Облік розрахунків з оплати праці на підприємстві

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота з бухгалтерського  обліку на тему: “Облік розрахунків  з оплати праці на підприємстві”

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Нормативно методичні засади організації оплати раці та обліку розрахунків з працюючими.

1.1 Концептуальні основи організації  обліку заробітної плати в  Україні.

1.2 Методичні (організаційні) засади  оплати праці на підприємстві.

Розділ 2. Аналіз економічної особливості  господарювання.

2.1 Організаційні економічні особливості  роботи підприємства.

2.2 Облікова політика підприємства.

Розділ 3. Техніка підрахунку заробітної плати при погодинній і відрядній  формі оплати заробітної плати.

3.1. Нарахування заробітної плати.

3.2. Утримання із заробітної плати.

3.3. Видача заробітної плати і  оформлення своєчасно не отриманої  заробітної плати.

Розділ 4. Порядок оформлення розрахунків  з робітниками і службовцями  і виплата їм заробітної плати. Облік  оплати відпусток.

Розділ 5. Синтетичний облік заробітної плати і розрахунків з робітниками  і службовцями по заробітній платі. Приклад

Розділ 6. Нарахування на заробітну  плату. Облік розрахунків по соціальному  страхуванню.

Висновок

Література 

Додатки

 

ВСТУП

В Законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений  ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної  роботи, професійно-ділових якостей  працівника, результатів його праці  та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата складається з  основної, додаткової заробітної плати  та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіткинів та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає  доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні  виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі  винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами  і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного  законодавства або які провадяться  понад встановлені зазначеними  актами норми.

Джерелом засобів на оплату праці  робітників господарських підприємств  є частина доходу та інші засоби, отримані внаслідок їх господарської  діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це засоби, що виділяються  з відповідних бюджетів, а також  частина доходу, отриманого внаслідок  господарської діяльності та з інших  джерел (2).

В умовах економічної кризи, спаду  виробництва, зниження продуктивності праці, безробіття в організації  праці та її оплати відбуваються значні зміни.

Підвищення ефективності виробництва, достовірну інформацію про витрати  праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік.

Вимогами побудови обліку заробітної плати є: визначення завбань, система  показників, документація і система  розрахунків. Виходячи з цього, основними  завданнями обліку заробітної плати  є:

1) правильне визначення витрат  робочого часу і облік праці;

2) нарахування заробітної плати  кожному працівникові відповідно  до кількості та якості затраченої  ними праці;

3) виявлення фактичного обсягу  фонду заробітної плати всьому  колективу підприємства і здійснення  контролю його як за складовими  частинами (відділами, цехами  тощо), так і в цілому по підприємству.

4) облік кожної суми нарахованої  заробітної плати працівником  підприємства як складової частини  витрат підприємства за господарськими  процесами відповідно до місця  і об’єкту застосування праці;

5) контроль правильності використання  заробітної плати в кожному  підрозділі підприємства і встановлення  відповідності за зниження продуктивності  праці; відображення всіх витрат  по заробітній платі на рахунках  бухгалтерського обліку.

Основними показниками заробітної плати, що підляягають обліку, є: чисельність  працівників, їх професії і кваліффікація, витрати робочого часу в годинах  і годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних  робіт, розмір фонду оплати праці  різним категоріям працівників і  за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток і на соціальне  страхування працівників, розмір відрахувань  за їх видами. Ці дані необїідні для  обчислювання таких економічних  показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін. (9).

Розділ 1. Нормативно методичні засади організації оплати раці та облікурозрахунків з працюючими.

1.1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Організація заробітної плпти визначається трьома взаємозв’язаними і взаємозалежними  елементаим:

1) тарифною системою;

нормуванням праці;

формами і системами оплати праці.

Татифна система дозволяяяє якісно оцінити працю, нормування - врахувати  кількість затраченого часу, а  форми - визначити порядок розрахунку заробітної плати.

Основою організації оплати праці  є тарифна система, яка включає  в себе:

- тарифну сітку, яка показує  співвідношення в оплаті праці  між різними розрядами робіт  і робітників (кваліфікаціями). Тарифна  сітка включає тарифні розряди  і тарифні коефіцієнти. Перші  вказу.ть на ступінь складності  робіт, другі - наскільки заробітна  плата поданому розряду більша  заробітної плати по першому  розряду.

Тарифна сітка (схема посадових  окладів) формується на основі:

1) тарифної ставки робітника  першого розряду, яка встановлюється  в розмірі, який перевищує встановлений  законодавством розмір мінімальної  заробітної плати;

2) міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних  ставок (посадових окладів).

тарифна ставка, що означає розмір оплати праці в годину чи за день;

тарифно-класифікаційні довідники, за допомогою яких можна визначити  розряд роботи і робітника у відповідності  з тарифною сіткою. В тарифно-класифікаційному довіднику вказується обсяг професійних  знань, які повинен мати працівник  певної кваліфікації. Тарифно-класифікаційні довідники розробляються Міністерством  праці України.

Виконання найпростіших робіт оплачується  по тарифній ставці робітника 1 розряду. Тарифні ставки робітників останніх розрядів перевищують цей розмір в залежності від рівня кавліфікації їх праці.

