Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її забезпечення

Зміст

 

 

Додатки

 

Вступ

 

Актуальність  теми дослідження. Забезпечення фінансової стійкості діяльності комерційних банків є основою стабільної банківської системи, запорукою успіху економічних перетворень і макроекономічного розвитку. Від рівня розвитку банківської системи, її ресурсного потенціалу, надійності та високого рівня платоспроможності залежить забезпеченість фінансовими ресурсами всіх галузей народного господарства. Необхідність поступального розвитку економіки України та досягнення високих темпів приросту внутрішнього валового продукту можливі за умов забезпечення високого рівня концентрації фінансових ресурсів і стабільного розвитку банківської системи.

Специфікою вітчизняної  банківської системи, як складової  фінансово-кредитного ринку України, є те, що вона практично сформована заново, на нових ринкових принципах і підходах, а тому виявилася життєздатною і досить стійкою. Окрім того, слід зазначити, що банківська система на сьогодні стала стрижнем фінансово-кредитної системи, її ключовою ланкою, завдяки чому, хоча й повільніше, ніж банківська система, розвивається фінансовий ринок у цілому і ринок фінансових послуг зокрема. Зазначене відставання було значним, але в останні роки завдяки розвитку страхового, фондового, валютного ринків, створенню пенсійних та інвестиційних фондів воно постійно зменшується. При цьому слід зазначити, що вказані процеси стимулюють необхідність подальшого зміцнення і вдосконалення банківської системи.

У сучасній економічній  системі зі значним посиленням ролі та значення фінансового сектора зросли вимоги до комерційних банків. Якщо на першому етапі їх становлення головними завданнями були необхідність створення розгалуженої мережі, спеціалізація, розробка нормативної та інструктивної баз, підготовка кадрів, пошук клієнтів тощо, та сьогодні на перший план виходять проблеми забезпечення стабільної діяльності як окремого банку, так і всієї банківської системи, освоєння нових видів банківських послуг і продуктів, вдосконалення менеджменту, розробка систем моніторингу та схем уникнення ризиків тощо. При цьому, на нашу думку, головну роль у вирішенні зазначених питань повинно відігравати забезпечення стабільного фінансового стану комерційних банків шляхом підвищення рівня їх капіталізації, концентрації банківського капіталу, ліквідності, платоспроможності та конкурентоспроможності на основі стійкого розвитку з урахуванням системи ризиків і вирішення соціально-економічних завдань, які ставить суспільство перед банківською системою.

Проведений аналіз свідчить, що за роки незалежності України створено надійну банківську систему, яка довела свою здатність виконувати покладені на неї завдання і забезпечує сталий економічний розвиток держави. Разом з тим виявилося, що на сучасному етапі розвитку фінансово-кредитного ринку перед банківською системою постали нові завдання, пов’язані з різким зростанням обсягів грошових потоків, появою нових сегментів фінансового ринку, видів послуг і продуктів, зростанням обсягів фінансування і кредитування галузей народного господарства, необхідністю активної діяльності на фондовому і страховому ринках, у сфері інвестицій тощо, що вимагає різкого нарощування обсягів банківських операцій і банківського капіталу, тобто підвищення рівня його концентрації.

Слід зазначити, що в  банківській сфері неприпустиме просте механічне нарощування капіталу чи зміна інших показників. Це повинен бути чітко контрольований процес, який базується на врахуванні системи певних норм і нормативів, обмежень, ризиків, вдосконаленні регіональної мережі банків, системи внутрішньобанківського менеджменту тощо. Тому виключно важливого значення в сучасних умовах розвитку вітчизняної банківської системи набуває необхідність вдосконалення діяльності комерційних банків на основі забезпечення їх фінансової стійкості шляхом підвищення рівня концентрації банківського капіталу, ліквідності та платоспроможності, що є запорукою динамічного розвитку всього фінансового ринку і визначає наукове і практичне значення виконаного дослідження.

Мета  і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення напрямків зміцнення фінансової стійкості комерційного банку.

Відповідно до поставленої  мети було визначено такі завдання дослідження:

• визначення теоретико-методологічних основ фінансової стійкості комерційного банку;
• аналіз стану управління активами та пасивами комерційного банку;
• проаналізувати основні показники діяльності банку в динаміці за 3 роки;
• проаналізувати основні показники фінансової стійкості АКБ «Правекс Банк» в динаміці за 3 роки;
• визначити заходи щодо забезпечення фінансової стійкості банку.

