В.Я.Месель-Веселяк, О.М.Онищенко, П.Т.Саблук, В.М.Трегобчук, Р.І.Тринько, Г.В.Черевко, О.М.Шпичак, В.В.Юрчишин, та багато інших. На фоні загально-теоретичних і прикладних досліджень економіки і організації сільськогосподарського виробництва виникають дуже важливі проблеми, що потребують вирішення. Серед них особливої уваги заслуговує проблема розвитку м’ясопродуктового підкомплексу в умовах переходу до ринку.

Ринок м’ясної продукції в процесі ринкової трансформації економіки став одним з тих секторів, які опинились в найбільш скрутному становищі. З одного боку рентабельність м’ясної продукції є відносно низькою в силу значної трудомісткості виробництва, а з іншого м’ясо та окремі продукти його переробки не можуть зберігатись не спожитими тривалий час, що вимагає пошуку шляхів оперативного їх збуту. Водночас, м’ясопродукти є надзвичайно цінними та незамінними в харчовому раціоні населення, що робить м’ясопродуктовий підкомплекс стратегічно важливим в системі державних пріоритетів.

Будь-які системні перетворення у напрямку ринкової реорганізації агропромислового комплексу і його м’ясопродуктового підкомплексу, враховуючи досвід розвинутих країн, держав Центральної та Східної Європи, можуть дати певний ефект лише при умові втілення на практиці маркетингових принципів функціонування підприємств.

З огляду на це визначається загальна спрямованість даного дослідження на розв’язання невідкладних завдань закінчення аграрної реформи в Україні, вирішення проблем підвищення економічної ефективності вітчизняних товаровиробників та підвищення їх конкурентоспроможності в умовах співпраці з Світовою організацією торгівлі (СОТ).

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ М’ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Основні  тенденції на ринку м’ясної продукції України

Україна за рахунок сприятливих  агро-кліматичних умов має один з  найбільших у світі потенціал для розвитку агропромислового комплексу (АПК), як у галузі рослинництва та продуктів його переробки, так і у сфері тваринництва та виробництва м’ясопродуктів.

Протягом останніх років  галузь виробництва м’ясопродуктів в Україні помітно активізувалася за рахунок збільшення платоспроможного попиту в умовах ненасиченості ринку. Так, протягом 2003-2005 рр. обсяги споживання м’яса в Україні мали чітку динаміку до збільшення (Рис. 1.1, 1.2).

1 678,0 1 589,0 1 559,0

Рис. 1.1. Динаміка балансу ринку м’яса України, тис. т

Як видно з наведеної  інформації, незважаючи на постійне збільшення споживання, обсяги вітчизняного виробництва м’яса, починаючи з 2004 року, скорочуються. Основною причиною цього був неврожай пшениці, яка використовується як основний корм для різних галузей тваринництва. У результаті цього, дефіцит м’яса покривався за рахунок імпорту, в тому числі контрабандного.

2006       2007

Рис.1.2. Баланс ринку м’яса України у 2006-2007 рр., тис. т

У 2007 році обсяг внутрішнього ринку м’яса збільшився на 3,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року (тут варто зазначити, що показник виробництва включає лише обсяги виробництва м’ясопереробними підприємствами, а внутрішнє споживання є розрахунковою величиною).

Зростаюче споживання м’яса  забезпечувалось переважно внутрішнім виробництвом. У структурі виробництва м’яса продовжувалась тенденція до збільшення промислового виробництва м’яса птиці, яке за підсумками 2008 року склало більше 50% виробництва всієї тваринницької продукції [68].

Такі тенденції підтримуються технічним переоснащенням підприємств цього сектора тваринництва, підвищенням їхніх показників продуктивності, удосконаленням ветеринарного забезпечення й контролю якості продукції, а також державною підтримкою виробництва м’яса бройлерів.

Виробництво

У структурі виробництва  м’яса в Україні традиційно переважали яловичина та свинина. Разом із цим, починаючи з кризового 2004 року, поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) має спадаючу динаміку, оскільки власникам ВРХ довелося суттєво зменшувати поголів’я через брак кормів (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Динаміка поголів’я  худоби в Україні, млн. голів)*

Поголів’я худоби	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Велика рогата худоба	10,0	10,0	9,1	7,7	6,9	6,5	6,2
Свині	8,2	9,2	8,7	7,3	6,5	7,1	8,1
Вівці та кози	2,1	2,2	2,1	2,0	1,8	1,6	1,6
Коні	0,7	0,69	0,68	0,64	0,6	0,55	0,53
Птиця усіх видів	123,7	136,8	147,4	142,4	152,8	162,0	166,5

* - Джерело: За даними Держкомстату України.

Як видно з наведеної  у таблиці, за підсумками 2007 року поголів’я ВРХ налічувало близько 6,2 млн. голів., що на 38% менше, ніж у 2001 році.

При цьому, поголів’я  свиней та птиці збільшилось, що сприяло  збільшенню виробництва свинини  та м’яса птиці промисловими підприємствами (у 2007 р. в порівнянні до 2005 р. приріст  поголів’я свиней у промислових та приватних домогосподарствах зріс в 1,2 раза, приріст поголів’я птиці – в 1,1 раза, а до рівня 2001 року – в 1,4 раза).

