Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її забезпечення

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Сентября 2013 в 15:17, курсовая работа

Описание работы

Актуальність теми дослідження. Забезпечення фінансової стійкості діяльності комерційних банків є основою стабільної банківської системи, запорукою успіху економічних перетворень і макроекономічного розвитку. Від рівня розвитку банківської системи, її ресурсного потенціалу, надійності та високого рівня платоспроможності залежить забезпеченість фінансовими ресурсами всіх галузей народного господарства. Необхідність поступального розвитку економіки України та досягнення високих темпів приросту внутрішнього валового продукту можливі за умов забезпечення високого рівня концентрації фінансових ресурсів і стабільного розвитку банківської системи.
Специфікою вітчизняної банківської системи, як складової фінансово-кредитного ринку України, є те, що вона практично сформована заново, на нових ринкових принципах і підходах, а тому виявилася життєздатною і досить стійкою

Файлы: 1 файл

весь диплом _21.01.2010.doc

— 1.33 Мб (Скачать файл)

Спеціальне законодавство спрямоване на врегулювання взаємовідносин між суб'єктами ринку банківських послуг. До нього належать Закон України "Про банки і банківську діяльність" [2], Закон України "Про Національний банк України" [3], "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Регулятивні (підзаконні нормативні) акти стосуються безпосередньо  правил здійснення банківських операцій, які

розробляють компетентні  наглядові органи. Сюди можна віднести Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Правління НБУ, Укази Президента. Приклади охоплюють і правила регулювання достатності капіталу; порядок формування обов'язкових резервів; правила здійснення валютних операцій тощо.

Роз'яснення та коментарі  до нормативно-правових документів. Це інтерпретація нормативно-правових актів, що надає наглядовий орган для деталізації своїх дій щодо застосування законодавства або регулятивних правил.

Особливе місце у  процесі формування правового поля діяльності банків відводять НБУ. Здійснення його правотворчої діяльності регламентується: [11]

● правилами підготовки, надсилання та обліку проектів законодавчих актів та законодавчих пропозицій, що вносяться на розгляд Верховної Ради України Національним банком України у порядку законодавчої ініціативи, затверджених постановою Правління Національного банку України від 23.02.1998 р. № 60;

● інструкцією про  порядок підготовки, видання, реєстрації та систематизації нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 30.12.99 № 634;

● методикою проведення аналізу впливу регуляторного акта Національного банку України та Методикою відстеження результативності регуляторного акта Національного банку України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 14 квітня 2004 р. № 471.

Нормативно-правові акти центрального банку України видають  у формі постанов Правління НБУ та затверджених ними інструкцій, положень, правил. Нормативні акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності через десять днів після їхньої реєстрації, якщо в них самих не встановлено пізніший термін набуття юридичної сили.

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" [2] Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи:

- капітал банку (НІ);

- мінімальний розмір  статутного капіталу (Н2);

- платоспроможність (НЗ);

- достатність капіталу  банку (Н4);

- миттєва ліквідність  (Н5);

- загальна ліквідність  (Н6);

- співвідношення високоліквідних  активів до робочих активів  банку (Н7);

- максимальний розмір  ризику на одного позичальника (Н8);

- максимальний розмір  великих кредитних ризиків (Н9);

- максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);

- максимальний сукупний  розмір кредитів, гарантій та  поручительств, наданих інсайдерам (НІ 1);

- максимальний розмір  наданих міжбанківських позик  (Н12);

- норматив отриманих міжбанківських позик (Н13);

- інвестування (НІ4);

- загальна відкрита  валютна позиція банку (НІ5);

- довга (коротка) відкрита  валютна позиція у вільно конвертованій  валюті (НІ6);

- довга (коротка) відкрита  валютна позиція у неконвертованій  валюті (НІ 7);

- довга (коротка) відкрита  валютна позиція у всіх банківських  металах (НІ 8).

Дію зазначених економічних  нормативів регламентує Інструкція "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків". Вона побудована на основі останніх вимог  Базельського комітету, що включають 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду. Ці принципи згруповані за такими  
розділами: [11]

- Передумови ефективного  банківського нагляду (Принцип  1).

- Ліцензування і структурування (Принципи 2-5).

- Пруденційні вимоги  і регулятивні заходи (Принципи 6-15).

- Методи постійного  банківського нагляду (Принципи 16-20).

- Інформаційні вимоги (Принцип 21).

- Повноваження органів  банківського нагляду (Принцип  22).

- Міжнародна банківська справа (Принципи 23-25).

Принципи Базельського комітету є мінімальними вимоги до організації банківського нагляду, а тому в багатьох випадках існує  необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов і  ризиків, властивих фінансовим системам окремих країн.

Для посилення контрольних  функцій Національного банку  України під час нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їхньої фінансової надійності, захисту  інтересів їхніх вкладників та акціонерів тощо необхідно розширювати перелік економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків.

Контроль за дотриманням  комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1 число місяця).

Обов'язкові економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків. [11]

Нормативи капіталу - найважливіші нормативи, оскільки вони характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість  економічних нормативів.

Норматив капіталу комерційного банку (НІ). Капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

Під час розрахунку загальної суми капіталу, невідкоригованої на основні засоби (Кі) розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розміру основного капіталу.

Для розрахунку капіталу банка використовується наступний  алгоритм:

К=КБ- (ОС-КБ),         (1.2)

Де КБ – капітал, який не скоригований на основні засоби:

ОС – основні засоби.