Ступінь вивчення теми. В цілому у вітчизняній науковій літературі проблеми забезпечення фінансової стійкості комерційних банків висвітлені недостатньо повно. Окремі аспекти досліджено в роботах І.М. Вядрової, В.М. Гейця, А.А. Гриценка, О.В. Дзюблюка, М.Г. Дмитренка, Б.Л. Луціва, І.О. Лютого, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, О.А. Пересади, М.І. Савлука, В.М. Федосова, А.В. Шаповалова та інших.

Предметом дослідження є система відносин, що спрямовані на зміцнення фінансової стійкості комерційного банку.

Об’єктом дослідження є аналіз фінансової стійкості на прикладі  
АКБ «Правекс Банк».

Методи  дослідження. Теоретичною і методологічною основою наукового дослідження є фундаментальні концепції теорії фінансів і банківської діяльності. При виконанні досліджень залежно від конкретних цілей і задач використано методи економічного аналізу та вивчення економічних процесів: монографічний, нормативно-розрахунковий, індексний, групувань, багатофакторного аналізу, експертних оцінок, балансовий, системно-структурний, економіко-математичного моделювання та інші.

Інформаційна  база. Інформаційну базу дипломної роботи становлять праці вітчизняних та закордонних науковців, а також фінансова звітність АКБ «Правекс Банк».

Структура дипломної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

У першому розділі  дипломної роботи подано теоретико-методологічні  основи фінансової стійкості банківської  установи, у другому розділі здійснено  аналіз фінансової стійкості комерційного банку на прикладі  
АКБ «Правекс Банк», у третьому розділі дипломного проекту запропоновано напрями забезпечення фінансової стійкості комерційного банку.

 

 

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи фінансової стійкості банківської установи

1.1. Сутність фінансової стійкості комерційного банку

Значення терміну «фінансова стійкість», як правило, досить часто трактується залежно від контексту, використання аналітичних методів та рівня систем, що розглядаються. Такий підхід характеризується відсутністю суворої обґрунтованості та чіткості визначень і досить часто стає причиною змішань понять і невизначеності категорії. [12, c. 65]

У «Великому економічному словнику» стійкість трактується, як сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків. «Великий енциклопедичний словник» містить таке визначення: «Стійкість системи – спроможність системи відновлювати попередній (або близький до нього) стан після деякого збурення, яке виявляється у відхиленні параметрів системи від номінального значення». «Словник української мови» пояснює стійкість, як здатність довго зберігати і проявляти свої властивості, не піддаватись руйнуванню і псуванню. В. Даль трактує стійкість, як здатність «вистояти супроти чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися». 

Етимологія терміну «стійкість» базується на постійності стану, сталості певних параметрів. У більш широкому розумінні цей термін означає здатність системи виконувати свої функції всупереч дії ендогенних та екзогенних факторів.

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку. Нерідко його ототожнюють з такими економічними поняттями, як надійність, платоспроможність, ліквідність. Так, деякі автори стверджують, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його ліквідності та платоспроможності. Слід зауважити, що ліквідність комерційного банку характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів  у грошові кошти з метою своєчасного виконання зобов’язань, а платоспроможність визначається здатністю банку своєчасно і повністю  виконати свої платіжні зобов’язання. Це дуже важливі складові, але врахування тільки їх під час визначення фінансової стійкості банку є  недостатнім.

Інші фахівці стверджують, що стійкість банку залежить від  збалансованості його активів і пасивів, якості кредитно-інвестиційного портфеля і кількості клієнтів. Цей підхід викликає певні зауваження: по-перше, в ньому не враховуються такі важливі складові, як прибутковість, платоспроможність та ліквідність банку; по-друге, твердження, що фінансова стійкість банку залежить від кількості  клієнтів, є недостатнім для пояснення цієї взаємозалежності. [12, c. 67]

В.П. Пантелєєв [43, c. 89] і С.П. Халява [56] визначають фінансову стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами. Твердження, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його прибутку і сумою сплачуваних дивідендів, видаються дуже спірними. Безумовно, рівень прибутку є важливим узагальнюючим показником банківської діяльності, але для визначення фінансової стійкості потрібно знати за рахунок яких джерел його отримано і як він був  розподілений. Ознакою фінансової стійкості насамперед є стабільність джерел доходу банку. Рівень дивідендів, що сплачуються, також не може бути показником високоефективної діяльності банку, незважаючи на його привабливість для акціонерів.

