Управление ликвидностью предприятия

М.Л. Лишанский й И.Б. Маслова вказують: "Ліквідність - певне  співвідношення величини заборгованості й засобів, які можуть бути використані для її погашення. Ліквідність означає безумовну платоспроможність і припускає певну з між  активами  й  зобов'язаннями  як  по  загальній  сумі,  так  і  по  строках настання  зобов'язань". Це  досить  повне  й докладне визначення ліквідності. У ньому чітко позначена сутність  ліквідності, що  характеризується  як  певна  залежність між заборгованістю  підприємства  й  засобами,  якими  можна  неї  покрити.

Крім того, тут позначено чіткий зв'язок ліквідності й платоспроможності,  а також тупінь ліквідності погоджується зі строком погашення зобов'язань.

П.И. Вахрин уважає: "Ліквідність - це здатність підприємства оперативно перетворити свої активи в кошти, необхідні для нормальної  фінансово-господарської  діяльності  й  погашення зобов'язань  підприємства". У  даному  визначенні  упор  робиться  на оперативність  перетворення  активів  у  кошти    для  потреб підприємства.

Л.Т. Гіляровська й  Д.А. Ендовицкий пишуть: "Ліквідність - фінансові можливості організації погасити строго в строк свої короткострокові зобов'язання перед банком, постачальниками, бюджетом й іншими  кредиторами. Ліквідність обумовлюється також швидкістю перетворення в наявні кошти активів, представлених у статтях балансу". Тут також підкреслюється той факт, що ліквідність залежить від швидкості перетворення активів у кошти. 

Отже, у наявності два  підходи до поняття ліквідності. По одному з них під ліквідністю  розуміється здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання. Такий  підхід  дуже  близький  до  викладеного вище підходу вивчення поняття платоспроможності. По іншому підході ліквідність - це готовність, а сама головне - швидкість, з якої поточні активи можуть бути перетворені в кошти.

Учені  А.Д.  Шеремет  і  Р.С.  Сайфулин  визначають  ліквідність балансу  й ще окремо виділяють ліквідність активів: "Ліквідність балансу визначається  як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк  перетворення яких у грошову форму відповідає строку  погашення  зобов'язань.  Ліквідність активів - величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у кошти. Чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів знайшов грошову форму,  тим  вище  його  ліквідність".  Тут  найбільше  повно  розкривається зміст  ліквідності,  виділяються  поняття "ліквідність  балансу" й "ліквідність активів".  Ліквідність балансу - строк віддачі грошей,  а ліквідність активів - строк одержання грошей. Ці поняття, природно, взаємозалежні один з одним.[26] Тобто, як швидко й у якому обсязі підприємство  дістане грошові кошти, так швидко й у тім обсязі воно зможе погасити борги, а це і є зміст ліквідності.

В.В.  Ковальов  затверджує,  що  під  ліквідністю  якого-небудь  активу розуміють  здатність  його  трансформуватися  в  кошти  ,  а ступінь  ліквідності  визначається  тривалістю  тимчасового періоду,  протягом    якого  ця  трансформація може  бути  здійснена. Ніж коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів. [74]

Фінансовий  аналіз та аналіз ліквідності підприємства потребують удосконалення у зв'язку з розширенням методичних можливостей завдяки новим дослідженням учених-аналітиків.

Серед фінансовою і вироничо-збутовою сторонами діяльності підприємства існує тісний зв'язок і взаємозалежність. Часто фінансовий успіх є наслідком добрих виробничих показників. Зростання обсягів виробництва, поліпшення якості та асортименту продукції, ритмічне виробництво, відвантаження продукції сприяє своєчасному, а інколи і достроковому одержанню грошових коштів на розрахунковий рахунок. Інший напрям впливу зумовлюється зміною ефективності виробничих процесів. Наприклад, зростання ефективності виробництва зменшує потреби в ресурсах, а отже й відповідно витрати фінансових коштів скорочуються.

Нормальна фінансова  діяльність створює належні умови  для виробництва продукції, забезпечує додаткові можливості для понадпланового його збільшення. Успіх фінансової діяльності підприємства відображає його добрий (міцний, стійкий, задовільний) фінансовий стан.

Забезпечення  ефективного функціонування підприємств  потребує економічно грамотного управління їхньою діяльністю, яке багато в  чому визначається умінням її аналізувати. За допомогою аналізу вивчають тенденції розвитку, глибоко і системно досліджують фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовують плани та управлінські рішення, здійснюють контроль за виконанням їх, виявляють резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюють результати діяльності підприємства, виробляють економічну стратегію його розвитку [26].

Планування  починається і завершується аналізом результатів діяльності підприємства. Аналіз дає змогу підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим. В ринковій економіці, в умовах невизначеності, конкуренції і мінливості зовнішнього середовища необхідне систематичне оперативне коригування поточних та перспективних планів [14]. Зовнішні умови, які постійно змінюються, потребують безперервного процесу планування.

У справі визначення та використання резервів підвищення ефективності діяльності суб'єкта господарювання в конкурентному середовищі на основі використання досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду велику роль відводять аналізу.