Якщо (ОС-КБ) більше 0, то це перевищення береться до уваги, якщо (ОС-КБ) менше 0, використовується нульове  значення.

Величина КБ визначається за формулою:

КБ = ОК + ДК – О,         (1.3)

Де ОК – основний капітал

О – відрахування,

ДК – додатковий капітал.

Норматив капіталу встановлюється для функціонуючих та новостворюваних  банків, зареєстрованих Національним банком України e сумі 10 млн. євро.

У разі порушення комерційними банками нормативного розміру капіталу Національний банк України розглядає питання щодо відкликання таких пунктів ліцензії на виконання банківських операцій, як:

- ведення валютних  рахунків клієнтів,

- здійснення неторговельних  операцій банків;

- установлення кореспондентських  відносин з іноземними банками;

- робота через кореспондентські  рахунки Головного управління  Національного банку України  або через кореспондентські рахунки  уповноваженого банку;

- здійснення операції  за міжнародними торговельними  розрахунками;

- операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку,

- відкриття філій на  території і за межами України.  Відповідно до встановленої категорії  капіталу Національний банк України рекомендує такі обмеження:

1. Банкам, капітал яких  віднесено до категорії 1, не рекомендується у будь-якій формі проводити виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) та викуповувати власні акції (частки учасників у статутному капіталі).

2. Банкам, капітал яких  віднесено до категорії 2, НБУ  рекомендує обмежити виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) сумою, що не перевищує 50 % понаднормативного капіталу.

3. Банки, капітал яких  віднесено до категорії З, виплату  дивідендів можуть проводити  без обмежень. Банкам, капітал яких належить до категорії 2 та З, рекомендується проводити викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) тільки у межах зазначеного ліміту і тільки за умови, що такий викуп не призведе до порушення банком мінімального розміру статутного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу (Н2). Контролюється тільки при реєстрації комерційного банку. Його мінімальний розмір не повинен бути меншим за суму, еквівалентну 10 млн. євро. [11]

Норматив платоспроможності (Н3) розраховується як відношення капіталу банку до загальних активів, зважений з урахуванням відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику:

Н3 = К / Ар * 100 %        (1.4)

Де к – капітал банка;

Ар – активи, зважені з урахуванням  ризику.

Нормативне значення показника  Н3 не може бути меншим за 8 %.

Н4 = К / ОА * 100 %        (1.5)

Де К – капітал  банка,

ОА – загальні активи банка, зменшені на резерви.

Норматив достатності  капіталу банку (Н4). Норматив достатності капіталу банку - це відношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви.

Відношення капіталу до загальних активів банку, зменшених  на створені відповідні резерви, визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно  від розміру різноманітних ризиків.

Нормативне значення показника Н4 не повинне бути меншим за 4 %. Відношення капіталу до загальних активів, зменшеним на створені резерви, визначає достатність капіталу виходячи із загального обсягу діяльності незалежно від розмірів різних ризиків.

Норматив  миттєвої ліквідності (Н5). Розраховується як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов'язань за формулою:

       (1.6)

де Ккр  — сума коштів на кореспондентському рахунку; К — сума коштів у касі; Пр — поточні зобов'язання.

Нормативне  значення нормативу Н5 має бути не меншим 20 %.

Норматив загальної  ліквідності (Н6). Розраховується як відношення загальних активів до загальних зобов'язань банку за такою формулою: 

         (1.7)

де А — загальні активи; 3 — загальні зобов'язання банку.

Нормативне значення нормативу  Н6 має бути не меншим 100 %.

Норматив відношення високоліквідних  активів до робочих активів банку (Н7). Він характеризує частку високоліквідних активів у робочих активах і розраховується за формулою:

         (1.8)

де Ва —  високоліквідні активи; Ра — робочі активи. Нормативне значення нормативу Н7 має бути не меншим 20%.

Нормативи ризику

Максимальний  розмір ризику на одного позичальника (Н8).

Цей показник розраховується за формулою:

         (1.9)

де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих для цього позичальника; К — капітал банку.

Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %. [11]

Загальна сума зобов'язань  будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, в тому числі  банку) перед банком у разі надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25 % капіталу банку.

Позичальники, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна частка яких у статутному фонді підприємства перевищує 35 %, враховуються у розрахунку як один позичальник.

Двоє або більше позичальників  вважаються одним позичальником під час розрахунку нормативу Н8 у тому разі, коли:

—   позичальники контролюються третьою особою (крім державних підприємств), що володіє не менше як 35 % статутного фонду кожного позичальника;

—   позичальниками є споріднені особи, як це визначено в інструкції НБУ одним позичальником є фізична особа, а іншим позичальником (позичальниками) — юридична особа (особи), на якого (яких) фізична особа має значний вплив. Термін «значний вплив» викладено в інструкції НБУ у частині «асоційована компанія (підприємство)»;

—   кредитні кошти, видані одному позичальнику (чи групі позичальників) від комерційного банку, використовуються таким позичальником (групою позичальників) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом того самого банку;

—   передбачене джерело погашення кредиту всіх позичальників збігається, і жоден із них не має іншого джерела доходу для повного погашення заборгованості за наданим кредитом. Прикладом такої ситуації може бути мобілізація позичальниками спільних коштів для придбання активу (підприємства або об'єкта власності) або для передання таких коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі. [11]

Информация о работе Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її забезпечення