Для робітників підприємств, що розташовані  в Східному Сибіру, на Дальному Сході, в північних районах, в районах  Уралу, Середньої Азії, тобто з  важкими природно-кліматичними умовами, додатково до тарифних ставок і окладів  встановлені певні районні коефіцієнти.

Другим елементом організації  заробітної плати є нормування праці. Нормування праці передбачає встановлення міри затрат праці на виготовлення одиниці виробу. Це одна із важливих складових частин наукової організації  праці. Нормування праці включає  два показники: норму виробітку  і норму часу.

Норма виробітку встановлює кількість  одиниць продукції (шт., м., т.), яка  повинна бути виготовлена за одиницю  часу (годину, зміну, місяць).

Норма часу передбачає час, необхідна  для виготовлення роботи в певних умовах (хв., год.).

Норма виробітку застосовується в  масових і крупносерійних виробництвах, а в індивідуальних і дрібносерійних, де робітнику протягом зміни приходиться  виконувати різні роботи і технологічні операції, нормується час. Широко використується в промисловості і поняття  норми обслуговування, коли робітнику  чи бригаді нормується кількість  одиниць обладнання (кількість кв.м. виробничих приміщень, на яких встановлене  обладнання) (4).

Третім елементом організації  заробітної плати є форми і  системи оплати праці. В основному  на підприємствах існують дві  форми оплати праці - погодинна і  відрядна.

При погодинній оплаті праці заробіток  залежить від кількості відпрацьованого  часу і тарифної ставки. Відрядна - це форма заробітної плати, при якій заробіток залежить від кількості  виробленої продукції і розцінок на неї. Тарифна ставка являє собою  заробітну плату за одиницю часу, а розцінка - заробітну плату за одиницю продукції.

Відомі дві системи погодинної форми оплати праці:

1) проста погодинна. При ній  заробітна плата знаходиться  в прямій залежності від кількості  відпрацьованого часу, від погодинних  тарифних ставок, місячних посадових  окладів.

2) погодинно-преміальна. При ній  робітники, крім основного заробітку,  отримують ще й премії за  економію матеріалів, палива, електроенергії, що посилює їх матеріальну  зацікавленість в результаті  своєї праці.

Відрядна форма оплати праці  має такі системи:

1) пряма відрядна. При ній оплата  праці робітників підвищується  в прямій залежності від кількості  вироблених ними виробів, тобто  оплата праці здійснюється по  одній і тій же розцінці  за кожну вироблену ним одиницю  продукції. Для знаходження розцінки  необхідно тарифну ставку робітника  поділити на норму вироблену  за зміну.

2) Відрядно-преміальна, яка характеризується  тим, що робітники, крім основного  заробітку, отримують премії за  перевиконання норм виробітку. 

3) Відрядно-прогресивна - передбачає  оплату виробленоїпродукції в  межах встановлених норм по  прямих розцінках, а вироби  понад норму оплачуються по  підвищених розцінках згідно  встановленої шкали, але не  вище подвійної відрядної розцінки.

4) акордна, при якій до виробника  доводиться завдання, розмір оплати  за його виконання, а також  розмір стимулів за дострокове  і якісне виконання завдання, граничний строк його виконання.

Відрядна форма оплати праці  зацікавлює робітників в підвищенні продуктивності праці.

Як відрядна, так і погодинна  оплата праці можуть здійснюватись  як індивідуально, так і колективно (бригадна організація праці). При  колективній застосовується коефіцієнт трудової участі, виходячи з якого  визначається заробітна плата кожного  члена бригади (4).

Форми і системи оплати праці  вибирає керівник підприємства. Він  же встановлює робітникам конкретні  розміри тарифних ставок.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної  заробітної плати, яка регулюється  з врахуванням рівня економічного розвиткку, продуктивності праці, середньої  заробітної плати, величини мінімального житєвого бюджету. Вона встановлюється Кабміном України.

На підприємствах також може застосовуватись оплата праці по трудових угодах і контрактах. Трудова  угода заключається між підприємством  і робітником, що залучається зі сторони для виконання конкретної роботи, яку не можна виконати силами підприємства.

В теперішній час широко поширена оплата праці по контракту. Вона заключається в домовленості сторін і пов’язується з виконанням умов контракту (1).

1.2 Методичні (організаційні) засади  оплати праці на підприємстві

Методичні (організційні) засади оплати праці на підприємстві Управління ринків регламентуються колективним договором:

І. Загальні положення

1. Колективний договір на 1999-2002 рік /далі - Договір/ укладено згідно  з Законом України «Про колективні  договори і угоди» між Управлінням  ринків облспоживспілки та трудовими  колективами управління ринків, Колгоспного, Центрального ринків  та Автотехцентру /далі - Сторони/, від імені яких повноважними  представниками підписаний цей  Договір: від адміністрації управління  ринків - начальником управління, від  трудових колективів - голова профспілкового  комітету.

2. Сторони визнають Договір,  як чинний акт соціального  партнерства, що визначає узгоджені  позиції і дії сторін за  основними принципами, які спрямовані  на співробітництво Сторін для  зміцнення і ефективного розвитку  ринків та забезпечення додаткових  прав і гарантій трудових колективів.