Успішна реалізація забезпечується вирішенням таких завдань [17]:

1) вивчення  механізму дії економічних законів,  визначення закономірностей і  тенденцій економічних явищ та  процесів у конкретних умовах  підприємства;

2) контроль за виконанням планів, прогнозів, управлінських рішень, за ефективним використанням економічного потенціалу підприємства;

3) вивчення  впливу об'єктивних і суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів  на результати господарської  діяльності, що дає змогу об'єктивно оцінювати роботу підприємства, правильно діагностувати його стан і прогнозувати розвиток на перспективу, виявляти основні напрями пошуку резервів підвищення його ефективності;

4) пошук резервів  підвищення ефективності виробництва  на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики;

5) оцінювання  ступеня фінансових та операційних  ризиків і формування внутрішніх  механізмів управління ними з  метою зміцнення ринкових позицій  підприємства та підвищення доходності;

6) оцінювання результатів діяльності підприємства з виконання планів досягнутого рівня розвитку економіки, використання наявних можливостей і діагностика його становища на ринку товарів та послуг, що сприяє виробленню більш ефективної політики управління процесами;

7) розробка проекту управлінського рішення для усунення виявлених недоліків та освоєння резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Аналітичне  дослідження, його результати та використання їх в управлінні ліквідністю підприємства мають відповідати певним методологічним принципам [21], а саме:

1) аналіз має  бути науковим, тобто базуватися  на положеннях діалектичної теорії  пізнання, враховувати вимоги економічних  законів, використовувати досягнення  НТП і передового досвіду, найновіші  методи досліджень;

2) аналіз має  бути комплексним і всебічним;

3) аналіз має  бути об’єктивним, конкретним, точним. Він має базуватися на достовірній інформації, а висновки його потрібно обґрунтовувати точними, аналітичними розрахунками;

4) аналіз має  бути дійовим, активно впливати на процеси виробництва та їхні результати. Необхідно вчасно інформувати керівництво підприємства про виявлені недоліки, прорахунки і упущення в роботі. Із цього принципу випливає необхідність практичного використання матеріалів аналізу для управління підприємством, для розробки конкретних заходів, коригування та уточнення планових даних.

Фінансова діяльність підприємства становить систему  грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва [11].

Важливе місце  серед усіх видів економічного аналізу  посідає фінансовий аналіз, який можна  охарактеризувати як процес пізнання суті фінансового механізму функціонування суб'єктів господарювання [31]. Його основне призначення полягає у вивченні, діагностиці, прогнозуванні фінансового стану підприємства та у виявленні резервів підвищення стійкості підприємства, що безпосередньо пересікається з аналізом ліквідності підприємство, тому що показники ліквідності підприємства демонструють можливість розрахуватися за своїми зобов’язаннями в конкретний період та демонструють наявні для цього грошові кошти та інші активи, які в випадку недостатньої кількості грошових коштів трансформуватимуться  в них.

Головним  завданням фінансового аналізу  є вибір показників і набір  тієї інформації, які можна було б ефективно використати у  відповідних методах аналізу [37]. Керівнику чи аналітику це дозволяє дати оцінку тому чи іншому рішенню, ефективності діяльності підприємства, його фінансовому стану та перспектив у майбутньому, в тому числі перспектив покращення показників ліквідності.

Фінансовий  аналіз допомагає вирішити питання взаємозв’язку між управлінськими рішеннями і фінансовими результатами, дає змогу читати фінансову звітність, прогнозувати та оцінювати фінансові рішення.

Фінансовий  аналіз являє собою процес вивчення фінансового стану і основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості і забезпечення ефективного розвитку.

В залежності від ознак фінансовий аналіз класифікують наступним чином [19].

 

За організацією проведення фінансовий аналіз буває:

1. внутрішній;
2. зовнішний.

Фінансовий менеджер підприємства і його власники здійснюють внутрішній фінансовий аналіз, використовуючи сукупність усіх інформаційних показників (результати такого аналізу можуть бути комерційною таємницею).

З метою вивчення результатів фінансової діяльності та правильності їх відображення, кредитоспроможності підприємства, працівники податкових органів, аудиторських фірм, комерційних банків, страхових компаній проводять зовнішній фінансовий аналіз.

За обсягом аналітичного дослідження аналіз буває:

1. повний фінансовий аналіз;
2. тематичний фінансовий аналіз.

Повний фінансовий аналіз проводять  з метою комплексного вивчення усіх аспектів фінансової діяльності, показників і характеристик фінансового стану підприємства.

Тематичний  фінансовий аналіз охоплює вивчення окремих сторін фінансової діяльності і окремих характеристик фінансового стану підприємства (фінансову стійкості; рівень поточної платоспроможності; ефективність використання окремих активів підприємства або їх сукупності у цілому; оптимальність структури джерел формування фінансових ресурсів; аналіз цінних паперів; аналіз капітальних вкладень тощо).

За об’єктом дослідження фінансовий аналіз буває:

1. аналіз фінансової діяльності підприємства у цілому;
2. аналіз фінансової діяльності окремих “центрів відповідальності” підприємства;
3. аналіз фінансових операцій підприємства.

За періодом проведення виділяють  попередній, поточний, послідуючий  фінансовий аналіз.

Для вирішення  завдань фінансового менеджменту  застосовують ряд методів фінансового  аналізу, що дозволяють одержати кількісну оцінку результатів господарської діяльності в розрізі окремих її аспектів.

Розрізняють наступні методи фінансового аналізу [9]:

1. горизонтальний аналіз;
2. вертикальний аналіз;
3. порівняльний аналіз;
4. аналіз коефіцієнтів;
5. інтегральний аналіз;
6. факторний аналіз.

Горизонтальний  фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі такого аналізу  розраховують темпи росту окремих  покащзників фінансової звітності  за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх змін.

Вертикальний  аналіз базується на структурному розподілі  окремих показників фінансової звітності  підприємства. У ході аналізу розраховується питома вага окремих структурних  складових фінансових показників.

Порівняльний  фінансовий аналіз базується на порівнянні значень окремих груп аналогічних показників між собою. У ході такого аналізу розраховують абсолютні і відносні відхилення порівнюваних показників.