Щодо поголів’я овець та кіз, то вони мають незначну частку у структурі наявної худоби і спостерігається чітка тенденція до їх зменшення.

Якщо проаналізувати розміщення поголів’я за категоріями  господарств (рисунок 1.3), то воно за останні 5 років в основному зосереджено в особистих селянських господарствах (в середньому близько 60% великої рогатої худоби, 70% свиней та 80% овець та кіз). Але як в одних, так і в других в загальному спостерігається тенденція до зменшення поголів’я.

Рис. 1.3. Динаміка поголів’я худоби в Україні за категоріями господарств

Зменшення поголів’я  худоби у 2004 році (за умови збільшення попиту на м’ясопродукти спричиненого зростанням доходів населення) призвело до виникнення дефіциту на ці види м’яса, що в результаті негативно позначилося на динаміці цін на свинину та яловичину (Рис. 1.4).

Рис. 1.4. Динаміка цінових змін на м’ясопродукцію у 2003-2006 рр., грн.

Як видно з наведеної  діаграми, станом на кінець вересня 2006 року відбулось певне скорочення середньої роздрібної ціни на всі  види м’яса, що пов’язане з традиційним  сезонним скороченням вартості м’яса  після літнього періоду. Найстабільнішою  була ціна на м’ясо птиці, яка майже не змінилась, що пов’язане із збільшенням попиту на цей вид м’яса.

Найвища ціна станом на 30.09.2006р. спостерігалась на ринку Севастополя  – 14 грн./кг, найнижча – на ринку  Херсонської області – 11,75 грн./кг. Найістотніше зменшилась ціна на свинину – з 26,1 грн./кг у 2005 році до 22,9 грн./кг станом на 30.09.2006.

При цьому, ціна на худобу, що реалізується живою вагою, зберігалася на одному рівні, що було зумовлено надлишком пропозиції м’яса на ринку, що відбулося за рахунок введення ембарго Росії на ввезення тваринницької продукції з України та зростання імпорту м’яса як легального, так і контрабандного. Протягом 2007 року, за офіційними даними, з України було експортовано 42,7 тис. тонн м’яса, а імпортовано в країну – 263,1 тис. тонн м’яса, але якщо середньорічна ціна 1 кг експортованого м’яса коливалася в межах 12,0-14,0 грн., то середньорічна ціна імпортованого м’яса була на рівні 3,0-4,5 грн./ кг.[68].

Такі цінові тенденції  призвели до того, що попит на м’ясо  птиці почав зростати випереджаючими темпами порівняно з іншими видами м’яса, що стало наслідком змін в структурі його виробництва (Рис. 1.5, 1.6).

Окрім зазначених вище факторів на зростання обсягів виробництва  м’яса птиці також позитивно  впливає незначна тривалістю операційного циклу у цьому виді тваринництва та його порівняно висока рентабельність.

У результаті перелічених  факторів обсяги виробництва м’яса  птиці в Україні за останні  п’ять років збільшились удвічі і за підсумками 2005 року складають  майже 500 тис. т.

 

Рис. 1.5. Структура виробництва м’яса на м’ясопереробних підприємствах України протягом 2002-2005 рр., тис. т

Тут важливо зазначити, що обсяги збільшення обсягів виробництва м’яса досягається переважно за рахунок зростання його промислового виробництва, яке за період з 1990-2006 рр. також збільшилось більше ніж удвічі (Рис. 1.6).

1990 рік

2006 рік

Рис. 1.6. Структура виробництва м’яса за видами (у відсотках до загального обсягу)

З описаних вище сегментів найнасиченішим та швидкозростаючим є ринок м’яса птиці – українці все більше переваги надають білому м’ясу.

Слід зазначити, що в цілому, в Україні обсяги виробництва м’яса та м’ясних  виробів зростають переважно  за рахунок збільшення обсягів виробництва м’яса птиці (свіжого та охолодженого у 3,3 рази, до 432,7 тис. тонн, та мороженого – у 2,2 рази, до 84,2 тис. тонн) та напівфабрикатів (у 2,4 рази, до 174,5 тис. тонн). У 2007 році, порівняно з 2003 роком (табл. 1.2), зменшилися обсяги виробництва яловичини та телятини: свіжої та охолодженої – на 27,1%, до 135,6 тис. тонн, та мороженої – на 41,6%, до 57,2 тис. тонн. Натомість, зросли обсяги виробництва свинини: свіжої та охолодженої – на 73,9%, до 139,5 тис. тонн, та мороженої – на 22,8%, до 23,2 тис. тонн. Збільшення обсягів виробництва свинини на фоні скорочення поголів’я можна пояснити покращенням культури вирощування свиней та заміною поголів’я свиней більш продуктивним [68].

Таблиця 1.2

Динаміка  виробництва м’яса та м’ясопродуктів за 2003-2007 рр.,

тис. тонн

Джерело: Державний  комітет статистики України

Тенденція збільшення обсягів виробництва м’яса зберігається і в поточному році. За 9 місяців 2008 року вироблено 696,4 тис. тонн м’яса, що на 12,8% більше, ніж за аналогічний  період попереднього року, та 242,3 тис. тонн ковбасних виробів, що на 4,4% більше, ніж рік тому (табл. 1.3).