Ю. С. Масленченко [36, c. 123] ставить фінансову стійкість у залежність від відповідності діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів прибутку, достатність капіталу, мультиплікативна ефективність власного капіталу, норма прибутку на власний капітал, ліквідність, створення доданої вартості банком.

В.М. Шелудько, [59] пропонує таке визначення фінансової стійкості: «Це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища». Проте, у цьому твердженні дається дуже вузьке визначення комерційного банку як системи. По-друге незрозумілим є ставлення до показників платоспроможності та ліквідності і важливості їх для визначення фінансової стійкості.

Деякі автори роблять  спробу визначити фінансову стійкість у межах певних показників. Вони формують групу коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості комерційного банку  на основі аналізу джерел його коштів, залежності від кредитів, розміру власних коштів відносно залучених та ін.  Але в цьому випадку вибір показників обмежується показниками, що характеризують переважно пасиви балансу банку  без урахувань змін в активі. Автори на свій розсуд формують перелік показників та їх пріоритетність за відсутності єдиних нормативних критеріїв, які характеризують фінансову стійкість комерційного банку. [9, c. 91]

Можна виділити низку суттєвих недоліків притаманних розглянутим визначенням фінансової стійкості комерційного банку. По-перше, методологія і практика визначення фінансової стійкості ще не повною мірою охоплюють основні аспекти цього процесу у взаємозв’язку і взаємообумовленості, а система показників, які використовуються, являє собою зведення особистих відокремлених характеристик, часто не пов’язаних між собою, що суттєво ускладнює визначення і забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. По-друге, недостатньо повно враховуються фактори, що формують стійкість  комерційного банку. По-третє, недостатньо розроблені методологічні аспекти формування фінансової стійкості комерційного банку і відсутні методичні підходи до прогнозування фінансової стійкості шляхом розроблення бізнес-плану комерційного банку.

Отож, існують різні  підходи до визначення поняття фінансової стійкості. Його часто ототожнюють  з іншими термінами – надійністю, фінансовою стабільністю, платоспроможністю, ліквідністю, прибутковістю, фінансовою стійкістю. Тому слід відокремити такі концептуальні положення:

1) Надійність комерційного  банку є однією зі складових  такого інтегрованого показника  як фінансова стабільність, яка  в свою чергу свідчить про наявність певних умов для ефективного використання ресурсів протягом тривалого періоду. Фінансова стійкість є складовою такого показника як надійність комерційного банку.

2) Платоспроможність  можна виокремити як складову  частину показника фінансової стійкості комерційного банку. Тобто поняття «фінансова стійкість комерційного банку» ширше, ніж поняття «платоспроможність комерційного банку».

3) Ліквідність та прибутковість  – це показники, які деталізують  поняття платоспроможності комерційного банку.

Фінансова стійкість  – характеризує фінансовий стан банку  як статичну, незмінну величину, за якої відсутній розвиток.

Фінансова стійкість  комерційного банку – це складова характеристика фінансової стабільності, його надійності, показниками якої, в свою чергу, є капітальна стійкість, ліквідність, прибутковість та ризик комерційного банку (Рис. 1.1).

Рис. 1.1.  Структура  фінансової стійкості комерційного банку

Також, слід зазначити, що розрізняють такі поняття як «поточна фінансова стійкість» та «перспективна фінансова стійкість». Поточна фінансова стійкість – це ситуативна характеристика банку на момент проведення аналізу. Перспективна фінансова стійкість – це ймовірність того, що фінансові можливості банку протягом певного часу будуть відповідати певним критеріям, тобто ймовірність того, що банк проявить себе як стійкий у фінансовому плані. [9, c. 95] Але такий підхід до визначення перспективної фінансової стійкості комерційного банку дещо звужений. Оскільки перспективна фінансова стійкість комерційного банку характеризує, насамперед, наскільки стабільним є його фінансові можливості, то для її оцінювання, доцільно використовувати також показники, які характеризують варіативність коефіцієнтів капітальної стійкості, ліквідності, прибутковості та ризику комерційного банку.